III. Докласичний період

1. Фольклор. Фольклорний період відрізнявся в Римі тими ж рисами, що й у всіх інших країнах. Тут, мабуть, були представлені всі звичайні жанри усної народної творчості. На жаль, у нас немає майже ніяких матеріалів, які дійшли б з цього давнини, і ми змушені тут обмежуватися або ничтожнейшими і малозрозумілими цитатами з пізнішої римської літератури, або навіть не цитатами, а тільки глухими згадками про них.

Тут, безсумнівно, була трудова пісня, пов'язана, наприклад, з прядильних і ткацьких справою, зі збором винограду, з човновою веслуванням.

Особливим розповсюдженням користувалися так звані фесценніни, пісні жартівливого, пародійного, а іноді і непристойного характеру, які, мабуть, мали великою соціальною значимістю. Ними користувалися не тільки під час бенкетів чи відпочинку від робіт, але і для осміяння і під час тріумфальних маніфестацій за адресою саме полководця-переможця, на честь якого і відбувалося тріумфальний хід.

Як і у всякому фольклорі, тут ми знаходимо також зачатки народної драми і навіть не тільки зачатки. Були в ходу так звані сатури (слово неясного походження), щось на кшталт наших імпровізованих сценок.

Історик Тіт Лівій (VII, 2, 4) повідомляє, що в 364 р. до н. е.. для вблагання богів під час епідемії були запрошені актори, танцюристи з Етрурії, які створили з допомогою римських молодих людей тут вже щось на кшталт справжнього театру, з мімічними танцями під акомпанемент флейти. Нарешті, в області драми великим поширенням користувалися в Римі ателлани, особливого роду фарс, який із кампанского міста Ателла. Він теж відрізнявся пародійним і сатиричним характером, часто нападав на громадські порядки і приватних осіб і тримався у Римі дуже довго.

Крім всієї цієї художньої словесності, з давніх пір була представлена ​​проза, що вважалася привілеєм знаті і отримувала фіксацію спочатку у вигляді написів на пам'ятниках і колонах, а згодом складова цілі книги. Ці прозові твори почасти теж мали віршованим розміром і тому наближалися до поезії. Можна відзначити: книги головних жерців і інших жерців, що мали спочатку форму літописі, куди коротко заносилися видатні події даного часу (на кшталт початку і кінця війни, затемнення сонця і т. д.); пам'ятники приватного характеру (похоронні мови або написи в будинках небіжчиків); віршовані написи у зв'язку з тріумфами полководців або написи надгробні. Усе це дійшло до нас у зруйнованому вигляді і в незначній кількості.

2. Аппій Клавдій Сліпий. Це був державний діяч кінця IV-початку III ст. до н. е..; він може вважатися першим відомим нам римським письменником. Він реформував орфографію, склав збірник поетичних сентенцій, був автором юридичних трактатів і написав одну військово-політичну промову (проти епірського царя Пірра), яка мала ходіння ще в I ст. н. е.. (Проголошення її відносять до 280 р.).

3. Загальна характеристика літературного періоду. Весь цей період відрізняється тим, що тут ще немає ніякого грецького впливу, яке в подальшому було настільки велике, що література Риму вже виявляється без нього немислимим.

Але не слід думати, що в римській літературі все визначалося грецьким впливом, що сама римська література не мала рівно ніякої оригінальністю.

Якщо грецький вплив з відомого моменту набуло тут величезне значення, то це тільки тому, що сам Рим досить дозрів у соціально-політичному ставлення, ймовірно, було поверхневим і, головне, зовсім не відбилося на літературі.

Інша справа - вплив Греції після 1-ї Пунічної війни. Один з перших римських письменників, грек Лівій Андроник, у 240 р., ставить у Римі драму латинською мовою. Ця драма, як і всі інші твори цієї епохи, писалася в наслідування грецьким зразкам, а перші прозаїки, будучи римлянами (Фабій Піктор), навіть писали по-грецьки.

Поиск по сайту: