 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Вимоги до написання підрозділу
«1.2.2 Стійкість водних об¢єктів»
Для розуміння змісту цього підрозділу необхідно виходити з наступних міркувань. По-перше, кожне водне середовище здатне до самоочищення, питання в тому, якими шляхами і з якою швидкістю воно здійснюється. По-друге, самоочисна здатність пов'язана з продукційною діяльністю живих організмів. По-третє, на якість і швидкість самоочищення впливає антропогенне забруднення природного середовища. Таким чином, стійкість поверхневих вод - складний біохімічний і фізичний процес. У ньому можна виділити окремі групи факторів, які значною мірою впливають на самоочищення води. Це температурний режим, кольоровість води, гідрологічні характеристики. Тому ці показники складають зміст розрахунку. Як відомо, температурний режим значною мірою зумовлює процес біотичного самоочищення через мінералізацію природних і антропогенних домішок у воді. Експериментальні дослідження показали, що при зниженні температури води від 20° до 16° С процес самоочищення уповільнюється не більше, ніж на 20 %, що є гігієнічно допустимим.
Рівень кольоровості води в основному зумовлений концентрацією гумінових і фульвокислот. Вони здебільшого надходять до водних об'єктів шляхом виносу з грунтів. Концентрація їх пропорційна збільшенню кольоровості води. Отже, температурний режим і кольоровість води суттєво впливають на біотичну складову потенціалу стійкості водних об'єктів. Зважаючи на таку закономірність, визначення біотичної складової стійкості поверхневих вод (Б) проводиться за формулою:
Б = А/365 х J, (4.2)
де: А – кількість днів протягом року з температурою води вище +16ºС; J – індекс кольоровості води (при кольоровості води 0-30° він дорівнює 1; 30-60° - 0,9; 60-90° - 0,8; 90-120° - 0,7; більше 120° - 0.6).
Для оцінки цієї біотичної складової В. Барановським розроблена наступна шкала: до 0,2 оцінюється як низька, 0,21 - 0,4 – понижена, 0.41 - 0,6 – середня, 0,61 - 0,8 – підвищена, 0,81 - 1,0 – висока.
Для розрахунку із гідрологічних спостережень колишнього Держкомгідромету України необхідно виписати за ряд років дати переходу температури води весною і восени через 16°С. Між цими датами підраховується кількість днів з температурою води понад 16°С: вона збільшується з півночі на південь, за винятком рік гірських районів.
Для тих же водомірних постів, для яких є попередні дані, виписуються середньорічні дані про кольоровість води. В основному кольоровість поверхневих вод для території України коливається від 0 до 30°, значно менше показників від 30 до 60°. Більше 60° мають деякі річки басейну Південного Бугу, Десни, Прип'яті та інші.
Біотичний потенціал річок залежить також від гідрологічних характеристик, які визначають величину розбавлення забруднювачів, зокрема середньої багаторічної витрати води (м³/м). Для розрахунків показнику використовуються матеріали багаторічних спостережень на 310 гідрологічних постах, які територіально узгоджуються з біотичним потенціалом водойм.
Показник стійкості або самовідновленості річок визначається шляхом множення величини біотичного потенціалу на коефіцієнт витрати води.
Поиск по сайту: