Фактори впливу на конкурентоспроможність продукції підприємства

Критеріями оцінки конкуренто­спроможності продукції на ринку є фак­тори, які визначають його кон'юнктуру:

- наявність споживачів певного виду продукції;

- кількість конкурентів, які випуска­ють аналогічну продукцію;

- обсяги виробництва й реалізації продукції підприємств-конкурентів у цілому (ємність ринку) та кожного окремо взятого підприємства;

- важливість для конкурентів «панування» на тому сегменті ринку, який вже опанований чи планується до «завоювання»;

- основні напрямки конкурентної боротьби на ринку;

- оцінка стратегічної діяльності конкурентів (контроль за каналами збуту та діяльністю підприємств-постачальників з метою зниження рівня витрат);

- політика горизонтальної інтеграції (з метою виявлення можливостей про­ведення контролю та управління сектором певної галузі);

- розмаїття методів конкуренції (ціни, якість, технологічний рівень, дизайн продукції, сервісні послуги, імідж підприємства, бренд, товарний знак тощо);

- стабільність попиту на продукцію підприємства в кожному сегменті ринку.

У сучасних умовах функціонування вітчизняних підприємств на ринку цінова конкуренція змінилась неціновою, тобто конкуренцією технічного та якісного рівня продукції. У конкурентній боротьбі за ринки збуту перемагає не той товаровироб­ник, який пропонує нижчі ціни, а той, який пропонує вищу якість, оскільки високо­якісна продукція більш практична у використанні. При цьому роль ціни не зменшу­ється, вона є найвпливовішим критерієм максимізації прибутку.

Конкурентоспроможна продукція повинна характеризуватися конкурентними перевагами, які поділяються на два основних види:

- найнижчі витрати;

- диференціація товарів.

Конкурентна перевага у вигляді найнижчих витрат відображає здатність під­приємства розробляти, випускати і продавати товар з мінімальними витратами по­рівняно з конкурентами.

Диференціація товарів визначає здатність підприємства забезпечити покуп­ця унікальною цінністю у вигляді продукції нової якості, особливих споживчих вла­стивостей чи післяпродажного обслуговування.

Конкурентоспроможність продукції характеризують показники попиту на неї, а економічний ефект виражається величиною отриманого прибутку від реалізації

продукції на ринку. Крім цього, рівень конкурентоспроможності продукції підприєм­ства визначають такі економічні показники, як:

1) динаміка продажу продукції у вартісному та натуральному відтворенні (пе­ревищення темпів зростання вартісного обсягу продукції з урахуванням інфляцій­ного підвищення цін над зростанням її фізичного обсягу свідчить про підвищення попиту на неї);

2) рентабельність реалізації продукції на ринку (збільшення такого показника вказує на підвищення конкурентоспроможності продукції);

3) відношення обсягів реалізованої продукції до вартості матеріально-виробничих запасів (зменшення цього показника свідчить про уповільнення оборотності за­пасів через зниження попиту на продукцію або збільшення матеріальних запасів);

4) відношення обсягів реалізованої продукції до обсягів нереалізованої про­дукції (зменшення цього показника свідчить про скорочення попиту або понаднор­мове виробництво продукції);

5) відношення обсягів реалізованої продукції до дебіторської заборгованості, яке відображає обсяги комерційних кредитів, наданих покупцям (чим вищий попит на продукцію, тим нижчий розмір кредиту, менша дебіторська заборгованість);

6) кількість замовлень на виготовлення продукції, обсяг яких характеризує рі­вень попиту на неї;

7) завантаження виробничих потужностей виготовленням продукції (зниження попиту викликає зменшення даного показника);

8) обсяги й напрями капіталовкладень (показник відтворює ступінь спряму­вання капітальних інвестицій на виробництво найперспективніших і конкурентосп­роможних видів продукції).

З точки зору покупців, конкурентоспроможною вважається продукція, яка від­різняється максимальним порівняно з аналогами відношенням корисного ефекту до витрат на її придбання та використання.

Систематизація факторів впливу на конкурентоспроможність продукції під­приємства на ринку наведена у вигляді інтегральної схеми (рис. 5.1).

Економічні фактори характеризують основні економічні та споживчі влас­тивості продукції (ціну, собівартість, рівень попиту на неї тощо) і відтворюються в показниках загальних витрат на придбання та експлуатацію продукції за весь тер­мін її служби.

Класифікаційні фактори (параметри призначення продукції використо­вуються для визначення приналежності продукції до відповідного класу за рядом ознак (видом продукції, її призначенням, змістом, новизною).

Техніко-технологічні фактори визначають конструктивні властивості про­дукції і регламентуються технологічними стандартами випуску продукції, які відпо­відають стандартам і нормам, діючим в країні та поза її межами.

Рис. 5.1. Гоупування факторів впливу на конкурентоспроможність продукції підприємства на ринку

Нормативно-правові (юридичні) фактори визначають правову захище­ність продукції на ринку.

Ергономічні фактори характеризують властивості продукції в процесі її ви­користання людиною (гігієнічні, антропометричні, психофізичні).

Естетичні фактори відображають виразність і досконалість зовнішнього вигляду продукції, особливості її сприйняття споживачами в процесі експлуатації (насиченість кольорів, дизайн, зручність у використанні).

Організаційні фактори призначені для оцінки умов здійснення платежів за придбання продукції, періодичності і терміновості постачань, термінів та умов га­рантії, сервісного обслуговування тощо.

До нецінових факторів, які безпосередньо впливають на забезпечення кон­курентоспроможності продукції, слід віднести унікальність, ефективність бази для поширення інформації про продукцію, динамізм збуту і можливість швидкого реа­гування на ринкові досягнення.

При оцінці конкурентоспроможності продукції розглядають властивості влас­ного і конкуруючих товарів. Численні способи визначення конкурентоспроможності продукції оперують групами показників -її якісними і кількісними параметрами.

5.3. Методологічні засади оцінки конкурентоспро­можності продукції

При визначенні конкурентоспромож­ності продукції треба виходити з таких ос­новних методологічних засад: