Класифікація рогових похідних шкіри

У порожнисторогих жуйних (велика і дрібна рогата худоба) ріг – cornu – визначається як роговий утвір, що вкриває рогоподібний кістковий відросток лобової кістки. Шкірний покрив, який вкриває ці відростки, складається лише з двох шарів – основи шкіри і епідермісу. Основа шкіри рога – corium cornus – прилягає безпосередньо до окістя лобових відростків. Сосочковий її шар має досить сильно розвинуті сосочки, які біля основи рога низькі, густі і є продовженням основи шкіри лобової ділянки. Ростковий шар сильно розвинутого епідермісу продукує дуже міцний трубчастий ріг, який формує роговий чохол, або ріг – cornu.

У цільнорогих тварин (олень, жираф)роги гілкуваті, представляють собою суцільні кісткові утвори, вкриті тонкою шкірою з шерстю, багатою судинами, періодично відпадають. Рогової капсули не мають, шкірний покрив зберігається на них до кінця росту і формування. Після скостеніння рога тварини здирають з нього шкіру, оголюючи їх. За рахунок порушеного кровопостачання біля основи рога кістка розсмоктується і він відпадає. На лобовій кістці залишається лише розетка, завдяки якій у подальшому відбувається ріст нового рога з великою кількістю гілок. Роги є лише в самців, а в північного оленя – і в самок.

Далі зауважити, що подушкоподібне потовщення шкірного покриву, що утворилося за рахунок підшкірної основи визначається як м’якуш – torus (pulvinar). Епідерміс представлений доволі товстим безволосим шаром м’якого трубчастого рога, а власне шкіра має сітчастий і сосочковий шари з високими сосочками. Зупинити особливу увагу на будові сильно розвинутої підшкірної основи м’якуша, в якій поміж сітки еластичних й колагенових волокон містяться прошарки жирової тканини, згрупованої в поліморфні «часточки». В результаті формується пружна та зручна для опори жирова подушка, що є основною частиною м’якуша.

М’якуші дуже чутливі завдяки нервовим закінченням.

Відмітити, що в собаки м’якуші справжні, а в коня, великої рогатої худоби й свині – рудименти м’якушів. У цілому, в свійських тварин розрізняють зап’ястковий – torus carpeus і заплесновий м’якуші – torus tarseus, п’ястковий – torus metacarpeus і плесновий м’якуші – torus metatarseus та пальцевий м’якуш – torus digitalis (схема 7). Лише пальцевий м’якуш виражений у всіх видів тварин, розміщується в ділянці суглоба між другою й третьою фалангами пальця. В копитових цей м’якуш сильно розвинутий, так як має безпосереднє відношення до рогового наконечника пальця. Підошовний м’якуш знаходиться в ділянці п’ястко-(плесно-) фалангового суглоба, тому називається п’ястковим або плесновим, є лише в коня і собаки. Зап’ястковий м’якуш є в коня й собаки, а заплесновий – лише в коня.

Особливу вагу приділити будові копита – ungulae – якскладному спеціалізованому утвору, що вкриває третю фалангу пальців в однокопитових. Вказати, що на копиті анатомічно розрізняють чотири ділянки (схема 8):

А) Копитова облямівка (край) – limbus ungulae – вузька (0,5 см), безволоса смужка, яка знаходиться між шкірою і копитом, охоплює півкільцем спинкову й бічні сторони початку копита, а позаду без меж зливається з пальцевим м’якушем. Має всі три шари шкіри – епідерміс, власне шкіру і підшкірну основу. Ростковий шар епідермісу, розміщуючись на сосочковому шарі власне шкіри, продукує дещо опуклий, м’який, еластичний, тонкий блискучий трубчастий ріг – глазур, який добре помітний у молодих тварин.