Розмежування компетенції прокуратур міст з районним поділом

Про особливості організації роботи прокуратур міс з районним поділом

Організацію роботи прокуратур міст з районним поділом здійснювати за територіальним і галузевим принципами.

3. Установити, що прокурори міст з районним поділом:

3.1. Здійснюють нагляд за додержанням і застосуванням законів, дотриманням прав та свобод людини і громадянина міськими органами виконавчої влади та державного контролю, органами місцевого самоврядування, установами і організаціями міського підпорядкування та їх посадовими особами, відповідністю законам прийнятих ними правових актів, а також додержанням законів підприємствами, що забезпечують життєдіяльність та соціально-економічний розвиток міста, перелік яких визначається відповідними наказами прокурорів обласного рівня.

У виняткових випадках повноваження із здійснення нагляду за додержанням законів у діяльності установ та організацій міського підпорядкування і їх посадових осіб за наказом прокурора обласного рівня можуть бути надані прокурорам районів у містах.

3.2. Здійснюють нагляд за додержанням законів у діяльності міських підрозділів органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, міських ізоляторів тимчасового тримання, приймальників-розподільників та інших спеціальних установ для дітей.

3.3. Здійснюють нагляд за додержанням законів у діяльності розташованих на території міста підрозділів Державної митної служби та Державної прикордонної служби України.

3.4. Проводять досудове слідство у кримінальних справах, порушених прокуратурою міста, справах про злочини, скоєні на території кількох районів міста, та інших справах за дорученням прокуратури вищого рівня. Можуть приймати до провадження справи про нерозкриті злочини, особливо тяжкі або інші резонансні злочини, які розслідуються прокуратурами районів у місті.

3.5. Підтримують державне обвинувачення у кримінальних справах, обвинувальний висновок у яких затверджено керівництвом прокуратури міста, в інших справах за дорученням прокуратури вищого рівня, а також з власної ініціативи у справах, розслідуваних слідчими прокуратур районів у місті, з урахуванням їх актуальності та складності.

У разі неможливості забезпечити участь у судовому розгляді усіх справ, обвинувальний висновок у яких затверджено керівництвом прокуратури міста, наглядові провадження у них за письмовим погодженням з прокуратурою вищого рівня можуть передавати прокурору району у місті за місцем розгляду для підтримання державного обвинувачення і подальшого повідомлення про результати судового розгляду справи прокурора міста.

3.6. Беруть участь у розгляді судами справ за позовами та заявами прокуратури міста, в інших справах за дорученням прокуратури вищого рівня, а також з власної ініціативи у справах за позовами та заявами прокурорів районів у місті, з урахуванням їх актуальності та складності.

3.7. Вирішують звернення громадян і юридичних осіб, які містять відомості про порушення законів піднаглядними органами, підприємствами, установами і організаціями, їх посадовими особами, а також скарги на рішення чи дії прокурорів районів у місті. Надсилають звернення за належністю для вирішення прокурорами районів у місті.

3.8. Аналізують дані про стан законності та правопорядку на території міста.

3.9. Інформують міські органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про стан законності у місті та заходи щодо її зміцнення.

3.10. Координують діяльність правоохоронних органів та здійснюють взаємодію з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у боротьбі зі злочинністю на території міста. З цією метою:

- отримують від прокурорів районів у місті інформацію про стан законності в районах, статистичні, аналітичні відомості, матеріали наглядової та слідчої роботи, необхідні для вивчення та узагальнення проблемних питань міського та районних рівнів;

- передбачають у постановах координаційних і міжвідомчих нарад спільні з прокурорами районів у місті заходи, спрямовані на протидію злочинності;

- здійснюють контроль за виконанням прокурорами районів у місті постанов зазначених нарад;

- взаємодіють із військовими та іншими спеціалізованими прокуратурами, розташованими на території міста.

4. Надати прокурорам міст з районним поділом повноваження щодо керівництва прокуратурами районів у місті та контролю за їх діяльністю.

З цією метою прокурори міст з районним поділом:

4.1. Визначають необхідність залучення прокуратур районів у місті до виконання планових заходів, виходячи із стану законності та злочинності на відповідній території, поширеності правопорушень та соціально-економічних проблем міста, а також до виконання завдань і доручень, рішень колегії та нарад прокуратури вищого рівня, надають їм доручення з цих питань.

4.2. За потреби залучають прокуратури районів у місті до участі у перевірках, які проводяться прокуратурою міста, отримують від них необхідні матеріали, узагальнення, інші документи.

4.3. Вивчають документи прокурорського реагування, внесені прокурорами районів у місті, та відкликають ті з них, які не відповідають вимогам закону.

4.4. Здійснюють контроль за розслідуванням кримінальних справ, які перебувають у провадженні прокуратур районів у місті та піднаглядних їм органів дізнання та досудового слідства, проведенням ними перевірок у порядку ст. 97 КПК України, надають практичну і методичну допомогу з цих питань.

4.5. Скасовують незаконні процесуальні рішення у кримінальних справах та матеріалах дослідних перевірок прокуратур районів у місті та піднаглядних їм органів дізнання і досудового слідства, а також прийняті у них процесуальні рішення прокурорів районів у місті, надають вказівки про проведення у справах та за матеріалами слідчих, процесуальних та інших дій.

4.6. У межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством, вилучають кримінальні справи про нерозкриті злочини, особливо тяжкі або інші резонансні злочини, які перебувають у провадженні прокуратур районів у місті та піднаглядних їм органів дізнання і досудового слідства, проводять у них досудове слідство або доручають їх розслідування іншій прокуратурі району у місті чи піднаглядному їй органу дізнання і досудового слідства.

4.7. Спільно з прокурорами районів у місті, керівниками інших правоохоронних органів формують слідчо-оперативні групи для розслідування складних справ.

4.8. У необхідних випадках перевіряють. організацію роботи прокуратур районів у місті за галузевими напрямами прокурорсько-слідчої діяльності, заслуховують звіти прокурорів районів на оперативних нарадах, за наявності підстав звертаються до прокурора вищого рівня з клопотанням про проведення комплексної перевірки у прокуратурах районів

4.9. Ініціюють перед прокурором вищого рівня питання про поширення позитивного досвіду роботи прокуратур районів у місті.

4.10. Отримують від прокурорів районів у місті статистичні звіти, перевіряють їх повноту, правильність і достовірність, складають зведений звіт та надають його прокурору вищого рівня.

4.11. Вносять пропозиції прокурору області щодо покращання організації роботи, удосконалення прокурорсько-слідчої діяльності та роботи з кадрами.

4.12. Вживають заходи щодо підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників прокуратур районів у місті шляхом проведення занять, пов'язуючи навчання з практичною діяльністю.

5. Завдання і доручення, звернення громадян та юридичних осіб з питань, які належать до компетенції одночасно прокуратури міста з районним поділом та однієї і більше прокуратури району у місті, вищестоящим прокурорам надсилати для організації виконання та вирішення прокуратурі міста.

6. Керівникам структурних підрозділів апарату Генеральної - прокуратури України, прокурорам Автономної Республіки Крим та областей при виїздах у регіони знайомитися з організацією роботи прокуратур міст з районним поділом, надавати прокурорам практичну допомогу.

7. Контроль за виконанням наказу покласти на заступників Генерального прокурора України.

50. Транспортні прокуратури України. Система, завдання, функції, розмежування компетенції з територіальними прокуратурами. Транспортні прокуратури. Транспортна прокуратура як одна з структурних ланок прокуратури колишнього СРСР була заснована водночас з територіальними прокуратурами, а згодом у 1927 р. були створені лінійні суди по розгляду кримінальних справ, що розслідувалися транспортною прокуратурою. Однак Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 березня 1960 р. «Про скасування транспортних прокуратур» їх було ліквідовано. Функції транспортних прокуратур були передані територіальним прокурорам.

Погіршення стану законності на транспорті, збільшення аварійності, зростання кількості розкрадань вантажів, особливо імпортних і експортних, які перевозилися транспортом, викликали необхідність створення транспортних прокуратур. Такі прокуратури були утворені наказом Генерального прокурора СРСР від 28 лютого 1977 р. № 9 «Про організацію роботи транспортних прокуратур». Ці прокуратури були підпорядковані безпосередньо прокурорам союзних республік, хоча і мали правовий статус районних прокуратур.

Новий період у діяльності транспортних прокуратур розпочався з прийняттям у 1991 р. Закону України «Про прокуратуру».

У теперішній час в Україні транспортні прокуратури діють на правах міських прокуратур з підпорядкуванням обласним територіальним прокуратурам (наприклад, прокуратурі Харківської області підпорядкована Харківська транспортна прокуратура, прокуратурі Полтавської області — Кременчуцька транспортна прокуратура). Вони здійснюють нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів підприємствами, установами, організаціями і посадовими особами залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, спрямованих на боротьбу з аварійністю, втратами вантажів, безгосподарним використанням транспортних засобів, забезпечення прав пасажирів, а також соціальних прав працівників залізничного, повітряного, морського та річкового транспорту. На транспортні прокуратури покладено нагляд за додержанням законів органами транспортної міліції, органами дізнання та попереднього слідства при розслідуванні злочинів, учинених на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті, нагляд за додержанням адміністративного законодавства у галузі транспортних правопорушень. Транспортним прокурорам доручено проведення розслідування з кримінальних справ про злочини, вчинені на залізницях, вокзалах, станціях, у тому числі станційних будівлях, поїздах, у смугах відведення, відокремлених від населених пунктів, метрополітенах, повітряних та водних шляхах України, портах, причалах і пристанях, літальних апаратах та суднах, а також розслідування службових злочинів, учинених працівниками залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, співробітниками органів внутрішніх справ на транспорті.

На транспортних прокурорів покладаються такі функціональні обов'язки:

— брати участь у судовому розгляді кримінальних, справ, направлених транспортною прокуратурою, про крадіжки в особливо великих розмірах, порушення правил безпеки руху і експлуатації транспорту, правил охорони праці і техніки безпеки, умисні вбивства, зґвалтування, службові злочини працівників транспорту і органів внутрішніх справ на транспорті і справ, які мають істотне значення для забезпечення законності на транспорті;— брати участь в розгляді кримінальних і цивільних справ у касаційному порядку у випадках, коли вони підтримували обвинувачення або брали участь у суді першої інстанції, а також справ, щодо яких внесені касаційні чи окремі подання;

— вносити вмотивовані подання відповідним прокурорам за наявності підстав для принесення протестів на рішення, вироки, ухвали чи постанови судів, які набрали законної сили.

51.Природоохоронні прокуратури. У зв'язку з загостренням у країні екологічного становища і необхідністю підсилення прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону природи і навколишнього середовища в системі органів прокуратури засновані природоохоронні прокуратури. Вони утворені за принципом міжрайонних прокуратур з відповідною штатною чисельністю: прокурор, його заступник, помічники прокурора, слідчі. Контроль і керівництво діяльністю цих прокуратур здійснюють прокурор АРК. і прокурори областей за місцем їх знаходження. Природоохоронна прокуратура наділена всіма притаманними цьому органу повноваженнями. Рамки нагляду обмежені наглядом за додержанням законів про охорону природи і навколишнього середовища.

Природоохоронні прокуратури забезпечують нагляд за додержанням і правильним застосуванням природоохоронного законодавства органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Зокрема, першочерговим завданням цих прокуратур є нагляд за додержанням законодавства, спрямованого на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи, безпечну експлуатацію діючих в Україні АЕС і утилізацію, знищення та поховання радіоактивних, токсичних, промислових та побутових відходів.

Перед природоохоронними прокуратурами стоять вельми відповідальні в сучасній обстановці завдання: домагатися ліквідації джерел забруднення, кваліфіковано розслідувати кримінальні справи цієї категорії; здійснювати нагляд за законністю розгляду цих справ у судах; рішуче реагувати на факти безгосподарного ставлення до природних багатств, забруднення атмосферного повітря, земель і водних джерел. Свою діяльність по охороні природи прокурори поовинні здійснювати у взаємодії з органами Міністерства екології та природних ресурсів України, іншими зацікавленими організаціями.

До предмета нагляду, що здійснюється природоохоронними прокуратурами, включено виконання законів, спрямованих на захист навколишнього середовища, природоохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, перелік яких визначається прокурорами областей.

Природоохоронні прокуратури здійснюють розслідування екологічних злочинів. Вони підтримують державне обвинувачення при розгляді судами кримінальних справ, \ нагляд за розслідуванням яких вони здійснювали. В інших випадках державне обвинувачення підтримують територіальні прокурори.

В цивільному судочинстві ці прокурори беруть участь лише у разі розгляду заявлених ними цивільних позовів. | Принести касаційне подання на незаконний вирок або рішення ці прокурори можуть тільки по справах, у роз- \ гляді яких вони брали участь.

Генеральний прокурор України вимагає від усіх прокурорів спрямувати свої зусилля на забезпечення прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та відшкодування завданої шкоди.

Природоохоронні прокурори повинні проводити свою роботу щодо охорони найважливіших об'єктів навколишнього природного середовища (земля, надра, вода, атмосферне повітря, ліс, тваринний світ), приділяючи особливу увагу охороні території та об'єктів природно-заповідного фонду

Першочергове завдання, яке стоїть перед усіма прокурорами, — це нагляд за відповідністю Конституції України актів з природоохоронних питань, що видаються органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, та додержання ними законів, які стосуються охорони довкілля.

Організація судових та правоохоронних органів

Генеральний прокурор України також зобов'язує прокурора АРК, прокурорів областей, міст Києва та Севастополя забезпечити взаємодію природоохоронних прокуратур з міськими та прирівняними до них прокуратурами, розмежувавши об'єкти нагляду і встановивши, що нагляд за виконанням законів спеціально уповноваженими на те державними органами виконавчої влади (контролюючими природоохоронними органами) здійснюють природоохоронні

прокурори.

52. Військові прокуратури. До них належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура ВіЙськово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських) (ст. І з Закону «Про прокуратуру).

Організація і порядок діяльності військової Прокуратури визначаються ч. 2 ст. 13 Закону «Про прокуратуру»

Військові прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів органами військового управлінні^ військовими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особами Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Управління державної охорони, Служби безпеки України та інших військових формувань, дислокованих на території України.

На органи військової прокуратури покладено здійснення нагляду за виконанням законів при провадженн; дізнання та попереднього слідства, яке здійснюється в цих установах і формуваннях. Вони також розслідують злочини, вчинені військовослужбовцями, службовцями військових установ та закладів у зр'язку з виконанням службових обов'язків або вчинені в розташуванні військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств чи організацій Збройних Сил України та інших військових формувань, а також військовозобов'язаними під час проходження ними зборів.

Військовій прокуратурі підслідні також справи про вчинення злочинів групою осіб, якщо один із злочинців є військовим, або вчинені за участю військовослужбовця на території військової частини.

На органи військової прокуратури покладений обов'язок щодо підтримання державного обвинувачення у військових судах, участі в межах своїх повноважень у розгляді судами цивільних і арбітражних справ, а також внесення подань у касаційному порядку або протестів у наглядовому порядку на вироки, рішення, постанови та ухвали військових судів.

53.Прокуратури з нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах. Система, завдання, функції, розмежування компетенції з територіальними прокуратурами. У наш час в Україні прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах діють на правах міжрайонних прокуратур та підпорядковуються обласним прокуратурам. На ці прокуратури покладено, зокрема: 1) проведення з урахуванням вимог ст. 112 КПК України досудового слідства у кримінальних справах про злочини, вчинені у тюрмах, виправнотрудових та виховнотрудових колоніях, у кримінальновиконавчих установах відкритого типу (виправних центрах), у тимчасових слідчих ізоляторах на території виправно-трудових колоній, у лікувально-трудових профілакторіях управлінь (відділів) ДДУВП в Автономній Республіці Крим та областях будь-якими особами, у тому числі й працівниками вказаних установ; 2) нагляд за додержанням законів при проведенні дізнання та досудового слідства у кримінальних справах про злочини, вчинені у вищеназваних установах; 3) підтримання державного обвинувачення в судах у кримінальних справах про такі злочини, а також участь у судових засіданнях при вирішенні питань, пов’язаних з виконанням вироків у піднаглядних установах; 4) представництво інтересів громадян та держави в суді у випадках, передбачених законом; 5) внесення апеляційних та касаційних подань на вироки, ухвали, постанови та рішення суду у кримінальних та ци-вільних справах, а також за матеріалами, у розгляді яких вони брали участь; 6) здійснення нагляду за виконанням вимог законів щодо охорони прав і законних інтересів громадян, які тримаються у місцях попереднього ув’язнення, виконання покарань та заходів примусового характеру, що призначаються судом, запобігання вчиненню такими особами правопорушень і злочинів, усунення причин та умов, що їм сприяють, а також нагляд за законністю наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ; 7) перевірку законності рішень за заявами та повідомленнями про злочини, а також про переведення ув’язнених і засуджених до приміщень камерного типу, одиночних камер, ізоляторів, карцерів та гауптвахт; 8) перевірку в порядку ст. 97 КПК України з прийняттям відповідного рішення заяв про зловживання владою або службовим становищем працівниками місць попереднього ув’язнення, виконання покарань та заходів примусового характеру, що призначаються судом, перевищення ними влади або службових повноважень, вчинення інших злочинів у сфері службової діяльності та ін.

На прокурорів з нагляду за додержанням законів при

виконанні судових рішень у кримінальних справах або на відповідних

територіальних прокурорів, якщо у структурі прокуратур обласного

рівня не створені спеціалізовані прокуратури, покласти:

- здійснення нагляду за додержанням законів у виправних та

виховних колоніях, виправних центрах, дільницях слідчих ізоляторів

на території виправних колоній, лікувально-трудових профілакторіях

регіональних підрозділів Департаменту;

- проведення досудового слідства відповідно до ч. 1 ст. 112

КПК України (1002-05) у кримінальних справах про злочини,

вчинені у виправних та виховних колоніях, виправних центрах,

тимчасових слідчих ізоляторах на території виправних колоній,

лікувально-трудових профілакторіях, у тому числі й працівниками

цих установ;

- здійснення нагляду за додержанням законів при проведенні

дізнання та досудового слідства у справах про злочини зазначеної

категорії;

- представництво інтересів громадян та держави в судах,

підтримання державного обвинувачення, а також участь у судових

засіданнях при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків,

згідно з їх компетенцією.

На підставі ч. 2 ст. 44 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор має право:

1) у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховування;

2) безперешкодного доступу до всіх приміщень, де перебувають особи, до яких застосовані заходи медичного та виховного характеру, а також тримаються адміністративно затримані, заарештовані;

3) опитувати затриманих, заарештованих і засуджених;

4) знайомитися з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

5) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству;

6) вимагати від посадових осіб органів, виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання, пояснень з приводу допущених порушень, а також проведення перевірок;

7) негайно звільняти особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

54. Організація роботи прокуратури. Одним із важливих засобів вдосконалення роботи прокуратур України всіх рівнів є НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ (НОП), під якою вбачають застосування на практиці досяг-нень науки, техніки і передового досвіду для найраціональнішої організації трудової діяльності, досягнення максимального її ефекту, повного використання наявних у конкретному прокурорськослідчому колективі можливостей.

Наукова організація праці в органах прокуратури передбачає:

раціональний розподіл обов'язків між працівниками прокуратури (оперативними та допоміжними);

забезпечення узгодженості їх дій;

створення необхідних умов для безперервної та ритмічної діяльності;

створення умов для високоефективного і повного використання робочого часу та трудових ресурсів;

застосування раціональних методів, прийомів і засобів оргтехніки у діловодстві та управлінській роботі;

підвищення професійної кваліфікації та загального культурного рівня кожного працівника,

створення атмосфери товариської взаємодопомоги, ділового психологічного настрою в колективі.

Одним із елементів організації роботи прокуратур виступає розподіл обов'язків між оперативним складом, завданням якого є:

забезпечення розмежування об'єктів та функцій прокурорськослідчої діяльності,

забезпечення персональної відповідальності за доручений напрям роботи;

об'єднання зусиль всіх працівників для виконання завдань прокуратури.

Наказом Генерального прокурора №2 від 6 січня 2000 року "Про розподіл обов'язків між керівниками Генеральної прокуратури" ці обов'язки розподілені так:

1. За Генеральним прокурором України залишено загальне керівництво прокуратурою України. Крім цього, Генеральний прокурор: керує роботою колегії; організаційноконтрольним управлінням; бере участь у засіданнях Пленуму Верховного Суду України та Вищого Господарського Суду України; керує роботою першого відділу; пресцентру та редакції журналу "Вісник прокуратури", контролює роботу бухгалтерії.

2. Перший заступник Генерального прокурора України відповідальний за:

управління нагляду за додержанням і застосуванням законів;

відділ нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті;

відділ нагляду за додержанням природоохоронного законодавства;

відділ координації роботи держорганів з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю;

координацію діяльності управлінь і відділів Генеральної прокуратури України;

участь у засіданнях Кабінету Міністрів України;

зв'язки з народними депутатами, розгляд їх звернень;

відділ матеріальнотехнічного забезпечення та соціальнопобутових потреб.

3. Заступник начальника Головного управління нагляду за законністю оперативнорозшукової діяльності, дізнання та досудового слідства поширює свої повноваження на:

головне управління нагляду за законністю оперативнорозшукової діяльності, дізнання та досудового слідства;

управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури;

управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ та податкової міліції при провадженні оперативнорозшукової діяльності, дізнання та досудового слідства;

управління нагляду за додержанням законів спеціалізованими підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю;

відділ організації аналітичної роботи, контролю та криміналістики і так далі.

Варто зазначити, що обов'язки в прокуратурах можуть розподілятись за трьома принципами:

1. За предметногалузевим, згідно з яким за працівниками закріплюється відповідна галузь прокурорського нагляду або ділянка діяльності (характерно для прокуратур низової ланки).

2. За зональним (територіальним), коли на кожного працівника покладається контроль за діяльністю конкретних нижчестоячих прокуратур або відповідним напрямом роботи у таких, залежно від території їх розташування (характерно для прокуратур обласного рівня). Змішаний принцип за обома вищеназваними принципами. Крім того, у розподілі обов'язків між працівниками прокуратури

використовується і персональний принцип. Він має такі переваги:

1) існує і забезпечується персональна відповідальність за стан роботи в зонах;

2) розвиває ініціативу в організації взаємодії з керівниками піднаглядних об'єктів у зонах;

3) вчить самостійно приймати рішення на прокурорськослідчій ділянці тощо.

Під час вибору способу розподілу обов'язків враховують:

об'єм роботи конкретної прокуратури;

місце розташування піднаглядних територій та об'єктів;

стан правопорядку в піднаглядних об'єктах;

професійні можливості працівників.

Обов'язки між працівниками в конкретних прокуратурах розпо-діляються наказом прокурора по прокуратурі. Типовий спосіб розподілу обов'язків наступний: 1. Обов'язки прокурора (крім прямо передбачених в КПК):

організація роботи щодо боротьби із злочинністю, забезпечуючи взаємодію галузей діяльності, відомств та їх працівників (функція координації);

підтримування і вдосконалення ділових стосунків з керівниками підприємств, установ, організацій, що знаходяться на обслуговуваній прокуратурою території;

участь у розробці цими керівниками заходів щодо укріплення законності та правопорядку;

планування роботи прокуратури і організація її виконання;

безпосереднє керування однією або декількома галузями прокурорської діяльності;

організація роботи щодо розгляду заяв, пропозицій і скарг прийому громадян;

аналіз діяльності прокуратури в цілому і, зокрема, роботи конкретних працівників;

розповсюдження і запровадження передового досвіду,

керівництво плановими і позаплановими оперативними нарадами;

Існує практика, коли прокурор залишає за собою керівництво слідством; нагляд за загальним додержанням і виконанням законів курує заступник прокурора; нагляд за додержанням законів оперативнорозшуковою діяльністю, дізнанням, досудовим слідством, підтриманням держобвинувачення тощо доручається конкретним прокурорським працівникам. Обов'язки заступника прокурора районного рівня:

організація роботи з нагляду за загальним додержанням законів і з правової пропаганди (участь у ній);

аналіз і узагальнення стану законності і правопорядку;

організація роботи з відшкодування державі матеріальної шкоди;

безпосередній розгляд скарг наглядового характеру, аналіз роботи з ними;

перевірка обґрунтованості клопотань про адміністративне виселення;

контроль за роботою помічників, які займаються наглядовою діяльністю тощо;

узагальнення роботи прокуратури і розроблення пропозицій з питань нагляду за загальним додержанням законів, відшкодування шкоди державі, роботи із заявами, правової пропаганди;

навчання помічників і слідчих, підготовка планів навчання, заняття з особовим складом прокуратури, керування роботою канцелярії тощо.

Помічники прокурора виконують обов'язки в межах закріплених за ними галузей наглядової діяльності та питань, вирішуваних прокуратурою, допомагають слідчим тощо.

Слідчі прокуратури розслідують злочини.

Технічний персонал їх робота поділяється за предметним принципом.

Із 1 січня 1995 року в органах прокуратури України діє "Інструкція по діловодству в органах прокуратури", затверджена наказом Генерального прокурора України №25 від 22 грудня 1994 року, якою встановлено порядок ведення діловодства в прокуратурах України усіх рівнів.

Узагальнивши літературу та прокурорську практику, можна кон-статувати, що правильно організувати прокурорам свою роботу заважає наступне:

недостатнє знання деякими прокурорами, через кабінетний стиль роботи і через відсутність зв'язку з громадськістю та населенням, оперативної обстановки, недостатня їх обізнаність із станом законності і правопорядку та структурою і ди-намікою злочинності на обслуговуваній очолюваною прокуратурою території;

відхід від предмета і меж прокурорського нагляду, підміна і дублювання діяльності контрольованих прокуратурою органів, збереження команднобюрократичних методів щодо усунення виявлених порушень закону;

несвоєчасність заходів, що застосовуються прокурором для усунення порушень закону; запізніле реагування (або повна відсутність такого) на виявлені порушення законності;

недостатня цілеспрямованість у виявленні та усуненні порушень законності, а також відсутність чіткої й неухильної тактики у виборі об'єктів прокурорських перевірок;

невиправдане повернення до повторних перевірок одних і тих самих об'єктів чи суб'єктів через вжиті напівзаходи, незакінченість попередніх перевірок;

непереборна віра у "силу паперу", тобто у паперовий стиль керування, формалізм і бюрократизм у роботі прокурора за-мість живої роботи;

неналежна робота зі скаргами та заявами громадян,

безпосередні порушення деякими прокурорами вимог закону або поблажливість до таких порушень нижчестоячими прокурорами, тяганина у роботі та прийнятті рішень, у тому числу і в слідстві.

Планування роботи прокуратури

У системі заходів організаційного характеру ПЛАНУВАННЯ роботи в конкретно взятій прокуратурі займає важливе місце, оскільки воно:

виступає однією із умов успішного виконання прокуратурою її завдань, визначених у Законі;

дозволяє мобілізувати колектив прокуратури на вирішення головних, найбільш гострих стратегічних і поточних проблем;

зробити правильний вибір напряму у роботі як всієї прокуратури, так і окремого її підрозділу;

сприяє правильному розподіленню сил та максимальному використанню наявних можливостей щодо подальшого зміц-нення законності та правопорядку;

слугує фактором, що дисциплінує роботу, забезпечує найефективніше використання наявних засобів тощо.

У прокуратурах, залежно від поточності періодів, здійснюється планування декількох видів, зокрема:

перспективне планування, тобто на 35 років, містить заходи, що визначають головні напрями в діяльності прокура-тури, найважливіші питання, які підлягають вирішенню тощо,

поточне планування, може бути річним та квартальним;

цільове планування, скероване на вирішення конкретних завдань, конкретного питання.

В прокуратурах з невеликим або середнім об'ємом роботи проекти планів доцільно готувати безпосередньо прокурору, а в прокуратурах із значною кількістю оперативного складу цей обов'язок доречно доручити заступнику прокурора. Однак кожного разу в роз-робці плану роботи прокуратури повинен брати участь весь оперативний склад (прокурорськослідчі працівники). Це досягається попереднім збиранням їх пропозицій до напрацьованого документа, а також обговоренням проекту плану на оперативній нараді.

Прокурорському працівнику, що готує проект плану, корисно мати спеціальний зошит чи журнал, у яких, у відповідному порядку, будуть накопичуватись замітки, чорнові записи щодо майбутнього плану. Окрім цього, потрібно враховувати плани вищестоячих про-куратур та журнал контролю виконання запланованого.

Оскільки плани роботи прокуратур обумовлюються динамічними внутрішніми та зовнішніми факторами (рішеннями директивних органів, станом законності, рівнем роботи оперативного складу прокуратури тощо), вони вимагають регулярного корегування, що допустимо тільки з позиції активізації прокурорськослідчої діяльності, ефективності результатів у боротьбі зі злочинністю.

56.Контроль та аналіз роботи в органах прокуратури Контроль та перевірка виконання запланованого Постійний та дієвий контроль виконання запланованого та по-точного у роботі прокуратури невід'ємна частина наукової організації праці та управління в органах прокуратури. Від контролю залежить успіх роботи прокуратури.

ЗАВДАННЯ КОНТРОЛЮ:

а) забезпечення чіткості в роботі прокуратури; Ь) підвищення виконавчої дисципліни; с) персоніфікація відповідальності.

Щоб контроль був дієвим, потрібно дотримуватись вимог щодо: забезпечення його надійності та своєчасності;

забезпечення перевірки виконаної роботи за суттю, без формалізму;

систематичності його проведення;

повноти, охоплення діяльності усього апарату прокуратури. У ході практики напрацьовано багато форм і методів контролю

виконання:

1) ведення журналів, табелів, картотек контролю;

2) жива систематична перевірка роботи підлеглих і надання їм дієвої допомоги;

3) періодичний перегляд наглядових проваджень у кримінальних справах, що перебувають у поточному провадженні слідчих прокуратури та інших матеріалів в працівників інших напрямів діяльності;

4) проведення оперативних нарад найважливіша форма контролю виконання роботи і керування підлеглими.

Аналіз роботи (діяльності) прокуратури

Одним із важливих елементів організації роботи прокуратури будьякого рівня є своєчасний і глибокий аналіз власної діяльності.

Аналіз дозволяє вичленувати найбільш актуальні для даної прокуратури проблеми, з'ясувати, що заважає їх успішному вирішенню, намітити необхідні заходи.

Ці проблеми можуть мати зв'язок з будьякими аспектами роботи прокуратури:

з організацією роботи у боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями, їх попередженням;

з розслідуванням злочинів та інших протиправних діянь;

з проведенням наглядових повноважень у різних напрямах діяльності тощо.

Предметом аналізу зазвичай виступають такі питання: А. Щодо нагляду за загальним додержанням та виконанням законів:

1) взаємодія з іншими галузями прокурорського нагляду та напрямами прокурорської діяльності, використання їх результатів для підвищення ефективності цього виду нагляду;

2) практика застосування передбачених Законом правових засобів прокурорського реагування;

3) якість документів прокурорського реагування;

4) практика залучення до наглядових перевірок спеціалістів, громадськості тощо.

Б. Щодо розслідування слідчими прокуратури діянь, що містять ознаки злочинів:

1) обґрунтованість порушення кримінальних справ, планування слідства, застосування заходів процесуального примусу, відшкодування збитків тощо;

2) забезпечення повноти, всебічності та об'єктивності розслідування, застосування науковотехнічних засобів, з'ясування причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, своєчасність та повнота заходів щодо їх усунення;

3) формування правильної громадської думки щодо осіб злочинців;

4) практика звільнення винних осіб від кримінальної відповідальності, вжиття щодо них некримінальних заходів;

5) стан роботи у зупинених кримінальних справах;

6) облік та зберігання речових доказів, науковотехнічних засобів тощо.

В. Щодо підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів держави та окремих громадян у судах:

1) практика організації та проведення публічних процесів;

2) якість підготовки обвинувачення;

3) застосування окремих видів покарань, своєчасність звернення вироків до виконань;

4) стан представницької діяльності, апеляційної та касаційної прокурорської практики тощо.

Щодо роботи з кадрами:

1) виконання оперативним складом професійних обов'язків;

2) стан юридичної підготовленості,

3) виконання планів індивідуального навчання тощо. Залежно від обставин актуальними можуть бути й інші питання, зокрема, аналіз та вивчення передового досвіду та інші.

57. Облік, звітність і законодавчо-систематизаційна робота в органах прокуратури. Прийом та первинну обробку вхідних документів здійснюють у вищестоячій прокуратурі працівники картотеки або спеціально виділений працівник канцелярії, а в районній, міській та прирівняній до такої начальник канцелярії, старший інспектор або інспектор.

Кореспонденція сортується на:

а) скарги, листи, заяви, телеграми громадян;

b) документи, що відносяться до листування за скаргами та справами;

с) кримінальні та цивільні справи;

d) інші документи.

Анонімні звернення не реєструються. Якщо в них містяться повідомлення про злочини або про осіб, що їх вчинили, вони надсилаються до органів, що ведуть оперативнорозшукову діяльність.

Документи реєструються один раз: вхідні в день надходження, вихідні та внутрішні в день підписання.

Скарги реєструються в алфавітну картку (додаток 6 до Інструкції по діловодству). Окрім цього виписують карту посилання (додаток 7) на особу, стосовно якої подано скаргу. Якщо скарги стосуються судових та прокурорськослідчих рішень, то заводяться алфавітні карти та довідки на них (додаток 8).

Під час реєстрації скарг та спеціальних донесень про вчинені злочини, вбивства, самогубства, нещасні випадки, якщо обвинуваченого встановленоалфавітну карту виписують на обвинуваченого, а картупосилання на заявника, вбитого, потерпілого. За відсутності цих даних карта заводиться за ФАКТОМ ПОДІЇ.

У прокуратурі проводиться реєстрація та облік наглядових проваджень у книзі обліку наглядових проваджень (додаток 9), щодо кримінальних справ та скарг.

Реєструються та обліковуються кримінальні та цивільні (господарські) справи, витребувані в касаційному та виключному провадженні (додаток 11).

Порушені і прийняті до провадження кримінальні справи, в тому числі і ті, що надійшли з інших органів і прийняті слідчими і прокурорами до свого провадження, протоколи про злочини реєструються у картотеці і враховуються у книгах обліку слідчих справ та протоколів про злочини.

Речові докази, цінності, особисті документи, вилучені в обвинувачених по справах, обліковуються канцелярією в книзі обліку речових доказів та цінностей на підставі протоколів вилучення та обшуку.

Заяви громадян, повідомлення організацій, посадових осіб про злочини, що вже скоєні або готуються, а також усі відомості про злочини, що надійшли у формі сигналів (телефоном, телеграфом, у вигляді анонімного листа) реєструються у картотеці у випадках, коли в них вказані особи, яких звинувачують у вчиненні правопорушення. Книга обліку заяв та повідомлень (додаток 14), книга обліку сигналів (додаток 15) ведуться в цілому по прокуратурі, а не за структурними підрозділами.

Заяви, повідомлення, анонімні листи, телеграми про злочини, які надійшли поштою, працівник канцелярії реєструє в алфавітній картотеці та передає оперативному працівнику, який, залежно від змісту, дає письмову вказівку посадовій особі, що відповідає за ведення цих книг, в якій книзі вони повинні обліковуватись.

Усні заяви, повідомлення та сигнали реєструються у картотеці, якщо вони оформлені оперативним працівником прокуратури протоколом прийняття усного сигналу за встановленою формою з проставленим реєстраційним штампом.

У прокуратурах ведеться також облік документообігу. Обсяг документообігу це кількість окремих видів та загальна кількість вхідних, вихідних та внутрішніх документів у кожному структурному підрозділі та в цілому по прокуратурі.

Облік документів ведеться щоденно працівниками канцелярії під час первинної обробки та відправки документів за формою (додаток 36).

На початку наступного місяця дані про кількість документів за минулий місяць сумуються по кожному структурному підрозділу та до 7 числа представляються зведення начальнику служби діловодства, де їх до 10 числа зводять в цілому по прокуратурі за формою (додаток 37).

Результати обліку обігу документів узагальнюються секретаріатом та представляються керівництву для відпрацювання заходів щодо вдосконалення роботи з документами.

Канцеляріями прокуратур складаються щорічні номенклатури справ. Номенклатура справ це систематизований перелік заголовків справ, що утворюються в діловодстві прокуратури із вказівкою строків їх зберігання, оформлений у встановленому порядку на загальному бланку прокуратури, не менше ніж у чотирьох екземплярах (додаток 38, 39):

перший примірник зберігається у службі діловодства прокуратури;

другий використовується службою діловодства як робочий примірник;

третій як обліковий документ знаходиться у відомчому архіві;

четвертий в державному архіві.

Номенклатура справ переузгоджується з архівним закладом кожні 5 років. Перший примірник номенклатури на кожний рік зберігається не менше 10 років.

Систематизація законодавства

Це організаційнометодична робота щодо впорядкування придбання, поточного обліку, розміщення, зберігання нормативних актів та робота з ними. Ця робота здійснюється за встанов-леною системою, яка передбачає обов'язкове ведення контрольних екземплярів кодексів та інших офіційних видань, систематизованої картотеки і алфавітнопредметного обліку секретних нормативних актів.

Відповідає за цю роботу прокурор, а виконує хтось із помічників, в обов'язки якого входить:

1) отримувати, зберігати і вести облік законодавчих, урядових та інших нормативних актів, а також юридичну літературу; вести контрольні екземпляри кодексів та інших нормативноправових актів; вести предметну (системну) картотеку; регулярно знайомити оперативний склад з діючим законодав-ством та іншими актами, давати довідки.

Систематизація законодавства в органах прокуратури дозволяє успішно виконувати прокуратурою завдання прокурорської діяльності, оскільки прокурори і слідчі будуть досконало знати діюче різногалузеве законодавство та уміло і правильно застосовувати його у всіх сферах.

Форми систематизації:

• колективне вивчення правових документів (правові семінари);

• наявність у кожного працівника особистої картотеки діючого законодавства, наказів Генерального прокурора України;

• наявність у прокуратурах штатних систематизаторів законодавства, починаючи з обласних і вище, а за сумісництвом і у нижчестоячих:

• безпосереднє забезпечення Генеральною прокуратурою картотеками нормативноправових актів, офіційними виданнями, тематичними збірками і довідниками діючого законодавства, юридичними журналами тощо;

• у кожній прокуратурі ведуться контрольні екземпляри кодексів у всіх галузях права тощо;

• створення необхідних умов для зберігання законодавства та спецлітератури під грифом "для службового користування" тощо.

58. Документи первинного обліку в прокуратурі та порядок їх ведення Перелік форм первинного обліку роботи прокурорів і слідчих

Книга обліку роботи прокурора по нагляду за додержанням законів органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами

Книга обліку роботи прокурора по нагляду за законністю порушення, закриття справ, зупинення слідства та дізнання Книга обліку роботи прокурора по нагляду за додержанням законності у стадії слідства та дізнання Книга обліку санкцій прокурора про взяття під варту і звільнення зпід варти. Книга обліку роботи прокурора по нагляду за законністю затримання осіб в адміністративному порядку

Книга обліку роботи прокурора про участь у розгляді кримінальних справ у судах Книга обліку розглянутих судом касаційних та окремих подань прокурора у кримінальних справах Книга обліку розглянутих судом протестів прокурора у кримінальних справах Книга обліку роботи прокурора про участь у судових засіданях по цивільних та арбітражних справах Книга обліку санкцій прокурора на адміністративне виселення Книга обліку розглянутих судом касаційних та окремих подань прокурора на рішення суду по цивільних справах

Книга обліку розглянутих судом протестів прокурора по цивільних справах

Книга обліку розглянутих арбітражним судом протестів прокурора

Книга обліку позовів (заяв) прокурора по суду

Книга обліку позовів (заяв) прокурора до арбітражного суду

Книга обліку роботи прокурора з питань нагляду за додержанням законів у місцях застосування заходів примусового характеру

Статистична картка на скаргу

Книга обліку виступів працівників органів прокуратури засобах масової інформації Книга обліку переглянутих справ про реабілітацію

Книга обліку направлених до суду справ, розслідуваних слідчими служби безпеки Книга обліку звільнення прокурором затриманих осіб, якіпідозрюються у вчиненні злочинуКнига обліку роботи слідчих прокуратури Довідка про рух кримінальних справ

61. Поняття і строки атестації працівників прокуратури. Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації. Порядок атестації визначається Генеральним прокурором України, зокрема, ПОЛОЖЕННЯпро порядок проведення атестації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України

Атестація - це управлінська кадрова процедура, спрямована на оцінку кваліфікації стажистів, прокурорів і слідчих, а також працівників Академії прокуратури України, яким присвоєно класні чини, з метою:

- визначення відповідності працівників прокуратури та навчальних закладів займаним посадам, стану їх професійної підготовки;

- оцінки стану професійної підготовки та придатності стажистів за діловими і моральними якостями до самостійної роботи на посаді помічника прокурора чи слідчого;

- формування резерву кадрів на висунення;

- удосконалення професійної майстерності;

- визначення напрямів підвищення кваліфікації, професійної підготовки і перепідготовки;

- внесення і обґрунтування пропозицій щодо призначення та переміщення кадрів.

3. Атестації підлягають стажисти - претенденти на посади помічників прокурорів чи слідчих, прокурорсько-слідчі працівники та професорсько-викладацький склад навчальних закладів Генеральної прокуратури України, які обіймають посади, за якими передбачено присвоєння класних чинів, а в органах військової прокуратури - військових звань, зі стажем роботи в органах прокуратури не менше шести місяців.

3.1. Особи з вищою юридичною освітою, які мають стаж роботи за фахом не менше одного року в інших правоохоронних органах, адвокатурі, нотаріаті, органах законодавчої, виконавчої чи судової влади можуть бути атестовані, як правило, після шести місяців роботи в органах прокуратури.

3.2. Особи з вищою юридичною освітою, які не мають стажу роботи за фахом, проходять стажування та атестацію в порядку, визначеному для стажистів (п. 4.2 Положення).

4. Атестація прокурорів, слідчих і працівників Академії, яким присвоєні класні чини, проводиться один раз у п'ять років, а дострокова:

- при висуненні на керівні посади та переведенні до вищестоящих прокуратур, якщо з часу проведення попередньої атестації пройшло більше року;

- у разі невиконання чи неналежного виконання службових обов'язків.

Дострокова атестація може призначатися за ініціативою безпосереднього керівника або керівника вищого рівня.

4.1. Атестація військових прокурорсько-слідчих працівників проводиться у порядку, визначеному цим Положенням, з урахуванням особливостей проходження ними військової служби.

4.2. Стажисти підлягають атестації після закінчення стажування, але не раніше шести місяців від дня призначення на посаду.

посади, підлягають атестуванню не раніше, ніж через 6 місяців роботи на цих посадах.

62. Порядок атестації працівників прокуратури. З метою організації атестації працівників прокуратури в Україні діє Вища атестаційна комісія та атестаційні комісії.

При Генеральній прокуратурі утворюється ВИЩА АТЕСТАЦІЙНА КОМІСІЯ (ВАК). ЇЇ склад затверджується Генеральним прокурором. Вона проводить атестування всіх прокурорських працівників апарату Генеральної прокуратури (крім членів колегії), прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, прирівняних до них та їх заступників, заступників прокурора Автономної Республіки Крим, ректора та проректорів інституту підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури України.

Прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняними до них, ректором Інституту підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури, а також, за погодженням з Генеральною прокуратурою, прокурорами великих міст з районним поділом утворюються відповідні атестаційні комісії.

Ці комісії проводять атестування прокурорськослідчих працівників та працівників навчального закладу, за винятком тих, що атестуються ВАК.

АТЕСТАЦІЙНІ КОМІСІЇ утворюються у складі:

голови;

його заступника,

відповідального секретаря;

членів комісії з числа досвідчених і авторитетних працівників. План роботи атестаційної комісії складається щорічно, затверджується відповідним прокурором та надсилається у підпорядковані прокуратури до початку наступного року.

На кожного працівника, який планово чи позапланово підлягає атестації, складаються атестаційні документи:

біографічна довідка;

атестаційна картка;

характеристика ділових і особистих якостей.

Ці документи готують чітко визначені посадові особи: Заступники Генерального прокурора України на начальників управлінь і відділів Генеральної прокуратури, старших помічників та помічників Генерального прокурора, ректора Інституту під-вищення кваліфікації.

Начальники управлінь і відділів Генеральної прокуратури України на заступників начальників, старших прокурорів та прокурорів управлінь і відділів, прокурорівкриміналістів, старших слідчих з особливо важливих справ та слідчих з особливо важливих справ. Начальник управління кадрів Генеральної прокуратури України на прокурорів Автономної Республіки Крим, областей та прирівняних до них.

Прокурори Автономної Республіки Крим, областей та прирівняних до них на своїх заступників.

Заступники прокурорів Автономної Республіки Крим, областей та прирівняних до них на начальників управлінь і відділів, старших помічників і помічників цих прокуратур.

Начальники відділів кадрів прокуратур Автономної Республіки Крим, областей та до них прирівняних (або старші помічники прокурорів з питань роботи з кадрами) на прокурорів міст, районів, міжрайонних та прирівняних до них.

Начальники управлінь і відділів прокуратур Автономної Республіки Крим, областей та до них прирівняних на заступників начальників, старших прокурорів та прокурорів управлінь і відділів, прокурорівкриміналістів, старших слідчих з особливо важливих справ (Автономної Республіки Крим), слідчих з особливо важливих справ та старших слідчих цих прокуратур. Прокурори міст, районів, міжрайонні прокурори і прирівняні до них на всіх підпорядкованих їм прокурорськослідчих працівників, тощо.

У зазначених документах вказуються нагороди та заохочення, дисциплінарні стягнення протягом періоду, за який працівник підлягає атестуванню (крім тих, які зняті в установленому порядку).

Оцінка роботи працівника, характеристика його ділових і особистих якостей мають бути конкретними, обґрунтованими, об'єктивними. В характеристиці вказуються і позитивні якості працівника, і недоліки у його роботі та поведінці.

Для того, щоб зробити висновок про ділові якості працівника, потрібно перевірити знання ним дорученого напряму роботи, нормативних актів, керівних документів та вказівок щодо його професійних обов'язків. Дається оцінка працелюбству, добросовісності та дисциплінованості працівника, його культурному рівню тощо.

У висновку атестації вказується про відповідність або невідповідність займаній посаді чи про неповну службову відповідність.

Висновки атестації стажистів мають свідчити про їх підготовленість до самостійної роботи слідчим чи помічником прокурора або про продовження терміну стажування.

Атестаційні документи можуть бути обговорені у відповідному колективі і подаються в атестаційну комісію не ПІЗНІШЕ ЯК ЗА 15 ДНІВ ДО ПРОВЕДЕННЯ АТЕСТУВАННЯ.

Працівника, який підлягає атестуванню, ПОВИННІ ознайомити з підготовленими на нього атестаційними документами ПІД РОЗПИСКУ до передачі їх в атестаційну комісію. У разі його відмови від підпису особа, яка ознайомлює, робить відповідний запис на цих документах.

ВАК та атестаційні комісії проводять засідання в присутності НЕ МЕНШЕ ДВОХ ТРЕТИН, а рішення приймаються БІЛЬШІСТЮ ГОЛОСІВ ЇХ СКЛАДУ.

Проведення атестації.

1. Вища атестаційна комісія Генеральної прокуратури України та атестаційні комісії обласних і прирівняних до них прокуратур проводять засідання в присутності не менше двох третин від їх складу, а рішення приймають більшістю голосів від кількості присутніх відкритим або таємним голосуванням. У разі однакової кількості голосів членів комісії приймається рішення на користь працівника. Результати атестації повідомляються працівнику, який атестувався, та його керівникові одразу після проведення атестації.

2. Атестаційні документи розглядаються, як правило, у присутності працівників, які атестуються, та їх безпосередніх керівників.

У разі, коли характеристика працівника із значним досвідом роботи в органах прокуратури виключно позитивна і члени атестаційної комісії згодні з її змістом і висновком, за рішенням голови комісії атестаційні документи, як виняток, можуть бути розглянуті без виклику на засідання комісії зазначених осіб. Якщо працівник, що підлягає атестації, не з'явився на друге засідання комісії без поважних причин, комісія має право провести атестацію за його відсутності.

3. Якщо характеристика містить висновок про невідповідність чи неповну службову відповідність працівника займаній посаді, атестація проводиться після попереднього вивчення його роботи, про результати якого повідомляється на засіданні комісії.

4. Атестація розпочинається з доповіді одного з членів комісії чи відповідального секретаря або безпосереднього керівника атестуємого працівника, який викладає основний зміст атестаційних документів. Головою комісії з'ясовується, чи згоден працівник зі змістом атестаційних документів, після чого члени комісії можуть задавати питання доповідачу та працівнику.

Комісія на підставі оцінки стану професійної підготовленості працівника, його особистих якостей та результатів службової діяльності приймає рішення про відповідність чи невідповідність працівника займаній посаді або про неповну службову відповідність з умовою повторної атестації через шість місяців чи через рік. Нею також можуть бути внесені рекомендації про заохочення, встановлення надбавок до посадових окладів, присвоєння класного чину, призначення на вищу посаду чи зарахування в резерв, вивчення та поширення позитивного досвіду роботи, направлення на стажування чи навчання з метою підвищення кваліфікації, пониження у класному чині.

У разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді комісія рекомендує відповідному керівникові перевести цього працівника за його згодою на іншу посаду, що відповідає його професійному рівню, або звільнити із займаної посади.

Якщо атестаційна комісія після закінчення встановленого терміну стажування дійде висновку про невиконання стажистом плану стажування через відсутність у нього належної професійної підготовленості, необхідних ділових та моральних якостей, трудовий договір з ним розривається у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

5. Для усунення недоліків, зазначених в атестації, голова комісії може визначити термін, після закінчення якого на засіданні комісії заслуховується звіт працівника, якому зроблено зауваження під час атестації, або інформація відповідного керівника. Голова комісії у разі необхідності залучає членів комісії до перевірок фактичного усунення особами, які проходили атестування, недоліків у роботі та виконання рекомендацій комісії, про що надається відповідна письмова інформація.

6. Відповідальний секретар веде протокол засідання комісії. У протоколі зазначаються дата і місце його проведення, присутні члени комісії, особи, які підлягають атестації, а також запрошені керівники, порядок денний, доповідач з кожного питання, короткий зміст виступів, рішення, наслідки голосування щодо кожного працівника, який пройшов атестацію, а також окремі думки членів комісії за їх наявності. Протокол підписують голова і відповідальний секретар комісії.

7. Керівник прокуратури відповідного рівня приймає рішення по наданих атестаційною комісією документах протягом 10 днів. У разі незгоди з висновком атестаційної комісії він доручає перевірку об'єктивності службової характеристики та може призначити повторну атестацію.

8. Протягом 5 днів після затвердження рішення комісії з ним має бути ознайомлений працівник, який пройшов атестацію.

9. Рішення комісії, упродовж 10 днів після ознайомлення з ним атестованого працівника, може бути оскаржено керівнику прокуратури вищого рівня, який при наявності підстав може доручити, згідно зі своєю компетенцією, проведення повторної атестації комісією, рішення якої оскаржується, або атестаційною комісією прокуратури вищого рівня з попередньою перевіркою роботи працівника. Рішення керівника, прийняті за результатами атестації, можуть бути оскаржені до суду.

10. Працівник, якого комісією визнано таким, що не відповідає займаній посаді, не пізніше двох місяців після ознайомлення з рішенням може бути переведений за його згодою на іншу посаду. У разі відсутності такої згоди трудовий договір з ним розривається на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

11. Атестаційні документи додаються до особової справи працівника. Їх копії надсилаються до прокуратури вищого рівня, якщо до її компетенції входить призначення, затвердження чи надання згоди на призначення працівника. Вища атестаційна комісія надсилає копії атестаційних документів у відповідні прокуратури за місцем роботи працівників, які пройшли атестацію.

Працівник, який визнаний комісією таким, що не відповідає займаній посаді, протягом МІСЯЦЯ ПІСЛЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ з рішенням МОЖЕ бути переведений за його ЗГОДОЮ НА ІНШУ РОБОТУ. За відсутності такої згоди з ним може бути розірвано трудовий договір.

63. Стажування в органах прокуратури. Мета, завдання, порядок та форми відбору. ПОЛОЖЕННЯпро порядок стажування в органах прокуратури України

1.1. Відповідно до статті 46 Закону України "Про прокуратуру" це Положення визначає порядок відбору на стажування і стажування претендентів на заміщення вакантних посад помічників прокурорів, старших помічників прокурорів, слідчих, старших слідчих (надалі - помічників прокурорів і слідчих) міських, районних, міжрайонних та прирівняних до них прокуратур (надалі - прокуратур).

Стажування є невід'ємною складовою процесу професійної підготовки до роботи в органах прокуратури випускників вищих юридичних навчальних закладів, юридичних факультетів та магістрантів Національної академії прокуратури України (надалі - претендентів).

1.2. Мета та завдання стажування:

- комплектування кадрового складу органів прокуратури фахівцями, які за своїми професійними, діловими та моральними якостями і станом здоров'я найбільш придатні до виконання службових обов'язків прокурорів і слідчих;

- перевірка професійного рівня, ділових та моральних якостей претендентів на роботу в органах прокуратури;

- підготовка фахівців-стажистів до самостійної роботи на посадах помічника прокурора чи слідчого прокуратури, забезпечення оволодіння ними навиками прокурорсько-слідчої діяльності;

- запобігання помилкам і можливим проявам суб'єктивізму в доборі кадрів, іншим прорахункам у роботі з кадрового забезпечення;

- підвищення престижу служби в прокуратурі та її авторитету в суспільстві;

- забезпечення відповідності сучасним вимогам порядку доступу до публічної служби в органах прокуратури.

2. Організація відбору претендентів на стажування

2.1. Для організації проведення відбору претендентів на стажування наказами прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя утворюються комісії у складі:

- голови комісії;

- заступника голови;

- відповідального секретаря;

- членів комісії.

Головою комісії призначається один із заступників прокурора обласного рівня, а його заступником, як правило - керівник кадрового підрозділу.

До складу комісії включаються найбільш досвідчені та авторитетні працівники. На засіданні комісії можуть бути присутніми представники Генеральної прокуратури України.

2.2. Відбір проводиться у першу чергу серед випускників базових вищих юридичних навчальних закладів та юридичних факультетів, яких рекомендовано органами прокуратури на навчання.

2.3. З урахуванням поглибленої спеціалізованої підготовки стажування магістрантів Національної академії прокуратури України суміщається з проходженням ними виробничої практики.

2.4. До участі у відборі не допускаються особи, які були засуджені за вчинення злочину, за винятком реабілітованих, визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними, а також ті, які не можуть бути згідно із законодавством прийняті на роботу в органи прокуратури та на державну службу.

2.5. Прийом і розгляд документів на участь у відборі.

2.5.1. Для участі у відборі до кадрового підрозділу прокуратури обласного рівня подаються такі документи:

- письмова заява встановленого зразка;

- завірена копія диплома про отримання відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня з додатком;

- листок обліку кадрів;

- автобіографія;

- дві фотокартки розміром 4 х 6 см;

- довідка органу державної податкової служби про присвоєння ідентифікаційного номера;

- завірена копія трудової книжки (за наявності);

- відомості про майно, доходи, витрати, зобов'язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном;

Поиск по сайту: