Аграрні кризи та їхні особливості

Суперечності капіталістичного відтворення виявляються також і в аграрних кризах. В основі їх також лежить основна супереч­ність капіталізму — суперечність між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичною формою привласнення. Аграрні кризи виявляються насамперед у відносному над­виробництві сільськогосподарської продукції, нагромадженні ве­личезних нереалізованих її запасів. Одночасно зростає заборго­ваність селянських господарств (у сучасних умовах це забор­гованість насамперед іпотечним банкам), масово розорюються дрібні і середні виробники. Конкурентна боротьба загострює­ться, і в ній виживають найбільші господарства, які застосову­ють найдосконалішу техніку і технологію. Розвиток капіталізму в сільському господарстві має специфічні особливості, які визна­чають і специфічний характер аграрних криз.

Аграрні кризи мають тривалий, затяжний характер, розтя­гуючись на десятиріччя, протягом яких промисловість встигає здійснити кілька циклів. Вони не відрізняються і такою регу­лярною періодичністю, як кризи в промисловості. Настання цих криз, як і вихід із них, пов'язане не тільки з внутрішніми проце­сами в розвитку економіки тієї чи іншої країни, а й певною мі­рою також з процесами, які відбуваються в світовій капіталі­стичній системі господарства в цілому. Тому, зазначав В. І. Ле­нін, аграрні кризи необхідно аналізувати у зв'язку «із загальним розвитком світового капіталізму...» ¹

¹ Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 4, с, 59.

Головна причина тривалого, затяжного характеру аграрних криз — в монополії приватної власності на землю, яка породжує відставання в розвитку сільськогосподарського виробництва по­рівняно з промисловістю.

Інша причина затяжного характеру аграрних криз полягає в існуванні земельної ренти та систематичному зростанні її. Збільшення земельної ренти, насамперед абсолютної, здорожує сільськогосподарську продукцію, внаслідок чого утруднюється її реалізація.

Високий рівень земельної ренти відволікає від продуктив­ного використання в сільському господарстві величезні капіта­ли. Це перешкоджає інтенсивному масовому оновленню основ­ного капіталу, підвищенню продуктивності праці, скороченню витрат виробництва, а отже, такому зниженню вартості сільсько­господарської продукції, яке прискорило б реалізацію її над­лишків і вихід з кризи.

Нарешті, однією з причин затяжного характеру аграрних криз є наявність маси дрібних селянських господарств. Дрібні фермери ведуть виробництво здебільшого для того, щоб мати необхідні засоби існування для себе і своїх сімей. В умовах кризи вони не можуть, як капіталісти, скорочувати виробництво, а ведуть його в попередніх розмірах, щоб прохарчуватися і за­платити орендну плату. Вони не мають можливості використову­вати нову техніку, щоб знизити затрати праці і пристосуватися до нових, нижчих цін. Усе це утруднює реалізацію надлишкіи сільськогосподарської продукції, затягує аграрну кризу.

Надвиробництво сільськогосподарських продуктів має не аб­солютний, а відносний характер. Мільйони людей капіталістич­ного світу систематично недоїдають.

За час панування капіталізму сільське господарство буржуазних країн вже тричі вступало в смугу тривалих аграрних криз.

Перша аграрна криза почалася в останній чверті XIX ст. (І873 р.) і три­вала до середини 90-х років. Вона охопила Західну Європу, Росію і США,

Друга аграрна криза вибухнула в 20-х роках нинішнього століття. Вона насамперед вразила США, Канаду, Аргентину, Австралію, а потім переросла у світову аграрну кризу. Ця криза була подолана тільки в ході другої світо­вої війни.

Третя аграрна криза почалася незабаром після закінчення другої світової війни (1948 р.) спочатку в США, Канаді, Аргентіні та Австралії. З середини 50-х років вона набула світового характеру, охопивши сільськогосподарське виробництво і західноєвропейських країн.

Як і дві попередні, ця криза також стала наслідком загострення основної суперечності капіталізму.

До початку 70-х років аграрна криза надвиробництва змінилася кризою недовиробництва сільськогосподарської продукції. Катастрофічно швидке зро­стання цін на основні види продовольчих товарів на світовому капіталістич­ному ринку в останні роки і критично низький рівень запасів їх в основних країнах — експортерах та імпортерах — свідчення глибокої диспропорції роз­витку світового капіталістичного сільського господарства.

Аграрні кризи сприяють концентрації сільськогосподарського виробництва, прискоренню переходу сільського господарства розвинутих капіталістичних країн від мануфактурної до машин-р>і стадії капіталізму. В сучасний період зміцнилися позиції і Висилилось гноблення монополій і фінансового капіталу в сільсько му господарстві, а разом з тим прискорився процес розорен­ні дрібного виробника, що погіршило умови відтворення суспіль-ц&го капіталу в цілому.

Поиск по сайту: