Алгоритм презентації твору мистецтва на уроці Художньої культури

11.Типи та види уроків художньої культури. Існуюча типологія уроків спирається на дидактичну мету, а саме:урок ознайомлення із новим матеріалом урок закріплення знань урок застосування знань урок узагальнення та систематизації набутих знань урок перевірки та корекції набутих знань комбінований урок Форма проведення заняття визначає вид уроку, як: урок – бесіда урок – лекція урок-екскурсія урок самостійної роботи лабораторні та практичні заняття комбіновані заняття.Уроки дисциплін галузі «Естетична культура» здебільшого мають нестандартну структуру. Це обумовлено інтегративною природою їх змісту. Нестандартний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширеніші серед них: урок – подорож урок - прес-конференція урок-змагання урок КВК урок прес-конференція театралізований урок.Для уроку мистецтва характерне велике емоційне навантаження, тому формат відносин між суб’єктами педагогічного спілкування диктує своєрідність у відборі жанрової основи Так, найбільш розповсюдженим буде урок з високою ступінню взаємодії, контакту між вчителем та учнем, і саме такому рівню взаємодії можуть відповідати: уроки, що збагачені емоційно –чуттєвими відносинами (уроки –образи, символи, спостереження, споглядання); уроки, що звернуті до морально – психологічних,ціннісно – змістовних проблем (уроки –заклики, роздуми, міркування, проповіді, діалоги); уроки, які розкривають різноманітні способи контактної взаємодії (колективні роздуми, колективні, пошуки, досліди, дискусії, полілоги); уроки, яки покликани підримати,або протидіяти внутрішнім особистісним, або конфліктним ситуаціям (уроки релаксації, загруження, уроки з елементами арттерапії.)

12. Загальнодидактичні та культурологічні методи викладання мистецтва. Три групи дидактичних методів:1 – методи організації та здійснення навчально – пізнавальної діяльності;2 - методи стимулювання навчальної діяльності;3 - методи контролю та самоконтролю навчання.загально дидактичних методів, які ми пояснили з урахуванням використання при викладанні дисциплін художньо – естетичного циклу та культурологічної спрямованості: інформативно – рецептивні (описання, розповідь, бесіда, роз’яснення з аналізом художнього тексту та текстів культури, порівняльний аналіз текстів культури, робота з інформаційними носіями); репродуктивні (інструктаж, роз’яснення з показом методу дії, загальна художньо – практична діяльність); діагностичні (усне та письмове опитування, тестування, бесіда – полілог, виконання письмових завдань); комплексні (дослідницький, евристичний, мозкового штурму)До специфічних методів викладання культурологічних дисциплін можливо віднести наступні:метод художньо – педагогічної драматургії (побудовано на основі законів художньої драматургії, стосується як структури уроку, так і способу його втілення);порівняльний метод (в основу покладено принцип інтеграції. У процесі співставлення різних творів мистецтва, знаходячи спільність, або протилежність, вчитель має створити у свідомості учнів уявлення про цілісність художнього напрямку, епохи, країни, народу окремого культурного явища); історичний метод (передбачає синхронне вивчення “фактів життя”(конкретних історичних подій) та “фактів культури” (художніх добутків, що відтворили ці події). За допомогою цього методу можливо виявити провідні ідеї певного часу, проникнутися “ароматом” епохи, порівняти творчий метод минулого та наступних часів);творчий метод (використання цього методу обумовлено художньою природою дисципліни СХК, може бути реалізованим як у безпосередній художній діяльності учнів на уроці, так і можливості “вторинної творчості” – інтерпретації, художнього осмислення “мови митця”, створення власної художньої точки зору, естетичного світобачення дитини).

Принципи загальної мистецької освіти.Загальна мистецька освіта як підсистема шкільної освіти спирається на загальнодидактичні, а також на специфічні художньо-педагогічні принципи Загальнодидактичні принципи: гуманізації; природовідповідності та культуровідповідності; глобальної освіти, тобто органічного поєднання універсального, національного і регіонального компонентів змісту освіти та виховання, спрямування навчально-виховного процесу на формування національної свідомості, патріотизму, полікультурної компетентності); континуальності; синергетичного та інтегрального характеру освіти; систематичності, послідовності, неперервності освіти; проблемності навчання; активності, самостійності, творчості, саморозвитку учнів у навчальній діяльності; диференціації та індивідуалізації.

Поиск по сайту: