Етапи становлення загальної художньо-естетичної освіти в Україні

І етап – 20-ті роки – починає закладатися теоретико-методологічна основа викладання мистецьких дисциплін у загальноосвітній школі. Саме тоді виникає питання про можливість та необхідність викладання комплексу мистецтв. У цей час складається дві теоретичні ланки художньо-ететичного виховання – «академічна» (викладання окремих мистецьких предметів) та «культурологічна» (поєднання цих предметів з метою розкриття суті мистецтва).

ІІ етап – 40-60-ті роки – художньо-естетичний цикл репрезентовано двома предметами: співами та малюванням. Завдання, що висуваються у програмах, мають прикладний характер. 1943 рік – розрізняють наступні види діяльності у галузі «Музика та співи»: хоровий спів, ознайомлення з музичною літературою, вивчення музичної грамоти та рухи під музику. Дисципліна «малювання» в цей період має утилітарно-прикладний характер та сприймається як первинна політехнічна підготовка учнів.освоєння школярами «графічної грамоти», техніки зображення оточуючих об`єктів було проголошено головним завданням впровадження предмету.

Ті роки – висуваються ідеї різнобічного розвитку творчого потенціалу дітей засобами мистецтва у працях Н.А.Вєтлугіної, Л.С.Виготського, Г.В.Лабунської, Б.Т.Лихачова, Д.Б.Кабалевського, Б.М.Тєплова, Б.П.Юсова. Починає розвиватись та отримує теоретичне підґрунтя ланка інтегрованого художньо-естетичного виховання.

Загальною ознакою обох напрямків художньо-естетичного розвитку школярів (музичного та образотворчого) в 40-60-х рр. 20 століття було те, що принципи та методи сучасного навчання, характерні для професійної підготовки музиканта або художника, були застосовані в навчальній практиці загальноосвітньої школи.

ІІІ етап – 70-ті роки – радянська педагогіка виходить на новий рівень теоретичного та методичного осмислення проблеми формування особистості дитини. Поступове втілення ідеї гуманізації освіти реалізується у змінах відносно предметів художньо-естетичного циклу як до засобу узагальнення культурного спадку народу та органічного поєднання навчання, виховання та розвитку дитини засобами мистецтва.

Рік – розроблено нову типову програму з музики, головним завданням якої було досягнення комплексності у підході до виховання та навчання учнів. В основу типової програми було покладено експериментальну програму з музики, яку розробив Д.Б.Кабалевський. Експериментальна програма «Музика» виявила себе здатною на практичне застосування, вона мала та має розповсюдження вже понад 25 років, на базі цієї програми були створені дочірні регіональні програми з музичного мистецтва, наприклад, програма з музики О.Я.Ростовського, яка нині є діючою державною програмою з «Музики» в Україні.

1976 рік – було затверджено програму «Образотворче мистецтво та художня праця» автора Б.В.Неменського. Головною метою було формування в учнів художньої культури як невід`ємної складової духовної культури.

Поиск по сайту: