Капіталістична земельна рента і а відмінності-від феодальної ренти

К. Маркс вказував, що будь-яка земельна рента є продуктом додаткової вартості. Прн феодалізмі земельна рента виступав пере­важно як натуральний продукт, а в умовах капіталістичних відносин — як частина до­даткової вартості. Як у феодальному, так і в капіталістичному суспільстві земельна рента є тією еконо­мічною формою, в якій земельні власники привласнюють про­дукт додаткової праці безпосередніх виробників у сільському господарстві. «Яка б не була специфічна форма ренти,— писав К. Маркс,— для всіх її типів спільною є та обставина, що при­власнення ренти являє собою економічну форму, в якій реалізує­ться земельна власність...» ³

Проте єдність експлуататорської природи капіталістичної і феодальної земельної ренти не виключає відмінностей між ними.

Ці відмінності такі. Феодальна земельна рента, що включає, весь додатковий продукт, а іноді й частину необхідного продукту кріпаків, виступає в основному в натуральній формі, спочатку у формі відробіткової ренти — панщини, потім у формі ренти продуктами — натурального оброку. Третьою формою феодаль­ної ренти є гроціова рента (або грошовий оброк), при якій селянин віддавав феодалові певну грошову суму після продажу своїх товарів на ринку. Грошова рента — остання форма фео­дальної ренти і свідчить про розклад феодального господарства під впливом розвитку товарно-грошових відносин. Вона сприяла перетворенню феодальної ренти в капіталістичну. Частина до­даткової вартості, привласнювана земельним власником, який здає землю капіталістичному підприємцю, виступає у формі ка­піталістичної земельної ренти.

¹ Маркс К. Енгельс Ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 153.

* Там же, с. 154.

⁸ Там же, с. 169.

Прибуток сільськогосподарських підприємців на капітал, що вкладається, не може бути нижчим, ніж спільна для всіх капі­талістів середня норма прибутку. Коли б норма прибутку на капітал, який вкладають у сільськогосподарське виробництво, була б нижча від норми прибутку, що її одержують промислові та інші підприємці, капіталісти не займалися б сільським госпо­дарством. Отже, земельна рента, яку капіталісти-орендарі спла­чують за користування землею, є надлишок додаткової вартості понад середній прибуток. У цьому одна з істотних відмінностей капіталістичної земельної ренти, що містить лише частину до­даткової вартості, від феодальної, яка включала всю додаткову працю або весь додатковий продукт кріпаків, що надходив фео­далам.

Капіталістична земельна рента виражає виробничі відносини трьох класів буржуазного суспільства; найманих робітників, ка­піталістичних орендарів і земельних власників. Феодальна зе­мельна рента виражає відносини двох класів: кріпаків і фео­дальних земельних власників.

Кріпаки були в особистій залежності від поміщиків, і фео­дали привласнювали земельну ренту на основі позаекономічного примусу, тобто оформленого відповідними правовими нормами особистого панування феодала над кріпаками. Земельна рента при капіталізмі грунтується на відносинах капіталістичної екс­плуатації найманої праці. При цьому створюється хибна види­мість, ніби земельні власники не є експлуататорами робітників. Навіть орендар може особисто не знати власника землі, маючи справу лише з агентом по збиранню орендної плати. Сільсько­господарські робітники вступають у безпосередні відносини лише з капіталістичними орендарями землі, і експлуатація їх остан­німи маскується формальною рівноправністю сторін в операції купівлі-продажу робочої сили, формою її оплати.

У капіталістичних країнах і тепер є численний клас селян — дрібних виробників у землеробстві, що ведуть своє господарство на основі приватної власності й особистої праці. Природа селян­ства при капіталізмі двояка. За своїм становищем селяни є, з од­ного боку, власниками засобів виробництва, а з другого, трудів­никами, які зазнають жорстокої експлуатації.

З розвитком капіталізму відбувається розшаровування се­лянства, його диференціація. Більшість селян розорюється, пере­творюється в пролетарів; невелика верхівка селянства збагачує­ться і перетворюється в капіталістів. У різних капіталістичних країнах пролетаризація селянства набуває різних масштабів. Найбільшого ступеня вона досягла в Англії, де вже через 100 ро-

Ев після буржуазної революції XVII ст., що прискорила перехід господарства на капіталістичний шлях розвитку, селян-во як клас майже зникло.

Поиск по сайту: