|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
З етап. Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємстваВ цьому підрозділі необхідно оцінити ресурсний потенціал підприємства, зокрема ступінь його забезпеченості трудовими і сировинними ресурсами. Ступінь забезпеченості трудовими ресурсами оцінюється шляхом розрахунку чисельності персоналу, для чого попередньо складають баланс робочого часу одного облікового працівника, виходячи з графіка його роботи, користуючись зразком, наведеним в таблиці 8.1 з урахуванням завдання індивідуального варіанта. Розрахунки облікової чисельності основних виробничих працівників (ЧПР) та загального річного фонду оплати їх праці (ФОППР) виконуються за вихідними даними, наведеними у Додатку Б. За формулою (8.14) обчислюється штат основних виробничих працівників (їх облікова чисельність) (ЧПР). Обчисливши потрібну чисельність виробничих працівників, їх необхідно розподілити на відповідні категорії, тобто на основних виробничих працівників (ЧОСН), допоміжних працівників (ЧДОП) та черговий і ремонтний персонал (ЧРЕМ) за відсотковими даними, наведеними в Додатку Б. Для того, щоб оцінити ступінь забезпеченості виробництва трудовими ресурсами чи визначити можливу потребу для залучення додаткових працівників, необхідно скласти штатний розклад основних виробничих працівників за професійно-кваліфікаційною ознакою та графік змінності (за умов багатозмінного режиму роботи підприємства) згідно з даними, наведеними в Додатках А і Б. Річний фонд оплати виробничих працівників (ФОППР) слід розраховувати за формулою (8.32). За результатами обчислень складається річний перелік трудових витрат підприємства на оплату праці всіх категорій працівників (основних, допоміжних робітників та черговий і ремонтний персонал) у вигляді таблиці 8.4. Для розрахунку загальної чисельності керівників, спеціалістів і службовців (ЧУПР) необхідно скористатися формулою (8.44), отриманою експериментальним шляхом для підприємств лакофарбової галузі хімічної промисловості: (8.44) де - коефіцієнт галузевої специфіки виробництва (для підприємств лакофарбової галузі хімічної промисловості А - 0,6). Таблиця 8.4 Склад, чисельність та фонд заробітної плати виробничих працівників підприємства
Обчисливши загальну чисельність управлінців, їх необхідно розподілити на відповідні категорії керівників (ЧК), спеціалістів (ЧСП) і службовців (ЧСЛ) за обійнятими посадами, скориставшись наведеними в Додатку В відсотковими даними. Фонд оплати праці керівників, спеціалістів і службовців (ФОПУПР) розраховують, виходячи з даних, наведених в Додатку В і формули (8.33). Для оцінки ступеня забезпеченості виробництва керівниками, спеціалістами та службовцями необхідно скласти їх штатний розклад за обійнятою посадою відповідно до наведених в Додатку В даних. Результати розрахунків слід звести до табл. 8.5. За результатами розрахунків та складених штатних розкладів пропонується побудувати організаційну структуру управління виробництвом і підприємством (орієнтовний приклад наведений в Додатку Ж). Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства також включає оцінку ступеня витратності виробництва за показником собівартості виготовленої продукції. Розрахунки виробничої собівартості фактичного обсягу товарної продукції та одиниці продукції здійснюються шляхом підсумовування всіх витрат, які виникають в ході її виготовлення і заносяться до таблиці, яка має формат табл. 8.2 на основі інформації, що міститься у Додатку 3. Таблиця 8.5 Розрахунок річного фонду оплати праці адміністративно-управлінського апарату
Для того щоб знайти загальні витрати у вартісному вираженні на основну сировину та матеріали, напівфабрикати, паливо та енергію (за їх різновидами) в собівартості продукції (ССМ), необхідно скористатися формулою (8.34). Методика розрахунку витрат на оплату праці основних виробничих працівників, безпосередньо зайнятих виготовленням цільової продукції була наведена вище у вигляді формули (8.32). Річна сума цих витрат обчислена в другому рядку стовпця 9 табл. 8.4. Для розрахунку статті «Відрахування від заробітної плати основних виробничих працівників» необхідно обчислили всі передбачені чинним законодавством виплати до соціальних фондів за ставкою 38% від нарахованої суми їх річного фонду оплати праці. Калькуляційна стаття «Витрати на підготовку та освоєння виробництва» містить низку витрат на проектування виробів, на розробку і документальне оформлення нормативів праці, норм витрат сировини і матеріалів, на коригування технічної документації (їх сума наведена в Додатку Л). Стаття «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання» включає: - фонд оплати праці допоміжного, чергового та ремонтного персоналу підприємства (їх річна сума обчислена в четвертому та шостому рядках стовпця 9 табл. 8.4); - відрахування в соціальні фонди, сума яких складає 38% від суми їх річного фонду оплати праці; - амортизаційні відрахування (Аi) за нормами, встановленими в розділі 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від середньорічної вартості виробничого обладнання, транспортних засобів та цінного інструменту (тобто II, III та IV груп основних виробничих фондів) (ФСРі), вони обчислюються за формулою (8.45) за даними Додатку Д: (8.45) де НАі - норма амортизаційних відрахувань відповідної і-ої групи основних виробничих фондів підприємства (дані Додатку Д). В свою чергу середньорічна вартість вказаних об'єктів основних виробничих фондів по групах (Фсрі) обчислюється за формулою (8.46): (8.46) де ФПРі - вартість основних виробничих фондів підприємства на початок року по групах (дані Додатку Д), грн; ФВВі - вартість введених у виробництво протягом року основних виробничих фондів по групах (дані Додатку Д), грн; ФВИБі - вартість вилучених з виробництва протягом року основних виробничих фондів по групах (дані Додатку Д), грн; Т1 - кількість повних місяців служби обладнання протягом року від моменту його впровадження у виробництво до кінця поточного періоду по групах (дані Додатку Д), місяців; Т2 - кількість повних місяців, протягом яких обладнання не працює від моменту його вилучення з виробництва до кінця поточного періоду по групах (дані Додатку Д), місяців; - витрати на поточний ремонт виробничого обладнання, транспортних засобів та цінного інструменту (II, III та IV груп основних виробничих фондів), які в індивідуальному завданні пропонується взяти в розмірі 5% від їх середньорічної вартості (ФСРі), обчисленої за даними Додатку Д. При розрахунку статті «Цехові витрати» підсумовують такі витрати: - фонд оплати праці керівників, спеціалістів і службовців (їх річна сума обчислена в сьомому рядку стовпця 7 табл. 8.5); - відрахування в соціальні фонди, сума яких складає 38% від суми річного фонду їх оплати праці; - амортизаційні відрахування (Aі) за нормами, встановленими в розділі 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від середньорічної вартості будівель і споруд (тобто І групи основних виробничих фондів підприємства), обчислені за формулою (8.45) за даними Додатку Д; - витрати на ремонт будівель і споруд (тобто І групи основних виробничих фондів підприємства), які в індивідуальному завданні приймаються в сумі 2% від їх середньорічної вартості, обчисленої за формулою (8.46) за даними Додатку Д, - витрати на охорону праці всіх категорій працівників, наведені в Додатку Л. Сума всіх наведених вище витрат складає цехову собівартість продукції. До складу статті «Загальновиробничі витрати» відносять витрати на науково-дослідні та випробувальні роботи; витрати на охорону навколишнього середовища, геологорозвідувальні роботи; витрати на стандартизацію і сертифікацію продукції тощо. їх сума наведена в Додатку Л. Цехова собівартість продукції з урахуванням загальновиробничих витрат утворює виробничу собівартість виготовленої продукції. На підставі внесеної до табл. 8.2 інформації здійснюються аналітичні розрахунки головних витратних показників роботи підприємства: а) наводиться перелік та обчислюється сума умовно-змінних витрат (СУЗ) у собівартості продукції за формулою (8.35); б) наводиться перелік та обчислюється сума умовно-постійних витрат (СУП) у собівартості продукції за формулою (8.36). Після розрахунку суми умовно-змінних та умовно-постійних витрат на виробництво продукції слід обчислити їх питому вагу в загальній виробничій собівартості продукції за формулами (8.37-8.38). Перед тим, як зробити висновок щодо ефективності виробничої програми підприємства, слід обчислити ціну виготовленої підприємством продукції (ЦОД) за формулою (8.47), виходячи із запланованого нормативного рівня рентабельності продукції (RH): (8.47) де СОД - виробнича собівартість одиниці виготовленої продукції (сума обчислена у вісімнадцятому рядку стовпця 5 табл. 8.2); ПДВ - сума податку на додану вартість, яка відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» обчислюється за ставкою 20%; RН - нормативний рівень рентабельності продукції (дані Додатку Л). На основі обчислених показників робиться висновок щодо матеріалоємності (Mє), енергоємності (Еє), зарплатоємності (ЗПЄ) та амортизаційної ємності (Ає) досліджуваного виробництва за формулами (8.39-8.42). На підставі одержаної калькуляції необхідно розрахувати беззбитковий (критичний) обсяг виробництва (QБ) для умов поточного економічного стану підприємства за формулою (8.48): (8.48) де СУП - сума умовно-постійних витрат на фактичний річний обсяг виробництва продукції, грн; СЗМод - сума умовно-змінних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції, грн / тонну; За підсумками розрахунків виконується рис. 8.4 з дотриманням відповідного масштабу, обумовленого вихідними даними індивідуального варіанта завдання. Ефективний обсяг виробництва продукції (QЕФ) необхідно розрахувати, виходячи із суми планового прибутку (ППЛ), що його одержує підприємство при заданому нормативному рівні рентабельності (RН), тобто за формулою (8.49): (8.49)
Рис. 8.4. Визначення беззбиткового та ефективного обсягів виробництва Значення планового прибутку наведені разом із показником нормативної рентабельності продукції в Додатку П. Після винайдення беззбиткового та ефективного обсягів виготовлення продукції необхідно порівняти їх з фактичними обсягами виробництва, заданими в кожному окремому варіанті індивідуального завдання і зробити висновки. 4 етап. Аналіз виробництва в системі «витрати - обсяги виробництва - прибуток» на підприємстві Для того щоб зробити остаточні висновки щодо ефективності господарювання підприємства у внутрішньовиробничому середовищі в системі «витрати - обсяги виробництва - прибуток», слід визначитися із системою критеріальних показників, за якими буде здійснюватися цей аналіз. В нашому випадку доцільно буде зупинитися на наступному переліку показників, що визначають ефективність чинного внутрішнього економічного механізму: а) обсяг виготовленої продукції в натуральному вираженні (виробнича програма підприємства) QФ (дані індивідуального варіанта Додатку А); б) обсяг товарної продукції підприємства (ТП), яка розраховується як добуток ціни одиниці продукції (ЦОД) на її обсяг в натуральному вираженні (QФ); в) фондовіддача (fB), яка розраховується шляхом ділення обсягів товарної продукції (ТП) на середньорічну вартість основних виробничих фондів підприємства (ФСР), тобто за формулою (8.50): (8.50) г) фондоємність (fє), яка розраховується як показник, зворотний показнику фондовіддачі, тобто за формулою (8.51): (8.51) ґ) собівартість обсягу виготовленої продукції СЗАГ (сума витрат, обчислена в вісімнадцятому рядку стовпця 7 табл. 8.2); д) собівартість одиниці виготовленої продукції СОД (сума витрат, обчислена в вісімнадцятому рядку стовпця 5 табл. 8.2); є) витрати на 1 грн товарної продукції (zТП) розраховуються шляхом ділення собівартості товарної продукції (СЗАГ) на її обсяг (ТП), тобто за формулою (8.52): (8.52) є) продуктивність праці виробничих працівників (ПТПР) та продуктивність праці всього виробничо-промислового персоналу (ПТВПЛ), які розраховуються шляхом ділення виготовленої товарної продукції (ТП) на кількість виробничих працівників (ЧПР) чи штат виробничо-промислового персоналу (ЧВПП) за формулами (8.53-8.54): (8.53) (8.54) ж) фондоозброєність праці (fП) - співвідношення активної частини середньорічної вартості основних виробничих фондів ФСР (II, III, IV) (тобто II, III та IV груп основних виробничих фондів за наведеними в Додатку Д даними) і чисельності виробничо-промислового персоналу підприємства (ЧВПП) - розраховується за формулою (8.55): (8.55) з) фактичний прибуток від господарської діяльності підприємства (ПФ), який пропонується розраховувати в цій роботі як різницю між обсягом товарної продукції (ТП), її собівартістю (СЗАГ), податком на додану вартість (ПДВ), та податком на прибуток (ПП), тобто за формулою (8.56). Враховуючи той факт, що підприємство не має жодних пільг і функціонує відповідно до норм чинного законодавства (ПДВ сплачується за ставкою 20%, а податок на прибуток - за ставкою 25%), спрощений варіант розрахунку чистого прибутку наведений у другій частині формули (8.56). Отриманий показник чистого прибутку слід порівняти із запланованим прибутком (ППЛ) і зробити висновки: (8.56) і) фактична рентабельність виготовленої продукції (R0), яка розраховується шляхом ділення фактично отриманого прибутку (ПФ) на сукупні витрати на її виробництво (СЗАГ), тобто за формулою (8.57), і потім порівнюється з нормативним рівнем рентабельності (RH), вказаним в Додатку Л: (8.57) Згідно з отриманими результатами слід зробити висновок щодо ефективності досліджуваного виробництва на конкретному підприємстві, визначивши можливі напрямки поліпшення існуючої ситуації. В індивідуальній роботі необхідно також на базі здійсненого на попередньому етапі аналізу в системі показників «витрати - обсяги виробництва - прибуток» вказати на можливі шляхи поліпшення ситуації, що склалася на підприємстві у виробничій сфері. Для підвищення ефективності чинного економічного стану підприємства передбачені наступні заходи: а) розширення обсягу виробництва продукції внаслідок додаткового введення в дію прогресивного парку обладнання, техніко-економічні показники якого відповідають сучасним вимогам здійснення господарської діяльності; б) удосконалення технології виробництва продукції, за рахунок чого можливо досягти зміни (зменшення чи збільшення) норм витрат сировини та основних матеріалів; застосування дешевших чи дорожчих матеріалів за попередньою домовленістю з постачальником; зниження чи зростання витрат електроенергії на технологічні потреби; в) оптимізація завантаження основного технологічного устаткування, що дозволяє підвищити коефіцієнт використання наявних потужностей. Але впровадження намічених заходів потребує: - додаткових капіталовкладень на придбання додаткового нового технологічного устаткування; - додаткових одноразових витрат на удосконалення технології; - залучення до виробництва певної кількості основних виробничих робітників внаслідок автоматизації виробництва та встановлення прогресивного парку обладнання, кваліфікація яких дає можливість ефективно його експлуатувати. Внаслідок цього відбудуться зміни собівартості продукції за такими статтями: - зниження чи зростання витрат на сировину, матеріали, енергію тощо; - зростання витрат на заробітну плату основних виробничих працівників та на відрахування від їх заробітної плати у відповідні соціальні фонди; - зростання витрат на амортизацію. Всі ці зміни необхідно обчислити у вартісних показниках відповідно до удосконаленого стану економічного розвитку підприємства. Але разом з тим, слід брати до уваги той факт, що оскільки будь-яке підприємство діє не відокремлено від інших суб'єктів господарювання, а в тісному взаємозв'язку з ними та з державою (особливо в законодавчий сфері), а також із постачальниками, торговельними посередниками і кінцевими споживачами продукції, необхідно врахувати наступні зміни: а) постачальники можуть підвищити ціни на сировину; б) держава підвищує тарифи на споживання електроенергії; б) підвищення рівня мінімальної заробітної плати державою змушує підприємство підвищувати заробітну плату всім категоріям працівників; в) внаслідок підвищеної вибагливості споживачів до вироблюваних товарів підприємству слід безперервно здійснювати маркетингові дослідження для того, щоб воно могло з високим ступенем ймовірності розраховувати на те, що вироблена понад фактичного обсягу продукція буде реалізована. Для розрахунку наслідків вказаних вище змін необхідно скористатися інформацією, що міститься у Додатку М, і здійснити відповідні розрахунки у порядку, визначеному в індивідуальній роботі етапами 2 і 3. Остаточний підсумок здійснених розрахунків полягає в зіставленні основних економічних показників ефективності чинного та удосконаленого економічного стану виробництва на досліджуваному підприємстві. За даними розрахунків, здійснених за напрямками, вказаними в Додатку М, необхідно скласти підсумкову таблицю (табл. 8.6), яка характеризуватиме наслідки їх впровадження (зростання ефективності, або її зменшення). Таблиця 8.6 Розрахунок ефективності чинного та удосконаленого економічного стану підприємства
Економічний ефект від впроваджених заходів (£) слід обчислити за методикою, представленою формулою (8.58): (8.58) де ЕН - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень, який в індивідуальній роботі приймається ЕН = 0,1; К1 та К2 - питомі капіталовкладення чинного та удосконаленого економічного стану підприємства відповідно, які розраховуються шляхом віднесення середньорічної вартості основних виробничих фондів до фактичного випуску продукції в натуральному відтворенні (тобто до виробничої програми підприємства), грн / тонну; С1 та С2 - собівартість одиниці виготовленої продукції за умов чинного та удосконаленого економічного стану підприємства відповідно, грн /тонну. За результатами аналізу робиться остаточний висновок щодо необхідності реального впровадження заходів з удосконалення економічного стану підприємства. Питання для повторення 1. Дайте визначення поняттю «виробничий потенціал підприємства». 2. Визначте основні складові виробничого потенціалу підприємства. 3. Які показники слугують основою для оцінки ефективності виробничого потенціалу? 4. З яких етапів (розділів) складається діагностика виробничого потенціалу підприємства? 5. Як обчислити виробничу потужність підприємства? 6. Яким чином можливо розрахувати потребу в трудових ресурсах (виробничих та керівних працівниках) підприємства? 7. Вкажіть основні чинники, що обумовлюють успішний розвиток ресурсного забезпечення виробничої програми. 8. Як правильно сформувати виробничу програму, ґрунтуючись на наявні виробничі потужності та платоспроможний попит споживачів на певний вид продукції (послуг)? 9. Що є запорукою успішного управління розвитком виробничого потенціалу на основі його економічної діагностики? 10. В чому полягає призначення маркетингового обґрунтування виробничої програми підприємства? Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.018 сек.) |