Менталітет

У Стародавній Греції не було й не могло бути якогось єдиного менталітету – світогляд людини залежав від того, аристократ вона, вільний громадянин, найманець чи раб. А втім, якісь загальні особливості все-таки виділити можна.

Психологічний портрет античного грека Північного Причорномор'я

Древній північно-причорноморський грек був людиною товариською, належав великій родині, місту, державі.Державу поважав, шанував її інтереси, але до представників влади ставився прохолодно. Як людина горда й волелюбна, диктатури й духу не зносив, регулярно брав участь у народному вічі, де різав правду-матінку про все, що спадало йому на думку. Не особливо жалував суддів. Закони йому були не писані, порядку він дотримувався, однак без фанатизму.

Водночас він був людиною мирною й неагресивною – доброзичливо ставився до чужинців (якщо ті, звичайно, не мали намір його завоювати), сам на сусідів війною не ходив, як правило, вмів домовитися із степовиками. Охоче передавав "варварам" свої знання й культуру, але й переймав у них їхні господарські таємниці. Міг залюбки побратися з місцевою дівчиною, а дітям дати негрецькі імена.

Грек-городянин зверхньо ставився до селянина. Хоча і сам, як не крути, був пов'язаний із землею або морем – полюбляв копирсатися на городі, розводити квіти, рибалити. Маючи риси, притаманні мешканцю Півдня (доброзичливість, щирість, безпосередність), його мислення відзначалося легкістю, відвертістю, розвиненим почуттям гумору, а так само провінційною ощадливістю й прагненням до дріб’язкового зиску. Одначе прагматизм у його світогляді займав незначне місце: приватних підприємців і крамарів він не поважав, щастя з багатством не ототожнював. Воно, в його уявленні, насамперед залежало від таких чинників, як свобода, безтурботність, краса, здоров'я, й не в останню чергу – веселий настрій.

А тому працювати, щоб набути кошти або велике майно, древній причорноморський еллін не любив, одноманітною працею нехтував, все, як правило, виконував недбало й нашвидкоруч. Хоч його вироби й не відзначалися високою якістю, однак приваблювали власним стилем, життєрадісними барвами й особливою щирістю. Його край не подарував світові відомих живописців, скульпторів, архітекторів, драматургів, але загальний культурний та інтелектуальний рівень громадян був високим.

Вклонявся античний грек Північного Причорномор'я божественним силам природи й найрозгульнішим, найнекерованішим богам – цей вибір не випадковий, оскільки такої ж вдачі був він сам.

У його місцевості високого рівня розвитку досягли цілительство й академічна медицина, однак лікарі з пацієнтами особливо не панькалися. Власне, лікуватися стародавній грек і сам не любив.

Зате обожнював спільні трапези з друзями, із превеликим задоволенням брав участь у святах на честь бога вина й веселощів Діоніса – великих і малих діонісіях. Про те, що греки Північного Причорномор'я жили радісно, свідчать археологічні розкопки: місця поселень вщент заповнені уламками винних амфор, кіліків (чаш для вина), амфороподібних ваз (у яких вино подавали до столу), кратерів (посудин для змішування вина з водою), ойнохоїв (глечиків, які дозволяли розливати вино одразу на трьох) – традиції еллінів вічні, чи не так?

Скінчивши трапезу, древній еллін відправлявся до дівчат. Тут, на північ від Понту Евксинського, де панував культ Афродіти, місцеві красуні володіли таємними чарами богині Кохання – привітною вдачею, божественною красою, звабливістю, щирістю, безжурністю, відчайдушністю.

Поиск по сайту: