Основна економічна суперечність капіталізму

З розвитком капіталістичного виробництва процес праці набуває більш суспільного ха­рактеру. Суспільний характер процесу пра­ці виявляється насамперед у концентрації засобів виробництва і робочої сили на великих підприємствах під командуванням ка­піталу.

Капіталізм вже на ранніх стадіях свого розвитку — в період кооперації і мануфактури — збільшив масштаби виробництва, розміри підприємств, зосередив на них велику кількість робітни­ків. Значно посилило суспільний характер процесу капіталі­стичного виробництва машинне виробництво. Тут вже безпосе­редньо самі знаряддя праці — велике, потужне обладнання, ма­шини — та використання їх потребують зосередження на підпри­ємствах великої кількості робітників. Водночас із розвитком ма­шинного виробництва значно посилюється суспільний поділ пра­ці. Виникають нові галузі господарства, відокремлюючись від старих, відособлюються й окремі виробничі операції. Взаємозв'я­зок і взаємозалежність між підприємствами, галузями, різними районами посилюються.

Таким чином, товари, що їх виробляють на капіталістичних підприємствах, є результатом спільної праці багатьох сотень і тисяч робітників. Проте результати цього суспільного процесу праці привласнюють капіталісти — монопольні власники засобів виробництва.

Суспільний характер процесу виробництва породжує об'єк­тивну необхідність суспільного контролю за виробництвом в інте­ресах тих, хто створює матеріальні блага. Але цьому суперечить капіталістична власність на засоби виробництва. Суперечність між суспільним характером процесу виробництва і приватнока­піталістичною формою привласнення його результатів і є основ­на економічна суперечність капіталізму. Вона виявляється на­самперед у суперечності між двома класами буржуазного сус­пільства —робітничим класом і класом капіталістів. Це основна класова суперечність капіталізму.

Розвиток капіталістичного виробництва, його укрупнення су­проводиться збільшенням кількості пролетаріату і одночасно по­силенням ступеня його експлуатації; разом з тим, зростає орга­нізованість робітничого класу, його згуртованість, класова само­свідомість, класова боротьба. У ході класових битв пролетаріат організовується, створює свої профспілки і політичні партії, веде економічну, політичну та ідеологічну боротьбу проти капіталізму.

Для наступу на життєві інтереси трудящих і придушення їх­ніх класових виступів капіталісти широко використовують бур­жуазну державу, яка є знаряддям політичної диктатури капіталу. Буржуазна держава проводить у життя антиробітниче законо­давство, спрямоване на обмеження прав профспілок і придушен­ня класової боротьби пролетаріату.

Капіталістичний спосіб виробництва всім ходом свого роз­витку породжує і поглиблює властиві йому внутрішні антагоні­стичні суперечності, поглиблення і загострення яких веде до його загибелі. Могильником капіталізму і творцем нового, комуністич­ного суспільства є робітничий клас. Робітничий клас зайнятий у великому машинному виробництві. Тому він є найбільш орга­нізованим і прогресивним класом. Його корінні інтереси — зни­щення капіталізму і побудова комунізму — єдині з інтересами всіх трудящих і збігаються з ходом історичного розвитку. Здій­снюючи історичну місію революційного перетворення бур­жуазного ладу і створення нового ладу, робітничий клас стає виразником не тільки своїх класових інтересів, а й інтересів усіх трудящих. Він виступає як гегемон усіх сил, що бо­рються проти капіталізму.

Поиск по сайту: