А згодом цю казочку нам розказав

“Бурячок”

(казка-п’єска за мотивами української народної казки “Ріпка”)

Автор: Осадченко І.І.

На сцені - традиційне українське подвір’я: хатинка, кілька дерев біля хати, лавка біля вхідних дверей, неподалік – город.

ПРИСПІВ №1 (звучить за лаштунками):

Рости - виростай

На хороший урожай!

Поливайте, поливайте,

Овоч гарно доглядайте!

Бурячок все росте,

Неба скоро досягне.

Ну ж бо краще поливайте

І земельку підгортайте.

Перед хатою на лаві, спершись на ціпок, куняє Дід. Поруч сидить Баба і плете шкарпетки.

ВЕДУЧИЙ:

У одненькому селі,

Наче в птаха на крилі,

Жили-були Дід та Баба,

Котра говорити рада.

БАБА (штурхаючи Діда, швидко):

Ти сходив би на город

Та вчинив переворот.

Хоч би щось уже зробив,

Якусь зелень посадив.

Хазяї усі діди,

От і ти робить іди! (Дід іде па город).

ВЕДУЧИЙ:

Дід недовго мудрував,

На город попрямував.

Чухав, чухав собі лоба.

ДІД:

Баба каже: я - нероба!

От їй номера утну,

Нове діло там крутну:

Посадить щось не завадить,

І Бабуся враз похвалить.

Я посію Бурячка,

В борщ вкраїнський круглячка.

(Дід копає лунку і сіє Бурячок).

ВЕДУЧИЙ:

В землі лунку він зробив,

Насіннячко посадив.

Дощик землю покропив,

Час насінню не барив:

Воно скоро проростає,

І вже гичка виглядає.

ДІД:

Бабо, не обходь город кругом,

Поливати Бурячка іди бігом.

БАБА:

От не мала Баба лиха,

Спочивала собі стиха.

Бурячка Дід посадив,

Мені спокій загубив.

Баба розглядає Бурячка, від несподіванки розводячи руками.

Вже не буду я свариться:

Вмієш, Діду, ти трудиться.

Баба бере поливальницю і поливає Бурячка.

ПРИСПІВ №1 (виконує Баба).

БАБА:

Доки буду поливати?

Треба ж мені помагати!

Гей, Онучко не сиди,

Не крутись туди-сюди!

Бурячка йди поливай.

Йому сили додавай!

На город вибігає Онучка, швидка, весела дівчинка.

ОНУЧКА:

Я люблю допомагати

Та ще й пісеньку співати.

Дід та Баба стають осторонь, Онучка поливає Бурячка.

ПРИСПІВ № 1 (виконує Онучка).

ОНУЧКА:

Жучко - собачко, не чіпай Кицьки,

А неси мерщій сюди водички!

Жучка прибігає з відеречком води.

ЖУЧКА:

Гав-гав-гав, вже біжу.

Бурячка стережу.

Нехай Кицька поливає

І по тину не гуляє!

На город вибігає Кицька.

КИЦЬКА:

Добре, я вже піду,

Вашому вклонюсь труду.

Прожену я звідси Мишку,

Бурячка не їсть хай тишком!

Няв-няв-няв, не біжи.

Бурячка не гризи!

Кицька проганяє Мишку, яка тихенько підкрадається до Бурячка. Усі присутні розходяться: Дід із Бабою – до хати, Жучка з Кицькою – до тину, Онучка – гуляти.

ВЕДУЧИЙ:

Тільки сіли-но спочить,

Глянь - аж Заєць вже біжить!

До Бурячка підстрибує Заєць, роздивляється овоч.

ЗАЄЦЬ:

Покуштую Бурячка,

В нього гичка он яка:

Можна в затінку сховатись,

Досхочу поласуватись.

Заєць робить спробу поласувати Бурячком.

ВЕДУЧИЙ:

Тільки збоку примостився,

Їсти - гризти заходився,

Жучка галас учинила,

Гостя враз за хвіст схопила.

За Жучкою на галас прибігає Онучка. Дід та Баба чимчикують на город.

ОНУЧКА:

Ти, сіренький, не трудився,

А вже їсти заходився!

ЗАЄЦЬ:

Жучко-песику, прости,

Бурячка не з'їм, пусти!

ЖУЧКА (відпускаючи Зайця):

Що ж, повіримо, біжи.

Не стрибай більше сюди!

ВЕДУЧИЙ:

Заєць чемно попрощався,

За село у ліс подався.

ДІД (полегшено зітхаючи):

Можна мирно спочивати,

Врожаю тепер чекати.

Нехай сонце ясне сяє,

Бурячка нам зігріває.

БАБА:

Дощик ллє та поливає,

Росте овоч, виростає!

Усі розходяться.

ВЕДУЧИЙ:

От і виріс отакий

Товстобокий та міцний,

Пишнолистий, зелен чуб,

Бурячок – неначе дуб.

Дід підходить до Бурячка, від здивування охає; робить спробу його витягти.

ВЕДУЧИЙ:

Дід за гичку потягнув,

Але з місця не зіпхнув.

ДІД:

Бабо, Бабо, поспіши,

Подивись, хутчіш біжи.

Баба приходить до Діда. Побачивши Бурячка, від здивування сплескує в долоні.

БАБА:

Оце сталися дива!

Чи воно таке бува?

Спокійнісінько тут ріс,

Радість в хату нам приніс.

Дід береться за чуб-гичку Бурячка, Баба береться за дідову свитку. Роблять спробу витягти Бурячка.

ПРИСПІВ №2 (співають Дід та Баба):

Раз, два, три,

Земле відпусти!

Ще потягнемо гарненько:

Бурячок сидить міцненько.

Скільки силоньки доклали,

Овоч з місця не зірвали!

Припиняють роботу.

БАБА:

Гей, Онучко, поспіши!

Витягать допоможи.

Не крутись, не вертись,

Дуже швидко чепурись!

Прибігає Онучка.

ОНУЧКА:

Ви, Бабусю, не сваріться,

А за свитку учепіться.

Коли дружно заходиться,

Миттю справа завершиться.

Дід береться за гичку Бурячка, Баба - за дідову свитку, Онучка -- за бабину. Роблять спробу витягти Бурячка із землі.

ПРИСПІВ №2 (виконують Дід, Баба, Онучка).

ОНУЧКА:

Жучко-собачко, не ховайсь у буду,

Бо даремно пестить я не буду!

ЖУЧКА:

Гав-гав-гав, вже біжу,

Бурячка стережу.

Дід береться за чуба Бурячка і т.д.

ПРИСПІВ №2 (виконують Дід. Баба, Онучка, Жучка).

ЖУЧКА:

Ой, ти Кицько, ледащице,

Вже провчить тебе годиться!

Я тут силоньку втрачаю,

І служу, і догоджаю.

Швидко-прудко біжи,

Бурячка рвать поможи!

Прибігає Кицька.

КИЦЬКА:

Хазяї мої, ви чули?

Чи заслуги не забули:

Мишку звідси проганяла,

Ледве-ледве не спіймала.

І тепер допоможу

(тихесенько)

(Ковбаси хоч заслужу).

Дід береться за гичку Бурячка і т.д.

ПРИСПІВ №2 (виконують Дід, Баба, Онучка, Жучка, Кицька).

ДІД (розгублено):

Що ж бо нам тепер робити?

Цю роботу не скінчити...

Прибігає Мишка, остерігаючись Кицьки.

МИШКА:

Хоч мала, допоможу,

Вашій справі удружу!

ВСІ (до Мишки):

Ну, мала, допоможи.

Нашій справі удружи!

Дід береться за гичку Бурячка і т.д.

ПРИСПІВ №2 (виконують усі):

Раз, два, три,

Земле, відпусти!

Бурячок “зрушує” з місця, падає на бік. Всі радо підстрибують.

ДІД:

Усі разом потрудились,

Хоча й дуже наморились.

Гуртом легше все робить,

Можна світ перетворить!

Всі стають у коло, починають водити хоровод навколо Бурячка. ПРИСПІВ №1 (виконують усі):

Стерегли та поливали,

Бурячка всі доглядали.

А він ріс-виростав,

Усіх видом дивував.

От і виріс отакий:

Товстобокий та міцний,

Повнощокі чудеса,

Дивовижная краса!

Будем їсти-смакувати,

Зайця-гостя пригощати,

Нашу працю прославляти!

Тримаючись за руки, розмикають хоровод, вклоняються і виходять зі сцени.

КІЛЬКА ЗАГАДОК ДЛЯ НАШИХ МАЛЯТОК

Автор: Осадченко І.І.

1. Хто він?

Все Бабусі догоджає;

Овоч садить, доглядає.

2. Хто вона?

Мишку ловить, здоганяє

Та по тину походжає?

3. Хто вона?

Бурячка хотіла вгризти.

Не дала їй кицька з’їсти.

4. Хто він?

З лісу темного прибіг,

Та нашкодити не зміг.

5. Хто вона?

Все Бабусі помагає

Та ще й пісеньку співає.

6. Хто вона?

Діда сварить, докучає,

А Онучку закликає.

7. Хто вона?

У буді своїй сидить,

Сторожує, часом спить.

8. Хто він?

Ріс, спокійно виростав,

Гордістю городу став.

Ігри

“Ріпка”

Однакова кількість гравців з обох команд стають один за одним; обличчям до центру. Той, хто стоїть позаду, захоплює партнера на рівні пояса, зачепивши руки в гачок; а той, хто стоїть першим, обома руками охоплює руку ведучого-козака, який стоїть у центрі між командами. За сигналом, кожна команда намагається вивести ведучого-козака з рівноваги. Перемагає та команда, що виведе козака з рівноваги у свою сторону.

Журі повідомляє результати чотирьох перших конкурсів.

“Дід”

Запрошується хлопець, який гратиме роль “діда”.

На відстані від хатинки “діда” стоять гравці, які починають його дражнити:

Іде, іде дід, дід,

Несе, несе міх, міх.

Ось такий дідище,

Ось такий старище,

Ось такий окатий,

Ось такий вусатий,

Такий бородатий,

Ось такий плечистий,

Тьху його, нечистий!

Після цих слів діти розбігаються, а “дід” повинен догнати кого- небудь. Потім на його роль можна запросити іншого, і гра починається спочатку.

“Котик і мишка”

Збираються діти, беруться за руки, ідуть по колу. З-поміж себе вибирають одного за «котика», а другого учасника за “мишку”, яка від нього намагається втекти.

Ой, до нори, до нори,

Та до золотої комори.

Мишка — в нірку,

Та в золоту комірку.

Котик — за ніжку.

А ледащо мишка,

Що не втече,

А проворний котик,

Що дожене.

Мишка у нірку,

В золоту комірку.

А ледащо котик,

Що мишки не впіймає,

А проворна мишка,

Що втече.

“Вовк і кози”

Упоперек майданчика креслять дві лінії на відстані. Це рів, де ховається вовк. Решта дітей — кози. Кози стрибають через рів, а вовк хоче їх піймати. Як піймає кількох, гра закінчується.

“Поєдинок силачів”

Серед глядачів обирають кількох силачів і пропонують однією рукою підіймати гарбуз. Перемагає той, хто більше разів підніме.

“Кіт Опанас”

Діти стають у коло й лічилкою обирають “кота”.

Зав’язавши йому очі, промовляють такі слова:

Ой, ти, коте Опанасе,

Не спіймаєш нас ні разу,

То лови нас без зупинку,

Не знімаючи хустинку.

“Кіт” із зав’язаними очима, ловить “мишей”. “Миші” бігають по колу та плескають у долоні. Кого “кіт” спіймає, той стає “котом”, і гра продовжується.

Поиск по сайту: