|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Вплив боротьби двох світових систем і класової боротьби пролетаріату буржуазних країн на величину прибуткуМаса і норма прибутку монополій були б ще більшими, коли б на них не впливали, по-перше, боротьба між соціалістичною і капіталістичною системами, по-друге, класова боротьба робітників у буржуазних країнах. Поглиблення загальної кризи капіталізму, зміни у співвідношенні сил двох світових систем на користь соціалізму поставили на порядок денний питання про саме існування капіталістичної системи. Це змушує монополії віддавати певну частину своїх прибутків державі як податки, щоб забезпечити спільні інтереси монополістичного капіталу. Зростання в соціалістичних країнах фонду заробітної плати, суспільних фондів споживання надихає робітників у капіталістичних державах на боротьбу за збільшення заробітної плати і витрат держави на соціальні потреби. Загострення класової боротьби робітників проти капіталістів спричинюється також участю держави в забезпеченні монополістичного надприбутку. Багато страйків трудящих виникає в зв'язку з такими державно-монополістичними заходами, як підвищення цін порядком «регулювання» їх державою, «заморожування» заробітної плати, закриття підприємств відповідно до державних «планів реорганізації» виробництва. Концентрація в, руках держави значної частки національного доходу перетворює в об'єкт гострої класової боротьби фінансову діяльність держави. Робітників, зайнятих на державних підприємствах, безпосередньо експлуатує сукупний монополістичний капітал. В умовах державно-монололістичиого капіталізму робітники борються не тільки проти окремих капіталістів і «асоційованого капіталу», втіленого в акціонерних товариствах, а й проти сукупного монополістичного капіталу, представником якого є сучасна буржуазна держава. Конфлікти між підприємцями і робітниками переростають у конфлікти між пролетаріатом і монополістичною державою. Тим самим економічна боротьба робітничого класу має тенденцію перерости в боротьбу проти системи державно-монополістичного капіталізму, що особливо яскраво проявляється під час страйків загальнонаціонального масштабу. Це змушує імперіалістичну державу втручатися у відносини між працею і капіталом, часом обмежувати прибутки окремих монополій в інтересах збереження і зміцнення капіталістичного ладу. Створення надприбутку монополій експлуатацією пролетаріату, селян, ремісників та інших дрібних власників, більшості службовців і трудової інтелігенції означає, що монополістична експлуатація є економічною основою формування широкої антимо-нополістичної коаліції в складі всіх прогресивних сил. Оскільки важливим джерелом прибутків монополій є експлуатація трудящих економічно слаборозвинутих країн, то існує економічна основа об'єднання всіх антимонополістичних сил у широкий фронт боротьби проти світового імперіалізму. В авангарді антимонополістичної коаліції йде пролетаріат на чолі з комуністичними партіями.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |