Сучасний рівень централізації виробництва

Монополізація виробництва, як відмічав В. І. Ленін, включає два процеси — не тіль­ки його концентрацію, а й централізацію. Управління з єдиного центру численними найбільшими підприємствами тієї чи їншої галузі промисловос­ті зосереджує в руках тресту, концерну значну частку всього виробництва певного продукту і створює сприятливі умови для одержання монопольних прибутків.

Непрямим показником інтенсивності цього процесу є зро-Кання питомої ваги монополістичних корпорацій в обробній промисловості США, де на корпорації-гіганти з активами від 250 млн. дол. і вище припадало в 1960 р. 46% сукупних активів, у 1970 p. – 58 і в 1973 p.— 62%.

До найбільших монополій США, які захопили вирішальні позиції у иаф-грвій промисловості, належать «Екссои» (колишня «Стандарт ойл оф Нью-Джерсі»), «Мобіл ойл», «Тексако», «Галф ойл». Їх зв'язує в одно суперечливе ціле нафтовий картель. У металургійній промисловості США панують "Юнайтед Стейтс стіл», «Бетлехем стіл», «Ріпаблик стіл», «Армко стіл», також зв'язані картельною угодою. В електротехнічній промисловості провідне станови­те займають с Дженерал електрик», «Інтернешнл бізнес мешінз», «Уестерн елек£рнк», «Вестингауз електрик». Хімічна промисловість належить кільком вели­чезним монополіям: «Дюпон де Немур», «Проктер енд Гембл», «Юиіон кар-Дайд».

Промисловість Англії також є сферою неподільного панування приватних Монополій. В хімічній промисловості панують "Кертолдз», "Шелл кеміклз», "Імпіріел кемікл індастріз», у харчовій, парфюмерній — «Юнілевер», у маши-ьробудуванні — воєнно-промислова монополія "Віккерс», "Бебкок енд Уілкокс», "Плат бразерс компані» і кілька інших. Електротехнічне машинобудування Монополізували "Ассошіейтед електрик індастріз», «Дженерал електрик компані», «Інгліш електрик компані», які злилися в 1968—1969 pp. в одну величезну компанію «Дженерал електрик енд Інгліш електрик».

Досить високий рівень концентрації і централізації виробництва в про­мисловості ФРН, де 60% виробництва хімічної продукції сконцентровано в трьох фірмах: «Фарбверке Хьохст», «Фарбенфабрикен Байєр» і «Бадіше анілін унд содафабрик». Три концерни в електротехнічній промисловості, п'ять у металургії контролюють близько 3/4 продукції своїх галузей.

Сучасні промислові монополії — це гігантська економічна сила. Так, сума продажу «Дженерал моторз» (31,5 млрд. дол.) д 1974 р. перевищила вартість річного суспільного продукту Фінляндії (26 млрд. дол.), Греції (23 млрд. дол.), Нової Зелан­дії (12 млрд. дол.).

Отже, концентрація і централізація виробництва в сучасних умовах ведуть до ще більшого панування монополій над усім суспільним виробництвом. Всевладдя монополій становить еко­номічну суть імперіалізму, а монополізація виробництва — його Основу і вихідну ланку.

$ 2. Монополія і конкуренція

Ще на початку XX ст. буржуазні економісти твердили, що із розвитком монополій ослаблюється, а потім зникає конкурен­ція. Логічним наслідком подібних тверджень була теорія «орга­нізованого капіталізму>, яку розвинув пізніше правий соці­ал-демократ Р. Гільфердінг. Згідно з цією теорією, монополії, іооетупово усуваючи конкуренцію, звільняють капіталізм від анархії виробництва і конкурентної боротьби.

В основі поглядів буржуазних економістів лежить помилко­ве тлумачення про взаємозв'язок монополії і конкуренції.

Монополія є протилежністю вільної конкуренції, її діалектичним запереченням. Але вона, як показує історичний досвід, не зни­щує конкуренцію, а змінює її форми, загострюючи і поглиблюю­чи конкурентну боротьбу.

Суперечність єдності монополії і конкуренції вперше роз­крив К. Маркс. «У практичному житті,— писав він,— ми знахо­димо не тільки конкуренцію, монополію і їх антагонізм, але та­кож і їх синтез, який є не формула, а рух. Монополія породжує конкуренцію, конкуренція породжує монополію. Монополісти конкурують між собою, конкуренти стають монополістами... Синтез полягає в тому, що монополія може держатися лише завдяки тому, що вона повсякчас вступає в конкурентну бороть­бу» К Розвиваючи це положення стосовно епохи імперіалізму, В. І. Ленін показав різноманітність форм і методів конкурент­ної боротьби в умовах монополістичного капіталізму. «... Моно­полії,—писав він,—виростаючи з вільної конкуренції, не усу­вають її, а існують над нею і поруч з нею, породжуючи цим ряд особливо гострих і крутих суперечностей, незгод, конфлік­тів» ².

¹ Маркс /С. Енгельс Ф. Твори, т. 4, с. 161.

² Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 27, с. 362.

Дійсність свідчить, що монополізація виробництва, за дуже невеликим винятком, не призводить до концентрації всього ви­робництва того або іншого товару в руках єдиної чи кількох монополій. Коли панують монополії, може бути значна кіль­кість аутсайдерів — підприємств, що не входять у монополію, але ведуть важку конкурентну боротьбу з монополіями. В кож­ній країні монополії мають конкурентів і в особі іноземних ком­паній, які прагнуть проникнути на внутрішній, національний ринок.

Монополістичний капіталізм не усуває, а поглиблює, загост­рює конкурентну боротьбу. При імперіалізмі внутрішньогалузе­ва конкуренція ведеться, по-перше, між монополіями, які вироб­ляють однорідні товари. В цю боротьбу включаються і інозем­ні монополії. По-друге, точиться боротьба всередині монополій між власниками капіталу за найвигідніші позиції. По-третє, між монополіями і немонополізоваиими підприємствами, що вироб­ляють ту саму продукцію. Останні вже не можуть на однакових умовах брати участь у конкурентній боротьбі з монополіями і здійснювати цю боротьбу засобами, типовими для епохи домо­нополістичного капіталізму, коли внутрішньогалузева конкурен­ція велася переважно через запровадження нової техніки і зни­ження витрат виробництва. В епоху імперіалізму монополії мають значно більші можливості для вдосконалення техніки й організації виробництва. До того ж вони володіють засобами конкурентної боротьби, які не доступні дрібним і середнім під­приємцям. По-четверте, конкурентна боротьба точиться між самими монополістичними підприємствами, зокрема між численними дрібними власниками засобів виробництва.

Дрібні й середні фірми не в змозі панувати над іншими та-кими самими підприємствами. Між ними можлива лише вільна щонкуренція, на яку впливають монополії.

Вільна конкуренція при імперіалізмі охоплює лише незнач­ну частку капіталістичного господарства, бо питома вага немо-вополізованого сектора в ньому досить невелика; вона має деякий вплив і на технічний прогрес, оскільки переважно моно­полії зосередили в своїх руках науково-дослідницький апарат і основну масу технічних удосконалень. Вільна конкуренція між дрібними і середніми підприємствами, які продають і купують товари в монополій, дає можливість останнім нав'язувати ви­гідні для себе умови реалізації і експлуатувати аутсайдерів.

Імперіалізм не усуває і міжгалузевої конкуренції, яка ве­деться через переміщення капіталу з менш прибуткових галу­зей у більш прибуткові. В епоху імперіалізму вирівнювання норм прибутку в різних галузях відбувається через дію двох проти­лежних тенденцій. З одного боку, великі розміри підприємств, висока вартість їхнього технічного оснащення утруднюють пере­міщення капіталів між галузями. Монополії — «старожили» га­лузі також перешкоджають проникненню в «свою» галузь «чужого» капіталу. З другого боку, наявність у монополій вільних грошових нагромаджень, розвиток акціонерної форми капіталі­стичної власності сприяють швидкій централізації багатьох гро­шових коштів і перетворенню їх у продуктивний капітал, а це Іиолегшує міжгалузеве переміщення капіталу. Науково-технічна -революція і виникнення нових галузей прискорюють його.

При імперіалізмі виникають нові методи конкурентної бо­ротьби. Монополії мають можливість позбавити суперників си­ровини, ринків збуту, кредитів, планомірно збивати ціни. «Мо­нополія прокладає собі дорогу всюди і всякими способами,— нисав В. І. Ленін,— починаючи від «скромної» виплати відступ­ного і кінчаючи американським «застосуванням» динаміту до конкурента» 1.

У сучасний період дуже поширилась також конкуренція на Основі асортименту і якості продукції. Дедалі більше використо­вуються реклама і позаринкові форми боротьби: боротьба за рядові замовлення, проштовхування або затримка законів по регулюванню економіки, переманювання спеціалістів, фінансові махінації тощо.

¹ Ленін В. І. Повн. зібр. творів, т. 27, с. 304.

Поиск по сайту: