Безпека як економічна категорія

В результаті ознайомлення з матеріа­лом цього розділу читачі повинні засвоїти:

- поняття економічної безпеки;

- її складові елементи;

- функціональні завдання економіч­ної безпеки;

- методи оцінки економічної безпеки;

- процедуру управління ризиками;

- значення ділової розвідки для ус­пішної діяльності підприємства на ринку.

Різноманіття здійснюваних бізнес-процесів сучасними підприємствами у жор­стких конкурентних умовах, розробка ними різних нововведень для залучення якомога більшого числа клієнтів у прагненні отримання якнайвищих прибутків дик­тує необхідність упровадження структур і систем безпеки.

Поняття безпеки у вітчизняній спеціалізованій літературі вражає своєю бага­тозначністю. Однак єдиного підходу до визначення цієї категорії не існує. На прак­тиці найчастіше йдеться про конкретні прикладні поняття: державну безпеку, еко­номічну безпеку чи безпеку інформаційних систем. У науковій роботі Р.В.Четверта­кова здійснений цікавий історичний екскурс щодо виникнення поняття безпеки; в ній автор вказує на зародження поняття безпеки як стану захищеності. У «Тлумач­ному словнику живої великоросійської мови» В.І.Даля безпека визначається як «відсутність небезпеки, надійність». У тлумачному словнику С.І.Ожегова безпека трактується як «стан, за якого не загрожує небезпека, є захист, від неї». На основі такого уявлення про безпеку формувалася як доктрина національної безпеки, так і методологічна основа суспільної безпеки за радянських часів. Такий підхід було покладено в основу функціонування служб безпеки. Однак з набуттям незалежно­сті в нашій державі почав розвиватися новий концептуальний підхід до визначення сутності економічної безпеки. Цей підхід описаний ученим-соціологом Г.В.Іващенком; він, на наш погляд, є найбільш послідовним і дає можливість сформулювати таке поняття безпеки, яке раціонально і несуперечливо пояснює усі випадки його вживання: в контексті безпеки особистості, виробничих процесів, в усіх інших зна­ченнях (таких як політична, військова, радіаційна, екологічна види безпеки тощо).

З іншого боку, використання цього підходу дає можливість розробляти зага­льні доктрини політики, а також спеціальні методики з управління безпекою діяль­ності комерційних об'єктів на основі принципів і взаємозв'язків між суб'єктами цієї діяльності. Аналогічний підхід до визначення безпеки як до «економічної цінності», порівнюваний з неокантианськими ідеями XIX століття, розроблений А.Ю.Сопроновим. У його розумінні безпека, як цінність, не є матеріальною, але вона є значущою.

Завданням будь-якого суб'єкта господарювання є самореалізація, розширене самовідтворення. Самореалізація підприємства відбувається в результаті його взаємодії з факторами зовнішнього середовища, у ході здійснення конкретної дія­льності. Сам суб'єкт господарювання виступає в цьому процесі як активна сторона. Він прагне опанувати передумовами своєї самореалізації для можливості здійс­нення контролю, що, власне, і створює безпеку його діяльності. Це означає, що безпека не є станом захищеності інтересів суб'єкта господарювання, вона створює контрольовані ним передумови функціонування.

Безпека, таким чином, є специфічною сукупністю умов діяльності. Знаходи­тися в безпеці, означає - знаходитися в безпечних умовах, контрольованих під­приємством в процесі своєї діяльності (у процесі самореалізації).

Необхідно відрізняти об'єктивну безпеку (сприятливі умови) від суб'єктивного представлення про сукупність умов як безпечних (контрольованих підприємством).

Забезпечення безпеки підприємства є процесом створення сприятливих умов його діяльності, процесом оволодіння необхідними передумовами власного існу­вання, процесом створення умов реалізації його інтересів, досягнення поставле­них цілей, в основі яких лежать його цінності. Отже, безпечними є такі умови, за яких суб'єкти господарювання зберігають і відтворюють свої цінності. Забезпечен­ня безпеки як процесу оволодіння передумовами функціонування є одночасно процесом реалізації волі суб'єкта як здатності контролювати умови власного існу­вання. Воля і безпека - це взаємозалежні явища, які утворюють фундаментальні аспекти соціального буття і є найважливішими характеристиками соціальних су­б'єктів. Оскільки для кожного суб'єкта кількість умов його самореалізації є практич­но необмеженою, а його можливості завжди обмежені (тому кінцеві), мова може йти тільки про певний рівень безпеки (відносну безпеку) суб'єкта через неможли­вість контролю всіх передумов власного існування.

Якщо застосовувати поняття безпека в контексті безпеки діяльності підпри­ємства, то характеристика її складових елементів залежить від класифікації здійс­нюваних ним видів діяльності. Переходячи до категорії економічної діяльності під-

приємства, слід визначити, що основними передумовами його функціонування є ресурси, потрібні для задоволення потреби в самореалізації (виживанні, існуванні та розвитку), а також наявність конкурентного середовища. Зважаючи на те, що ресурси є обмеженими, а потреби необмежено зростають у зв'язку з розвитком і самореалізацією економічного суб'єкта, повністю задовольнити ці потреби немож­ливо. Наявність конкурента, який має власні життєво важливі інтереси і відповідні їм потреби, ускладнює ситуацію через його прагнення використовувати і контро­лювати ті ж самі ресурси. При наявності сторонніх ресурсів потреби кількох суб'єк­тів перетинаються в процесі їх економічної діяльності, і виникає конфлікт відносно до прав на ресурси, тобто з'являється конкуренція. Таким чином, безпека одного суб'єкта залежить від безпеки іншого суб'єкта.

Отже, можна констатувати, що загрози виникають через конфлікт інтересів з приводу володіння чи контролю за використанням ресурсів. Тобто для того, щоб підприємству забезпечити власну безпеку необхідно усвідомити прагнення конку­рентів - джерел загроз, їх інтересів, потреб у ресурсах, а також наявності, кількості та якості ресурсів, контрольованих ними чи наявних на ринку.

10.2. Поняття економічноїбезпеки підприємства, її види та характеристикаскладових елементів

За ринкових умов господарювання вирішального значення набуває економіч­на безпека всіх суб'єктів підприємницької та інших видів діяльності. Для того щоб підприємству успішно функціонувати на ринку, йому необхідно:

- мати достатню кількість постійної клієнтури, яка бажає співпрацювати з підприємством на довгостроковій основі;

- володіти високою конкурентоспроможністю і значними конкурентними пе­ревагами на ринку;

- мати перспективи на ринку;

- налагодити управлінські, виробничо-господарські, техніко-технологічні та інші процеси усередині підприємства;

- підібрати кваліфікований і добре вмотивований персонал;

- забезпечити відсутність проблем з владними державними структурами.

Кожне підприємство унікальне, і у кожного керівника є власне представлення про його процвітання. Крім цього, є бажання, щоб фінансовий стан підприємства був стійким, і воно мало перспективи розвитку на ринку. Принаймні, будь-які зміни зовнішнього середовища не повинні суттєво вплинути і докорінно змінити діяль­ність підприємства, привівши його до банкрутства. Саме такий стан підприємства відповідає «прийнятній економічній безпеці».

Економічна безпека підприємства - це такий стан справ на підприємстві, що визнається керівництвом і власниками як задовільний (прийнятний, бажаний, цільовий) і може підтримуватися протягом визначеного часу.

У цьому визначенні є три суттєвих аспекти, на які слід звернути увагу:

1. Залежність керівництва і власників від пріоритетів і системи цілей. Напри­клад, як критерії безпеки можуть використовуватися суперечливі вимоги: мінімаль­ний ризик і прибутковість вкладення інвестицій.

2. Часовий аспект, який означає, що рівень безпеки підприємства може змі­нюватися з часом внаслідок змін зовнішнього і внутрішнього середовищ підприєм­ства, а також внаслідок прийнятих управлінських рішень.

3. Економічна безпека може бути тактичною чи короткостроковою.

Отже, економічна безпека підприємства - це такий стан корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, інформації, технології, техніки, устаткування, інших майнових прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного соціа­льного і науково-технічного розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негатив­ним впливам.

Необхідність постійного дотримання економічної безпеки обумовлена наяв­ним для кожного суб'єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення поставлених цілей. Рівень економічної безпеки за­лежить від того, наскільки ефективно керівництво підприємства спроможне уник­нути можливих загроз і ліквідувати наслідки окремих негативних впливів зовніш­нього і внутрішнього середовищ.

Джерелами негативних впливів на економічну безпеку можуть бути:

1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств-конкурентів);

2) збіг обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринку, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо).

Залежно від передумов функціонування підприємства на ринку негативні впливи на економічну безпеку можуть мати об'єктивний і суб'єктивний характер.

Об'єктивними вважаються такі негативні впливи, які виникають проти волі конкретного підприємства або його окремих працівників.

Суб'єктивні впливи мають місце внаслідок неефективної роботи підприємст­ва в цілому або окремих його працівників (передусім керівників і функціональних менеджерів).

Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тому, щоб гаран­тувати його стабільне та максимально ефективне функціонування, а також висо­кий потенціал розвитку в перспективі.

До основних функціональних завдань економічної безпеки відносять:

- забезпечення високої ефективності роботи, фінансової стійкості та неза­лежності підприємства;

- забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурен­тоспроможності технічного потенціалу підприємства;

- досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;

- досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та ефективне викорис­тання його інтелектуального потенціалу;

- мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяль­ності на стан навколишнього середовища;

- ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів;

- якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

- забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досяг­нення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів під­приємства та його функціональних відділів.

Економічна безпека як системне поняття передбачає формування певних структуроутворюючих елементів і загальної схеми її організації.

Загальна схема процесу організації економічної безпеки включає такі дії (за­ходи), що здійснюються послідовно чи одночасно:

- формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, ін­формації, технології, устаткування та інших майнових прав);

- стратегічне прогнозування та планування економічної безпеки за функціо­нальними складовими;

- стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

- тактичне планування економічної безпеки за функціональними складовими;

- тактичне планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

- оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства;

- здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;

- загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки.

До структуроутворюючих елементів економічної безпеки підприємства відносяться такі складові, як:

- фінансова (досягнення найбільш ефективного використання наявних кор­поративних ресурсів);

- інтелектуальна (збереження і розвиток інтелектуального потенціалу);

- кадрова (ефективне управління персоналом);

- техніко-технологічна (відповідність застосовуваних технологій сучасним вимогам виробництва);

- політико-правова (всебічне правове забезпечення діяльності підприємства відповідно до норм чинного законодавства);

- інформаційна (ефективне інформативно-аналітичне забезпечення госпо­дарської діяльності підприємства);

- екологічна (дотримання чинних екологічних норм і стандартів);

- силова (забезпечення фізичної безпеки персоналу та майна підприємства).

Тільки за умов здійснення в повному обсязі зазначених вище дій (заходів) за вказаними структуроутворюючими елементами можна буде досягти належного рів­ня економічної безпеки підприємства.

10.3. Аналіз рівня економіч­ної безпеки підприємства

В економіці підприємства та теоретич­ній економічній науці розроблено, а в гос­подарській практиці випробувано загальну методологію оцінки рівня економічної без­пеки підприємства.

Економічну безпеку пропонується оцінювати на підставі порівняння можливої величини завданої шкоди підприємству та ефективності заходів щодо запобігання цій шкоді. Сукупний критерій економічної безпеки будь-якого суб'єкта господа­рювання (k_ЕБ) можна розрахувати, користуючись формулою (10.1):

(10.1)

де k_ЕБ - величина окремого критерію за і-ю функціональною складовою;

d_i - питома вага (значимість) і-ої функціональної складової;

п - кількість функціональних складових економічної безпеки підприємства.

Оцінка рівня економічної безпеки здійснюється шляхом порівняння розрахун­кових значень (k_ЕБ) з реальними величинами цього показника по підприємству в цілому, а також (коли це можливо) порівняно з аналогічними суб'єктами господа­рювання відповідних галузей економіки.

Оцінка ефективності діяльності структурних підрозділів підприємства, які за­безпечують економічну безпеку, з використанням даних про витрати на запобіган­ня можливим негативним впливам та про розміри відверненої і заподіяної шкоди, об'єктивно (на основі економічних розрахунків) характеризує результативність їх діяльності. Така оцінка ефективності роботи структурних підрозділів суб'єкта гос­подарювання, які забезпечують економічну безпеку, здійснюється з використанням наступних показників:

1) витрати на здійснення попереджувального заходу;

2) розмір відверненої шкоди;

3) розмір заподіяної шкоди;

4) ефективність здійсненого попереджувального заходу (визначається як різ­ниця значень відверненої та заподіяної шкоди, віднесена до витрат на здійснення попереджувального заходу).

Для більшої наочності та зручності користування зазначені вище показники доцільно подавати у табличному форматі.

10.4. Роль економічної без­пеки в управлінні ризиками на підприємстві

Кожен керівник усвідомлює, що стан підприємства не може на 100% відповідати бажаному результату. Причина цього по­лягає в тому, що підприємство функціонує в агресивному ринковому середовищі, яке постійно виводить його зі стійкого стану. Агресивність середовища полягає в наборі ризиків, обумовлених будь-якою подією.

Ризик - це можливість відхилення значення будь-якого параметра виробни­чої, ринкової, фінансової системи від заданого цільового значення на величину, що перевищує припустиме відхилення цього параметра. Під терміном «система» розуміється будь-який комплекс взаємозалежних елементів, що має специфічний набір параметрів (табл. 10.1).

Параметрами можуть бути зовсім різні кількісні та якісні характеристики. При їх порівнянні передбачається встановлення припустимого значення відхилення.

Підприємству необхідно розробити визначену модель поведінки, орієнтовану на мінімізацію (запобігання) ризиків та наслідків їх прояву. Власне така поведінка, орієнтована на забезпечення бажаного рівня економічної безпеки, і є управлінням ризиками на підприємстві.

Процедура управління ризиками складається з чотирьох етапів.

ЕТАП 1. Аудит ризиків з метою виявлення несприятливих для підпри­ємства подій.

Мета такого аудиту полягає у виявленні та класифікації ризиків, а також їх кількісній оцінці та прогнозуванні наслідків їх прояву для підприємства. Необхідно систематизувати інформацію співробітників підприємства щодо виникнення мож­ливих ризиків, а також здійснити діагностику ризиків за спеціальними методиками. При цьому визначаються їх припустимі і граничні значення. У результаті аудиту ризиків може з'ясуватися, що реальна карта ризиків відрізняється від тієї, яку може (інтуїтивно і несистематизовано) уявити собі керівник підприємства. Також може з'ясуватися, що:

- підприємство досить ризиковано керує фінансами: не аналізується дебі­торська заборгованість, не здійснюється вплив на дебіторів, значною є фінансова залежність від сторонніх організацій, не аналізується ефективність використання власних і залучених засобів, непродумано здійснюється вибір джерел фінансування;

- можливим є поглинання підприємства чи втрата контролю над ним;

- відсутність ініціативи керівництва щодо необхідності диверсифікації може призвести до нестабільного положення на ринку;

- договірна (на замовлення) робота підприємства створює ґрунт для зло­вживань несумлінним контрагентам;

- підприємство має збиткові виробництва тощо.

ЕТАП 2. Розробка сценарного аналізу управління ризиками.

Управління ризиками повинне бути економічно доцільним. Це означає, що антиризикові заходи повинні бути продуманими для запобігання можливим втра­там унаслідок несприятливих подій. Тому вкрай необхідне здійснення аналізу для виявлення ризиків, яким доцільно протидіяти, і ризиків, які можна прийняти.

ЕТАП 3. Розробка заходів щодо мінімізації ризиків

Для ризиків, яким необхідно протидіяти, розробляються антиризикові заходи. Спектр способів протидії ризикам надзвичайно широкий. Виділяють кілька груп та­ких заходів:

1. Відмова від прийняття ризику означає відмову від здійснення проекту чи зміну способу його реалізації.

2. Зниження рівня ризикованості діяльності передбачає розробку конкретних організаційно-технічних заходів на основі опрацьованих планів і програм.

3. Страхування ризиків передбачає формування страхових запасів зовнішні­ми організаціями та їх компенсаційне використання.

4. Прийняття (поглинання) ризиків передбачає формування страхових запасів підприємством.

ЕТАП 4. Створення організаційного механізму управління ризиками.

Як правило, таким механізмом є система управління ризиками, функціями якої є:

- моніторинг і оцінка ризиків підприємства;

- розробка антиризикових заходів;

- забезпечення реалізації антиризикових заходів.

Слід зазначити, що управління ризиками не є панацеєю від усіх проблем: во­но не позбавляє підприємство від ризиків, однак відкриває керівництву вагомі пер­спективи, а саме дає можливість:

- розглядати здійснювану діяльність крізь призму прояву всіх ризиків;

- передбачати несприятливі події і заздалегідь вживати дієвих заходів;

- зменшити наслідки прояву окремих ризиків;

- цілком уникнути певних втрат і скористатися наданими можливостями.

Якщо ризиками не управляти, то підприємство приречене на реактивну пове­дінку. У кращому випадку це призведе до зайвих втрат і невиправданих витрат.

У країнах з розвинутим підприємницьким середовищем управління ризиками і економічною безпекою досить поширене. В останні роки цьому приділяється знач­на увага і на вітчизняних підприємствах. Для вітчизняних підприємств управління ризиками набагато актуальніше, ніж для закордонних, оскільки вітчизняні бізнес-технології знаходяться на стадії формування і переходу до цивілізованого бізнесу. Як вже зазначалося, на ефективність діяльності підприємства впливає також під­приємницьке середовище, яке сьогодні є надзвичайно нестабільним й обумовлює набагато більший систематичний ризик, ніж на Заході. Це стосується і держави, і виконавчої дисципліни, й існуючих підходів до здійснення бізнесу, і особливостей менталітету.

Таким чином, управління ризиками - це суттєва внутрішня конкурентна пере­вага суб'єкта господарювання, яка має не тільки тактичний, але і стратегічний ха­рактер. Це сукупність заходів, які вживають не для порятунку, а для забезпечення стійкого і надійного розвитку бізнесу; це стратегічні інвестиції в надійність і якість управління, в економічну безпеку підприємства.

Поиск по сайту: