А тепер скажіть з якого твору цей уривок

1. “І раптом вода у річці попід берегом біля них завирувала і забулькала, як ото вона булькає у каструлі, коли закипає, - ­причому великими-великими бульбашками.

Бульбашки одна за одною підіймалися і лопалися, випу­скаючи пару.” (“Пригоди близнят-козенят”)

2. “Та найдивніше було те, що із скверика побачити трансформаторну будку я не міг аж ніяк! Вона стояла далеко, за кількома багатоповерховими будинками. Я на мить скинув окуляри – ніякої трансформаторної будки, лише де­рева й будинки. Тремтячою рукою знову одягнув окуляри – і перед очима з’явився Ромка на трансфор­маторній будці. Він кривився – от-от заплаче... Без драбини він злізти не міг.” (“Чарівні окуляри”)

3. “Не було для хуліганців більшої насолоди й розваги, як схопити на вулиці стрічного малюка і, штовхаючи, шпиняючи, б'ючи його, перекидати один одному, мов м'яч. Вони аж корчились і захлиналися від реготу, див­лячись, як страждає і плаче бідна дитина...

Багато разів повставали ластовини проти влади хулі­ганців, намагаючись звільнитися і вигнати поневолювачів зі своєї країни. Але щоразу хуліганці перемагали й жорстоко розправлялися з повсталими. Якась невідома сила допомагала хуліганцям.” (“В Країні Сонячних зайчиків”)

4. “Старий дресирувальник навіть влаштовував для них щонеділі циркові вистави, де в основному виступали дресировані звірі, які жили тут же, в лісі, і яких дід Ма­ноцівник за короткий час навчив усіх циркових премуд­ростей. Крім того, Маноцівник показував різні фокуси, а їх він знав безліч. 3вичайно, то були чесні, хороші фо­куси без усякого там відьмацького чаклунства і шар­латанства. Дід влаштував навіть гурток циркової науки, де вчив усіх, хто бажав робити фокуси і дресирувати звірів.”

(В Країні Сонячних зайчиків)

5. “- Хай живе ваша мудрість! - вигукнув Гицельцап і підтюпцем побіг за каретою. Він був дуже радий, що одер­жав хоч дев'ять. Королева могла й не дати нічого. Вона була скупа, вередлива і ніколи не дотримувала свого слова.

У палаці королева перш за все побризкала на Вітю й Во­ву парфумами, пов'язала їм на шиї бантики і повела кудись по довгих коридорах. Вони прийшли в маленьку кімнатку, де на старій подертій підстилці лежала гарненька киця з сумними очима. Це й була придворна киця Мурнява. (“Пригоди близнят-козенят”).

6. “ Жоден чаклун, жоден чарівник у світі. Така сила мого закляття. То який же вам сенс тікати? Ніхто ж з людей вас навіть не зрозуміє, бо я одірвав у вас людську мову. Для людей ви звичайнісінькі козенята, які тільки бекають і мекають. Отже, дурну ви справу задумали. Повертайтеся краще в палац, поки я не розлютився.” (“Пригоди близнят-козенят”).

7. “Пастка ця була заплутаним лабіринтом, звідки неможливо вийти. Всі ходи лабіринту зроблені з чарівних дзеркал. В лабіринт було пущено всього лише один – єдиний промінчик сонця, але, відбиваючись від дзеркал, він так яскраво освітлював увесь лабіринт, що якби заглянути туди, то можна було б осліпнути.”

8. “Я схопив у нього аркуш “в арифметику” і похолов: ніякої записки не було – на аркуші жодного слова. – Та клянусь! – ударив я себе в груди. – Була записка!” (“Чарівні окуляри”).

Поиск по сайту: