Реформістські теорії імперіалізму

Два напрями поглядів на імперіалізм визна­чалися і в середовищі правих соціал-демо­кратів. Одні з них (Бернштейн, Давід, Ку-нов та ін.) відкрито перейшли в табір аполо­гетів імперіалізму, прославляли імперіалізм, радили робітничому класові підтримувати капіталістичний лад. Це були найбільш цинічні і відверті захисники імперіалізму.

Представники другого напряму в середовищі правих соціал-демократів на чолі з лідером II Інтернаціоналу К- Каутським удавали з себе противників імперіалізму, закликали навіть до боротьби з ним, а насправді захищали капіталізм. В. І. Ленін глибоко і різко розкритикував каутськіанські йогляди з питань імперіалізму, оскільки вони становили велику небезпеку для робітничого руху.

Каутський затушовував і спотворював справжню суть імпе­ріалізму. Він твердив, що імперіалізм є продукт високорозвине-ного промислового капіталізму і суть його нібито зводиться тіль­ки до загарбання якомога більшої кількості аграрних областей і країн. Імперіалізм, говорив Каутський,— це лише особливий бид політики, не зв'язаний безпосередньо з імперіалістичною еко­номікою — пануванням монополій і фінансового капіталу.

Відриваючи політику імперіалізму від його економіки, Каут­ський фактично став на позиції примирення з імперіалізмом, тому, що боротьба з політикою агресії монополій, яка не зачіпає основ їхнього економічного панування, є, як відмічав В. І. Ленін, пустою фразою. Каутське визначення імперіалізму стало основою опор­туністичної політики партій II Інтернаціоналу.

В. І. Ленін піддав нищівній критиці й іншу реформістську теорію Каутського — теорію «ультраімперіалізму». Каутський твердив, ніби розвиток капіталізму призведе до об'єднання на­ціональних капіталів і злиття всіх трестів в один всеосяжний трест, з виникненням якого припиниться боротьба між імперіа­лістами різних країн, усім світом керуватиме інтернаціонально об єднаний капітал, настане фаза «надімперіалізму», «ультраім­періалізму».

В. І. Ленін підкреслював, що думка про те, ніби міжнародні картелі дають можливість сподіватися на мир між держава­ми при капіталізмі, теоретично цілком безглузда, а прак­тично означає захист імперіалізму, затуманювання класової свідомості пролетаріату Корінна хиба каутськіанської теорії «ультраімперіалізму» полягає в ігноруванні закону нерівномір­ного розвитку капіталізму, дія якого призводить до гострих міжнародних конфліктів.

Теорії "чистого імперіалізму" і «організованого капіталізму»

Різновидом антиленінських теорій була й теорія «чистого імперіалізму», яку прагнув протягти в Програму РКП(б) Бухарін. Суть цієї теорії полягала в тому, що монополії нібито повністю перебудували все суспільне господарство і тим самим ліквідували при імперіалізмі супереч­ності товарного виробництва і анархію виробництва. В. І. Ленін різко критикував ці твердження, вказуючи, що монополістичний капіталізм є «надбудовою» над старим капіталізмом, що «чистий імперіалізм» без основної бази капіталізму ніколи не існував і не існуватиме. Навіть у розвинутих капіталістичних країнах і нині поряд з найбільшими монополіями існують десятки й сотні тисяч дрібних і середніх капіталістичних підприємств, а також мільйони ремісників і дрібних селянських госпо­дарств.

З теорії «чистого імперіалізму» випливали глибоко помилкові політичні висновки щодо питань класової боротьби в перехідний період від капіталізму до соціалізму, ставлення пролетаріату до дрібнотоварних виробників, насамперед до середнього селянства. Тому В. І. Ленін піддав рішучій критиці й погляди Буха-ріна.

У середині 20-х років виникла теорія «організованого капіта­лізму», яку висунув Р. Гільфердінг. Вона була офіційно схва­лена на партійному з'їзді німецьких соціал-демократів у 1927 р. Використовуючи обстановку часткової стабілізації капіталізму в той період, прихильники цієї теорії твердили, що монополії забезпечують безперервний розвиток економіки без криз і по­трясінь, що настала епоха вічного процвітання капіталізму. Проте дійсність досить швидко спростувала цю апологетичну теорію правих соціалістів: у 1929 р. розпочалася найглибша і найруйнівніша світова економічна криза в історії капіталізму.

Сучасні буржуазні економісти під імперіалізмом розуміють завойовницьку політику. Вони повністю відривають політику від економіки і прагнуть довести, що немає відмінності між сучас­ною загарбницькою політикою імперіалістичної буржуазії і зо­внішньою політикою держав минулих історичних часів. Імперіа­лізм нібито виник разом з людським суспільством і існував завжди. Такої позиції дотримуються й теоретики правих соціа­лістів. Так, теоретик лейборизму Д. Стречі в книжці «Кінець імперії» твердить, що «імперіалізм — це багатовіковий інститут панування одного народу над іншим, який існує в людей і досі був нерозривно зв'язаний з самою цивілізацією». Він пише про ассірійський, римський, іспанський, британський, японський та інші імперіалізми. Таким чином, сучасні соціал-демократи нази­вають імперіалізмом будь-яку загарбницьку політику. Більше того, реформісти слідом за буржуазними економістами заявля­ють, що тепер імперіалізм «самоліквідуеться», імперіалістичні держави нібито добровільно надають колоніям незалежність. Класовий зміст їх очевидний — обілити і захистити сучасний імперіалізм. У науковому відношенні вони абсолютно неспро­можні.

Буржуазні і реформістські теорії ігнорують економічну суть імперіалізму. Імперіалізм — це монополістичний капіталізм. Його не можна зводити тільки до загарбницької політики, до завоювання колоній. До речі, і колоніалізм як такий ще не зійшов з історичної арени, набравши форми неоколоніалізму. Крах ко­лоніальної системи відбувається не в порядку «самоліквідації» імперіалізму, як твердять буржуазні ідеологи, а внаслідок напо­легливої національно-визвольної боротьби.

Оскільки багато сучасних антиленінських теорій імперіалізму виникли в зв'язку з розвитком загальної кризи капіталізму, кри­тичний аналіз їх подано в наступних розділах.

Поиск по сайту: