Аналіз фінансового стану підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

ФІНАНСИ

Методичні вказівки по виконанню контрольної роботи

для студентів денної та заочної форм навчання спеціальностей 6.050100 “Міжнародна економіка”, 8.050106 “Облік і аудит”, 7.050107 “Економіка підприємств”, 8.050108 “Маркетинг”, 7.050201“Менеджмент організацій” та 8.050206 “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”

Київ 2003

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Методичні вказівки по виконанню контрольної роботи пропонуються для студентів денної та заочної форм навчання, що вивчають дисципліну "Фінанси", спеціальностей 6.050100 “Міжнародна економіка”, 8.050106 “Облік і аудит”, 7.050107 “Економіка підприємств”, 8.050108 “Маркетинг”, 7.050201 “Менеджмент організацій” та 8.050206 “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”.

Методичні вказівки містять вихідні данні, необхідні для виконання контрольної роботи, рекомендації щодо її виконання та перелік рекомендованої літератури.

Для виконання контрольної роботи необхідно мати фактичні звітні дані підприємства за рік (півріччя або квартал, якщо неможливо одержати дані за рік) по наступних формах:

- Формі 1 "Баланс підприємства";

- Формі 2 "Звіт про фінансові результати".

У разі, якщо студент не має можливості ознайомитися з фінансовою звітністю реального підприємства, то контрольна робота виконується за варіантом, відповідно до даних наведених у табл.. 2 та табл.. 3 методичних вказівок.

Номер варіанту завдання визначається за останньою цифрою номера залікової книжки.

Мета виконання даної роботи - закріпити теоретичні знання студентів із дисципліни "Фінанси", одержати практичні навички у фінансово-економічних розрахунках.

Методичні вказівки спрямовані на методичне забезпечення всіх форм роботи студентів, пов’язаних з опануванням теоретичного матеріалу, засвоєнням відповідної термінології, ознайомленням з рекомендованою літературою.

Контрольна робота

Аналіз фінансового стану підприємства

Відповідно до вихідних даних по вашому підприємству ("Баланс підприємства" - форма №1; "Звіт про фінансові результати " - форма № 2), або даних, що наведені у табл. 2 і табл. 3 методичних вказівок, необхідно:

1. Розрахувати всі коефіцієнти, що наведені у табл. 1 и звести ці показники у табл. 4 методичних вказівок.

2. Проаналізувати платоспроможність підприємства, давши відповідну економічну інтерпретацію кожного із показників.

3. Проаналізувати структуру джерел засобів і їхнє використання, особливу увагу приділити аналізу складу власних і позикових джерел.

4. Проаналізувати ефективність використання майна, звернувши увагу на облікову політику підприємства, що впливає на величину фінансового результату (табл. 1).

Якщо розрахунки здійснюються за даними Вашого підприємства, до роботи необхідно додати відповідно заповнені форми ("Баланс підприємства" - форма №1; "Звіт про фінансові результати " - форма № 2) з зазначенням періоду (рік, півріччя, квартал), за який наводяться дані.

Розрахунки проводяться у валюті України - гривнях.

За результатами розрахунків зробити висновки щодо платоспроможності підприємства, тобто щодо його готовності повертати позикові засоби в термін, а також визначити, за рахунок яких засобів підприємство буде повертати кредит. І дати свої рекомендації щодо доцільності надання кредиту даному підприємству.

Для виконання даної контрольної роботи необхідно розуміти, що засіб погашення боргів - це, у першу чергу, гроші на рахунках підприємства.

Потенційним засобом для погашення боргів є дебіторська заборгованість, що при нормальному кругообігу засобів повинна перетворитися в готівку.

Фінанси - це сукупність грошових відносин, що виникають у процесі виробництва і реалізації продукції, що містять у собі формування і використання грошових доходів підприємств, забезпечення кругообігу засобів у виробничому процесі, організацію взаємин з іншими підприємствами, бюджетом, банками, страховими організаціями та іншими економічними суб’єктами.

Це говорить про те, що фінансова робота на підприємстві, насамперед, повинна бути спрямована на створення фінансових ресурсів для розвитку підприємства, на забезпечення росту рентабельності, фінансовій стабільності і на поліпшення фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан - найважливіша характеристика підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якому ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансовим і іншим відносинам.

Стійкий фінансовий стан формується в процесі усієї виробничо-господарської діяльності підприємства. Визначення його на ту або іншу дату відповідає на запитання, наскільки підприємство ефективно управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передувало цій даті.

Показники фінансового стану повинні бути такими, щоб усі ті, хто зв'язаний з підприємством економічними відносинами, мали змогу одержати відповідь на питання, наскільки надійне підприємство як партнер, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження з ним відносин.

У кожного партнера (як партнери можуть виступати інші підприємства, інвестори, банки, податкові органи) - свій критерій економічної вигідності, тому показники фінансового стану повинні бути такими, щоб кожен партнер міг зробити висновок про фінансовий стан підприємства з погляду своїх інтересів.

Основними показниками, що характеризують фінансовий стан підприємства являються:

- показники фінансової стійкості підприємства;

- показники ліквідності (платоспроможності) підприємства;

- показники рентабельності;

- показники майнового стану та інші;

- оборотний капітал;

- коефіцієнт маневреності й ін.

Економічна суть та порядок розрахунку вищенаведених показників наведені у табл. 1.

Фінансовий стан підприємства є головним критерієм для банків при вирішенні питань щодо доцільності видачі йому кредиту, а при позитивному рішенні цього питання - під які відсотки і на який термін. Оцінка платоспроможності та фінансової стійкості необхідна також інвесторам при прийняті рішення про купівлю підприємств, при здійсненні капіталовкладень в підприємства, а страховим компаніям при укладенні договорів страхування підприємств.

Виконуючи дану контрольну роботу, студент повинний провести аналіз ліквідності балансу та фінансового стану конкретного підприємства незалежно від його територіального розташування, приналежності, форми власності.

Аналіз фінансового стану дає можливість визначити конкретні напрямки роботи щодо підвищення ефективності господарської діяльності підприємства; виявити найбільш важливі аспекти і найбільш слабкі позиції у фінансовому стані саме даного підприємства. Відповідно до цього результати аналізу дають відповідь на питання: які найважливіші способи поліпшення фінансового стану доцільно використовувати для конкретного підприємства в конкретний період його діяльності.

Зміст аналізу фінансового становища полягає у вивченні розміщення і використання засобів виробництва, платоспроможності підприємства, забезпеченості власними оборотними коштами, стану виробничих запасів, власних і позикових джерел їх формування, дисципліни в розрахунках з іншими підприємствами, організаціями і державою, використання засобів "господарства по призначенню”, а також у виявленні шляхів підвищення ефективності використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від виробничих або комерційних результатів діяльності і від рівня фінансової роботи на підприємстві, а також ефективності використання фінансових ресурсів. Чим вище показники виробництва і реалізації продукції (або товарів) чим нижче їхня собівартість, тим вище рентабельність і прибуток, тим краще фінансовий стан підприємства. Надійний фінансовий стан, сучасне і правильне регулювання фінансів у процесі господарської діяльності сприяють без утруднень, вчасно й у повному обсязі виконувати всі господарські заходи, здійснювати оплату зобов'язань, праці робітників, капітальні вкладення і вести розширене відтворення.

Основним джерелом даних для аналізу фінансового стану підприємства є данні фінансової звітності підприємства: бухгалтерський баланс (форма № 1), Звіт про фінансові результати (форма № 2), Звіт про рух грошових коштів підприємства (форма № 3), Звіт про власний капітал (форма № 4). Крім бухгалтерського балансу при аналізі використовуються дані аналітичного обліку наявності засобів, запасів, коштів, зобов'язань на бухгалтерських рахунках, рівень інфляції, процентні ставки банківського кредиту.

Прийняте угруповання статей активу і пасиву балансу дозволяє здійснювати досить глибокий аналіз фінансового стану.

Одним з найважливіших критеріїв фінансового становища підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою розуміється здатність підприємства розрахуватися по своїх довгострокових зобов'язаннях. Отже, платоспроможним є те підприємство, у якого активи більше, ніж зовнішні зобов'язання.

Засобом для погашення боргів можуть також служити наявні в підприємства запаси товарно-матеріальних цінностей, готова продукція, фінансові вкладення, при реалізації яких підприємство може отримати грошові кошти.

Іншими словами, теоретично погашення заборгованості забезпечується всіма оборотними активами підприємства. Якщо підприємство може покрити поточну заборгованість по платежам за рахунок засобів, що враховуються на рахунках активів балансу підприємства, то воно вважається платоспроможним.

Діагностика платоспроможності підприємства здійснюється шляхом порівняння наявності та одержання коштів з платіжними зобов’язаннями першої необхідності.

Критерієм оцінки платоспроможності підприємства являється ліквідність.

Здатність підприємства платити по своїх короткострокових зобов'язаннях називається ліквідністю, тобто підприємство вважається ліквідним, якщо воно в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи.

Основні засоби, якщо тільки вони не здобуваються з метою подальшого перепродажу, у більшості випадків не можуть бути джерелами погашення поточної заборгованості підприємства.

Ліквідність активів – це здатність активів підприємства швидко перетворюватися у засіб платежу, а також зберігати свою вартість незмінною. Для погашення зобов’язань можуть використовуватися різні види активів, які відрізняються один від одного ліквідністю, тобто часом, необхідним для перетворення їх у грошову форму. Чим менше часу необхідно для того щоб актив перетворився у грошову форму, тим вище його ліквідність.

У залежності від ступеню ліквідності активи підприємства підрозділяються на такі групи:

- найбільш ліквідні активи (А1) – грошові кошти та короткострокові фінансові інвестиції (ринкові цінні папери строком до одного року);

- швидкореалізовувані активи (А2) - дебіторська заборгованість та інші активи;

- активи, що повільно реалізуються (А3) – виробничі запаси та витрати (сировина, матеріали, запасні частини, готова продукція, товари, незавершене виробництво, крім витрат майбутніх періодів, та інші), довгострокові фінансові вкладення, розрахунки з засновниками;

- важкореалізовувані активи (А4) - основні фонди, нематеріальні активи, незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції та інші необоротні активи, тобто 1 розділ активу балансу підприємства.

Пасиви балансу підрозділяються по ступеню строковості їх оплати на наступні групи:

- найбільш строкові пасиви (П1) – кредиторська заборгованість та кредити, що не погашені в строк;

- короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити та запозичені кошти (строком до одного року);

- довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити та запозичені кошти;

- постійні пасиви (П4) - власний капітал підприємства (перший розділ пасиву балансу).

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумкові данні наведених груп по активу та пасиву балансу підприємства.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо має місце наступне співвідношення:

А1 > П1

А2 > П2

А3 > П3

А4 > П4

Виконання трьох перших співвідношень тягне виконання і четвертого співвідношення. Виконання четвертого співвідношення свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів.

Інформація, що утримується в II розділі активу балансу, характеризує величину поточних активів підприємства на дату складання балансу. Дані про короткострокові пасиви (зобов'язання) підприємства знаходяться в IV розділі пасиву балансу.

Підприємство може бути ліквідним у більшому або меншому ступені, тому що до складу поточних активів входять різнорідні оборотні кошти, засоби, серед яких є і легкореалізовані. У той же час в складі короткострокових пасивів можуть бути виділені зобов'язання різного ступеня терміновості. Тому одним зі способів оцінки ліквідності на стадії попереднього аналізу є складання визначених елементів активу і пасиву.

Важливим показником, що характеризує ліквідність підприємства, є оборотний капітал, що визначається як різниця поточних активів і короткострокових зобов'язань. Іншими словами, підприємство (фірма) має оборотний капітал доки поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання (або в цілому, доти, поки воно являється ліквідним). З цього погляду корисно визначити, яка частина власних джерел засобів вкладена в найбільш мобільні активи, тому що в умовах недостатності оборотних коштів життєздатність підприємства буде залежати від стану і якості активів: складу виробничих запасів, попиту на продукцію, надійності покупців, терміновості зобов'язань підприємства.

У практиці аналітичної роботи розрізняють і використовують цілу систему показників ліквідності, основними з яких є:

- коефіцієнт поточної ліквідності (покриття);

- коефіцієнт швидкої ліквідності;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності

- оборотний капітал;.

-співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості.

У закордонній фінансовій практиці для оцінки ліквідності найбільш часто використовуються дві групи показників: коефіцієнти поточної ліквідності і коефіцієнти довгострокової ліквідності. Коефіцієнт поточної ліквідності оцінює можливості підприємства (фірми) по виконанню короткострокових зобов'язань і платоспроможність. Неможливість заплатити за своїми зобов'язаннями може привести добанкрутства. Найбільш часто для оцінки поточної ліквідності застосовуються поточний коефіцієнт ліквідності (current ratio) і коефіцієнт абсолютної (миттєвої) ліквідності або лакмусового папірця (quick, or acid test ratio).

Поточний коефіцієнт ліквідності показує, чи має підприємство (фірма) гроші й інші поточні активи для оплати короткострокових зобов'язань. Якщо поточний коефіцієнт менше 1, підприємство (фірма) не обов'язково розориться, але йому необхідно буде терміново збільшити поточні активи.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує співвідношення найбільш ліквідної частини поточних активів (грошових коштів і поточних пасивів). Але тому, що переважна частина поточних активів багатьох авіапідприємств, як правило, формується за рахунок матеріальних запасів, то вони не є високоліквідними.

Порядок розрахунку та характеристика показників ліквідності (платоспроможності) наведений у табл. 1 даних методичних вказівок.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість.

Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використанням. Цей ступень незалежності оцінюється структурою джерел засобів підприємства, часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування; рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів), стабільними джерелами фінансування.

Оцінка структури джерел засобів проводиться як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами фінансової інформації.

Зовнішні користувачі (банки, інвестори, кредитори) оцінюють зміну частки власних засобів підприємства в загальній сумі джерел засобів з погляду фінансового ризику при укладанні угод з підприємством. Ризик зростає зі зменшенням частки власних джерел засобів.

Внутрішній аналіз структури і джерел виникнення майна зв'язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. При цьому основними критеріями вибору є умови залучення позикових засобів, їх "ціна", ступінь ризику і т.д. Однак у будь-якому випадку, при будь-якій формі власності джерелами формування майна підприємства є власні і позикові засоби. Інформація про величину власних джерел знаходиться в I розділі пасиву балансу. Це:

- статутний фонд (капітал) - вартісне вираження сукупностей внесків засновників (власників) у майно підприємства при його створенні, розмір статутного фонду визначається установчими документами і може бути змінений тільки за рішенням засновників підприємства;

- резервний фонд - джерело власних засобів, створюваний підприємством у відповідності з законодавством за рахунок відрахувань від прибутку. Резервний фонд має строго цільове призначення – використовується на виплату доходів засновникам при відсутності або недостатності прибутку звітного року, на покриття збитків підприємства за звітний період й ін.;

- спеціальні фонди - джерела власних засобів підприємства, утворені за рахунок відрахувань від прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства;

- нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, що не був розподілений підприємством станом на дату складання звіту.

Дані про склад і динаміку позикових засобів відбивають у II і III розділах пасиву. До них відносяться:

- довгострокові кредити банку - позички банків, отримані на термін більш 1 року;

- довгострокові позики - позички позикодавців (крім банків), що знаходяться як усередині країни, так і за кордоном, отримані на термін більш року;

- короткострокові кредити банку - позички банків, що знаходяться як усередині країни, так і за кордоном, отримані на термін не більше одного року;

- короткострокові позики - позички позикодавців (крім банків), що знаходяться як усередині країни, так і за її межами, отримані на термін не більше року;

- кредиторська заборгованість підприємства - заборгованість постачальникам і підрядчикам, що утворилася в результаті розриву в часі між одержанням товарно-матеріальних цінностей (послуг) і їхньою фактичною оплатою;

- заборгованість по розрахунках з бюджетом - виникає внаслідок розриву між часом нарахування і часом платежу;

- заборгованість по оплаті праці - це боргові зобов'язання перед своїми працівниками по оплаті їхньої праці;

- заборгованість по страхуванню - це заборгованість органам соціального страхування і забезпечення, що утворилася, через розрив у часі між виникненням зобов'язання і датою платежу;

- заборгованість підприємства по інших господарських контрактах.

До числа основних показників, що характеризують структуру джерел засобів відносяться:

- коефіцієнт незалежності;

- коефіцієнт фінансової стійкості (стабільності);

- коефіцієнт фінансування;

- коефіцієнт інвестування власних джерел;

- коефіцієнт інвестування власних джерел і довгострокових кредитів.

Призначення цих коефіцієнтів та порядок їх розрахунку приведені в табл. 1 даних методичних вказівок.

Функціонування підприємства залежить від його здатності одержувати прибуток. Результативність діяльності будь-якого підприємства може оцінюватися за допомогою абсолютних і відносних показників. Так, за допомогою показників першої групи можна проаналізувати динаміку різного прибутку (прибутку підприємства до оподаткування, чистого, нерозподіленого) за ряд років. Але ці розрахунки будуть мати скоріше арифметичний, ніж економічний зміст, якщо їх не перераховувати в порівнянних цінах з урахуванням темпів інфляції. Друга група показників практично не піддана впливові інфляційних процесів, тому що являє собою різні співвідношення прибутку і вкладеного капіталу (власного, інвестованого, позикового і т.ін.). Економічний зміст значень цих показників (їх прийнято називати показниками рентабельності) полягає в тому, що вони характеризують прибуток, отриманий з кожної вкладеної в підприємство грошової одиниці засобів (власних або позикових).

Існує досить багато показників, що характеризують ефективність діяльності підприємства (фірми), серед них:

- рентабельність активів (майна);

- рентабельність поточних активів;

- співвідношення сплачених відсотків і прибутку;

- рентабельність власного капіталу;

- рентабельність реалізованої продукції.

Розрахункові формули цих показників приведені в табл. 1. Джерела інформації та необхідні вихідні данні щодо розрахунку цих показників наведені у табл. 3.

У країнах з розвинутими ринковими відносинами інформація про "нормальні" значеннях показників рентабельності звичайно щодня публікується торговельною палатою, промисловими асоціаціями або урядом. Зіставлення цих показників з їхньою припустимою величиною дозволяє зробити висновок про стан фінансового становища підприємства.

Аналіз розрахункових коефіцієнтів рентабельності має практичне значення лише в тому випадку, якщо отримані показники зіставляються з даними попередніх років або аналогічних показників інших підприємств. Так як показники рентабельності в нашій країні не публікуються, базою для порівняння є інформація про величину показника за попередні періоди (роки).

Результати проведених у контрольній роботі розрахунків та аналізу щодо показників ліквідності (платоспроможності), показників фінансової стійкості та рентабельності підприємства, необхідно звести у табл..4 та зробити відповідні висновки щодо стійкості фінансового стану підприємства, що виступало об’єктом дослідження.

Таблиця 1

Поиск по сайту: