Бальнеологія як розділ курортології. Головні бальнеологічні групи мінеральних вод

Бальнеотерапія – призначення з лікувальною ціллю натуральних або штучно приготованих мінеральних вод. Лікувально-мінеральні води є природні води, які містять в підвищених концентраціях ті чи інші мінеральні, рідше органічні, компоненти, які мають фізичні властивості (радіоактивність, реакцію середовища), завдяки чому ці води оказують на організм людини дію, яка відрізняється від дії прісної води.

Лікувальні води оцінюються за наступними показниками:

1. газовий склад і ступінь газонасиченості,

2. вміст біологічно активних мікроелементів і органічних речовин,

3. радіоактивність,

4. загальна мінералізація,

5. іонний склад,

6. температура,

7. рН.

Мінеральні води відрізняються від звичайної води хімічним складом, запахом, смаком, температурою. Мінеральні води утво­рюються в надрах землі: при проходженні через породи вода розчи­няє їх при певному тиску, температурі, наявності різних газів, мікро­елементів і т. п. Хімічний склад часто настільки складний, що штуч­ним шляхом створити мінеральну воду вдається не завжди.

Запропоновано різні класифікації мінеральних вод. За класифі­кацією В. В. Іванова, Г. О. Невраєва мінеральні води ділять на 10 основних бальнеологічних груп:

1. Води без специфічних компонентів, лікувальна дія яких залежить від вмісту в них іонів і мінеральних речовин.
2. Вуглекислі води.
3. Сульфідні (сірководневі).
4. Води, які містять залізо, миш’як, з високим вмістом марганцю, міді, алюмінію, цинку, свинцю.
5. Води бромні, йодні, йодобромні.
6. Радонові (радіоактивні) води.
7. Миш’яковмісні води.
8. Кременисті терми.
9. Борвмісні води.
10. Слабо мінералізовані води з високим вмістом органічних речовин.

Для віднесення мінеральних вод до тієї чи іншої бальнеологічної групи використовують поєднання кількісних показників та ознак:

1. Загальна мінералізація вод (сумарний вміст розчинених компонентів).

2. Іонний склад мінеральних вод.

3. Газовий склад та газонасиченість.

4. Вміст в воді терапевтично активних компонентів (мінеральних та органічних).

5. Радіоактивність вод.

6. Активна реакція води, яка характеризується величиною рН.

7. Температура води.

По загальній мінералізації води діляться:

· Слабо мінералізовані – до 2г/л

· Малої мінералізації – 2-5г/л.

· Середньої мінералізації – 5-15 г/л.

· Високої мінералізації – 15-35 г/л.

· Розсоли 35 –150 г/л

· Міцні розсоли – більше 150 г/л.

В залежності від температури на зливі діляться на:

· Дуже холодні – від 0 до 4 ⁰С

· Холодні – від 4 до 20⁰С.

· Слаботермальні – від 20 до 35⁰С.

· Термальні – від 35 до 42⁰С.

· Дуже термальні – більше 42⁰С

В залежності від рН мінеральні води діляться

· Сильно кислі – до 3,5.

· Кислі – 3,5-5,5.

· Слабо кислі - 5,5-6,8.

· Нейтральні – 6,8-7,2.

· Слабо лужні 7,2-8,5.

· Лужні більше 8,5.

Велике значення має іонно – сольовий склад мінеральної води, зокрема:

• Аніони – гідрокарбонати, карбонати, сульфати, хлор.
• Катіони – калій, натрій магній, кальцій.
• Мікроелементи – залізо, йод, бром, кобальт, цинк, мідь, марганець, кремній.

Для характеристики хімічного складу М. Г. Курлов запропону­вав просту наочну формулу, у якій хімічний склад води представлено у вигляді умовного дробу. Основні параметри записуються в формулу Курлова. Спочатку визначають вміст газу в 1 л води в гр.; загальну мінералізацію; потім в вигляді дробів записують аніони в чисельник та катіони в знаменнику, після дробів вказують вміст біологічно активних речовин в г/л, радіоактивність в Бк/л, рН, температуру.

Н₂S 0/032 M 2,1 SO₄92 (HCO₃6) рН 7,6 Т 10,3

Ca 95 (Mg 3)

(сірководнева сульфатно – кальцієва мало мінералізована слабо лужна холодна вода)

1. Води без специфічних компонентів, лікувальна дія яких залежить від вмісту в них іонів і мінеральних речовин.

Ця група вод об’єднує різні по іонному складу з мінералізацією від 1 до 300 г/л (розсоли більше 300г/л в курортології не використовуються). Вони складають основну масу вод:

• Сульфатні та сульфатно – магнієві різного катіонного складу – сульфатно – магнієві, сульфатно – кальцієві, Для лікувального внутрішнього застосування – сульфатно – хлоридні та сульфатно – гідрокарбонатні води.
• Хлоридні, різні по катіонному складу – натрієва, кальцієві та магнієві. Містять високу концентрацію брому. По мінералізації від малої мінералізації до розсолів – 270 г/л. По газовому складу – азотні та азотно – метанові.

1. Вуглекислі води.

Найбільш цінні в лікувальному відношенні, використовують як питні (столові, лікувально – столові та лікувальні) та бальнеотерапевтичні. До вуглекислих вод відносять підземні води які містять 0,5 г/л розчиненої вуглекислоти, вміст її може досягати до 40г/л.

По хімічному складу різні:

• Гідрокарбонатно – кальцієві (магнієві, натрієві, хлорі дно - натрієві).
• Сульфатно – кальцієві (натрієві)
• Хлоридно – натрієві (натрієво – кальцієві, гідрокарбонатно – натрієві).

Величина мінералізації міняється від 1-5 до 15-35 г/л та більше.

Важливою особливістю цих вод є наявність широкої гами мікроелементів, в т.ч. біологічно – активних кремнекислоти, миш’яку, заліза, бора, літію, цезію, рубідію, ртуті, фтору, германія.

1. Сульфідні (сірководневі) води.

Сульфідні води різні по іонному складу концентрації сірководню та мінералізації. Від слабо мінералізованих до розсолів 600г/л, від слабо сульфітних 10-50 мг/л сірководню до 2000мг/л. По іонному складу хлоридні, сульфатно – кальцієві, сульфатно магнієво – кальцієві, сульфатно – хлоридні натрієві та гідрокарбонатно – хлоридні натрієві.

Поиск по сайту: