III. ДИСЦИПЛІНАРНІ СТЯГНЕННЯ

Стаття 8. Дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Винесення виправдувального вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне за собою дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, якщо ними в процесі слідства були допущені недбалість або несумлінність.

Стаття 9. Дисциплінарними стягненнями є:

1) догана;

2) пониження в класному чині;

3) пониження в посаді;

4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України";

5) звільнення;

6) звільнення з позбавленням класного чину.

Стаття 10. Генеральний прокурор України має право застосовувати дисциплінарні стягнення, зазначені у статті 9 цього Статуту, в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Позбавлення або пониження в класному чині державного радника юстиції 1, 2, 3 класів провадиться Президентом України за поданням Генерального прокурора України.

Прокурори Кримської АРСР, областей, міста Києва та прирівняні до них прокурори мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догану, пониження в посаді, звільнення, крім пониження на посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України. При необхідності застосування заходу дисциплінарного стягнення, що перевищує повноваження зазначених прокурорів, вони вносять подання Генеральному прокурору України.

Особи, нагороджені нагрудним знаком "Почесний працівник прокуратури України", можуть бути звільнені з роботи лише за попередньою згодою Генерального прокурора України.

Міські і районні прокурори, інші прирівняні до них прокурори вносять подання вищестоящому прокурору про накладення дисциплінарного стягнення на підлеглих їм прокурорсько-слідчих працівників.

Стаття 11. Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Стаття 12. Дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.

За один і той же проступок може бути накладено тільки одне дисциплінарне стягнення.

У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення провадиться незалежно від часу вчинення проступку.

Стаття 13. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку. Копія наказу додається до особової справи. З наказом можуть бути ознайомлені працівники відповідної прокуратури. Накази Генерального прокурора України, в необхідних випадках, доводяться до відома особового складу органів прокуратури України.

Стаття 14. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником Генеральному прокурору України в місячний строк з дня ознайомлення з наказом.

Стаття 15. Генеральний прокурор приймає рішення по скарзі в десятиденний строк, а в разі проведення перевірки - не пізніше одного місяця з дня її надходження. Про прийняте рішення повідомляється працівнику, який звернувся із скаргою.

Оскарження наказу не зупиняє виконання дисциплінарного стягнення.

Стаття 16. Генеральний прокурор України має право скасувати дисциплінарне стягнення, посилити або пом'якшити його. В разі незаконного пониження на посаді або звільнення працівника з посади Генеральний прокурор України видає наказ про поновлення на посаді з виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітній платі за час роботи на нижчеоплачуваній роботі, але не більш як за три місяці. Якщо не з вини працівника час вимушеного прогулу становить більше трьох місяців, Генеральний прокурор України може прийняти рішення про виплату середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення Президента України та Генерального прокурора України про позбавлення класного чину, наказ Генерального прокурора України про застосування одного з дисциплінарних стягнень, передбачених пунктами 5 і 6 статті 9 цього Статуту, або відмова у поновленні на роботі прокурорсько-слідчих працівників, звільнених прокурорами Кримської АРСР, областей, міста Києва та прирівняними до них прокурорами, можуть бути оскаржені до Верховного Суду України в місячний строк.

Стаття 17. Працівник вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом року з дня його накладення він не піддавався новому дисциплінарному стягненню. Поновлення в попередньому класному чині або на попередній посаді може провадитись тільки в порядку атестування.

Дисциплінарне стягнення може бути знято прокурором, який видав наказ, або вищестоящим прокурором раніше року, якщо працівник виявив дисциплінованість і сумлінність у виконанні службових обов'язків. У таких випадках стягнення знімається наказом з оголошенням його всім, кому було оголошено наказ про накладення стягнення.

71.Суть і завдання нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів. Відповідно до перехідних положень, якими 12.07.2001 року доповнено Закон України "Про прокуратуру" прокуратура продовжує виконувати, згідно з чинними законами, функцію нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів - до введення в дію законів, що регулюватимуть діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів.

Зі слів "...продовжує виконувати..." ми робимо висновок, що названа галузь прокурорського нагляду для українських органів прокуратури не нова. Дійсно, у старій, тобто до 12.07.2001 року, редакції Закону ця галузь випливала із змісту п.1 ст.5 - "Нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами". Нині цей пункт змінено. Але існують, тобто є чинними, вже названі "Перехідні положення" і ціла самостійна глава 1 розділу 2 Закону - присвячені названій галузі прокурорського нагляду.

Ще потрібно зазначити, що до 12 липня 2001 року ця галузь традиційно називалась "Загальний нагляд". Зараз слово "загальний", як видається виправдано, вилучили із закону. Прокурорський нагляд в Україні ніколи не був загальним. Прокуратура не здійснює нагляд за Верховною Радою України, Президентом, судами. Окрім того, як вже наголошувалось раніше, прокурори не здійснюють нагляд і за громадянами, хоча вони і названі серед піднаглядних об'єктів. Фактично ж, щодо громадян, прокуратура реагує лише у разі вчинення ними правопорушення, розпочинаючи справу відповідного виду провадження. Жодних превентивних, планових чи позапланових прокурорських перевірок та інших наглядових заходів щодо додержання та правильного застосування громадянами законів прокуратура в нашій державі не проводить.

У широкому розумінні НАГЛЯД ПРОКУРАТУРИ - це регламентована прокурорським правом діяльність прокуратури щодо перевірки виконання законів і підзаконних нормативних актів державними і недержавними суб'єктами правовідносин.

Це визначення можна обґрунтувати такими положеннями:

1) нагляд прокуратури - це, як вже наголошувалось, окремий і специфічний вид державної діяльності;

2) нагляд прокуратури здійснюється спеціально уповноваженим органом держави (прокуратурою) і від її імені та позавідомчо;

3) винятковість нагляду прокуратури, котра означає неможливість його здійснення іншими державними і недержавними органами;

4) здійснення повноважень шляхом перевірки виконання законів.

Окрім прокуратури перевірку виконання законів можуть здійснювати й інші державні органи (в Україні таких сьогодні біля сотні). Така діяльність у теорії йменується КОНТРОЛЕМ. У зв'язку з цим правомірно виникає питання, як узгоджуються терміни "нагляд" і "контроль", які виступають формами перевірочної діяльності і які мають схожі окремі методи, способи, прийоми та рішення тощо. На думку російського науковця з прокурорського права М.С. Шалумова, вирішення цього питання має "принципове значення не тільки і не стільки для теорії, скільки для практичної реалізації прокурорських функцій".

Узагальнивши різноманітні позиції у вирішенні цього питання, ми погодимось з М.В. Мельниковим, який пропонує розмежовувати поняття "прокурорський нагляд" і "контролююча діяльність" шляхом вичленування "ряду основних відмінностей". До таких відносять:

- контролюючі органи, як правило, входять у систему органів виконавчої гілки влади, а прокуратура - як ми вже з'ясували - самостійний орган влади;

- зовнішній характер здійснення нагляду, оскільки контроль може бути і внутрішнім;

- нагляд, на відміну від контролю, здійснюється без втручання в оперативно-господарську діяльність;

- відмінність в об'єкті, предметі, повноваженнях і засобах нагляду і контролю, зокрема правом безпосереднього притягнення до адміністративної відповідальності наділені тільки контролюючі органи;

- прокуратура здійснює нагляд і за контролюючими органами та ін.

Отже, суть нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів в Україні полягає у здійсненні Генеральним прокурором та підлеглими йому прокурорськими працівниками, від імені держави, на усій її території, специфічної діяльності, скерованої на вивчення ними інформації про порушення законів, в отриманні ними та аналізі різноманітних матеріалів, статистичних даних про роботу піднаглядних об'єктів, котрі можуть містити відомості, які вказують на необхідність у проведенні перевірок своїми силами або із залученням контролюючих органів, в оцінці правових актів з позиції відповідності їх законам, а також у застосуванні заходів прокурорського реагування з метою усунення виявлених порушень, скасування незаконних рішень та притягнення винних до встановленої законодавством юридичної відповідальності.

ЗАВДАННЯ цього виду прокурорсько-наглядової діяльності по-лягає в тому, щоб з допомогою повноважень прокурора досягнути:

- чіткого та неухильного виконання законів піднаглядними органами і установами та їх посадовими особами;

- скасування актів, та припинення діяльності, які суперечать законам та підзаконним нормативним актам.

.Безпосередніми об'єктами цього напряму наглядової діяльності прокуратури виступають:

1. Кабінет Міністрів України.

2. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

3. Інші органи державного і господарського управління та контролю.

4. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві Ради, їх ви-конавчі органи.

5. Органи військового управління, військові об'єднання, з'єднання, частини, підрозділи, установи, військові навчальні заклади Збройних сил України, Служби безпеки, Прикордонних військ тощо.

6. Політичні партії, громадські організації, масові рухи.

7. Підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності, - а також посадові особи цих юридичних осіб та громадяни.

Якщо нагляд за загальним додержанням і виконанням законів порівняти з іншими галузями прокурорського нагляду, тоді ми по-бачимо, що за своїми завданнями, за кількістю і різноманітністю під-наглядних об'єктів, ця галузь є найбільш складною та трудомісткою. До того ж, значення цього виду нагляду, незважаючи на доволі суперечливу тенденцію до його законодавчого скасування, з кожним роком зростає. Здійснюючи нагляд за загальним виконанням законів у сфері державного управління, органи прокуратури сприяють виконанню завдань, що стоять перед суспільством і державою щодо покращення правопорядку, підвищення добробуту громадян, підвищення їх матеріального становища, забезпечення їх прав і законних інтересів тощо. Іншими словами, прокурори, здійснюючи свої повноваження у цій сфері, вирішують, разом з іншими органами та організаціями, питання політичного, державного, економічного, соціального, національного і культурного будівництва.

Від активності, ініціативи, професійної підготовки прокурорських працівників, які здійснюють нагляд за виконанням законів, багато що залежить у сфері укріплення законності у державі; виявлення порушень закону і встановлення причин та умов, які їм сприяють. Працівники прокуратури першими стикаються із правопорушниками, вони першими досліджують причини правопорушень, вирішують питання відповідальності винних. Результати їх перевірок слугують вихідним матеріалом для розслідування злочинів, пов'язаних із різного виду розкраданнями, шахрайствами, приписками, випуском неякісної продукції тощо.

72.Предмет і межі нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів Для визначення його меж в теорії застосовується правова категорія "межі прокурорського нагляду", під якою розуміють - правові вимоги щодо виконання певного за характером законодавства тим чи іншим колом державних і недержавних органів. Саме ці межі дозволяють визначити предмет прокурорського нагляду.

Предмет прокурорського нагляду узгоджується з об'єктом як частина з цілим, і зовнішніми межами першого відносно другого виступають межі нагляду. Треба мати на увазі, що предмет прокурорського нагляду порівняно з об'єктом є більш динамічною правовою категорією. Зміни соціально-економічних відносин закономірно спонукають до змін меж предмету прокурорського нагляду.

Окрім того, межі дозволяють розділити предмет прокурорського на-гляду на окремі елементи - галузі прокурорського нагляду, а останні - на підгалузі або види (про що йтиме мова згодом).

У загальному вигляді предмет даної галузі прокурорської діяльності виглядає як точне, неухильне, однакове для всіх додержання і правильне застосування законів України.

Більш повно і конкретно предмет і межі прокурорського нагляду у сфері загального виконання законів визначено в Законі "Про прокуратуру" (ст. 19) та відповідних наказах Генерального прокурора України, зокрема:

1. "Про організацію роботи органів прокуратури у здійсненні нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод громадян та захисту інтересів держави" від 2 жовтня 1998 №2.

2. "Про зміни в організації прокурорського нагляду за додержанням адміністративного законодавства" від 21 лютого 2000 №16.

3. "Про подальше удосконалення організації та посилення проку-рорського нагляду за додержанням природоохоронного законодавства" від 1 вересня 1999 №1.

4. "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів на транспорті" від 4 квітня 1992 №1.

5. "Про організацію роботи органів прокуратури щодо забезпечення нагляду за додержанням законів, спрямованих на попередження правопорушень серед неповнолітніх, захист їх прав" від 26 жовтня 1998 №9.

"Про організацію роботи із зверненнями громадян в органах про-куратури" від 18 березня 1997 №5 та інші.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів є: А. Відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, організаціями та посадовими особами вимогам Конституції України та чинним законам. Б. Додержання законів про:

- недоторканність особи;

- соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян;

- захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав.

В. Додержання законів щодо:

- економічних, міжнаціональних відносин;

- охорони навколишнього середовища;

- митниці та зовнішньоекономічної діяльності. Отже, за суттю, предмет цього виду нагляду утворюють два елементи:

1. ДОДЕРЖАННЯ І ЗАСТОСУВАННЯ цілого комплексу законів (окрім тих, що регулюють: а) діяльність органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство; б) підтримання обвинувачення у суді; в) діяльність суду (конституційного, загальних, господарських); г) органів та установ, що виконують судові рішення у кримінальних справах та застосовують інші заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян тощо).

2. ВІДПОВІДНІСТЬ Конституції та законам України правових актів, що видаються: а) Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади та органами державного і господарського управління і контролю; б) Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами; в) органами військового управління; г) об'єднаннями громадян; ґ) підприємствами, установами, організаціями; д) посадовими особами вищеперерахованих юридичних осіб.

згідно з якою здійснення нагляду за загальним виконанням законів поширюється власне і на закони і на будь-які підзаконні нормативно-правові акти, за умови, що вони розкривають механізм застосування бланкетних норм закону.

Звичайно, заперечуючи цю позицію, можна послатись на ст.ст. 1 і 19 Закону, у яких здебільшого йде мова про нагляд за виконанням законів. Однак, у тій же ст. 19, а саме у ч. 2, вже згадується "...чинне законодавство". Як відомо поняття "закон" і "законодавство" - не тотожні, а співвідносяться як окреме до загального, тобто законодавство окрім законів охоплює і підзаконні акти.

Під час здійснення нагляду за загальним виконанням законів прокурорським працівникам потрібно правильно визначати межі застосування своїх повноважень, тобто межі нагляду. Це актуально, з одного боку тому, що не залишаються без реагування виявлені порушення закону, а з іншого - відсутнє втручання в оперативно-господарську діяльність відповідних суб'єктів господарювання і не підміняються контролюючі органи.

Критерієм, що обумовлює межі нагляду, слугує правило, там де діє закон, повинен "спрацьовувати", - Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю, не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству".

Працівники прокуратур повинні щоквартально проводити з кон-тролюючими органами взаємоперевірки переданих до органів прокуратури матеріалів, які містять ознаки злочину, забезпечити оперативне їх вирішення".

73. Об’єкти та суб’єкти прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів. Питання про об'єкт і предмет нагляду є доволі заплутаним у термінології прокурорського нагляду.

Як ОБ'ЄКТ прокурорського нагляду слід розглядати діяльність органів держави і недержавних органів щодо виконання ними законів і підзаконних нормативних актів, яка регламентується прокурорським правом. Іншими словами, об'єкт прокурорського нагляду - це суспільні відносини, урегульовані правом з приводу виконання за-конодавства. Це випливає із наступного:

- суть об'єкта прокурорського нагляду - це не будь-яка діяльність, а тільки діяльність щодо виконання законів та підзаконних правових актів;

- це діяльність не всіх державних і недержавних органів, а лише тих, що зазначені в законі.

Об'єкт прокурорського нагляду не безмежний.

74.Повноваження прокурора у ході нагляду за загальним виконанням (додержанням і правильним застосуванням) законів визначені у ст. 20 Закону. За наявності інформації про порушення законодавства, або запобігаючи таким порушенням, прокурор має право на перевірку в порядку нагляду. Ця перевірка може стосуватись не тільки конкретних фактів, але й вийти за їх рамки, коли у прокурора, як вже наголошувалось, з'являються підстави для висновку про розповсюдженість, систематичність випадків правопорушень у діяльності піднаглядних об'єктів (міністерств, ві-домств, органів влади та управління, їх посадових осіб тощо).

У ході прокурорських перевірок, тобто під час здійснення нагляду, прокурор має право:

1. Безперешкодно, за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування; об'єднань громадян; підприємств; установ; організацій, незалежно від форм власності, підпоряд-кованості чи приналежності; до військових частин; установ без особливих перепусток, де такі запроваджено. Мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі, за письмовою вимогою, й тих, що містять комерційну чи банківську таємницю або конфіденційну інформацію; письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою.

2. Вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення.

3. Вимагати від керівників та колегіальних органів проведення пе-ревірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних під-приємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок відомчих і позавідомчих експертиз.

4. Викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

У разі виявлення порушень закону прокурор або його заступник, у межах своєї компетенції, мають право:

1. Опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єд-нань, а також рішення і дії посадових осіб.

2. Вносити подання або протест на рішення місцевих Рад, залежно від характеру порушень.

3. Порушувати у встановленому законом порядку кримінальні справи, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій.

4. Давати приписи про усунення очевидних порушень закону.

5. Вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли.

6. Звертатись до суду або господарського суду з заявами про за-хист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб...

75.Види нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів. Діяльність прокурорів у галузі нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів доволі багатогранна. Однак, незважаючи на різноманітність піднаглядних об'єктів та проблем щодо забезпечення законності, прокурори повинні вміти, у той чи інший період, обирати ті види нагляду, котрі суттєво відображаються на режимі законності у державі.

У відповідності із Законом та виданими для його розвитку, згаданими вище наказами Генерального прокурора, основними напрямами нагляду за додержанням законів виступають:

1. Нагляд за виконанням законів про недоторканність особи; соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, військовослужбовців та членів їх сімей; прав та інтересів соці-альних груп, які потребують державної допомоги і захисту.

2. Законів, що регламентують діяльність партій і громадських об'єд-нань; засобів масової інформації; порядок проведення референдумів, виборів, мітингів, зборів, вуличних походів, страйків, демонстрацій тощо.

3. Законодавства про порядок розгляду скарг, особливо з питань виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, інших соціальних виплат; охорони праці, здоров'я, освіти, житлових прав та захисту споживачів; життя і здоров'я військовослужбовців.

4. Законодавства про міжнаціональні, міжконфесійні відносини та міграцію.

Законів про державну службу, зокрема, щодо обмежень заняття підприємницькою діяльністю.

6. Законодавства про адміністративні правопорушення.

7. Законів, спрямованих на реалізацію економічної реформи і розвиток ринкових відносин, зокрема: про оподаткування, зовнішньоекономічну, банківську, кредитно-фінансову, інвестиційну діяльність, ціноутворення, аграрну реформу тощо, а також зако-нодавства про державний бюджет.

8. Законодавства про власність, а також законодавства щодо забезпечення збереження, використання озброєння, бойової техніки, боєприпасів та військового майна.

Законів про приватизацію державного майна, зокрема щодо законності роздержавлення майна, використання коштів та визнання в судовому порядку недійсними договорів відчуження об'єктів державної власності.

10. Природоохоронного законодавства, який здійснюється відповідно до наказу Генерального прокурора N 8 від 2 квітня 1997 року.

11. Законодавства про транспорт, зокрема про безпеку руху залізничного, водного, авіаційного транспорту, збереження вантажів, рухомого складу та суден тощо.

.

До таких можна віднести наступні питання, на які керівникам та безпосереднім виконавцям цього нагляду варто звернути окрему увагу.

- у своїй діяльності орієнтуватись якісними показниками, а не ста-тистичними і зосередити зусилля на профілактичній спрямованості нагляду;

- взаємодіяти з відповідними органами влади, місцевого самовря-дування, військового управління і здійснювати заходи, спрямовані на фактичне порушення закону та умов, що їм сприяли, виходячи з принципу незалежності прокуратури від органів виконавчої влади;

- повніше використовувати право прокурора брати участь у засіданнях місцевих Рад, їх виконавчих комітетів, колегій державних органів, військових рад тощо;

- вдосконалювати та вести пошук нових форм і методів прокурорської діяльності;

- наглядову роботу організовувати за предметно-зональним принципом. Для належного спрямування цієї роботи потрібно вивчати й аналізувати стан законності та правопорядку на різних рівнях: у регіоні, на підприємстві, в організації - для чого використовувати дані контролюючих органів, статистики, наглядової слідчої і судової практики;

- забезпечити повну та належну якість перевірок додержання законності, ретельну підготовку до кожної із них. Перевірки проводити, переважно, із залученням фахівців. Вимагати від керів-ників та колегіальних органів проведення перевірок і ревізій у межах їх компетенції. У разі невиконання цих вимог, порушувати питання про притягнення таких керівників до установленої законом відповідальності;

- у ході прокурорських перевірок виявляти не тільки факти пра-вопорушень, а й винних у їх вчиненні, розміри матеріальних збитків та іншої шкоди, причини порушень та умови, які їм сприяли;

- використовуючи у необхідних випадках ст. 18 Закону, реалізувати право викликати керівників піднаглядних об'єктів і заслуховувати на засіданнях колегій прокуратур повідомлення і пояснення з приводу виявлених порушень законодавства;

- за результатами прокурорських перевірок вживати заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, незалежно від будь-якого місцевого, відомчого чи громадсько-політичного впливу, домагатись поновлення порушених прав і притягнення в установленому законом порядку, до відповідальності осіб, які допустили ці порушення. У випадках встановлення ознак злочину проти винних, відповідно до вимог ст. 97 КПК України, порушувати кримінальні справи;

заходи прокурорського реагування обирати відповідно до характеру виявлених порушень закону. Підвищити якість постанов, протестів, приписів, позовів. Контролювати належний та своєчасний розгляд цих документів. Практикувати проведення контрольних перевірок щодо дієвості вжитих заходів. У випадках невиконання законних вимог прокурора або несвоєчасного на них реагування, порушувати питання про відповідальність винних у цьому посадових осіб.

наглядаючим прокурорам особисто здійснювати постійний контроль за організацією роботи щодо здійснення прокурорських перевірок. Вимагати від підпорядкованих прокурорів чи проку-рорських працівників підвищення рівня та ефективності цієї роботи. Не допускати фактів складання неякісних довідок за результатами перевірок чи нескладання їх взагалі. Викорінити прак-тику гонитви за цифровими показниками. Зосереджувати увагу підпорядкованих працівників на підвищенні ефективності проку-рорського нагляду, який би дієво впливав на стан зміцнення законності;

регулярно оприлюднювати через засоби масової інформації найбільш актуальні проблеми прокурорської діяльності, результати перевірок та вжиті заходи щодо усунення порушень закону; копії документів прокурорського реагування, одночасно з їх винесенням, скеровувати до вищестоячих прокуратур. Управлінням і відділам узагальнювати і вивчати їх для забезпечення єдиної правозастосувальної практики органів прокуратури. Неякісні документи відкликати та реагувати на безвідповідальне ставлення до їх підготовки. Документи реагування, адресовані державним та іншим органам вищого рівня, вносити відповідно через Генерального прокурора, прокурорів обласного рівня та прирівняних до них прокурорів;

вважати обов'язком підрозділів, якими порушуються кримінальні справи, у взаємодії зі слідчими підрозділами забезпечувати контроль за результатами розслідування. За кожним фактом не-обгрунтованого порушення кримінальної справи, як і їх закриття, проводити відповідні перевірки і, залежно від їх результатів, реагувати тощо.

80. Приводи і підстави проведення прокурорських перевірок. Закон (ст. 19) спеціально підкреслює, що перевірки виконання за-конів проводяться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наяв-ності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Іншими словами, проводячи відому паралель, нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів провадиться за на-явності законних приводів і достатніх підстав. Серед таких приводів можна назвати:

1) повідомлення, заяви, скарги, листи окремих фізичних та посадових осіб про конкретні факти порушень законодавства України;

2) безпосереднє виявлення працівниками прокуратури ознак пра-вопорушень, що охоплюються межами даного виду наглядової діяльності;

3) планові приписи щодо потреби проведення перевірок конкретного об'єкта чи групи таких,

4) конкретні вказівки, вимоги вищестоячих прокурорів щодо про-ведення перевірки додержання законності на певному піднаглядному об'єкті чи групі таких тощо.

Достатніми підставами для здійснення прокурорської перевірки можна вважати інформацію або про цілісний факт порушення закону, або про окремі ознаки такого порушення, або юридичні наслідки раніше виконаної перевірки, або відповідні просторово-часові тенденції - закономірності у діяльності тих чи інших піднаглядних об'єктів та суб'єктів (відомо, що у конкретні періоди чи за певних обставин відповідні суб'єкти господарювання схильні до спекулятивних дій щодо вартості надаваних послуг чи предметів обміну або торгівлі і таке інше).

На відміну від контролюючих органів системи виконавчої влади, які використовують в практичній діяльності метод суцільних перевірок, органи прокуратури починають перевірку тільки за наявності двох умов:

- існування приводу щодо порушення законів і впевненості у тому, що відповідні питання не належать до компетенції інших державних органів влади;

- необхідності для усунення правопорушень саме заходів про-курорського реагування.

Проводячи перевірку за наявності законних приводів і достатніх підстав, прокурор використовує ту частину наданих йому повноважень, котрі спеціально призначені для виявлення та фіксації правопорушень. Це право:

1) безперешкодного входу на територію піднаглядних об'єктів,

2) доступу прокурора до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірок;

3) витребування від посадових осіб потрібних для перевірки документів, матеріалів, статистичних та інших відомостей, виділення спеціалістів для з'ясування питань, що вимагають спеціальних знань;

4) доручати відповідним органам проведення перевірок, ревізій діяльності підконтрольних або підлеглих підприємств, організацій, установ;

5) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону;

6) виготовляти копії необхідних документів тощо.

У принципі, прокурор не зобов'язаний пояснювати, навіщо йому потрібно застосовувати вищенаведені повноваження. Він користується абсолютним правом вимагати від посадових осіб вчинення конкретних дій, співвідносних з перерахованими повноваженнями. Більше того, невиконання законних вимог прокурора утворює склад, як мінімум, адміністративного правопорушення.

Про мету і приводи, що слугували підґрунтям для проведення перевірки, прокурорський працівник лише у загальних рисах інформує керівника відповідного органу влади, підприємства, установи, організації'. Інколи взагалі недоцільно до завершення перевірки розголошувати джерело інформації про порушення прав і свобод громадян, особливо, коли це пов'язано з безпосереднім зверненням конкретного громадянина.

81.Методика прокурорського нагляду за виконанням законів у сфері захисту прав і свобод громадян. Робота з зверненнями громадян. За суттю цей вид прокурорсько-наглядової діяльності можна назвати ПРАВОЗАХИСНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПРОКУРОРСЬКИХ ПРАЦІВНИКІВ.

Ця діяльність реалізується у двох формах:

1. Робота прокурора із зверненнями громадян.

2. Ініціативна перевірка прокурором додержання законодавства про захист прав і свобод громадян.

РОБОТА ПРОКУРОРА (у тому числі й інших прокурорських працівників) ІЗ ЗВЕРНЕННЯМИ ГРОМАДЯН полягає в тому, що вона ініціюється безпосередньо громадянами, які виражають свою незгоду з тими чи іншими діями (рішеннями) різних посадових осіб, які, на думку цих громадян, так чи інакше порушують їхні інтереси. Названа діяльність прокурора має декілька стадій:

- На першій визначається належність зачеплених заявником питань до компетенції прокуратури та відсів тих звернень, розгляд яких віднесено до компетенції інших органів.

- На другій - вирішення прокурором заяв і скарг за суттю, з прийняттям необхідних організаційних рішень (про задоволення скарги і вжиття заходів прокурорського реагування або про визнання доводів заявника необгрунтованими).

Прокурорська практика засвідчує ріст власне обґрунтованих скарг громадян щодо порушень відповідними органами та посадовими особами (роботодавцями, представниками державних та муніци-пальних органів влади тощо) процедури та самого вирішення різноманітних трудових, житлових, пенсійних та інших питань. Оцінюючи результати прокурорських перевірок, варто зазначити, що, порівняно з радянським періодом, відповідальність органів влади та посадових осіб за неналежну організацію розгляду скарг і прийому громадян значно нижча, хоча й діє спеціальний закон "Про звернення громадян".

Працівники органів прокуратури, вирішуючи скеровані до прокуратури заяви і скарги громадян, керуються, окрім іншого, Наказом Генерального прокурора N5 від 18 березня 1997 року "Про організацію роботи із зверненнями громадян в органах прокуратури".

Прокурори усіх рівнів, відповідні прокурорські працівники конкретних структурних підрозділів прокуратур зобов'язані, відповідно до цього наказу:

1. Забезпечити всебічний, кваліфікований, своєчасний розгляд і ви-рішення звернень громадян.

2. Приймати рішення про порядок перевірки та дати відповіді на звернення, які перебувають на контролі Президента України, Голови Верховної Ради України, його заступників, а також про результати розгляду запитів народних депутатів України тільки першим керівникам прокуратур.

3. Вирішувати звернення в місячний строк з дня надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

4. При необхідності строк розгляду звернень продовжується керівництвом прокуратури з повідомленням про це заявників і посадових осіб, які взяли звернення на контроль. Однак, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів, за винятком скарг на судові рішення, якщо витребувана справа не надійшла в установлений строк.

5. Скарги, за якими прокуратурою проводиться перевірка, приєднувати до наглядового провадження.

6. Звернення із скаргами на неправомірні дії працівників прокура-тури передавати в Управління кадрів центрального апарату та прокурорам підпорядкованих прокуратур.

7. Скарги в інтересах недієздатних осіб розглядати в тому разі, якщо вони подані їх законними представниками.

8. Скарги, подані іншою особою в інтересах громадянина за його уповноваженням, розглядати тільки у тому разі, якщо уповноваження оформлено у встановленому законом порядку і надано особі, трудовому колективу або організації, які здійснюють правозахисну діяльність.

9. Анонімні звернення не розглядати, за винятком повідомлень про злочини. їх слід надіслати до органів, що ведуть оперативно-розшукову діяльність.

10. Повторні звернення з одного і того самого питання не розглядати однією і тією самою особою, якщо перше вирішено за суттю.

11. Не розглядати скарг, поданих з порушенням строку, передбаченого ст. 17 Закону України "Про звернення громадян".

12. У разі відмови у задоволенні скарг у відповідях заявникам викладати мотиви прийнятого рішення з посиланням на закон, матеріали перевірок та справ. Рішення про припинення розгляду скарг з цього самого питання приймати першим керівникам прокуратур, про що повідомляти заявникам з роз'ясненням порядку та строків оскарження прийнятого рішення. Повертати заявникові додані до скарги документи та інше.

Здійснюючи нагляд за практикою реалізації прав і свобод людини, прокурор використовує не тільки письмові та усні звернення, які надійшли до нього. Він зобов'язаний також аналізувати і систематизувати інформацію із інших, як правило відкритих джерел (повідомлень засобів масової інформації, інформації статистичних та контролюючих органів, матеріалів розглянутих у судах цивільних, адміністративних, кримінальних справ та інше).

Отже, уся перевірочна діяльність прокурора направлена на зупинення правопорушень, допущених щодо окремих чи групи громадян. У тих випадках, коли порушення прав громадян уже усунуті, однак такі правопорушення, через їх однотипність, отримали на підприємстві, населеному пункті, області тощо поширений характер, завданням прокурора є попередження їх з допомогою власне ініціативної (тобто за власним рішенням) перевірки повторів таких не-правомірних дій з боку конкретних посадових осіб, органів представницької та виконавчої влади.

Важливе значення в організації цілеспрямованої роботи щодо попередження правопорушень відіграє судова статистика, котра достовірно засвідчує підтверджені судовими рішеннями порушення прав і свобод громадян. Наприклад, використовувана в судах загальної юрисдикції (починаючи із районного рівня і вище) статистична форма звітності N 2 для цивільних справ містить інформацію про результати розгляду майже 40 категорій справ позовного провадження, біля 8 категорій справ, що виникають із адміністративно-правових відносин, до десяти (6) категорій справ особливого провадження.

У керівних апаратах органів прокуратури, як правило, накопичується й аналізується інформація про факти недодержання встановлених зако-нодавством прав і свобод громадян щодо:

- громадянства, свободи пересування, вибору місця проживання, про іноземців;

- виборів, референдумів, статусу депутатів, виборних органів;

- об'єднань громадян і релігійних організацій;

- зайнятості населення, права на працю і технічну безпеку, про порядок розгляду колективних трудових спорів, про профспілки;

- соціального захисту ветеранів війни і праці, інвалідів, пенсійного забезпечення;

- прав неповнолітніх,

- захисту прав споживачів;

- екологічної безпеки, охорони здоров'я, санітарно-епідеміологічної безпеки населення, обов'язкового медичного страхування;

- житлових прав громадян,

- права на приватну власність, заняття підприємницькою діяльністю тощо.

Записки - доповідні прокурорів-предметників, що формуються на основі узагальненої інформації, у тому числі з урахуванням результатів наглядової діяльності нижчестоячих прокуратур, повинні містити дані про:

1) характерні порушення вищеперерахованого законодавства та території їх найбільшого розповсюдження;

2) очевидні недоліки у роботі контролюючих органів у боротьбі з правопорушеннями окремих видів;

3) стан прокурорського нагляду на конкретних напрямах (зокрема, про своєчасність та адекватність вживаних прокуратурою заходів);

4) доцільність (з урахуванням стану законності) організації прокурорських перевірок в органах управління, контролю, на підприємствах із залученням територіальних прокурорів.

Процесуального порядку проведення прокурорської перевірки в порядку ст.ст. 19-20 Закону не встановлено. Разом з тим багаторічна наглядова практика напрацювала певну систему перевірочних дій, їх послідовність, методи і прийоми.

А. Так, у ході перевірки додержання в окремому населеному пункті (наприклад, місті, районі, області) соціального законодавства (зокрема, законів про зайнятість населення, про захист прав інвалідів чи житлового законодавства тощо) перевірочні дії доцільно починати з оцінки законності правових актів, прийнятих з цих питань органами представницької та виконавчої влади, щоб унеможливити з їх боку штучне обмеження прав певних груп на-селення і, щоб переконатися в тому, що владними структурами приймаються організаційні рішення з метою виконання відповідних законів, а саме:

1) затверджена регіональна програма щодо забезпечення зайнятості населення, регулюються оплачувані перекваліфікаційні навчання тощо;

2) завершено процес створення закладів державної служби ме-дико-соціальної експертизи інвалідів;

3) регламентовано порядок забезпечення житлом відповідних категорій черговиків у регіоні тощо.

Б. Доречно перевірити додержання передбачених законодавством обов'язків спеціалізованими органами управління (державними службами зайнятості населення, органами охорони здоров'я, соціального захисту, комунального, житлового господарства тощо), від діяльності яких у першу чергу залежить практична реалізація прав громадян. Здебільшого у таких випадках перевірку доречно завершити вивченням практики виконання соціального законодавства на конкретних підприємствах, що особливо актуально під час розгляду сигналів про порушення трудового законодавства щодо масового вивільнення працівників.

Трудове законодавство і Закон "Про зайнятість населення" передбачають доволі чіткі гарантії, направлені проти необґрунтованих рішень щодо масових вивільнень працівників. Вони забороняють, без дотримання певних умов, звільнення за ініціативою роботодавця окремих категорій робітників, вимагають від роботодавців сплати обов'язкових цільових відрахувань у фонд зайнятості, дотримання квот, визначених законодавством для працевлаштування певних категорій працівників (молоді, інвалідів, одиноких і багатодітних батьків, осіб, звільнених з місць відбуття покарання тощо).

В. Для перевірок повідомлень про недодержання чи спотворення по-літичних прав і свобод (відповідно про невиконання вимог законів про засоби масової інформації, про об'єднання громадян, політичні партії, про права кандидатів на виборні посади у структурах влади та ін.) прокурорам потрібно використовувати можливості відповідних державних відомств, що курують засоби масової інформації, органів юстиції, виборчих комісій, які наділені доволі реальними повноважен-нями щодо протидії незлісним у цих сферах правопорушенням. Прокурори займаються цими питаннями у випадках виявлення незаконних правових актів, а також у разі встановлення ознак злочину як у діях представників органів державної влади, так і у діях функціонерів політичних партій.

Незалежно від мети перевірки прокурор зобов'язаний відповісти на такі питання:

- чи дійсно мали місце порушення прав і свобод громадянина і у чому конкретно вони проявлялись (у відмові від застосування окремих норм закону, фактах неправильного його тлумачення, запровадженні неправомірних заборон тощо),

- якими доказами підтверджуються порушення прав і свобод громадян;

- чи містять виявлені порушення ознаки дисциплінарного або адміністративного проступку, злочину, ким із посадових осіб вони вчинені;

- яку за характером і розміром шкоду завдано правопорушенням,

- які причини та умови сприяли порушенню прав і свобод людини і громадянина.

Завершується прокурорська перевірка обмірковуванням можливих заходів реагування і визначенням напрямів їх реалізації.

84. Методика проведення прокурорських перевірок виконання законодавства про власність Для правильної організації нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону власності прокурор повинен не тільки знати діюче законодавство, але й систематично аналізувати стан законності на піднаглядних підприємствах, в установах, організаціях.

Для цього прокурор повинен використовувати усю наявну інфор-мацію: корисно періодично аналізувати кримінальні справи про крадіжки, привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, а також подання, складені слідчим під час розслідування названих злочинів. Окрім цього, обов'язково вивчати закриті кримінальні справи щодо таких діянь або ж матеріали, за якими було відмовлено у порушенні таких справ. Обов'язково потрібно аналізувати матеріали, що наявні у спеціальних підрозділах боротьби з економічними злочинами, податкової міліції, фінансових органів, контрольно-ревізійних служб та інших відповідних державних інспекціях тощо.Звичайно, реалізуючи наглядові повноваження, прокурори повинні користуватись своїм правом вимагати для перевірки матеріали та документи, що стосуються діяльності тих чи інших суб'єктів гос-подарювання тощо.

Аналіз одержаної інформації сприятиме встановленню, на яких саме об'єктах є недостачі і крадіжки, чи виконуються вимоги закону про відомчий (насамперед на державних підприємствах, установах і організаціях) контроль, чи немає зростання недостач матеріальних цінностей тощо.

Крім цього, не потрібно залишати без уваги скеровані прокурору заяви, скарги, листи громадян про факти крадіжок, розтрат, бездіяльність керівників господарювання щодо організації та охорони власності.

У вигляді сигналів про розкрадання можуть використовуватись і листи громадян, що поступили в інші організації та установи. Доцільно навести довідку у місцевих органів виконавчої влади та самоврядування щодо наявності у них відповідних сигналів та ознайомитися з ними або витребувати матеріали про них до прокуратури.

Джерелом інформації про порушення законодавства щодо охорони власності можуть також виступати журнальні та газетні статті, замітки, фейлетони та ін. Але не всі вони централізовано, якщо не сказати про протилежне, поступають у прокуратуру. Тому прокурорам не зайве самостійно проявляти ініціативу і підтримувати зв'язки з працівниками редакцій, одержуючи від них необхідні дані.

Отже, у процесі аналізу стану законності прокурор повинен виявити, зібрати і узагальнити інформацію, яка дозволить почати перевірку.

Про приводи ми згадали, а що ж може слугувати достатніми підставами для проведення прокурором перевірки виконання законів щодо охорони власності, зокрема, державної, оскільки традиційно вона - все ще залишається "нічия".

Все залежить від наявного фактичного матеріалу та наявних або недостатньо наявних у ньому ознак злочину. Може бути й інша ситуація, коли вимога закону про фінансовий контроль виконується в необхідних формальних межах, ревізії та інвентаризації проводяться навіть частіше за необхідне, жодних сигналів або офіційних матеріалів про порушення законів у прокуратуру не поступає, однак фактичний зміст бухгалтерських звітів свідчить про зростання на конкретному підприємстві, установі, організації недостач або навіть про розкрадання. Це також слугує достатньою підставою для проведення на ньому прокурорської перевірки з тим, щоб з'ясувати причини названих явищ, а також встановити осіб, зацікавлених у приховуванні відомостей.

Інколи, за наявності формальних даних про додержання закону, в прокуратуру можуть надходити сигнали про приховування розтрат, зловживання службових осіб та інші порушення. У таких випадках перевірка законності про охорону власності на піднаглядних об'єктах повинна бути проведена безвідкладно.

Підставою для перевірки можуть слугувати також результати аналізу матеріалів та кримінальних справ, у відповідності з якими стає очевидним, що на піднаглядних об'єктах причини та умови, що сприяють розтратам та крадіжкам, не усуваються; на прокурорські подання адміністрація належно не реагує.

Звичайно, що неможливо перерахувати всі варіанти підстав для проведення прокурорської перевірки. Спільною для всіх є обґрунтовані дані про певні ознаки неналежного виконання вимог законодавства про охорону майна на піднаглядних об'єктах.

З'ясувавши ці питання, можна переходити до аналізу підготовки до перевірки та її проведення.

Підготовка до проведення перевірки полягає у наступному:

1. За наявності приводу та підстав для перевірки потрібно визначити об'єкт перевірки законів про охорону власності.

2. Уважно, у разі потреби, ще раз ознайомитись із відповідним за-конодавством: а) щодо виконання адміністрацією вимог закону про скерування до прокуратури матеріалів на осіб, що вчинили злочини, пов'язані зокрема з посяганням на чужу власність; б) про регламентацію діяльності фінансово-контролюючих служб щодо неправильної організації обліку матеріальних цінностей та контролю за правильністю їх використання тощо; в) про регламентацію проведення відомчих і позавідомчих ревізій, інвентаризацій, зокрема щодо періодичності проведення; виконавчу дисципліну (порядок списання недостач, ведення розрахунків та ін.), фор-мулювання висновків, компетентність у застосуванні за результатами виявлених порушень заходів впливу тощо.

3. Розробити конкретний план майбутньої прокурорської перевірки, зазначивши у ньому, які факти потрібно перевірити, де і які питання з'ясувати; визначити виконавців і технічне забезпечення, й багато інших питань.

Тільки після цього виправдано починати перевірку запланованого об'єкта.

Робочий етап перевірки.

Зрозуміло, що рішення про проведення прокурорської перевірки на конкретному об'єкті не повинно розголошуватись завчасно.

Після прибуття працівників прокуратури на місце проведення перевірки (підприємство, установа, організація), керівник юридичної особи (адміністратор) у загальних рисах ознайомлюється з основними питаннями перевірки, інколи і з сигналом про потребу проведення такої.

Керівник підприємства, установи тощо за пропозицією прокурора повинен дати відповідні вказівки підлеглим посадовим особам щодо забезпечення прокурорських працівників необхідними матеріалами та інформацією. Окрім цього, керівник особисто повинен дати попередні пояснення, з тим, щоб прокурор міг під час перевірки їх врахувати.

Варто також через представників трудового колективу зробити оголошення про місце і час прийому прокурором осіб, які бажають з ним поспілкуватись. Бажано, щоб у прокурора вже була відповідна інформація про конкретних осіб, від котрих можна одержати потрібну для результативної перевірки інформацію...

Не буде зайвим перед початком перевірки зустрітись з трудовим колективом і коротко виступити щодо проблеми охорони власності для того, щоб спонукати працівників до її відкритого обговорення. За такої" зустрічі більш ніж імовірно одержання корисної інформації, у тому числі й такої, що підтвердить факти порушення закону або ж навіть нових сигналів про зловживання та причини і умови, котрі сприяють цьому.

Безпосередня перевірка починається із ознайомлення з документами та іншими даними.

Перш за все потрібно вивчити, виходячи із наявного у прокурора матеріалу, дані щодо руху недостач, розтрат та крадіжок, проаналізувавши їх у зв'язку з діяльністю внутрішніх підрозділів (складів, цехів, торгових та побутових об'єктів). Якщо є сигнали про недостачі матеріальних цінностей у конкретних матеріально-відповідальних осіб, доцільно вивчити дані їх звітів.

Якщо будуть виявлені невідповідності у звітах, потрібно встановити причини цих розходжень, законність виконання тих чи інших операцій. У таких випадках прокурор за домовленістю із відповідною контролюючою організацією може залучити до перевірки бухгалтера або ревізора. Аналіз звітів сприятиме встановленню фактів приховування недостачі, розтрат та крадіжок; для цього необхідно пе-ревірити, чи відображені у звітах ті факти недостач, розтрат і крадіжок, котрі відомі прокурору із наявних у нього матеріалів.

У всіх випадках виявлення порушень законів важливо одержати пояснення від відповідних посадових осіб щодо причин допущених ними порушень.

Після аналізу і перевірки звітних даних потрібно вивчити акти ревізій госпрозрахункових підрозділів, матеріали інвентаризацій з точки зору законності вжитих за їх результатами заходів. Потрібно встановити, чи дотримані вимоги щодо списання товарно-матеріальних цінностей, чи правильно оформлені інвентаризаційні відомості та чи вчасно виведені з їх урахуванням результати (вивірка фактичної наявності цінностей з бухгалтерськими даними щодо них). На об'єктах, які мають значну кількість госпрозрахункових підрозділів (цехів, відділів, секцій тощо), прокурор повинен вміло організувати перевірку згаданих документів. У цих випадках доцільно залучити спеціалістів із контрольно-ревізійних організацій.

Перевіряючи законність заходів, вжитих свого часу згідно з актами ревізій та інвентаризацій, прокурор може:

- виявити документи, які підтверджують наявність фактів не-достач товарно-матеріальних цінностей, залишені без жодного реагування;

- виявити недостачі, які були списані не на винних осіб, а на інші рахунки балансу;

- виявити порушення встановленого законодавством порядку передачі слідчим органам матеріалів про розтрати і недостачі тощо.

У всіх цих випадках прокурор повинен отримати пояснення відповідних посадових осіб, а в разі потреби, вилучити матеріали ревізій (інвентаризацій) і вирішити питання про порушення кримінальної справи.

Ознайомлюючись з матеріалами ревізій та інвентаризацій, доцільно і необхідно порівняти їх дані з вимогами як щодо порядку їх проведення, так і щодо правильності складання звітів (тобто чи не містять звіти приписок).

Одночасно належить перевірити законність наказів та розпоряджень, виданих керівництвом підприємства, установи, організації за результатами ревізій та інвентаризацій і щодо інших питань охорони власності. Виявивши незаконні накази і розпорядження, необ-хідно невідкладно вживати заходів щодо їх скасування і приведення у відповідність з діючим законодавством.

Окрім цього, вивчаються рекламації та інші джерела інформації про недостачі та недопоставки відповідних матеріальних цінностей, за фактами, щодо яких винних встановлено не було, або вони залишились непокараними, а суми недостач були незаконно списані як виробничі збитки.

На промислових підприємствах, оптових торгівельних організаціях потрібно вивчати претензії цих суб'єктів господарювання до постачальників і претензії, одержані вже ними від замовників.

До аналізу претензійних матеріалів, комерційних актів транспортних підприємств, поштових переговорів (листувань) про недостачі цінностей необхідно залучати контрольно-ревізійні органи. Вивченню підлягають також акти про псування чи знищення товарів та матеріалів, а також інші документи, згідно з якими проводилось списання втрат на збитки підприємства, організації. До перевірки об-ґрунтованості цих списань, також доцільно залучати фахівців. У разі виявлення незаконного списання товарно-матеріальних цінностей, прокурорський працівник повинен відібрати пояснення у відповідних посадових осіб, проаналізувати матеріали з точки зору наявності в них ознак злочину, і залежно від обставин, вилучити документи, необхідні для порушення кримінальної справи.

Коли у прокурора є інформація про те, що на піднаглядному підприємстві, установі, організації працюють схильні до розкрадань особи, у ході перевірки необхідно ознайомитись із станом підбору матеріально відповідальних працівників. Відомо, що чинний закон забороняє допуск до матеріальних цінностей осіб, яких засуджено за розтрату, крадіжку та інші корисливі злочини до такого, окрім іншого, виду покарання як позбавлення на певний строк права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст.ст.55, 191 КК України).

Матеріально відповідальним працівникам, які неодноразово до-пускали недостачі (розтрати) (незалежно від їх погашення), адміністрація має право, а інколи зобов'язана відмовити у довірі як під час прийому на роботу, так і в ході вирішення питання про подальше перебування на займаній посаді (ст. 41-1 КзПП України).

Поряд із вивченням особистих справ матеріально відповідальних працівників доцільно перевірити, як на підприємстві, установі, організації виконується вимога закону про надання їм відпусток. Особ-ливо звертають увагу, як у цих випадках відбувається передача підзвітного майна іншим працівникам, як оформляються акти приймання-передачі, чи немає випадків незаконної виплати компенсацій за невикористані відпустки з підстав складності проведення передачі під звіт товарно-матеріальних цінностей. Головне тут з'ясувати, чи не приховуються таким способом недостачі чи інші порушення фінансово-облікової дисципліни тощо

Під час перевірки прокурор також повинен встановити, як відбувається відшкодування шкоди, завданої недостачами, розтратами і крадіжками предметів власності. Адже відшкодування повинно відбуватись незалежно від виду юридичної відповідальності, до якого притягнуто осіб, винних у заподіянні шкоди Вирішуючи це питання, необхідно проаналізувати список, картки або інші джерела інформації про дебіторів щодо недостач, розтрат чи крадіжок; з'ясувати, коли утворилась дебіторська заборгованість, що було зроблено адміністрацією для відшкодування шкоди.

Після того як прокурор завершив вивчення документів, матеріалів особових справ, пояснень посадових осіб, він зобов'язаний дати оцінку встановленим порушенням Для цього враховуються розмір завданої шкоди, ступінь суспільної небезпечності винного, спосіб вчинення правопорушення та інші обставини, які впливають на характер та спосіб притягнення до відповідальності. Це доволі складна і відповідальна частина роботи. Потрібно встановити, ким конкретно вчинено правопорушення, методи порушень, розкрити їх причини, з'ясувати, що зроблено адміністрацією за кожним фактом, особливо при наявності системи у виникненні недостач в одних і тих самих матеріально відповідальних осіб.

Які ж заходи можуть бути вжиті за результатами таких перевірок?

Щодо осіб, у діях яких наявні ознаки злочину, прокурор порушує кримінальну справу.

У разі потреби прокурор виносить постанову про виїмку актів ревізій, перевірок, інвентаризацій, речових доказів - справжніх документів зі слідами, що відображають підробку, незаконність списань товарно-матеріальних цінностей чи інших порушень облікової дисципліни тощо. До цих матеріалів долучаються пояснення посадових осіб, відібрані в процесі перевірки.

Постанова про порушення кримінальної справи разом з іншими зібраними матеріалами передається слідчому для провадження роз-слідування.

У випадку, коли постанову було винесено помічником прокурора, який виконував перевірку, а прокурор вважає, що постанова безпідставна, він її скасовує і дає вказівку щодо проведення додаткової або повторної прокурорської перевірки.

Стосовно осіб, які підлягають матеріальній відповідальності, ад-міністрацією повинні бути оформлені і подані в суд цивільні позови. Коли ж адміністрація цього не робить, прокурор, у разі, коли шкоду завдано державі, самостійно заявляє до винних цивільний позов.

Щодо осіб, котрі за недоліки в роботі, на думку прокурора, підлягають дисциплінарній відповідальності, прокурор виносить постанову про порушення дисциплінарного провадження, яку скеровує відповідному керівнику.

На осіб, що підлягають адміністративній відповідальності, про-курор скеровує матеріали відповідному компетентному органу.

Виявивши незаконні накази, розпорядження та інші документи, що свого часу були видані адміністрацією чи керівництвом суб'єкта господарювання і вже набрали чинності та реалізовані, прокурор готує відповідний протест, за умови, що порушення закону не усунуті за його усною вимогою.

Окрім цього, прокурор вносить припис у разі, коли дію очевидного та істотно шкідливого акта (рішення) необхідно негайно усунути.

Підводячи підсумки перевірки, прокурор вирішує питання про доцільність внесення подання за її результатами, в порядку визначеному ст. 23 Закону "Про прокуратуру".

Поиск по сайту: