У цей же період, крім Дюрера, в Німеччині в жанрі гуманізму працювали і такі значні майстри, як Матіас Нітхарт і Лукас Кранах Старший (1472—1553)

Останнім з великих художників німецького Відродження був Ганс Гольбейн Молодший (1498—1543) — живописець і гравер, що виявив себе, насамперед, як видатний портретист. Кого б не малював Гольбейн, — уславлених гуманістів Еразма Роттердамського і Томаса Мора чи французького посла при англійському дворі Моретта, купця Георга Гізе, свою дружину з дітьми чи англійського короля Генріха VIII, він завжди об'єктивний, сповнений інтересу до внутрішнього життя людини і спостережливий, точний у своїй лаконічній художній мові.

Самобутній, гармонійний і витончений варіант Північного Відродження склався в XV—XVI ст. у Франції. У цей період тут відбувався процес централізації національної держави, а тому осередком нової художньої культури стали не тільки великі міста, як у інших країнах, а й королівський двір.

У другій половині XV ст. на мистецтві країни почав позначатися вплив Італії. Інтерес до культури Ренесансу посилився в кінці XV і на початку XVI ст. у зв'язку з італійськими військовими походами французьких королів. У Франції в цей час почали вивчати й античну культуру. Тому вже в XVI ст. визначальною особливістю французького мистецтва стало органічне поєднання форм італійської культури, античної спадщини та докорінно переосмислених традиційних для Франції форм готичного мистецтва. Цей мистецький сплав вплинув на архітектуру побудованих легких і чепурних палаців, а також відобразився у монументально-декоративному мистецтві, насамперед скульптурному. З видатних французьких скульпторів доби Відродження особливу популярність здобув Жан Гужон (15(10)14—15(64)68). Значного розвитку досяг портретний жанр, зроблений фарбами або олівцем, позначений рідкісною гостротою спостереження, чистотою, точністю і вишуканістю рисунка. Багато таких портретів створив Франсуа Клуе (бл. 1516—1572), який походив з родини французьких художників доби Відродження.

Ідея традиціоналізму у художньому світосприйнятті Японії.

Государство Япония расположено в западной части Тихого океана исключительно на островах. Япония сильно развитая и высоко прогрессивная страна. Не смотря на площадь и численность населения, Япония поднялась на 3 место по оборотам внешней торговли. Государство является монополистом почти во всех сферах промышленности и производства.

Страна высокой и сплошной грамотности, где обучению и воспитанию детей уделяют большое внимание с раннего детство.

На культуру и менталитет японцев большое влияние оказало изолированное территориальное положение страны, география и климатические особенности. В частности, особые природные явления (землетрясения и тайфуны), что выразилось в своеобразном отношении японцев к природе как к живому созданию. Умение восхищаться сиюминутной красотой природы, как особенность национального характера японца, нашло выражение во многих видах искусств Японии.

Традиция, точнее традиционализм проник в поведение, помыслы и чаяния японской нации стал важнейшей чертой ее характера. Японцы бережно относятся к культурному наследию прошлого, они сохраняют классический театр, чайную церемонию, икебану.В динамичном обществе ХХ века японцы ищут опору в постоянстве и находят ее в традиционных формах искусства.

В каждой японской семье, как бы ни была она бедна, всегда находится горшок с растениями и панно-картина, висящее в специальной нише. Даже на самом маленьком клочке земли обязательно разбит садик. В таких садиках несколько деревьев, каменный фонарь, земля покрыта мхом; их можно встретить во многих уголках японских больших городов.

Очень популярно обучение женщин художественной аранжировке цветов, искусству чайной церемонии и сочинению стихов, обучение мужчин военным искусствам – фехтование, стрельбы из лука.

Поиск по сайту: