Поглиблення основної суперечності капіталізму

При державно-монополістичному капіталіз­мі економічні процеси йдуть у напрямі даль­шого витіснення дрібних і середніх підпри­ємств і підпорядкування їх монополістично­му капіталу, дальшого зростання концент­рації виробництва і посилення централізації капіталу. За своїм характером виробництво стає дедалі більш суспільним, і водно­час зростає панування приватнокапіталістичної власності. В ре­зультаті розвиток державно-монополістичного капіталізму не ослабив, а посилив основну суперечність між суспільним харак­тером виробництва і приватнокапіталістичною формою привлас­нення. Суперечність між суспільним виробництвом і капіталі­стичним привласненням виступає сьогодні насамперед як анта­гонізм між пролетаріатом і монополістичною буржуазією.

Державно-монополістичний капіталізм загострює конкурент­ну боротьбу і суперечності всередині самого класу капіталістів. Відбувається жорстока боротьба за перерозподіл додаткової вартості. Монополії, спираючись на державу, розоряють дрібних власників. Триває боротьба між окремими величезними об'єд­наннями монополістів за вплив на державний апарат, за прове­дення тих або інших заходів, вигідних певній групі монополістів. Вони конкурують не тільки встановлюючи ціни, що дає змогу витісняти суперників, а й за вигідні урядові контракти.

Існує постійний конфлікт між прагненням кожної монополії до одержання найбільшого прибутку та інтересами монополі­стичної буржуазії в цілому. Тому нерідко між монополіями і уря­довими органами відбуваються зіткнення в питаннях економічної політики, зокрема, з приводу цін на товари, які вони продають державі.

Розвиток державно-монополістичного капіталізму посилює його загнивання і паразитизм. Виникнення і розвиток державно-монополістичної власності, відхід великих власників засобів ви­робництва від безпосередньої участі в управлінні виробництвом і зросла економічна роль держави в регулюванні економіки свід­чать про абсолютну непотрібність власників монополістичного капіталу для керівництва виробництвом, про дальше посилення їхнього паразитизму.

Дедалі більше проявляється несумісність могутнього розвитку продуктивних сил, спричиненого науково-технічною революцією, з капіталістичною власністю, прагненням монополістичного ка­піталу пристосувати науку і техніку до своїх корисливих інтересів.

Класові антагонізми загострюються; зростає пригноблення монополістичного капіталу над усіма немонополістичними вер­ствами населення. Державно-монополістичний капіталізм прагне побороти перелічені вище суперечності на шляхах розвитку дер­жавної власності, регулювання і програмування економіки. Але це лише відтворює суперечності капіталізму на розширеній основі.

Поиск по сайту: