Найважливіші риси загальної кризи капіталізму

Прояви загальної кризи капіталізму різно­манітні. Проте їх можна звести до таких найважливіших її рис.

Перша риса — розкол світу на дві про­тилежні соціально-економічні системи — соціалістичну і капіта­лістичну — і боротьба між ними. Прогресуюча зміна співвідно­шення сил на користь соціалізму, на шкоду капіталізму стано­вить найважливішу закономірність розвитку загальної кризи ка­піталізму.

Початок цього процесу було покладено Великою Жовтневою соціалістичною революцією. З того часу як виникла і зміцніла світова соціалістична система, стан капіталізму не може визна­чатися тільки його внутрішніми процесами. Позиції імперіалізму нині великою мірою залежать і від стану сил соціалістичної системи. Під впливом зміцнення і розвитку світової системи со­ціалізму ослаблюються позиції імперіалізму, скорочується сфе­ра панування світової капіталістичної системи, поглиблюється загальна криза капіталізму.

Монополістичний капітал мобілізує всі свої сили, щоб про­довжити своє панування. Антагоністична суперечність між двома протилежними соціально-економічними системами становить го­ловну суперечність епохи загальної кризи капіталізму.

Соціалізм виступає за мирне співіснування держав з різним суспільним ладом. Проте це мирне співіснування держав проти­лежних систем разом з тим означає постійну класову боротьбу між ними.

Протиборство двох світових суспільних систем в економічній галузі відбувається у формі економічного змагання. У політичній галузі ця боротьба полягає в тому, що країни соціалізму викри­вають агресивні плани імперіалістів, зривають їхнє здійснення, подають всебічну допомогу народам, які відстоюють свою неза­лежність. СРСР та інші соціалістичні країни виступають в аван­гарді боротьби народних мас усієї планети за відвернення загро­зи нової світової війни. В ідеологічній галузі боротьба проти Імперіалізму означає повсякденне викриття спроб буржуазної пропаганди прикрасити сучасний капіталізм, показати імперіа­лізм як лад, якому нібито належить майбутнє. Буржуазній полі­тичній економії марксистсько-ленінські партії протиставляють справжню наукову теорію.

¹ Матеріали XXIV з'їзду КПРС, с. 16.

Друга риса загальної кризи капіталізму — криза колоніаль­ної системи імперіалізму, її розпад і повна загибель. В епоху Імперіалізму завершився поділ світу між імперіалістичними дер­жавами. Встановилось їхнє панування над народами колоніаль­них і залежних країн. Загальна криза капіталізму проявляється в розвитку національно-визвольної боротьби цих народів, по­слабленні позицій імперіалізму в колоніях, визволенні народів пригноблених країн від імперіалістичного ярма. Крах колоніаль­ної системи на певному етапі загальної кризи капіталізму ще більше загострює всі суперечності імперіалізму. Колишні колонії із резерву і тилу імперіалізму перетворились у вогнища гострої антиімперіалістичної боротьби. Деякі з них стали на шлях со­ціального прогресу, на шлях некапіталістичного розвитку, орієн­туючись у перспективі на будівництво соціалізму.

Третя риса загальної кризи капіталізму — загострення внутрішніх і міжімперіалісіичних суперечностей економіки ім­періалістичних країн, посилення її нестійкості і загнивання. Зростаюче поглиблення антагоністичних суперечностей економі­ки — постійна тенденція капіталізму, насамперед продукт його.рласного розвитку, властивого йому типу власності на засоби виробництва, його класової структури. Суперечності дуже за­гострюються у зв'язку з розвитком державно-монополістичного жапіталізму, який, у свою чергу, веде до загострення всіх еконо­мічних і соціальних суперечностей імперіалізму. gb Це знаходить свій вияв у дальшому розгортанні кризи світо­вого капіталістичного господарства: ускладнюється реалізація Зфварів капіталістичними країнами на всесвітньому ринку, на ркедалі нові труднощі і перешкоди наштовхується імперіалістич- Ішнй вивіз капіталу, дедалі більше заплутуються валютні відно­шений, розхитується вся система господарських зв'язків, за допо­могою яких імперіалізм експлуатує економічно залежні від нього Країни.

Четверта риса загальної кризи капіталізму — розвиток кризи буржуазної політики й ідеології. Загальна криза охоплює не тільки економічний базис капіталізму, вона поширюється також ИМі всю надбудову та її елементи.

У країнах капіталу — внаслідок глибоких внутрішніх супе­речностей і під революціонізуючим впливом світової соціалістич­ної системи — наростає боротьба між монополіями і антимонополістичними силами. Фінансова олігархія вдається до нових ме­тодів боротьби проти трудящих: в одних випадках —до всебіч­ного посилення політичної реакції, відміни буржуазно-демокра­тичних свобод і встановлення фашистських режимів, в інших випадках — до тактики часткових поступок і соціальної демаго­гії. Уся система буржуазної ідеології спрямована на захист капі­талістичного ладу, наклеп на соціалізм і комунізм. Трудящі маси відповідають на це посиленням боротьби проти всієї систе­ми державно-монополістичного капіталізму. Під прапори марк-сизму-ленінізму стають дедалі нові мільйони людей.

Поиск по сайту: