Особливості поділу світових ринків після другої світової війни

Утворення і зміцнення світової соціалістич­ної системи, поглиблення загальної кризи капіталізму Істотно змінили сприятливі в минулому умови поділу світових ринків між-народними монополіями. Зрозуміло, ці моно­полії, як і раніше, укладають угоди про поділ ринків збуїгу, але.реалізувати їх стає дедалі складніше.

Специфічною формою існування надмоиополій після другої світової війни стали угоди про поділ світових ринків між імпе­ріалістичними державами. До них належать «Європейське об'єднання вугілля і сталі» (ЄОВС), «Європейське економічне то­вариство» (ЄЕТ), «Європейська асоціація вільної торгівлі» (ЄАВТ) та ін.

За допомогою міжнародних угод про поділ світових ринків капіталістичні монополії прагнуть розв'язати суперечність між інтернаціональним характером розвитку продуктивних сил, що посилюється, і вузькими національними межами монополістич­ного капіталу.

Високі темпи капіталістичного нагромадження після другої світової війни призвели до утворення у монополій величезних мас капіталів і необхідності прибуткового застосування їх все­редині імперіалістичних країн та за їхніми кордонами. Науково-технічна революція сприяла створенню таких можливостей. Для нових галузей економіки, нових видів виробництва й обслугову­вання, радикальної модернізації старих галузей, задоволення прагнення ряду країн до створення своєї національної економіки потрібні були великі капіталовкладення. На цьому грунті ви­росли й посіли значне місце в економіці капіталістичного світу так звані транснаціональні монополії.

Транснаціональним монополіям властиві важливі риси, що відрізняють їх від раніше відомих міжнародних монополій.

На відміну від «надмоиополій», що були угодами між вели­кими монополіями окремих імперіалістичних країн, транснаціо­нальні монополії виникли з розширення діяльності монополій однієї країни і, отже, не зв'язані такими угодами і не формуються на їхньому грунті.

На відміну від міжнародних монополій, типових для початку століття, які укладали угоди з іншими такими самими монопо­ліями про умови експорту і реалізації свого конкретного товару на світовому ринку, транснаціональні монополії, по-перше, ма­ють за кордоном власну, широко розгалужену мережу з вироб­ництва товарів та їхньої реалізації; по-друге, виробництво за кордоном, а не експорт стало для транснаціональних монополій основою зовнішньоекономічної експансії; по-третє, транснаціо­нальні монополії вкладають капітали у виробництво не одного якого-небудь товару, а в різні галузі виробництва і сфери госпо­дарства; по-четверте, в цілому діяльність транснаціональних мо­нополій відбувається значною мірою, а іноді і в основному за межами своєї країни. Ці монополії контролюють майже ³/s світо­вої торгівлі. Це своєрідні приватномонополістичні імперії. Зро­стання транснаціональних монополій відображує об'єктивний процес інтернаціоналізації капіталістичного виробництва і гос­подарства і спричинює загострення всіх внутрішніх і міжнарод­них суперечностей.

Транснаціональні і міжнаціональні монополістичні організа­ції тепер відіграють велику роль у капіталістичній економіці. Вони більш маневрені, мають можливість зайняти значно ви­гідніші позиції в конкурентній боротьбі, організовувати спеціа­лізацію і кооперацію виробництва у великому міжнародному масштабі, здобувати додаткові прибутки з різних міжнародних операцій (на валютному ринку), монополізувати технічні ново­введення, значною мірою впливати на політику капіталістичних держав. Вони переносять діяльність своїх підприємств в країни, де заробітна плата нижча, і в цілому посилюють гноблення народних мас. За деякими даними, міжнародні монополії на початку 70-х років контролювали майже половину про­мислового виробництва капіталістичних країн, 90% прямих зарубіжних інвестицій.

Поиск по сайту: