Акти цивільного стану

Стаття 49. Акти цивільного стану

1. Актами цивільного стану є події та дії, які нероз­ривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, «U—J змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

2. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

3. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.

4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповід­но до закону.

Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розі­рвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

І. З наведеного у ч. 1 ст. 49 ЦК визначення випли-
Ш вають найбільш важливі юридичні ознаки актів цивіль-
* ного стану:

1)їх слід сприймати як юридичні факти, тобто такі дії та події, які є підставою виникнення, зміни та припинення ци­вільних прав і обов'язків. В цьому аспекті стаття, що коментуєть-

160 ^gg**^

ся, перебуває у логічному зв'язку із загальними правилами ЦК щодо підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11 ЦК), будучи при цьому спеціальною нормою щодо останньої;

2) існує нерозривний зв'язок актів цивільного стану з фізичною особою, що унеможливлює застосування приписів даної статті до інших учасників цивільних правовідносин;

3) в науці цивільного права назва даної групи юридичних фактів обумовлена тим, що вони здійснюють вплив не на одиничні, кон­кретні правовідносини за участю тієї чи іншої фізичної особи, а на її найбільш важливі юридичні стани - правоздатність та діє­здатність¹. Саме цей підхід втілено законодавцем, який вказав, що акти цивільного стану започатковують, змінюють або припиняють можливість фізичної особи бути суб'єктом цивільних прав і обов'язків. На конкретні правовідносини за участю фізичних осіб акти цивільного стану впливають лише опосередковано.

4) самі цивільні стани відображають триваючі, сталі характеристики правовідносин та їх учасників. Вони характеризуються відносною стабільністю, тривалим часом існування, протягом якого вони можуть неодноразово, у поєднанні з іншими юридичними факта­ми, спричиняти настання правових наслідків.

2. Стаття, що коментується, визначає у невичерпний спосіб пере­лік актів цивільного стану, вказуючи на найбільш важливі. При цьому в ЦК та актах цивільного законодавства містяться інші акти цивільного стану, не перелічені у ст. 49 ЦК. До них відноситься, зокрема, визнання особи безвісно відсутньою (ст. 43 ЦК), оголо­шення її померлою (ст. 46 ЦК), скасування рішень про це (ст. ст. 45, 48 ЦК), проживання однією сім'єю (ст. 1264 ЦК), перебування на утриманні (ст. 1265 ЦК) тощо.

3. Всі акти цивільного стану можуть бути поділені на дві групи: 1) такі, що підлягають державній реєстрації, до яких відносяться

народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть. Перелік актів, що підлягають державній реєстрації, є вичерпним і розширюваль-

¹ Белов В. А. Гражданское право: Общая и Особенная части: Учебник. - М.: Центр ЮрИнфор, 2003. - С 140.

ного тлумачення не потребує. У свою чергу, акти цієї групи, за­лежно від впливу державної реєстрації, поділяються на такі, державна реєстрація яких має посвідчу/вальне значення, тобто права та обов'язки виникають незалежно від самого акта держав­ної реєстрації (народження, смерть), та правоутворююче, коли права та обов'язки пов'язуються з моментом державної реєстра­ції (укладання та розірвання шлюбу, зміна прізвища); 2) такі, що реєстрації не вимагають. Необхідності у спеціальній державній реєстрації цієї групи актів не виникає, оскільки вони вважаються очевидними, або ж їх існування пов'язується з акта­ми інших державних органів, зокрема судів (досягнення певного віку (14 або 18 років), обмеження дієздатності або визнання особи недієздатною, обмеження або позбавлення права само­стійно розпоряджатися заробітком та іншими доходами). Юридичне значення державної реєстрації актів цивільного стану полягає у тому, що закон визнає за відповідними записами силу без-спірного доказу. Актові записи, вчинені в органах реєстрації, до спростування їх в судовому порядку є безспірними доказами посвід-чуванихними актів (ч. З ст. 158 КпШС). З метою забезпечення ста­більності цивільного обороту, захисту прав та інтересів його учасни­ків законодавство України виходить з презумпції достовірності актів цивільного стану, зареєстрованих у встановленому порядку.

4. Незважаючи на те, що у коментованій статті міститься поси­лання на спеціальний закон, який би визначав порядок реєстрації актів цивільного стану, такого закону наразі не прийнято.

Система органів реєстрації, їх завдання та компетенцію, правові та організаційні основи їх діяльності визначено Законом України «Про органи реєстрації актів громадянського стану». Крім того, до прийняття спеціального закону зберігає чинність розділ V «Акти громадянського стану» Кодексу про шлюб та сім'ю України, затвер­дженого Законом від 20 червня 1969 p. № 2006-VII, в частині, що не суперечить СК (п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»¹).

¹ Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів: Постанова Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 р. № 3 // Вісник Верховного Суду України. - 2006. - № 7.

Окрім наведених актів, порядок державної реєстрації визнача­ється Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, а при здійсненні реєстрації дипломатичними представництвами і кон­сульськими установами - Консульським статутом України¹ та Ін­струкцією про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипло­матичних представництвах та консульських установах України².

Проведення державної реєстрації актів цивільного стану покла­дено законом на державні відділи РАЦС районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонні управліня юстиції, виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульські установи та дипломатичні представництва України за кордоном.

За загальним правилом, реєстрація актів цивільного стану про­вадиться органами реєстрації в книгах спеціального зразка, які є єдиними доказами засвідчених у них фактів (ст. 19 Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану»³). Однак на­родження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбав­лення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Держав­ного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до По­рядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян⁴. Порядок визначає процедуру створення та ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Державний реєстр впро­ваджується Міністерством юстиції України з 1 грудня 2008 р.

Кожен факт реєстрації акта цивільного стану підтверджується відповідно свідоцтвами про народження, смерть, шлюб, розірван-

¹ Про Консульський статут України: Указ Президента України від 2 квітня 1994 р. № 127/94//
Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http: //
zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

² Про внесення змін та доповнень до Інструкції про порядок реєстрації актів грома­
дянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України:
Наказ Міністерства юстиції України від 25 серпня 2004 р. № 90/5/191 // Офіційний
вісник України. - 2004. - № 35. - Ст. 2376.

³ Про органи реєстрації актів громадянського стану: Закон України від 24 грудня 1993 р.
№ 3807-ХІІ // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Ре­
жим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

⁴ Порядок ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян: Постанова
Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 р. № 1064 // Офіційний сайт Верховної
Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-
bin/laws/main.cgi.

ня шлюбу, зміну імені на бланках суворої звітності, виготовлених за єдиними зразками, затвердженими постановою Кабінету Мініст­рів України від 12 вересня 2002 р. № 1367 «Про затвердження зразків книг реєстрації актів цивільного стану та описів бланків свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану»¹.

Таким чином, для вчинення певної нотаріальної дії нотаріусу може бути пред'явлене свідоцтво про реєстрацію акта цивільного стану. Крім того, реєстрація акта цивільного стану або інші відомості з ак­тових записів чи їх відсутність можуть бути підтверджені довідкою органів РАЦС чи Витягом з реєстру встановленої форми.

З метою захисту прав фізичних осіб, охорони таємниць їх осо­бистого життя окремі відомості, будучи внесеними до актових за­писів, не відображаються у відповідних свідоцтвах про реєстрацію актів цивільного стану (окремі відомості про батьків, усиновлення, позбавлення і поновлення батьківських прав, причину смерті та ін.). Наприклад, на підставі рішення суду про позбавлення батьківських прав, що набрало законної сили, до актового запису вносяться від­повідні відомості, що засвідчуються підписом посадової особи і печаткою відділу реєстрації актів цивільного стану. У таких випадках відомості про батьків з актового запису не виключаються, а тому з батьків, якого позбавлено батьківських прав, повторне свідоцтво про народження дитини не видається (п. 34 підрозд. 1 розд III Правил реєстрації актів цивільного стану). Однак це не применшує юридичної сили відповідних записів про реєстрацію актів цивіль­ного стану, за необхідністю (наприклад, для підтвердження факту споріднення, вирішення питання про закликання до спадкування) нотаріус може за письмовим запитом витребувати дані, що містять­ся у записах про реєстрацію актів цивільного стану або у держав­ному реєстрі актів цивільного стану.

5. Для з'ясування тих чи інших обставин, що необхідні для вчи­нення нотаріальної дії нотаріус має право в порядку, передбачено­му ст. 46 Закону України «Про нотаріат», зробити письмовий запит до органів РАЦС:

При цьому свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану, видані до набрання чинності цією постановою (включаючи і ті, що видані за часів існування Союзу РСР) є дійсними і обміну не підлягають.

164 ^p*J£—

- про надання відомостей про державну реєстрацію акта цивіль­ного стану - нотаріус, у веденні якого перебуває спадкова спра­ва (п. 9 розд. І Правил реєстрації актів цивільного стану);

- про надання копії актового запису - нотаріус, у веденні якого перебуває спадкова справа (п. 19 розд. IV Правил реєстрації актів цивільного стану);

- про надання Витягу з реєстру актів цивільного стану - нотаріус, якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ним повноважень, визначених актами законодавства (п. 16 Порядку ведення Дер­жавного реєстру актів цивільного стану громадян).

Витяг з реєстру надається нотаріусу безоплатно. На письмовий запит може бути надано повний витяг з Реєстру щодо актового за­пису про народження, смерть, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, всиновлення, встановлення батьківства, або відсутність актового запису цивільного стану громадян (п. п. З.4. п. З розд. III Інструкції з ведення державного реєстру актів цивільного стану громадян¹).

Увага, нотаріусе!

6. При вчиненні нотаріальних дій слід мати на увазі, що в окремих випадках рішення суду не може розглядатися як документ, що підтверджує відповідні акти цивільного стану, а є підставою реєстрації встановленого рішенням акта з ви­дачею відповідного свідоцтва, зокрема:

а) рішення суду про оголошення особи померлою або про встанов­
лення факту смерті особи в певний час є підставою для реєстра­
ції смерті (п. 1 підрозд. 2 розд. III Правил реєстрації актів цивіль­
ного стану);

б) рішення суду про розірвання шлюбу що набуло чинності, є під­
ставою для державної реєстрації розірвання шлюбу (п. 1 підрозд. 4
розд. III Правил реєстрації актів цивільного стану).

^з^ІЬ^іб*

Поиск по сайту: