Акти, як форма правових засобів прокурорської діяльності

За формою ці засоби поділяються, як вже зазначалось, на передбачені законодавством:а) дії

б) акти, тобто визначені законом письмові документовані рішення

прокурорського реагування на виявлені факти порушень чинного законодавства або про потребу вчинення певних дій, чи дозвіл на їх виконання.

Беручи участь в кримінальному, цивільному та господарському судочинстві так чи інакше набувають належну процесуальну форму: підтримання дер-жавного обвинувачення, подання та підтримання позову; надання відповідних висновків; заявлення клопотань, судових подань (апеляційних, касаційних тощо). Під час здійснення прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів державними та недержавними юридичними, посадовими особами і громадянами; за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, також часто використовуються різновиди вищенаведених відповідних дій, коли вони не вимагають письмового оформлення. Але, так чи інакше, прокурори свої дії документують.

До правових актів прокурорської діяльності, у тому числі наглядової, відносять протести;приписи;подання;постанови;позовні та іншого характеру судові заяви;письмові вказівки;документальні санкціонування, дозволи, затвердження та ін. Більшість із наведених актів (письмових документів) законодавчо визначені і за формою, і за змістом (мова йде про перші 5). На інші є прямі вказівки у законі, однак зміст та їх форма напрацьована тільки у теорії і практиці прокурорської діяльності.

42. Вимоги, яким повинні відповідати правові акти прокурора. всі документи повинні відповідати загальним вимогам, які ставляться до будь-яких індивідуально-правових актів застосування норм права. Вони мають бути законними, обгрунтованими, мотивованими, справедливими, логічними, грамотно і культурно оформленими, а в цілому — високоефективними. Поспіхом прийняті процесуальні рішення, неправильно складені документи підривають авторитет органів розслідування, суду, прокуратури.

Законність означає, що складений процесуальний документ повинен строго відповідати правовим нормам, на основі яких він прийнятий.

Процесуальний акт визнається законним, якщо: його прийняття передбачено КПК, якщо він винесений компетентним органом чи особою; постановлений при додержанні умов, зазначених в законі; його постановлення відповідає процесуальній формі, позначено послідовністю винесення процесуальних актів.

Документ буде законним лише тоді, коли він відповідає названим вимогам, є істинним, правдивим, безсумнівним.

Законність не можна протиставляти доцільності, яка враховується і реалізується в межах законності. Виконання закону не може бути недоцільним, як і його порушення не може бути визнане доцільним. Найвища доцільність полягає в самому законі.

З законністю прийнятого рішення тісно пов'язана його обгрунтованість. Законним може бути тільки обгрунтований правовий документ.

В той же час в окремих випадках обгрунтований правовий акт може бути визнаний незаконним (не підписаний одним із суддів вирок, відсутність санкції прокурора на постанові про тримання під вартою та ін.). Якщо законність головним чином відповідає додержанню норм права, то обгрунтованість завжди пов'язана з фактичною стороною застосування закону щодо конкретної життєвої ситуації. Факти у їх сукупності надають акту доведеної і законної властивості. Проте не можна їм сліпо вклонятись. Їх необхідно аналізувати, оцінювати критично, з'ясовувати їх зміст.

Те, що на перший погляд може здаватися злочинним, не завжди є таким (самогубство і т.п.). Обгрунтованість як властивість правового акта означає, що висновки і рішення по ньому мають грунтуватись на сукупності фактів, на достатніх доказах, які б в обов'язковому порядку охоплювали всі істотні обставини справи і відбивали реальну дійсність.

Обгрунтованим може бути тільки рішення, яке не суперечить істині, яку можна практично перевірити. В той же час слід розрізняти поняття "істинність" і "обгрунтованість", оскільки встановлення істини тісно пов'язано з певним процесом пізнання об'єктивної дійсності і має проміжний, відносний характер. В ряді випадків закон вимагає, щоб прийняті акти були також мотивованими.

Мотивованість процесуального акта пов'язана з альтернативою рішень, що приймаються. Компетентна особа має право обрати певне рішення, мотивування якого є важливим засобом самоконтролю. Переконливість як самостійна ознака процесуальних рішень, завжди пов'язана з певною їх оцінкою сторонніми особами, які не мають прямого відношення до кримінального судочинства. Процесуальні рішення повинні бути належно оформлені, чітко, ясно, грамотно викладені, відрізнятися високою культурою виконання, мовою, тобто загальноприйнятою юридичною термінологією, офіційно-діловим стилем, який передбачає лаконізм, стандартні звороти, однаковість мовних засобів.

При цьому слід уникати мовних штампів і важких для розуміння зворотів.

ро ефективність конкретного акта можна судити уже по якості його складання і оформлення. Так, якщо в повістці не будуть вказані адреса особи, яка викликається, точний час явки і т.п., то процесуальні рішення про виклик, наприклад, свідка, не досягне мети. Тому, кожен без винятку процесуальний документ повинен бути належним чином оформлений відповідно до зразків, які наводяться у наступній частині посібника.

43. Протест прокурора, як форма прокурорського реагування на порушення законності. Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вище-стоячого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою

у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Наведений правовий акт за суттю і фактично може бути застосовано у ході здійснення майже всіх напрямів прокурорської діяльності, за винятком підтримання державного обвинувачення та функції представництва у судах. І зрозуміло чому. Адже протест - це акт прокурорського нагляду, а за судами прокуратура України нагляду не здійснює.

Під час здійснення нагляду за органами, що виконують опе-ративно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокурор незаконні, на його думку, дії та рішення також не опротестовує, а, використовуючи свої повноваження більш оперативно і ефективно, - скасовує їх своїми постановами, у порядку, визначеному КПК та галузевими законами ("Про оперативно-розшукову діяльність", "Про міліцію", "Про Службу безпеки України" тощо).

44. Припис прокурора, як форма прокурорського реагування на порушення законів..Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоячому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.

Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має: а) очевидний характер і б) може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємствам, установам, організаціям, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоячому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Припис, аналогічно протесту, - правовий акт винятково наглядового спрямування.

ст. 23 Закону; ст.ст. 23-1, 348 п.8, 384 ч.2, 400-8, 400-9 та інші КПК; ст.ст. 91,93, 94, 109, 110,111 та інші ГПК; ст.ст. 290, 292,293, 320, 321, 322 та інші ЦПК).

45. Подання прокурора, як форма прокурорського реагування на порушення законів..Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вносяться прокурором, його заступником у державний орган, громадську організацію або посадовій особі, які наділені повноваженнями, усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у місячний строк (за винятком розгляду подань прокурора, скерованих у судові інстанції, оскільки там законом встановлено інші строки та інший порядок реагування на них) має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день засідання прокурору, який має право особисто взяти участь у його розгляді.

(ст. 24 Закону; ст.ст. 97, 98, 130 та інші КПК). У разі порушення закону посадовою особою або громадянином прокурор, його заступник, залежно від характеру порушення закону, виносить мотивовану постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб.

46. Постанова прокурора, як форма прокурорського реагування на порушення законів..Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 98 КПК прокурор, за наявності приводів і підстав, зобов'язаний винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши ці приводи і підстави, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

Статті 130, 227 та інші статті КПК зазначають, що за рішенням, прийнятим прокурором під час провадження досудового слідства та наглядових повноважень складається мотивована постанова. У цій постанові зазначається місце і час її складання, посада прокурора, його прізвище, справа, в якій приймається рішення, і обґрунтування прийнятого рішення, а також статті закону, на підставі якого прийнято рішення.

ЦИВІЛЬНИЙ ПОЗОВ (ст.ЗЗ Закону; ст.ст.28, 29 ч.2 та інші КПК; ст.118 ЦПК - заява про захист; ст.ст. ГПК тощо).

З метою захисту інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права, прокурор або його заступник подає чи підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних правопорушенням.

ПИСЬМОВІ ВКАЗІВКИ ПРОКУРОРА (ст.114 ч.2; п.З ст. 227 КПК).

Передбачений КПК письмовий документ, у якому наглядаючий прокурор визначає для слідчого обов'язкові для виконання ним у кримінальній справі слідчі та інші процесуальні й організаційні дії.

САНКЦІЯ ПРОКУРОРА (ст. 27 Закону; ст.ст. 147, 177, 178, 190 КПК).

Письмовий реквізит (затвердження) прокурора на постанові особи, у провадженні якої знаходиться кримінальна справа, щодо проведення нею відповідних процесуальних дій. Без такого затверджен-ня цю дію виконувати не можна.

ЗГОДА ПРОКУРОРА (ст.ст.7, 7-2, 7-3, 8, 9, 10, 11-1, 165 ч.4; 177 ч.5; 178 ч.4; 187 ч.4; 190 ч.4; 205 КПК).

ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРОКУРОРА (ст.ст.109, 192 ч.2; 218 ч.5; 229 п.1; 418 п.1 КПК).

Стаття 25 Закону регламентує вимоги, яким повинні відповідати документи прокурорського наглядового реагування (протести, приписи, подання, а також постанови) а саме: обов'язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити для його усунення.

47. Система прокуратури України. Поняття "система" означає цілісну, функціонально обумовлену множину взаємодіючих структуризованих (тобто таких, що мають власну структуру, будову) елементів, органів.

Систему прокуратури України, у відповідності зі ст. 13 Закону України "Про прокуратуру" становлять:

- Генеральна прокуратура України;

- прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних);

- міські, районні, міжрайонні прокуратури;

- військові, транспортні, природоохоронні прокуратури та прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.

Територіальні прокуратури - утворені відповідно до адміністра-тивно-територіального поділу України. У кожній області діє обласна прокуратура. На правах обласних діють територіальні прокуратури Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя.

Обласні та прирівняні до них територіальні прокуратури очолює прокурор, який має перших заступників і заступників. Структуру цих прокуратур утворюють управління і відділи, що здійснюють передбачені законом функції на обслуговуваній території, а також контроль за діяльністю підлеглих нижчестоячих прокуратур міст, районів, районів у містах тощо. У прокуратурах, починаючи з цього рівня, утворюються, як вже раніше наголошувалось, колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників.

Низовими ланками територіальних прокуратур є прокуратури міст, районів, районів у містах, міжрайонні прокуратури на правах районних (юрисдикція котрих поширюється на два райони або район і місто обласного підпорядкування).

У цих прокуратурах (низової ланки), за умови значного об'єму роботи у прокурорів є заступники, старші помічники і помічники.

До спеціалізованих прокуратур належать:

- військові прокуратури;

- транспортні прокуратури (на залізниці);

- природоохоронні;

- прокуратури з нагляду за виконаннями законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.

Військові прокуратури поділяються на такі, що прирівнюються до обласних, наприклад військові регіональні прокуратури та військова прокуратура Військово-морських сил України, та до районних (військові гарнізонні прокуратури). Транспортні прокуратури діють тільки на правах районної прокуратури.

Органи військової прокуратури очолює заступник Генерального прокурора України - начальник управління військових прокуратур.

На військові прокуратури покладено обов'язок за додержанням законів не тільки органами військового управління, військовими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особами ЗСУ, а також органами управління та посадовими особами Прикордонних військ, Управління державної охорони, Служби безпеки України та інших військових формувань, дислокованих на території України.

Транспортні (на залізниці) прокуратури організовані відповідно до структури управління залізничним транспортом (назва залізниці). На них покладається обов'язок здійснювати свої функції залежно від додержання законів Міністерством транспорту України і підпорядкованими державними підприємствами, установами і організаціями.

Природоохоронні прокуратури створені з метою посилення нагляду за додержанням екологічного законодавства України.

Прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах здійснюють нагляд за за-конністю діяльності адміністрації виправних, виховних колоній, тюрем, колоній-поселень, лікувально-оздоровчих установ кримінально-виконавчої системи. Хоча інколи ці функції можуть покладатися і на територіальні прокуратури, у випадках, коли на відповідних адмі-ністративних одиницях не створено спеціалізовану прокуратуру.

На прокуратури, що здійснюють нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах покладається, окрім цього, ще й обов'язок розслідувати злочини, вчинені особами, що відбувають у цих установах покарання, а також працівниками цих закладів, скоєних під час виконання службових обов'язків.

У Генеральній прокуратурі та прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі і слідчі в особливо важливих справах, а в прокуратурах обласного рівня та прирівняних до них можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі. У районних та прирівняних до них - старші слідчі та слідчі.

Слідчі прокуратури провадять досудове слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.

48. Структура обласних прокуратур та прирівняних до них. Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них прокуратури є прокуратурами другої ланки і тому особливість їх діяльності полягає у тому, що, з одного боку, вони здійснюють функції, які покладені Законом на органи прокуратури в межах компетенції обласної прокуратури, а з другого — здійснюють керівництво підпорядкованими прокуратурами.

Відповідно ст. 16 Закону «Про прокуратуру» прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя очолюють відповідні прокурори, які призначаються на посаду Генеральним прокурором України строком на 5 років. Вони мають першого заступника і заступників, які також призначаються на посаду Генеральним прокурором України, але без обмеження строку. Структурно прокуратури цього рівня також складаються з управлінь і відділів (в значній частині співпадаючих з управліннями і відділами Генеральної прокуратури), начальники яких призначаються на посаду і звільняються з посади прокурорами, які очолюють ці прокуратури, за узгодженням з першими заступниками, заступниками, начальниками управлінь і відділів Генеральної прокуратури.

При визначенні функціональних обов'язків структурних підрозділів три принципа: галузевий, багатогалузевий, предметний.

Положення про управління, відділи, інші структурні підрозділи обласних та прирівняних до них прокуратур затверджуються керівниками цихпрокуратур. Вони містять складові частини підрозділів, завдання та основні види робіт, покладених на конкретний структурний підрозділ, а також визначені обов'язки начальника, його заступника іпрокурорівуправління (відділа).

У зазначених прокуратурах є посади заступників начальників, старших прокурорів, прокурорів управлінь і відділів, старших слідчих з особливо важливих справ, слідчих з особливо важливих справ і старших слідчих, спеціалістів і інших співробітників, які призначаються та звільняються керівником відповідної прокуратури.

Розподіл обов'язків між працівниками структурного підрозділу здійснюється на підставі зонального та предметного принципів. Зональний принцип означає, що за кожним прокурором структурного підрозділу закріплено декілька прокуратур адміністративних винна відповідати кількості працівників управлінь, відділу. Зональний прокурор здійснює як контролюючі та інші функції управління щодо міських, районнихта міжрайонних прокуратур, діючих на закріпленій за ним території, так і у межах компетенції обласної та прирівняної до неї прокуратури — наглядові та інші функції прокуратури. Предметний принцип розподілу обов'язків означає, що за кожним прокурором управління, відділу залежно від його професійної підготовки і інших особистих якостей закріплюються окремі, найбільш важливі сфери правових відносин.

На практиці розподіл обов'язків між працівниками структурних підрозділів здійснюється на підставі поєднання обох зазначених принципів: або за працівниками управління (відділу) закріплюється окреслена зона і якийсь предмет, або частина прокурорів управління (відділу) виконує обов'язки по зонах, частина — по предмету. На такий підхід орієнтує і Генеральний прокурор України: «Обов'язки між працівниками районної (міської) ланки розподіляти, як правило, за галузевим, а прокуратур вищого рівня — за зонально-предметним принципами. При цьому враховувати теоретичну підготовку і практичний досвід, індивідуальні нахили та здібності працівника. Розподіл обов'язків оформляти наказом або розпорядженням керівника прокуратури, а між працівниками управлінь (відділів)—положенням про структурний підрозділ, • затвердженим відповідним заступником прокурора»1.

У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівнянихдо них прокуратурах так само як і у Генеральній прокуратурі утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників. Персональний склад колегій затверджується Генеральним прокурором України..

Колегії прокуратур є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, заслуховують звіти підпорядкованихпрокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури. Таким чином єдиноначальність у роботі органів прокуратури поєднується з колегіальністю при розгляді найбільш важливихпроблем прокурорсько-слідчої діяльності. На засіданнях колегій можуть заслуховуватись повідомлення і пояснення керівників міністерств, відомств, органів державного управління, нагляду та контролю, підприємств, установ і організацій, їх об'єднань, інших посадових осіб з приводу порушень законодавства. Генеральний прокурор України постійно приділяє увагу підвищенню ролі колегій. Він ставить вимогу, щоб на засіданнях розглядалися питання, пов'язані з визначенням пріоритетних напрямків діяльності органів прокуратури, результати комплексного вивчення стану роботи, звіти прокурорсько-слідчих працівників, які не забезпечують належного виконання своїх обов'язків, кадрові та інші питання, що потребують колегіального вирішення. Водночас він звертає увагу на неприпустимість обговорення на засіданнях колегій питань, які можуть бути розглянуті на оперативних нарадах або вирішені керівниками прокуратур у межах їх компетенції.

Порядок роботи колегії визначається регламентом, її рішення доводяться до відома працівників органів прокуратури. Контроль за виконанням рішень колегій забезпечується прокурорами чи їх заступниками згідно з розподілом обов'язків. Копії протоколів засідань колегій обласних і прирівняних прокуратур надсилаються до Генеральної прокуратури після їх підпису, але не пізніше десятиденного терміну з дня засідання колегії.

В разі розбіжностей між прокурором і колегією він проводить в життя своє рішення. Про такі розбіжності Генеральний прокурор доповідає Голові Верховної Ради України, а інші прокурори—Генеральному прокурору України. Члени колегії Генеральної прокуратури можуть повідомити свою особисту думку Голові Верховної Ради України, а члени колегій інших прокуратур — Генеральному прокурору України.

Прокурор Автономної Республіки Крим, прокурори областей, міст Києва та Севастополя та інші прирівняні до них прокурори мають першого заступника та заступників. До структури перелічених прокуратур, як правило, входять такі основні підрозділи:

управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство;

відділ нагляду за додержанням і застосування законів;

відділ роботи з кадрами;

відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та прикордонної охорони при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства;

відділ підтримання державного обвинувачення в суді;

відділ представництва інтересів громадян і держави у суді;

секретаріат;

відділ матеріально-технічного забезпечення;

відділ планування, фінансування та бухгалтерського обліку;

інші відділи та групи з окремих

напрямків роботи.

Поиск по сайту: