Художньо-педагогічна технологія: сутність, види, форми впровадження

У педагогічну практику універсальний грецький термін «технологія» (означає «знання про майстерність») увійшов разом із виникненням необхідності наукового обґрунтування закономірностей пошуку оптимальної сукупності методів і засобів організації навчально-виховного процесу, цілеспрямованого впливу на особистість учня, що характеризують майстерність педагога, подібну до мистецької діяльності (від «технос» — мистецтво, майстерність, «логос» — учення, наука). педагогічна технологія — це інтегративний спосіб організації навчально-виховного процесу, спрямований на оптимальне досягнення виховних і дидактичних цілей, системне планування та управління вирішенням педагогічних проблем; Він подає розгорнуту структуру дидактичної технології:а) концептуальна основа;б) змістова частина навчання:мета навчання — загальна і конкретна;зміст навчального матеріалу;процесуальна частина — технологічний процес:організація навчального процесу;методи і форми навчальної діяльності школярів;Резюмуючи, визначимо складові педагогічної технології як системного інтегрованого способу організації навчально-виховного процесу:• планування цілей і завдань, прогнозування результатів педагогічної взаємодії;• реалізація цілей через систему засобів, інструментальних дій і операцій у процесі організації педагогічної взаємодії;• оцінювання й коректування результатів педагогічної взаємодії. Екстраполюючи загальнотеоретичні положення в галузь педагогіки мистецтва, розглянемо зазначені позиції, що стосуються технологічної сторони навчання і виховання, роблячи акцент на процесуальному аспекті. При цьому необхідно пам'ятати, що вибір і поєднання педагогічних технологій, методів і прийомів має відповідати меті мистецької освіти, цілям, завданням і драматургії уроку, змісту теми, рівням підготовленості учнів.

Художня драматургія як засіб організації освітнього простору уроку мистецтва

Драматургія — теорія і мистецтво побудови драматичного твору, а також сюжетно-образна концепція такого твору. Драматургією називають також сукупність драматичних творів окремого письменника, країни або народу, епохи. Розуміння основних елементів драматичного твору і принципів драматургії історично мінливі. Утілення положень театральної педагогіки, зокрема принципів художньо-педагогічної драматургії, сприятиме перетворенню звичайного уроку на справжній урок мистецтва, коли він народжуватиметься у творчій діяльності співучасників — учителів та учнів, подібно, до театральної вистави на професійній сцені. Це передбачає створення проблемно-пошукових та евристичних ситуацій, які підвищують емоційний і розвиваючий (креативний) потенціал уроку, а також організацію художньо-пізнавальної діяльності за такими умовно визначеними «драматургічними кроками»: вступ або інтродукція (повідомлення теми) — зав'язка (постановка проблеми) — розвиток (виклад теми) — кульмінація (вирішення проблеми) — завершення (висновок). Нами розроблено варіанти художньо-педагогічної драматургії інтегрованих уроків мистецтва, побудовані за логікою драматургії музичних форм (ідея Н. Гродзенської стосовно уроків музики):у формі варіацій, коли одна й та сама тема поступово висвітлюється в образах різних видів мистецтва — музичного, образотворчого, театрального, екранного;у поліфонічній формі (тема уроку розробляється на матеріалі двох або більше видів мистецтва, які відносно самостійні, але між ними встановлюються певні зв'язки — «діалог»);у сонатній формі, коли навчальний матеріал спочатку «експонується» (основні теми — головна і побічна, демонструються автономно в домінантних видах мистецтва — музичному та образотворчому, можна додати ще зв'язуючу та заключну на матеріалі театру і кіно), потім цей матеріал «розробляється» (міжвидові порівняння, зіставлення, протиставлення, аналогії, взаємопроникнення тощо), нарешті, в кінці уроку, коли весь матеріал повторюється та узагальнюється (інтегрується), настає реприза і кода (висновок).Як бачимо, головна ідея такої музично-педагогічної драматургії — утворення системних інтеграційних зв'язків між етапами і компонентами уроку, що забезпечують його цілісність, зрозуміло, з умовним, образно-символічним дотриманням композиційних особливостей обраних музичних форм.

10. Організація процесу художнього сприйняття на уроці мистецтва в ЗОШ.Художнє сприйняття — вид естетичної діяльності, що виражається в цілеспрямованому і цілісному сприйнятті витворів мистецтва як естетичній цінності, яке супроводжується естетичним переживанням. В естетиці склалися три типа трактування художнього сприйняття. Перший тип запропонований класичною естетикою: твір рівний самому собі, його онтологічний статус незмінний, художнє сприйняття більш менш точне відтворює укладений в творі незмінний зміст, осягає раз і назавжди даний смисл.Другий тип запропонований сучасною рецептивною естетикою: твір не рівний собі, він історично рухливий, його зміст по-різному розкривається залежно від характеру діалогу тексту з історично змінним типом читача. Третій тип виходить з концепції рецептивної естетики, але підкреслює межі варіативності смислу твору. Так, твір не рівний собі, його смисл історично мінливий завдяки "діалогу" тексту і читача. Мінливість смислу твору визначається історичним, груповим і індивідуальним досвідом читача. Однак не усяке прочитання тексту автентичне: у тексті міститься стала програма ціннісних орієнтації і смислу. Допоміжний момент механізму художньої рецепції (сприйняття) — синестезія — взаємодія зору, слуху і інших відчуттів в процесі сприйняття мистецтва. Художньому сприйняттю властива також асоціативність. Коло художніх асоціацій величезне: аналогії з відомими фактами художньої культури, життєвими переживаннями, мріями та випадками із життя та ін. Психологи відмічають, що шлях розвитку кожної особистості своєрідний, хоча й існують загальні для тієї чи іншої вікової групи ознаки. Так, старшокласники поставлені в таку соціальну ситуацію, коли вони повинні визначити своє місце не лише у плані майбутньої професійної діяльності, але й життєвого шляху в цілому. Старший шкільний вік - це період інтенсивного фізичного і морального розвитку, соціального визначення, включення людини до активного життя держави. На старшокласника впливає, нове положення, яке він починає займати у суспільстві, колективі, у системі суспільних відносин. Змінюється характер його навчальної та громадської діяльності: вона виходить за межі школи. У старших школярів особливо інтенсивно розвивається моральна свідомість, з'являється потреба аналізу особистої поведінки, внутрішнього почуття. Молода людина здатна встановити, що вона володіє рядом психологічних якостей і станів (приязність, взаєморозуміння, принциповість, почуття обов'язку, честь, гідність). Її ідеали більш усвідомлені та стійкі.

Вже напередодні 9 класу учні виявляють глибокий інтерес до інших людей, до їх внутрішнього світу, переконань, поведінки. У них з'являється потреба порівняти себе з іншими, оцінити; вони бажають розібратися у своїх думках, почуттях, поглядах; помітно зростає їх інтерес до проблеми самовиховання. Спираючись на психологічні дослідження, Борєв називає ряд важливих механізмів художнього сприйняття:

- ідентифікацію героя з власним "Я";- синестезію (взаємодія органів рецепції: слуху, зору тощо);

- асоціативність (коло життєвих та художніх аналогій);- часові рецепції (теперішнього, минулого, майбутнього часу);- рецепційну установку (опора на попередню систему культури", попередня настроєність на сприйняття, яка діє протягом усього процесу художнього переживання).

9. Творчий метод як засіб реалізації процесу художнього сприйняття. Творчий метод (використання цього методу обумовлено художньою природою дисципліни СХК, може бути реалізованим як у безпосередній художній діяльності учнів на уроці, так і можливості “вторинної творчості” – інтерпретації, художнього осмислення “мови митця”, створення власної художньої точки зору, естетичного світобачення дитини).Якщо проектувати освітню діяльність з урахуванням цього творчого потенціалу, то доцільно звернутися до деяких специфічних прийомів застосування “творчого” методу. прийом організованого споглядання;прийом емоційного привласнення;прийом фіксованої рефлексії;Прийом “організованого споглядання” – безпосереднє сприйняття явищ та речей реального світу, яке здійснюється за акцентованим проханням. Від звичайного споглядання відрізняється тим, що об’єкт обирається невипадково і має емоційний чи суттєвий зв’язок з подальшою темою обговорення. Перший етап “споглядання” базується на первинному цілісному охопленні об’єкта, без зосередження уваги на фрагментах, деталях, особливостях. Наступний етап – виділення більш конкретного об’єкту, що є елементом попереднього, більш поглиблене сприймання його, з урахуванням особливих специфічних прикмет, встановлення його зв’язків з цілим (структурування цілого), шляхом спрямованої уваги.Прийом “емоційного привласнення” є продовженням процесу споглядання, як сприйняття дійсності, та першим кроком до створення, або відтворення художнього образу. Існування та взаємозв’язок етапів споглядання та привласнення ми можемо віднести до періоду, що передує усвідомленому естетичному сприйняттю дійсності. Здатність людини до естетичних вражень не є вродженою – наявність і розвиненість рівня естетичного ставлення до оточуючого залежить від багатьох складових: віку, психофізичних особливостей, інтелекту, досвіду, рівня освіченості тощо. Ще один прояв “творчого” методу - це прийом “фіксованої рефлексії”. За Дж.Локком, рефлексія – джерело особливого знання, коли спостереження спрямовуються на внутрішні процеси свідомості, тоді як відчуття мають за предмет зовнішні речі.

Процес рефлексії є невід’ємною власністю психічного життя людини с того моменту, як вона усвідомлює своє “я”. Потреба у фіксації цього процесу не виникає без потреби ззовні регулювати психічні прояви особистості (тобто вже у процесі виховання, коли виникає необхідність коригувати поведінку дитини згідно норм родини та суспільства.)Момент фіксації власної психічної діяльності є ознакою певного особистісного прогресу та соціалізації індивідууму. Складовими цього прогресу є розвиток інтелекту,мови, та складання моральних установок людини.

Поиск по сайту: