Відрядна форма заробітної плати

Найбільш ранньою різновидністю відрядної форми заробітної плати є поштучна заро­бітна плата, або пряма відрядна система заробітної плати. Ця система передбачає пряму пропорційну залежність між зростанням обсягу виробітку і збільшенням за­робітної плати.

На основі досвіду або за допомогою хронометражних спосте­режень за працею робітника встановлюється норма виробітку. Вона звичайно являє собою ту кількість виробів, що її робітник з середнім ступенем інтенсивності праці і майстерності виго­товляє за годину або за день. Визначається також розцінка для оплати праці робітників за виготовлення кожної одиниці товару. Цю розцінку дістають як частку від ділення годинної (або ден­ної) ціни праці на число одиниць продукції, виготовлених про­тягом години (або робочого дня). Припустимо, що ціна години праці робітника, як і раніше, становить 0,75 дол., і робітник, затрачаючи суспільно необхідний час для виробництва певного продукту, виготовляє протягом години 5 одиниць цього продукту. У такому разі поштучна розцінка на виготовлення кожної оди­ниці продукції становитиме 0,15 дол. (0,75:5). Денну заробітну плату робітннка-відрядника, який виготовляє той самий вид про­дукції, визначають множенням числа вироблених ним за день виробів на поштучну розцінку. Тому зрозуміло, що годинний заробіток робітника, який працює із середнім ступенем інтен­сивності і майстерності, дорівнює ціні години його праці (у на­шому прикладі 0,15x5 = 0,75 дол.), а денний його заробіток в кінцевому підсумку зводиться до денної вартості його робочої сили (у нашому прикладі 015x5x8 = 6 дол.). У цьому саме й виявляється справжня суть відрядної заробітної плати як пере­твореної форми почасової заробітної плати.

Відрядна заробітна плата породжує видимість, ніби опла­чується вся праця робітника, уречевлена в продукті, ніби затра­чена робітником праця вимірюється кількістю вироблених ним штук товару і повністю оплачується. Тим самим відносини капі­талістичної експлуатації ще більш вуалюються. Відрядна заро­бітна плата, на відміну від почасової, дає капіталісту можли­вість застосовувати дійовіші заходи щодо підвищення інтенсив­ності праці.

Неодмінна умова функціонування відрядної форми заробіт­ної плати полягає в установленні норми виробітку. Величиною, оберненою нормі виробітку, є норма часу на виготовлення одиниці або партії виробів. Згідно з цими нормами визначається величи­на затрат робочого часу. її беруть як таку, що суспільно необ­хідна і підлягає оплаті в установленому розмірі. Щоб переви­конати норму виробітку і тим самим збільшити свою заробітну плату, робітник змушений працювати з підвищеною інтенсив­ністю. Це полегшує капіталісту підвищення рівня інтенсивності праці на його підприємстві порівняно із середньосуспільною і тим самим посилення ступеня експлуатації робітників. Відрядна оплата певною мірою спонукає робітника додержувати також встановлених вимог до якості продукції, оскільки її видають робітнику тоді, коли вироби, які він виготовляє, мають середню якість. Капіталістична відрядність породжує конкуренцію між робітниками, веде до підвищення інтенсивності їхньої праці, зни­ження їхнього життєвого рівня, зростання безробіття. Капіталі­сти за допомогою відрядності добиваються зростання виробітку за одиницю часу. Одночасно вони підвищують норми виробітку і знижують поштучні розцінки. Усе це призводить до зменшення витрат виробництва з розрахунку на одиницю продукції.

З огляду на розглянуті особливості відрядна форма заробіт­ної плати протягом багатьох десятиліть була для капіталістів вигіднішою, ніж почасова. К. Маркс вказував, що поштучна, тобто відрядна, форма заробітної плати найбільше відповідає капіталістичному способові виробництва.1 В. І. Ленін зазначав, що «заміна почасової плати поштучною є один з найпоширеніших прийомів капіталістичного господарства, яке розвивається; воно досягає цим прийомом посилення інтенсифікації праці і збіль­шення норми надвартості»². Ці положення класиків марксизму-ленінізму знаходять своєрідне історичне підтвердження і в наші дні, коли буржуазія переносить окремі елементи відрядності в почасову форму заробітної плати.

¹ Див.: Маркс К, Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 525.

² Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 2, с. 502.

Поиск по сайту: