Видові особливості м’якушів у свійських тварин

У коня спочатку на медіальній поверхні дистального відділу передпліччя знайдіть зап’ястковий м’якуш, а на медіальній поверхні плесна, дещо нижче заплесна – заплесновий м’якуш. Зауважте, що обидва м’якуші називаються «каштан». П’ястковий і плесновий м’якуші розміщуються на підошовній (пальмарній або плантарній) поверхні першої фаланги, прикриті пучками довгого волосся щітки. Ці м’якуші редуковані і мають вигляд «острогів» - calcar metacarpeus et metatarseus. Зауважте, що масивний пальцевий м’якуш виконує роль пружного пристосування копита, з яким він міцно зростається. Під впливом копита м’якуш прийняв форму роздвоєного поздовжньою борозною клина, тому називається «стрілкою» копита – cuneus ungulae. Знайдіть його задню частину – подушку – torus pulvinaris і передню – стрілку – furca (cuneus) pulvinaris, яка має клиноподібну форму, дуже щільна і сильно вдається в рогову підошву копита, міцно з нею зростаючись.Ростковий шар епідерміса м’якуша формує товстий, але м’який роговий шар, який у ділянці стрілки особливо масивний, дуже пружний і утворює рогову стрілку м’якуша – furca corneae – з двома ніжками – crura furcae, розділеними міжніжковою борозною – sulcus intercruralis. Ніжки ззаду розходяться, а спереду зближаються у верхівку стрілки – apex furcae. З обох боків ніжок видно борозни, які відокремлюють рогову стрілку від рогової стінки копита. Основа шкіри м’якуша – corium pulvinare – має розвинутий сосочковий шар, у ділянці стрілки утворює основу шкіри стрілки – corium furcale. Підшкірна основа м’якуша є загальною для подушки й стрілки, утворюючи підшкірну подушку і стрілку – pulvinar et furca subcutaneum, яка називається пружною стрілкою.

Наприкінці розгляньте хрящ м’якуша (м’якушевий хрящ) – cartilago pulvinaris – як складову частину пальцевого м’якуша. Він є парним утвором (латеральний й медіальний хрящі), утворився в результаті видозміни підшкірної основи м’якуша. М’якушеві хрящі прикріплюються до гілок копитової кістки, тому ще називаються копитовими хрящами. Окрім того, вони з’єднуються зв’язками з II і I фалангами і човникоподібною кісткою. Хрящ нагадує за формою неправильну чотирикутну пластинку, ввігнуту з внутрішнього і опуклу із зовнішнього боку. Обидва хрящі охоплюють з боків підшкірну подушку м’якуша, проксимально досягають до половини вінцевої кістки, а спереду доходять до сухожилка загального розгинача пальців. У старого коня м’якушеві хрящі можуть костеніти і зростатися з копитовою кісткою.

У великої та дрібної рогатої худоби м’якуші підлягають редукції, наявний лише пальцевий м’якуш на передніх і задніх кінцівках, який, звужуючись, продовжується по підошві, проте стрілки не утворює.

У свині також є лише значно розвинутий пальцевий м’якуш, який ззаду глибоко вдається в ділянку підошви.

У собаки є всі, за винятком заплеснового м’якуша. На пальмарній поверхні зап’ястка біля додаткової кістки у вигляді невеликого шкірного підвищення знайдіть зап’ястковий м’якуш. Зауважте, що в опорі він участі не бере, є рудиментом, котрий дозволяє стверджувати, що тварина в минулому була стопоходячою, коли і цей м’якуш був опорним. У ділянці дистального кінця п’ясткових (плеснових) кісток і початку перших фаланг виділіть найбільший, серцеподібної форми п’ястковий (плесновий) м’якуш, який основою обернений у бік зап’ястка (заплесна), а верхівкою лежить між четвертим та другим пальцевими м’якушами. Нарешті, на кожному пальці в ділянці другої і початку третьої фаланги знайдіть пальцевий м’якуш, який сильно випнутий у бік кігтя з боку підошви.

На сагітальному розрізі копита коня, використовуючи матеріал лабораторного заняття, знайдіть його анатомічні частини – копитову облямівку, вінець, стінку та підошву. Згадайте, із скількох шарів шкіри складається кожна з них та який вид рогу продукує епідерміс цих частин. Далі розгляньте складові епідермісу, власне шкіри й підшкірної основи копита та особливості їхньої будови. Зауважте, що похідні епідермісу копитової облямівки, вінця, стінки і підошви утворюють рогову капсулу копита, на котрій виділіть рогову стінку та рогову підошву, вивчіть їх будову. Згадайте і запам’ятайте, чим відрізняються рогова стінка копита і копитова стінка, рогова підошва копита й копитова підошва.

Насамкінець, розгляньте будову твердого шкірного наконечника у великої рогатої худоби, свині й собаки.

Запам’ятайте, що у великої рогатої худоби, вівці, кози та свині твердий шкірний наконечник пальця називається ратиця. За формою вона нагадує половину копита коня і схожа з ним за будовою, проте асиметрична, немає заворітних частин стінки, копитова підошва слабо розвинута, на пальцевому м’якуші відсутня стрілка, хоча частина м’якуша, яка продовжується на підошву копита, звужується у вигляді клина. У великої рогатої худоби на ратиці знайдіть зачіпну ділянку та дві бічні: медіальну – аксіальну, латеральну – абаксіальну.

Зверніть увагу, що кіготь – unguiculus – твердий шкірний наконечник пальця у хижаків, є органом нападу, захисту та переміщення по деревах. Кіготь складається з кігтьового валика, вінця, стінки та підошви. Спочатку на межі шкіри пальця і кігтя знайдіть кігтьовий валик, який охоплює основу кігтя, а на протилежній поверхні пальця переходить у пальцевий м’якуш. Від твердого наконечника пальця валик відокремлюється кігтьовою борозною, в яку занурений корінь кігтя. В ділянці валика окрім епідермісу та власне шкіри, є ще й підшкірна основа. Далі розгляньте як єдине ціле кігтьову стінку з вінцем, які розміщуються на спинковій та бічних поверхнях кігтя та вузьку кігтьову підошву.

Власне шкіра кігтя всюди міцно зростається з окістям 3-ї фаланги пальця, поділяється на власне шкіру вінця, бічних стінок і підошви. Власне шкіра вінця – corium coronae – починається в глибині кігтьової борозни широкою смужкою, яка, поступово звужуючись, продовжується дистально по спинковій опуклій поверхні кігтьової кістки. Сосочки розвинуті лише в глибині борозни, решти її поверхні гладенька. Основа шкіри бічних стінок – corium parietale – займає лише незначні ділянки з боків (праворуч і ліворуч) від вінця до підошви, з поздовжніми паралельними листочками замість сосочкового шару. Основа шкіри підошви – corium soleare – масивна, несе сосочки, спрямовані верхівками донизу.

Підшкірна основа кігтя розвинута лише в ділянці нігтьового валика.

Насамкінець відзначте, що у приматів, у тому числі людини, твердий шкірний наконечник називається ніготь – unguis, який є видозміненим кігтем. Має нігтьовий валик, плоску і тонку нігтьову стінку, підошви – майже немає.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть рогові похідні шкіри.

2. Як поділяються тварини залежно від будови рога? Особливості будови порожнистого та цільного рога.

3. Які особливості будови має підшкірна основа м’якуша? Види м’якушів у свійських тварин.

4. Видові особливості м’якушів у коня, великої рогатої худоби, свині й собаки.

5. Які особливості будови пальцевого м’якуша в коня?

6. На які ділянки поділяється копито та які особливості їх розміщення та пошарової будови?

7. Що таке рогова капсула копита? Як вона поділяється?

8. На які ділянки умовно розмежовується рогова стінка й рогова підошва в коня?

9. Чим відрізняється рогова стінка копита від копитової стінки?

10. Чим відрізняється рогова підошва від копитової підошви?

11. Чим представлена власне шкіра копита?

12. Чим представлена підшкірна основа копита?

13. Як називається твердий шкірний наконечник у великої рогатої худоби й свині? Чим він відрізняється від копита коня?

14. Як називається твердий шкірний наконечник у собаки? Які особливості його будови?

Рекомендована література

1. Акаевский А.И. Анатомия домашних животных. – М.: Колос, 1962. – 582 с.

2. Анатомия домашних животных: Учебник / И.В. Хрусталева, Н.В. Михайлов, Я.И. Шнейберг и др.; Под ред. И.В. Хрусталевой. – М.: Колос, 1994. – 704 с.

3. Анатомія свійських тварин: Підручник / С.К. Рудик, Ю.О. Павловський, Б.В. Криштофорова та ін.; За ред. С.К. Рудика. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 575 с.

4. Гаврилін П.М., Оліяр А.В., Шулешко О.О. Методичний посібник до лабораторних занять та самостійної роботи з остеології свійських тварин (осьовий скелет). – Дніпропетровськ: ДДАУ, 2007. – 52 с.

5. Гаврилін П.М., Оліяр А.В., Шулешко О.О. Навчально-методичний посібник до лабораторних занять та самостійної роботи з остеології свійських тварин (скелет кінцівок). – Дніпропетровськ: ДДАУ, 2010. – 29 с.

6. Гаврилін П.М., Шулешко О.О. Методичний посібник до лабораторних занять та самостійної роботи з міології свійських тварин. – К.: Аграрна освіта, 2005. – 33 с.

7. Жеденов В.Н. Общая анатомия домашних животных. – М., 1958. – 163 с.

8. Климов А.Ф. Анатомия домашних животных. – М.: Гос. изд. с.-х. лит., 1950. – Т.1. – 560 с.

9. Лебедев М.И., Зеленевский Н.В. Практикум по анатомии сельскохозяйственных животных. – Санкт-Петербург: Агропромиздат, 1995. – 400 с.

10. Попеско П. Атлас топографической анатомии домашних животных. – Братислава: Природа, 1977. – Т. 1, 2, 3.

11. Шмальгаузен И.И. Основы сравнительной анатомии позвоночных животных. – М.: Советская наука, 1974. – 540 с.

Поиск по сайту: