Класовий характер розподілу і перерозподілу національного доходу в буржуазному суспільстві

Національний доход безперервно відтворю­ється. У своєму русі він проходить такі фа­зи: виробництво, розподіл, перерозподіл і кінцеве використання. Процес розподілу, перерозподілу і кінцевого використання на­ціонального доходу можна подати у вигляді схеми (див. с. 279).

Первісний розподіл національного доходу визначається па­нівними відносинами власності на засоби виробництва. Капіта­лісти — власники засобів виробництва — привласнюють увесь чистий доход суспільства, додаткову вартість, яка розподіляєть­ся між різними групами їх. Робітничий клас одержує заробітну плату, його частка в національному доході обмежена вартістю робочої сили і практично не тільки не може піднятися вище цієї межі, а й, як правило, лежить нижче від неї. З розвитком капіта­лізму частка робітничого класу в національному доході знижу­ється.

Після первісного розподілу національного доходу він пере­розподіляється. Капіталісти і робітники користуються рядом платних послуг, які задовольняють їхні особисті потреби (послу­гами лікарів, учителів, видовищних підприємств тощо). Праця осіб, які надають послуги, тобто зайняті у сфері послуг, оплачу­ється з первісних доходів основних класів суспільства, і їхні до­ходи є вторинними.

Велику роль у перерозподілі національного доходу відіграє державний бюджет. У нього через податкову систему вилучається значна частина доходів населення, насамперед трудящих. Потім різними каналами, у тому числі через систему замовлень на ви­робництво озброєння, чимала частина коштів бюджету перехо­дить у руки буржуазії.

На початку XX ст. в державні бюджети імперіалістичних дер­жав надходило від 3 до 5% національного доходу. Тепер через бюджет перерозподіляється від 25 до 55% національного доходу.

Одним з могутніх засобів перерозподілу національного дохо­ду на користь експлуататорських класів є інфляція. До таких за­собів належать і державні позики.

Таким чином, розподіл і перерозподіл національного доходу в буржуазному суспільстві має суто класовий характер; його мета — збагачення експлуататорських класів.

Частина національного доходу надходить в особисте спожи­вання робітничого класу та інших трудящих, зайнятих як у сфе­рі матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. Біль­шу частину національного доходу одержує експлуататорський клас.

У сучасних умовах значна частина національного доходу ви­трачається на мілітаризацію економіки, утримання величезних армій як усередині тієї чи іншої імперіалістичної країни, так 1 за її межами.

Певну частину національного доходу поглинають чисті витра­ти обігу, в тому числі дуже великі витрати на рекламу.

Частина національного доходу буржуазних країн витрача­ється на нагромадження капіталу, на розширене відтворення.

Ступінь інтенсивності нагромадження капіталу залежить від ряду обставин, і насамперед від того, в якій фазі циклу перебу­ває капіталістична економіка: у фазі піднесення нагромаджувана частина національного доходу зростає, у фазі кризи — скоро­чується; більше того, у цій фазі нагромадження може зовсім при­пинитися.

Розмір нагромадження визначається нормою нагромадження, тобто відношенням нагромаджуваної частини національного до­ходу до всієї його суми. Чим більша норма нагромадження, тим більша частина додаткової вартості перетворюється в додатко­вий капітал. Крім того, як було з'ясовано, на розмір нагромад­ження при незмінцй його нормі впливають також інші фактори. Суперечності капіталізму обмежують можливості нагромадження порівняно з потребами суспільства і з досягнутим рівнем розвит­ку продуктивних сил. Тут тенденція продуктивних сил до без­межного розвитку вступає в суперечність з вузькими рамками капіталістичних виробничих відносин.

Поиск по сайту: