Зміна складових частин витрат виробництва і вартості товару

В умовах капіталізму на поверхні явищ створюється обманлива видимість, ніби ви­трати виробництва є фактором утворення і зростання вартості товару. Проте ні до того, ні до другого процесу вони безпо­середньо не стосуються. Капіталістичні витрати виробництва складаються з постійного і змінного капіталу, які відіграють різну роль в утворенні вартості і додаткової вартості. Усяка зміна розміру змінного і постійного капіталу призводить до відповідної зміни витрат виробництва. Навпаки, у вартості товару відбивається лише зміна вартості постійного капіталу, а зміна величини змінного капіталу (за інших однакових умов) не впливає на загальну вартість його.

Вартість постійного капіталу в міру його споживання в про­цесі виробництва, завдяки доцільному характеру конкретної пра­ці робітників, переноситься на готовий прддукт і становить части­ну вартості останнього. Тому будь-яка зміна вартості постійного капіталу спричинює відповідну зміну вартості товару, оскільки на останній переноситься в цьому разі більша або менша величи­на вартості засобів виробництва, що споживаються в процесі ви­робництва. Звичайно, справжнім джерелом перенесеної вартості є праця, затрачена на виробництво елементів постійного капіта­лу. Але оскільки в даному процесі виробництва ця вартість не створюється і не збільшується, а тільки переноситься, то лише в цьому розумінні можна розглядати постійний капітал як фактор утворення вартості товару.

На противагу цьому марксистському положенню буржуазні економісти твердять, що капітал і праця однаковою мірою є пер­шоджерелами створення вартості. Звідси випливає апологетич­ний висновок npfo те, що додаткова вартість — це нібито не ре­зультат експлуатації робітничого класу, привласнення капіта­лістами неоплаченої праці робітників, а породження капіталу, застосовуваного у виробництві.

Інша справа з авансованим змінним капіталом. Вартість робочої сили у формі заробітної плати не переноситься на гото­вий продукт. У процесі праці робітник створює нову вартість, одна частина якої покриває витрати на його заробітну плату, а друга — утворює додаткову вартість.

Величина вартості, створювана змінним капіталом, визначає­ться, отже, не його вартістю, а кількістю і якістю суспільно не­обхідної праці, яка приводиться в рух змінним капіталом. Тому зміна величини змінного капіталу не впливає на розміри ново-створеної вартості. Збільшення чи зменшення величини змінного капіталу (при незмінній масі новоствореної вартості) тільки істотно змінює пропорції поділу нової вартості на ту частину, яка є додатковою вартістю, і ту, яка покриває змінний капітал і тому входить у витрати виробництва товару.

Буржуазні економісти і реформісти, виходячи із цілком не­правильного положення про те, що вартість товару, а отже, й ціна визначаються витратами виробництва, твердять, що всяке підвищення номінальної заробітної плати, подібно до подорож­чання засобів виробництва, призводить до підвищення вартості товару, а відповідно і його ціни і тим самим до зменшення реальних доходів трудящих. Це твердження є основою виправ­дання реакційної, антиробітничої політики «заморожування» заробітної плати, здійснюваної буржуазними державами в інте­ресах монополістичного капіталу.

Поиск по сайту: