Торговий капітал як частина промислового капіталу, що відособилась

При капіталізмі сфера виробництва і сфера обігу набирають адекватної економічної ос­нови. Товарне виробництво стає абсолютно переважаючою формою виробництва мате­ріальних благ, причому товари і виробля­ються, і продаються на ринку в основному як продукти капіталу. За цих умов «...купецький капітал від свого колишнього самостійного існування спускається до такої ролі, коли він стає лише особливим моментом застосування капіталу взагалі... Він функціонує вже тільки як агент про­дуктивного капіталу» 1.

¹ Маркс К, Енгельс Ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 335.

Як відомо, у процесі кругообороту промисловий капітал не тільки послідовно проходить три стадії, а й одночасно перебу-в:є в трьох функціональних формах: продуктивній, товарній і гро­шовій. На ранньому ступені розвитку капіталізму ці форми промислового капіталу не були відособлені одна від одної і зосереджувалися в одних руках. При невеликих розмірах виробництва промислові капіталісти могли самі займатися і ор­ганізацією виробничого процесу, і реалізацією товарів безпо­середньо споживачам, і купівлею нових елементів продуктивного капіталу — засобів виробництва і робочої сили. Проте із збіль­шенням масштабів виробництва, розширенням ринку і зростан­ням труднощів збуту поєднання функцій управління промисло­вими підприємствами і реалізації товарів дедалі більш утруд­нювалось і було економічно невигідним. Тим більше, що ці функції за своїм характером далеко не ідентичні. Просування товарів на віддалені ринки і утруднення їхньої реалізації подов­жують час перебування капіталу в сфері обігу, тобто час від­вернення його від виробничих функцій. Це сповільнює оборот промислового капіталу в цілому і знижує норму прибутку. Виникає необхідність в особливій групі капіталістів, які б спеціалізувалися лише на обслуговуванні процесу обігу капі­талу.

І таке відокремлення відбувається: всередині класу капіта­лістів виділяється торгова буржуазія, яка вже займається тіль­ки реалізацією товарів. Торгові капіталісти купують товари в промисловців оптом (великими партіями). Для промислового капіталіста цей акт означає реалізацію товару або перетворення товарного капіталу в грошовий T'— Г' який він може тепер набагато швидше перетворити знову у продуктивний, тобто на­правити на збільшення виробництва додаткової вартості. Однак процес реалізації товару і додаткової вартості, яка міститься в ньому, завершується тільки тоді, коли товар перейде із сфери обігу в сферу особистого або продуктивного споживання. В ос­танньому випадку торговий капіталіст обслуговує і першу ста­дію кругообороту промислового капіталу (Г—Т). Для завер­шення процесу реалізації товару торговець авансує свій капі­тал, який здійснює особливий, відмінний від кругообороту про­мислового капіталу, кругооборот за формулою Г — Т — Г'.

Торговий капітал функціонує тільки в двох формах — товарнім і грошовій; проходить у своєму обігу дві стадії — купівлю това­рів Г — Т і продаж Т — Г'. Ця специфічна форма руху торгового капіталу створює видимість, що при капіталізмі, як і у форма­ціях, які передували йому, він являє собою самостійну, незалеж­ну від виробництва форму капіталу, що джерело зростання його вартості полягає в самій сфері обігу. Таку зовнішню видимість буржуазні економісти намагаються видати за дійсність.

К. Маркс вперше довів, що в кругообороті торгового капі­талу (Г— Т—Г') не створюється, а тільки реалізується додат­кова вартість, створена в сфері виробництва. Торговий капітал є похідною і в цьому розумінні підлеглою формою промислового капіталу. Отже, торговий капітал в докапіталістичну епоху і торговий капітал при капіталізмі — це різні економічні категорії. У першому випадку це самостійна форма капіталу. У розвину­тому ж капіталістичному суспільстві торговий капітал — це ві­докремлена частина промислового капіталу, яку застосовує ок­рема група капіталістів тільки в сфері обігу, його специфічна функція — обслуговувати процес реалізації товарів і додаткової вартості, яка міститься в них.

Відособлення товарної форми промислового капіталу, пере­творення її у функціонуючий торговий капітал побічно сприяє підвищенню продуктивності промислового, а отже, всього су­спільного капіталу, тобто збільшенню маси вироблюваної додат­кової вартості і зростанню загальної норми прибутку.

Це зумовлюється рядом обставин. Відособлення торгового капіталу сприяє дальшому розвитку суспільного поділу праці, спеціалізації виробництва й обі­гу, їхній концентрації і розширенню ринку для промисловості. Це веде до зниження затрат капіталу на одиницю продукції і підвищення норми прибут­ку. Торговий капітал обслуговує реалізацію продуктів не одного, а багатьох промислових капіталів, зайнятих у різних галузях виробництва. Він більш динамічний і за час одного обороту промислового капіталу може здійснити кілька оборотів. Тому відособлений торговий капітал завжди менший за суму тих додаткових капіталів, які повинні були б авансувати промислові капіталі­сти, якби займалися реалізацією товарів самі. Зменшення частки капіталів обігу (товарного і грошового) і збільшення частки продуктивного капіталу сприяють розширенню виробництва, а отже, і збільшенню маси та норми при­бутку. Функціонування торгового капіталу набагато прискорює стадії T'— Г' і Г — Т кругообороту окремих промислових капіталів, значно скорочує час їхнього обороту, що веде до збільшення змінного капіталу, який застосо­вується протягом року, а отже, і до зростання річної маси додаткової варто­сті. Крім того, торгові капіталісти завдяки своїй спеціалізації, різнобічним комерційним зв'язкам і кращій орієнтації в кон'юнктурі ринку, яка швидко змінюється, забезпечують реалізацію товарів споживачам швидше, ніж могли б церобити самі промислові капіталісти. Це прискорює оборот всього су­спільного капіталу, а також підвищує загальну норму прибутку. Нарешті, зосередження торгівлі в руках особливої групи капіталістів скорочує або при­наймні стримує зростання чистих витрат обігу і, отже, зменшує відрахування з сукупної маси додаткової вартості, створюваної найманими робітниками у сфері матеріального виробництва.

Водночас відособлене функціонування торгового капіталу загострює суперечності капіталізму. Під його впливом посилю­ється насамперед суперечність між виробництвом і споживан­ням, яка є однією з форм виявлення основної суперечності капі­талістичного способу виробництва і однією з причин періодичних криз надвиробництва. У періоди промислових піднесень, коли ціни на товари зростають, торговці, широко користуючись кре­дитом, прагнуть закупити товарів якомога більше, з тим щоб через певний час продати їх дорожче і на різниці цій здобути додатковий прибуток. Орієнтуючись на цей спекулятивний по­пит, промислові капіталісти, не зв'язані безпосередньо з спожи­вачами, дедалі більше розширюють виробництво. Останнє де­далі більше відривається від справжнього платоспроможного попиту населення. Так торговий капітал сприяє збільшенню над­виробництва товарів, маскує початок економічних криз, робить їх більш глибокими і руйнівними. Відособлення торгового ка­піталу посилює анархічний характер суспільного виробництва, диспропорційність економіки, загострює * конкурентну боротьбу на національних і світовому ринках.

Торгові капіталісти не просто реалізують товари; у сфері обігу вони додатково експлуатують трудящих як споживачів. У гонитві за найбільшим прибутком торговці всіма засобами роздувають ціни, спекулюють на різних труднощах, широко обдурюють і обраховують покупців, продають недоброякісні і фальсифіковані товари. Вони безпосередньо експлуатують ро­бітників і службовців, зайнятих у торгівлі, чисельність яких у зв'язку із зростанням труднощів реалізації неухильно збіль­шується. Усе це загострює суперечність між працею і капіта­лом, соціальні антагонізми буржуазного суспільства.

Поиск по сайту: