Методи проведення гідротерапії: ванни загальні та місцеві, купання, бані, промивання та зрошування кишківника

Ванни з прісною водою. Ванни відносяться до найбільш розповсюджених водних процедур і застосовуються з ліку­вальною, профілактичною і гігієнічною метою. Розрізняють ванни загальні, напівванни і місцеві (ручні, ніжні, сидячі).

Тривалість загальних прісних ванн, напівванн та місцевих ванн визначається лікарем тривалість взаємопов'язана з її темпе­ратурою. Холодні і гарячі ванни короткотермінові - від 2 до 5 хвилин. Тривалість теплих та індиферентних лікувальних ванн — від 10 до 30 хвилин. Після прийому холодної чи про­холодної ванни проводять енергійне розтирання. Процедура проводиться щоденно або через день. Курс лікування 15-20 ванн.

Для підвищення впливу на організм механічного, темпе­ратурного і хімічного подразників при проведенні загальних та місцевих ванн одночасно використовують контрастні, вібраційні, вихрові та домішки ароматичних і лікарських ре­човин.

Контрастні ванни. Використовують дві ванни, одну з яких заповнюють теплою водою (38-39°С), а другу— хо­лодною (15-20С). Для холодної води можна використовува­ти невеликих розмірів басейн. Потрібно забезпечити швидке переміщення із однієї ванни в іншу. Хворий спочатку прий­має ванну з теплою водою 2-3 хвилини, а потім з холодною водою 1-2 хвилини, при цьому в ній робить активні рухи. Повторення робить 4-5 раз. Закінчує процедуру в холодній ванні, після чого розтирає шкіру рушником. Перепад темпе­ратур в ваннах спочатку складає 6-Ш'С, потім збільшується до 15-2О⁰С. На курс лікування призначають в середньому 10-15 ванн.

Контрастні термічні подразнення супроводжуються змінним звуженням і розширенням судин шкіри. Фізіоло­гічна дія контрастних ванн відбувається через нейрогуморальний шлях. Теплорегулюючий центр викликає зміни фізичних то хімічних факторів терморегуляції. При цьому змінюються інкрети залоз внутрішньої секреції, в шкірі утворюються біо­логічно активні речовини. Всі вони кількісно та якісно зна­ходяться у взаємозв'язку з нервовими процесами, включаючи і участь ретикулярної формації.

Відомо, що судини шкіри при розширенні можуть вміщу­вати біля 1/3 всієї крові людини, тому під впливом термічних подразників може відбуватися переміщення крові людини. Контрастне термічне подразнення викликає судинну реак­цію з боку шкіри та у відповідних внутрішніх органах через метамерну іннервацію. Наприклад, при охолодженні шкіри грудної клітини судини легенів звужуються, а при зігріванні поперекового відділу розширюються і судини нирок. Місцеве охолодження ділянки серця сповільнює і посилює його відділу підвищує артеріальний тиск. Місцеве подразнення ділянки серця теплом, навпаки, прискорює; серцеві скорочення. Ефект обумовлений рефлекторним метамерним подразненням шкіри. Запільні холодові процедури розвантажу­ють серце і полегшують його роботу теплові — викликають деяке посилення його діяльності, а гарячі викликають втому за рахунок підвищення пульсу.

Після контрастного термічного подразнення спостерігається збільшення вмісту гемоглобіну та еритроцитів, лейкоцитів в крові, але через 2-3 години повертається до початкового рівня. Це свідчить про те, що із депо поступає значна кількість крові. Курс контрастного термічного подразнення сприяє покращенню складу периферичної крові. При цьому змінюється згортання кроні — гарячі процедури підвищують його, холодні знижують.

Контрастні ванни впливають на функціональний стан цен­тральної нервової системи — знижують збудливість нервової системи, покращують сон та емоційний тонус. Крім цього підвищується обмін речовин, газообмін в тканинах, активу­ються окисні процеси. Відбувається розслаблення м'язів.

Вібраційні ванни. Приймають загальні і місцеві вібраційні ванни. В основі цих ванн лежить механічна вібрація, яка передається на тіло людини через шар теплої води. При проведенні процедури вібратор фіксується на ванні і приставляється через (змінну) насадку до відповідної ділянки шкіри. Температура води в ванні коливається від 35°С до 37°С. Механічні коливання разом з звуковим тиском через шар води викликає у хворого почуття вібрації. Тривалість ванн від 10 до 15 хвилин. Курс лікування 10-15 процедур, щоденно або через день.

Вібраційні ванни покращують крово-лімфообіг, підви­щують обмін речовин в тканинах. Викликають зменшення болю, мають протизапальний ефект і діють десенсибілізуюче, їх широко використовують при остеохондрозі шийного та поперекового відділів хребта, захворюваннях сечостатевої си­стеми і травмах кісток та м'язів.

Вихрові ванни. Ванни відносяться до поєднання дії за­гальної та місцевої ванни і механічного тиску повітряного стру­меня, який робить закручування води.

Вихрові ванни за фізіологічними реакціями і лікуваль­ною дією близькі до масажу. В даній процедурі діє механіч­ний і температурний фактор.

Зокрема, при вихрових ваннах змінюється чутливість нервових закінчень, зменшуються вегетативні і судинні пору­шення. Під впливом цих ванн посилюється крово та лімфообіг, мікроциркуляція обмінних процесів в тканинах. Знижується тонус вен, покращується венозний кровообіг. Змен­шується набряклість нижніх кінцівок. Нормалізується стан симпато-адреналової активності.

Температура води в ванні може коливатися від ЗО до 42"С. Тривалість процедури 10-20 хв. На курс призначають 12-15 процедур.

Місцеві водяні ванни з поступовим підвищенням температури (ванни за Гауфе). Ванни можна проводити на нижні або верхні кінцівки хворого. Початкова температу­ра ванни 36-37°С, потім доводять температуру води в ванні до 42⁰С, а інколи і вище. Підтримують підвищену темпера­туру води протягом 10-15 хвилин. Після цього хворий витирається і закутується в сухе простирадло або ковдру. Потім хво­рий відпочиває 20 хвилин. Процедуру проводять через день або 2 рази на тиждень. Курс лікування 10-15 ванн.

Місцеві водяні ванни з поступовим підвищенням темпе­ратури викликають перерозподіл крові в організмі, покращу­ють серцеву діяльність і кровообіг в мозку. Вони легко пере­носяться і показані таким хворим, яким не можна призначи­ти загальні ванни (розлади кровообігу у мозку, гіпертонічна хвороба та інші).

Приклади призначення і показання. 1. Загальна прісна ванна. Температура води 36-37⁰С. Тривалість процедури 15-20 хвилини. Щоденно. Курс лікування 10-15 процедур. Показання: дискінезія жовчних шляхів, Функціональні розлади шлунку, нервово-циркуляторна дис­тонія, неврастенія, гіпертонічна хвороба 1 - II стадії, синдром Перевтоми, безсоння.2. Сидяча ванна. Температура води 25-28⁰С з поступо­вим зниженням її до 22-24⁰С і нижче. Тривалість процедури 4-5 хвилини. Щоденно. Курс лікування 6-10 процедур.

По­казання: геморой, імпотенція, випадіння піхви, підвищення м’язового тонусу промежини.

3. Контрастна ванна. Температура води 36-38⁰С в одній ванні і 26⁰С в другій. Знаходження в теплій ванні 3-5 хви­лин, в холодній — 1-2 хвилини. Переходи роблять 4-6 раз із однієї панни в іншу. Процедура проводиться два рази на тиж­день. Курс лікування 10 процедур.

Показання: атеросклероз (початкова стадія), гіпофункція яєчників.

4. Вихрові ванни. Температура води в ванні 30-42⁰С, тривалість процедури 10-20 хвилини. Щоденно або через день. Курс лікування 10-15 процедур. Показання: після травми кінцівок, анкілози, колоїдні рубці, контрактури, геморой, відмо­роження, тріщина прямої кишки, дискінезія жовчних шляхів, функціональні розлади шлунку, нервово-циркуляторна дис­тонія, хронічні коліти, простатити, анальне свербіння, запальні процеси в матці і придатках.

5. Місцева водяна ванна з поступовим підвищенням тем­ператури для верхніх кінцівок. Початкова температура води 37⁰С. Протягом 10 хвилин довести температуру води до 42⁰С. Після цього процедуру продовжити на протязі 15 хвилин. Витерти насухо хворого і закутати в ковдру на 20 хвилин. Процедуру проводити через день. Курс лікування 10 процедур.

Показання: гіпертонічна хвороба — II стадія, деформуючий артроз, ревматоїдний неспецифічний артрит.

Ванни з лікарськими та ароматичними речовина­ми. В клінічній практиці широкого застосування набули аро­матичні ванни, які готуються шляхом домішування до прісної води тих чи інших речовин (хвойні, скипидарні, шалфейні, горіхові, гірчичні та інші). В цих ваннах на організм людини діє термічний, механічний фактори і специфічний хімічний агент, зумовлений його природою. Ці речовими можуть по­силювати подразнення рецепторів шкіри, викликати позитивний вплив на зоровий та нюховий аналізатори і зумовлю­вати сприятливий психотерапевтичний ефект, а деякі з них можуть проникати через шкіру у внутрішнє середовище орган­ізму і викликати специфічну дію.

Хвойні ванни. Готують з порошкоподібного хвойного екстракту. На ванну беруть 50-60 г сухого порошку або 100,0 хвойною екстракту. Аромат хвої викликає позитивні емоції, що має велике значення при лікуванні хворих з неврозами, а також з гіпертонічною хворобою і нейро - циркуляторними дистоніями. Температура води в ванні 36-37°С, тривалість 10-15 хвилин. Щоденно або через день. Курс лікування 10-15 процедур.

Гірчичні ванни. Порошок гірчиці 150-250 г розчиняють в 10 л води, а потім виливають в ванну з температурою води 37-38⁰С, старанно перемішуючи воду. Тривалість загальної ванни 5-8 хвилин, місцевої 10 хвилин. Після цього шкіру обмивають теплою водою, закутують хворого ковдрою на 30-60 хвилин. Ванна викликає подразнення шкіри, розширю­ються капіляри, покращується її кровопостачання. Ванни ви­користовуються при захворюваннях органів дихання в ди­тячій практиці.

Скипидарні ванни. Готують з розчину скипидару. На ванну з температурою води 36°-37⁰С беруть від 15-20 до 60 мл розчину скипидару. Перед прийомом ванни хворому рекомендується відпочити на протязі 20-30 хвилин. Перед за­нуренням в ванну хворий змащує вазеліном особливо чутливі ділянки шкіри (пахвинну впадину, проміжність, статеві органи) Після занурення в ванну температуру води в ній поступово підвищують до 39-40⁰С. Загальна тривалість ванни складає 10-15 хвилин. В кінці процедури поколювання змінюється почуттям жару. Це почуття повинно зберігатися протягом 30-40 хвилин, коли хворий відпочиває, закутаний ковдрою. Процедури проводять через день або два дні підряд з перервою в один день. Курс лікування 10-20 процедур.

Крохмальні і горіхові ванни. Використовуються в дерматології. Крохмаль викликає обволікання та зменшує свербіж, а листя горіха діє протизапально і десенсибілізуюче. На ван­ну беруть до 0,5-1,0 кг крохмалю і біля 100-150 г сухого листя горіха. Спочатку крохмаль розводять в невеликій кількості води, а листя горіха запарюють в 10 л кип’ятку. Одержані розчини вливають в ванну: температурою 37-38⁰С, старанно перемішуючи воду. Тривалість процедури 10 хвилин, Після виходу з ванни обтирання проводять через 3-4 хвилини, що забезпечує осідання крохмалю та біологічно ак­тивних речовин горіха на шкірі. Курс лікування 10-15 процедур.

Шавлієві ванни. В ванну з прісною водою добавляючи, відвар листя шавлії (беруть біля 100-150 г сухого листя шавлії). Шавлієві ванни викликають подразливу дію та знімають біль. Їх призначають при захворюваннях нервової системи, кістково - м’язового апарату, після перенесених травм. Тривалість процедури від 8 до 15 хвилин. Ванни проводять через день або 2 рази на тиждень. Курс лікування 12-15 процедур.

Приклади призначення і показання.

1. Хвойні ванни. Температурі води Зб-З7⁰С Тривалість процедури 10-15 хвилин. Щоденно. Курс лікування 10-15 про­цедур. Показання: дискінезія жовчних шляхів функціональні розлади шлунку, нервово – циркулярна дистонія, неврастенія, гіпертонічна хвороба 1-II стадії, синдром перевтоми, 6езсоння.

2. Скипидарна ванна. Температура води 36°-37⁰С. На ванну беруть 15 мл скипидару, після кожної збільшують, кількість скипидару на 5 мл. Тривалість Процедури 10-15 хвилин, через день. Курс лікування 6-10 процедур. Показання: облітеруючий атеросклероз периферичних судин, радикуліт, деформуючий артоз.

Сульфідні ванни. На багатьох курортах і клініках вико­ристовують штучно приготовані сульфідні ванни. Для приго­тування використовують реакцію між сульфітом натрію і хло­ристоводневою кислотою при Рh води 6,0-6,4 (кисле середо­вище). При цьому виділяється сірководень, який розчиняєть­ся в воді. Лікувальна концентрація повинна бути від 10 мг/л до 100 мг/л. Для приготування сульфідної ванни на 200 л мацестинського типу з концентрацією сірководню потрібно: хлорис­того натрію - 1020 г; гідрокарбонату натрію - 27 г; сульфіду натрію - 47 г; хлористоводневої кислоти (густина 1,14) – 110 мл. Розчин роблять у зазначеному порядку.

Основні механізми терапевтичної дії сульфідних ванн обу­мовлені наявністю вільного сірководню.

1. Сірководень і сульфіти проникають через шкіру, сли­зові оболонки, дихальні шляхи в організм і подразнюють не­рвові рецептори. При цьому утворюються біологічно активні речовини (гістамін, ацетилхолін та інші).

2. Після занурення в сульфідну ванну виникає рефлек­торне розширення капілярів, прекапілярних артерій та субкапілярних вен. В виникненні гіперемії мають значення гістаміноподібні речовини тавазомоторні центри. Гіперемія шкіри після виходу із ванни зберігається протягом 2-3 хвилин. Ак­тивна гіперемія стимулює: процеси регенерації в шкірі та внутрішніх органах через метамерну іннервацію. При цьому змінюється кровонаповнення внутрішніх органів. Паралельно сповільнюються серцеві скорочення, довшою стає діастола, збільшується кількість циркулюючої крові.

3. Місцеве прийняття сульфідних ванн покращує рухому функцію миготливого епітелію та викликає гіперемію слизових оболонок. Тому використовують інгаляції, клізми, проминання, полоскання з сульфідною водою для лікування хвороб верхніх дихальних шляхів, ротової порожнини, прямої кишки, статевих органів.

4. Під виливом сульфідних ванн посилюються процеси обміну речовин за рахунок активації сульфгідрильних фер­ментів. При цьому підвищується функція симпато-адреналової системи, покращується імунологічна реактивність, в кліти­нах енергійно проходять окисно-відновні реакції. Покращуєть­ся тканинне дихання.

Показаннями длявикористання сульфідних ванн є захворювання кістково-м'язового апарату, нервової системи, хво­роби органів кровообігу та шкіри, хронічна інтоксикація со­лями важких металів, хронічні запалення сечостатевих органів.

Температура води в ванні 36-37⁰С. Вміст сірководню від 50 до 150мг/л. Тривалість процедури 10-15 хвилин. Курс лікування 10-15 процедур.

Морські ванни. Для приготування використовують ропу морської води або її сіль, яка була випарувана. На 200 л прісної води беруть від 1 до 10 кг солі. Морські ванни викликають сильну реакцію з боку рецепторів шкіри, викликають морфо­логічну зміну епідермісу. Вони посилюють обмін речовин, кровообіг, прискорюють регенерацію тканин, сприяють за­гартовуванню організму. Морські ванни можна призначати для самостійного курсу лікування хворим з захворюваннями периферичної нервової системи, жіночих статевих органів, кістково-м'язового апарату або при підготовці чи наприкінці грязе­лікування. Температура води в ванні - 36-37⁰С, тривалість 10-15 хвилин, через день. Курс лікування 10-15 процедур.

Йодобромні ванни. Для приготування використовують прісну воду, яка має температуру 35-37⁰С. В ній розчиняють 2 кг хлориду натрію, 10 г йодного натрію (калію) і 25 г броміду калію (натрію). Старанно розмішують. Підчас прийому ванни йод і бром проникають через неушкоджену шкіру і йод накопичується в щитовидній залозі, а бром — в гіпофізі. Ванни нерідко викликають гіпотензивну дію, нормалізують функцію центральної нервової системи та щитовидної залози. Добре переносяться хворими. Використовуються при захво­рюваннях системи кровообігу, кістково-м'язової, нервової та ендокринних систем. Температура води в ванні — 36-37⁰С, тривалість 10-15 хвилин, через день або 2 дні підряд з пере­рвою на 3 дні. Курс лікування 15-20 процедур.

Хлоридні натрієві ванни (сольові). Для ванн вико­ристовують природні хлориди і натрієві води або їх готують штучним шляхом. Хлорид натрію в кількості 3-5 кг висипа­ють в мішок і підвішують на кран. Через нього пропускають гарячу воду до повного розчинення. Після цього доводять тем­пературу в ванні до 36-37⁰С.

Велика щільність води сприяє покращенню рухів в м'я­зах та кінцівках, відбувається дегідратація поверхневих шарів шкіри. Після прийому ванни на шкірі утворюється "сольо­вий плащ", який подразнює рецептори шкіри, викликає по­силення кровообігу та обміну речовин. Хлорид натрію викли­кає десенсибілізуючу, протизапальну і протибольову дію, по­кращується імунологічна реактивність та функціональний стан центральної нервової системи. Ванни тривалістю 10-20 хвилин при температурі води 36-38⁰С призначаються через день хво­рим з захворюваннями кістково - м’язового апарату, кровообі­гу, периферичної нервової системи, шкіри і обміну речовин.

Приклади призначення і показання.

1. Сульфідні ванни. Температура води 36-37°С. Тривалість процедури 8-15 хвилини. Через день. Курс лікування 12-15 процедур. Показання: облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок, безпліддя, ревматоїдний поліартрит, поліневрит, псоріаз, інфантилізм жіночих статевих органів.

2. Морські ванни. Температура води 36-37°С. Тривалість процедури 10-15 хвилин. Через день. Курс лікування 10-12 процедур.

Показання: хронічний гастродуоденіт, холецистит, загальне загартовування, ревматоїдний неспецифічний артрит.

Ванни з домішками газів. Газові ванни — це ванни з мінеральної або прісної води, перенасичені газом, що виділяється у вигляді бульбашок. Останні осідають на шкірі хво­рого, а потім вивітрюються, роблячи при цьому "дотиковий масаж" і подразнюють рецепторний апарат шкіри. Крім цього, відбувається також "температурний масаж" через різницю температур між газом і водою. Хімічний вплив відбувається на рецептори шкіри, а також за рахунок проникнення газів в кров. В лікувальній практиці застосовують вуглекислі, азотні, кисневі і "перлинні" ванни.

Вуглекислі ванни. Вміст вуглекислого газу в воді скла­дає від 0,7-1,0 г/л. Насичення прісної води вуглекислим газом, можна проводити хімічним або фізичним способом. Для фізич­ного насичення використовують апарат АН-9. Насичена вуг­лекислим газом вода поступає через шланг в ванну, після чого ванну заповнюють до необхідної кількості з температурою води 33-36⁰С.

Основні механізми фізіологічної і терапевтичної дії вугле­кислих ванн.

1. На поверхні тіла хворого утворюється "сітчата сорочка" з бульбашок вуглекислого газу, які збільшуються в розмірі і відри­ваються, роблячи при цьому легке тактильне подразнення. В результаті змінюється стан рецепторного апарату шкіри і в центральну нервову систему надходять слабкі імпульси, які сприяють розвитку тормозних процесів. Крім цього подразнюється терморецептори шкіри, знижується температура крові і охолоджується організм, а судини шкіри розширюються.

2. Наявність в воді мінеральних солей збільшує дифузію вуглекислого газу через шкіру та слизові оболонки у внутрішнє середовище організму. При цьому подразнюються екстеро- і інтерорецептори, ефекторні утворення симпатичної і пара­симпатичної нерпової системи, утворюються біологічно активні речовини — гістамін, серотонін, ацетилхолін та інші. Шкіра червоніє, розширюються капіляри і тоненькі артерії, збільшується кількість функціонуючих капілярів, що призво­дить до збільшення на 30% маси циркулюючої крові.

3. Вуглекислота, яка вивітрюється з ванни, разом з повітрям поступає через легені у внутрішнє середовище орга­нізму і через дихальний центр викликає поглиблення дихан­ня, збільшується об'єм легеневої вентиляції, сповільнюється ритм серцевих скорочень, збільшується фаза діастоли, ство­рюються умови для відпочинку серцевого м'яза.

Вуглекислі ванни призначають хворим з захворювання­ми системи кровообігу (вади розвитку мітрального і аорталь­ного клапанів, гіпертонічна і гіпотонічна хвороби, нейроцир­куляторна дистонія, ішемічна хвороба серця і інші). Звичай­но вуглекислі ванни призначають з температурою води 35-36⁰С, тривалістю 6-8 хвилин, через день або 2 дні підряд з інтервалом на 3 день. Температуру води можна поступово знижувати до 30-33⁰С. Час перебування в ванні збільшують до 12 - 15 хвилин, Курс лікування 10-15 процедур.

Азотні ванни. Спочатку ванну заповнюють на 1/3 га­рячою водою, а потім до неї додають перенасичену азотом холодну воду, яку одержали в апараті АН-9 з балонів, що містять азот. При зануренні в ванну температура води 34-36⁰С шкіра вкривається бульбашками, котрі викликають ме­ханічне подразнення. Термічне подразнення відбувається за рахунок різниці температур між азотом (20°С) та водою (36⁰С). Хімічний вплив на судини шкіри викликає спочатку короткотермінове звуження судин — шкіра стає блідою, а потім розширюються капіляри — шкіра червоніє. Азотні ванни впливають винятково на нервову систему, викликають заспокійливу, протибольову і десенсибілізуючу дію.

Ванни призначають при гіпертонічній хворобі І—II стадії, тиреотоксикозі, неврастенії. Тривалість ванн 10-15 хвилин. Процедури проводять через день. Курс лікування 10-12 про­цедур.

Кисневі ванни. Для ванн використовують прісну воду, яку насичують киснем під тиском 1,5-2,5 атм. за допомогою апарату для насичення. Концентрація кисню в ванні складає, 50-60 мг/л. Під час прийому ванни підвищується попадання кисню в організм як через дихальні шляхи, гак і через шкіру (5-7%). Це сприяє ліквідації гіпоксії, яка може виникати при деяких захворюваннях органів кровообігу (гіпертонічна хвороба, атеросклероз і інші). Температура кисневої ванни 36-37⁰С. Тривалість. ванн 10-20 хвилин. Процедури проводять щоденно або через день. Курс лікування 12-15 процедур.

"Перлинні" ванни. Готують шляхом пропускання по­вітря під тиском 1-2 атм. через спеціальну сітку, яку розмі­щують на дні ванни, прісною водою. Сітка має дерев'яний каркас, між яким розташовані металеві трубочки з великою кількістю маленьких отворів. Трубки з'єднані через гумовий шланг з компресором, який подає повітря кімнатної темпе­ратури під тиском. Бульбашки повітря викликають механіч­ний та контрастний температурний вплив на шкіру. Ванни призначаються при синдромокомплексі втоми, неврастенії, при деяких функціональних захворюваннях системи крово­обігу. Температура "перлинної" ванни 35-36⁰С. Тривалість ванн 10-15 хвилин. Процедури проводять щоденно або через день. Курс лікування 12-15 процедур.

Поиск по сайту: