Вплив боротьби двох світових систем і класової боротьби пролетаріату буржуазних країн на величину прибутку

Маса і норма прибутку монополій були б ще більшими, коли б на них не впливали, по-перше, боротьба між соціалістичною і ка­піталістичною системами, по-друге, класова боротьба робітників у буржуазних країнах. Поглиблення загальної кризи капіталіз­му, зміни у співвідношенні сил двох світових систем на користь соціалізму поставили на порядок денний пи­тання про саме існування капіталістичної системи. Це змушує монополії віддавати певну частину своїх прибутків державі як податки, щоб забезпечити спільні інтереси монополістичного ка­піталу.

Зростання в соціалістичних країнах фонду заробітної плати, суспільних фондів споживання надихає робітників у капіталі­стичних державах на боротьбу за збільшення заробітної плати і витрат держави на соціальні потреби.

Загострення класової боротьби робітників проти капіталістів спричинюється також участю держави в забезпеченні монопо­лістичного надприбутку. Багато страйків трудящих виникає в зв'язку з такими державно-монополістичними заходами, як під­вищення цін порядком «регулювання» їх державою, «заморожу­вання» заробітної плати, закриття підприємств відповідно до державних «планів реорганізації» виробництва. Концентрація в, руках держави значної частки національного доходу перетворює в об'єкт гострої класової боротьби фінансову діяльність держави. Робітників, зайнятих на державних підприємствах, безпосередньо експлуатує сукупний монополістичний капітал.

В умовах державно-монололістичиого капіталізму робітники борються не тільки проти окремих капіталістів і «асоційованого капіталу», втіленого в акціонерних товариствах, а й проти су­купного монополістичного капіталу, представником якого є су­часна буржуазна держава. Конфлікти між підприємцями і ро­бітниками переростають у конфлікти між пролетаріатом і моно­полістичною державою. Тим самим економічна боротьба робіт­ничого класу має тенденцію перерости в боротьбу проти системи державно-монополістичного капіталізму, що особливо яскраво проявляється під час страйків загальнонаціонального масштабу. Це змушує імперіалістичну державу втручатися у відносини між працею і капіталом, часом обмежувати прибутки окремих моно­полій в інтересах збереження і зміцнення капіталістичного ладу.

Створення надприбутку монополій експлуатацією пролетаріа­ту, селян, ремісників та інших дрібних власників, більшості служ­бовців і трудової інтелігенції означає, що монополістична екс­плуатація є економічною основою формування широкої антимо-нополістичної коаліції в складі всіх прогресивних сил. Оскільки важливим джерелом прибутків монополій є експлуатація тру­дящих економічно слаборозвинутих країн, то існує економіч­на основа об'єднання всіх антимонополістичних сил у широ­кий фронт боротьби проти світового імперіалізму. В авангар­ді антимонополістичної коаліції йде пролетаріат на чолі з комуністичними партіями.

Поиск по сайту: