Фізіологічні механізми лікувального впливу прісної води на людський організм

Постійність температури тіла забезпечується фізичними і хімічними механізмами терморегуляції. Під хімічною терморегуляцією розуміють інтенсивність обміну речовин в організмі та інтен­сивність вироблення тепла (теплопродукція). Фізична тер­морегуляція обумовлена інтенсивністю тепловіддачі і сприяє обміну тепла між організмом та зовнішнім середовищем.

В нормі ці два механізми терморегуляції підтримують постійну температуру тіла. У відповідь на подразнення шкіри холодною водою спостерігаються фізіо­логічні реакції, які мають фазовий характер.

• I фаза — звуження капілярів і артеріол. Паралельно про­ходить підвищення нервово-ендокринної регуляції у внутрішніх органах, підвищення теплоутворення і підвищення темпера­тури у внутрішніх органах.
• II фаза — гіперемія шкіри. Компенсаторно збільшується мікроциркуляція в шкірі, прискорюється кровообіг, збільшується число функціонуючих капілярів в ній.
• III фаза — синюшна або венозний стаз в шкірі. При тривалому впливі холодової процедури або сильному холодо­вому впливові активна гіперемія змінюється пасивною. Кро­воток при цьому сповільнюється, особливо в венах, шкіра має синюшний вигляд. У відповідь на надмірне холодове под­разнення включається компенсаторне виділення тепла в м'я­зах. З'являється тремтіння м'язів, паралельно з яким прохо­дить скорочення папілярних м'язів, виникає вторинний оз­ноб і шкіра покривається маленькими горбочками внаслідок звуження м'язів волосяного фолікула.

Обливання, обтирання холодною водою або ванни з хо­лодною водою потрібно проводити регулярно і не більше ніж одну хвилину. Якщо ці процедури викликають неприємні почуття, то тривалість їх потрібно зменшити і проводити загартовування періодично 1 раз в 2 дні. Повторні холодові подразнення викликають збудження центральної нервової си­стеми і залишають після себе слідову реакцію. Багаторазові холодові процедури викликають відповідні зміни в діяльності всіх органів і систем і роблять їх менш чутливими до коли­вання температури зовнішнього середовища. Найбільший ефект загартовування досягається через 2 роки.

Протипоказання загартовування холодом:

• серцево-судинні захворювання (гіпертонічна хвороба II і III стадій, коронаро-кардіосклероз, ішемічна хвороба сер­ця з частими приступами стенокардії, перенесений інфаркт міокарда, вади розвитку клапанів серця);

• захворювання легенів (запалення легенів, туберкульоз ле­генів в активній стадії, бронхіальна астма, емфізема);

• запальні захворювання носоглотки, отити, гайморити;

• центральної нервової системи (епілепсія, перенесені в ми­нулому важкі травми черепа, склероз судин головного мозку, сірінгоміелія, енцефаліт, арахноїдит);

• периферичної нервової системи (неврити, поліневрити);

• ендокринної системи (тиреотоксикоз, цукровий діабет);

• сечостатевої системи (нефрит, цистит, запалення придатків,);

• шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунку, гепатит);

• шкірно-венеричні захворювання;

• наявність після опікових рубців шкіри.

Протипоказання загартовування холодом для прак­тично здорових людей:

• надмірні теплові втрати організму, при яких холодна вода викликає шум в вухах, блювання, запаморочення;

• спазм коронарних судин (аритмія, екстрасистолія) в ре­зультаті дії холодом;

• поява судорог і інші аномальні реакції на холод (алергічні реакції, спазм периферичних судин).

Холодові водолікувальні процедури потрібно проводити, добиваючись II фази гіперемії шкіри. III фаза реакції свідчить про надмірне подразнення центрів терморегуляції, тому може призводити до переохолодження і виникнення різних неприє­мних відчуттів або простудних захворювань. При проведенні тих чи інших загартовуючих або лікувальних процедур потрібно поступово знижувати температуру води і збільшувати час дії, так як при цьому зміцнюються природні адаптивні можли­вості організму. Тривалість холодових водолікувальних про­цедур показана в таблиці 2.

Холодні та прохолодні водні процедури впливають:

· Збуджують НС, покращують її функціональний стан, підвищують реактивність і адаптаційні можливості організму, стимулюють функцію гіпоталамо – гіпофізарно – надниркову системи.

· На ССС – в першу фазу – звуження судин шкіри, блідість; потім наступає друга фаза реакції – шкіра стає багряною, теплою; і на кінець, третя фаза – пасивної гіперемії – венозного застою, шкіра багряно – червона, холодна.

· Дихання спочатку затримується, потім частішає і на кінець стає рідшим і глибоким, при цьому збільшується засвоєння кисню, активуються окисні процеси.

· Підвищується тонус м’язів.

· Викликається спазм судин нирок і знижується сечовиділення, проте стає частим.

· Холод тренує фізичну і хімічну терморегуляцію, тонізує і загартовує організм.

Теплі процедури викликають:

· На НС заспокійливу дію, знижують її збудливість.

· На ССС – перша фаза – спазм судин, швидко змінюється другою фазою – активною гіперемією, яка переходить в фазу пасивної гіперемії.

· Дихання стає частим, поверхневим.

· Тонус м’язів спочатку підвищується, потім знижується.

· Покращується нирковий кровоток, підвищується сечовиділення.

· Де тренують механізми терморегуляції, організм стає менш стійким до різноманітних негативних факторів зовнішнього середовища.

Таким чином, теплові і холодові термічні подразники викликають зміни функцій всіх органів і систем нервово-рефлекторними і гуморальними шляхами.

Механічний фактор. Найбільш інтенсивний механіч­ний вплив при проведенні водолікувальних процедур відбу­вається при проведенні душу (душу Шарко, підводного душу-масажу). Механічну дію різної інтенсивності викликають та­кож купання в морі, річці або озері. Користуючись певними методичними прийомами, можна посилити механічні под­разнення або послабити їх. Для цього тривалість купання змен­шують або збільшують, а при проведенні водолікувальних процедур використовують різні напівванни з розтиранням або без нього. Відносно невеликий механічний вплив мають звичайні ванни. Механічний вплив на шкіру людини сприяє перебудові крово- і лімфообігу. Глибо­ке і повне занурення в ванну, басейн може викликати у дея­ких людей поверхневе дихання чи задишку або несприятливі відчуття в серці. В зв'язку зі змінами, які характерні для ди­хання, в альвеолярному повітрі збільшується вміст СО₂, і змен­шується кількість О₂, (температура ванни 37-40⁰С). Для змен­шення механічного подразнення цим людям необхідно при­значати сидячі 4- і 2-камерні ванни.

В газових (вуглекислих, азотних і кисневих) ваннах ніжну механічну дію на шкіру викликають бульбашки газу. Вони осідають на шкірі у вигляді "сітки", сковзають з неї, відрива­ються і знову утворюються, викликаючи при цьому своєрід­ний мікромасаж і подразнення великої кількості рецепторів шкіри, що призводить до зміни збудливості та чутливості, це викликає рефлекторні місцеві і загальні реакції організму.

Гідростатичний (механічний) тиск шару води на тіло людини, що в ванні, змінює умови кровообігу в шкірі і внутрішніх органах. Виникає здавлення вен шкіри і збільшуєть­ся потік крові до правого серця. Гідростатичний тиск води на організм черевної порожнини і судини (особливо вени) вик­ликають підняття діафрагми, збільшується відтік крові від вен черевної порожнини, змінюється кровообіг у внутрішніх орга­нах (шлунку, печінці, кишечнику).

Згідно закону Архімеда при зануренні в прісну воду лю­дина втрачає біля 9/10 маси свого тіла. Потрібно відмітити, що при цьому полегшуються рухи, особливо в ослаблених м'язах. Це потрібно використовувати в лікувальній практиці для проведення занять лікувальної гімнастики в басейні.

Хімічний фактор. При користуванні прісною водою хімічні подразнення практично відсутні. Для цього до неї до­дають деякі лікарські препарати (хлорид натрію, хвойний екстракт та інші) або використовують газомінеральні, газо-радонові ванни. В лікувальній дії мінеральних вод хімічний фактор є провідним і визначає специфічність бальнеотерапії.

Під впливом мінеральної ванни в шкірі виникають струк­турні зміни, характер яких залежать від фізико-хімічного скла­ду мінеральної води. На теперішній час встановлено, що під час прийому ванни через непошкоджену шкіру і дихальні шляхи у внутрішнє середовище організму проникають гази, іони, органічні і лікарські речовини, які знаходяться в міне­ральній воді (М.Г.Воробйов, А.П.Парфенов, 1982). Вони по різному розповсюджуються по тканинам і органам. Як пока­зали дослідження, хімічні речовини винятково депонуються в шкірі. Потім проходить їх перерозподіл між внутрішніми органами. Дія хімічного фактора, інтенсивність надходження хімічних речовин в шкіру залежить від багатьох причин: кон­центрації їх в воді ванни, тривалості процедури, температури води, стану шкіри, функціонального стану потових залоз тощо.

Хімічні речовини, які надходять у внутрішнє середови­ще організму, викликають подразнення інтерорецепторів су­дин і внутрішніх органів. Разом з іншими подразниками, які викликають термічні і механічні фактори при зовнішній дії мінеральної води, вони обумовлюють складну генералізовану відповідну реакцію організму.

Поиск по сайту: