Обсяг прав і обов'язків фізичних осіб, цивільну дієздатність яких обмежено, які вони можуть здійснювати самостійно

- заяви про надання згоди на виїзд її дитини за кордон у супрово­ді іншого з батьків або уповноваженої особи (ст. 313 ЦК);

- заяви про реєстрацію шлюбу (ч. З ст. 28 СК);

- заяви про розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 106 СК);

- заяви про визнання батьківства (ч. З ст. 126 СК);

- заяви про надання згоди на усиновлення її дитини іншою особою (ч. 5 ст. 217 СК);

- інші заяви, що випливають із сімейних відносин;

- вчинені інші нотаріальні дії.

5.2. Водночас, особи, обмежені у дієздатності, не мають права скла­дати заповіти (ч. 1 ст. 1234 ЦК), не можуть бути опікунами чи піклу­вальниками (ч. 2 ст. 63 ЦК, ч. 1 ст. 244 СК), усиновлювачами (п. 1 ч. 1 ст. 212 СК), прийомними батьками (п. 1 ч. З ст. 256 СК), отримувати статус суб'єктів підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 50 ЦК).

5.3. Представництво за довіреностями, виданими цими особами, а також на їх ім'я, з моменту обмеження цивільної дієздатності при­пиняється (п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 248 ЦК).

5.4. Фізична особа, обмежена в цивільній дієздатності, не по­збавляється можливості на звернення за захистом своїх прав до суду, органів опіки та піклування та інших органів. Зокрема, вона вправі оскаржувати відмову піклувальника у наданні згоди на вчи­нення нею правочинів, що виходять за межі дрібних побутових; за наявності достатніх підстав ініціювати питання про поновлення її цивільної дієздатності.

5.5. Обмеження цих осіб в одержанні та розпорядженні грошо­вими коштами у вигляді заробітної плати та інших доходів не впли­ває на обсяг їх трудової дієздатності, яка за ними зберігається в повній мірі. Тому вони вправі самостійно, відповідно до вимог трудового законодавства, укладати і розривати трудові договори, здійснювати інші права в цій сфері.

5.6. Обмеження дієздатності не впливає й на статус фізичної особи як учасника сімейних правовідносин, зокрема укладання і розірвання шлюбу здійснюється цими особами на загальних підставах. Порядок розірвання шлюбу державним органом РАЦС за заявою одного з подружжя, якщо другий з подружжя визнаний недієздатним, не по­ширюється на випадки розірвання шлюбу з особами, цивільну діє­здатність яких обмежено судом відповідно до ст. 36 ЦК. Розірвання

122 ^gg«^

шлюбу за позовами, пред'явленими до зазначених осіб або цими осо­бами, здійснюється в загальному порядку (п. 7 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при роз­гляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»¹).

5.7. Обмеження в дієздатності особи не означає обмеження де-ліктоздатності. Тобто особа, обмежена в дієздатності, несе цивіль­ну відповідальність в повному обсязі на загальних підставах (ч. 5 ст. 37, ст. 1185 ЦК).

6. Питання перевірки нотаріусом обсягу дієздатності фізич­ної особи

6.1. У нотаріальній практиці постає питання про доведення фак­
ту обмеження особи в дієздатності. Або, іншими словами, як нота­
ріус дізнається про те, що особа, яка звернулася до нотаріуса, є
обмеженою у дієздатності?

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про нотаріат» при по­свідченні правочинів обов'язково визначається дієздатність фізичних осіб. При цьому слід мати на увазі, що законодавство України ви­ходить з презумпції повної цивільної дієздатності фізичної особи, яка не потребує додаткового документального підтвердження. Так само існує презумпція психічного здоров'я людини. Згідно зі ст. З Закону України «Про психіатричну допомогу»² кожна особа вва­жається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність тако­го розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передба­чених цим Законом та іншими законами України.

6.2. За загальним правилом, навіть якщо дії особи, яка звернула­
ся до нотаріуса за здійсненням певних нотаріальних дій, бачаться
явно неадекватними і є небезпідставними причини вважати особу
хворою на психічний розлад або алкоголізм чи наркоманію, при
відсутності рішення суду про визнання її недієздатною або обме­
ження дієздатності вона може бути учасником правочину.

¹ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на
шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подруж­
жя: Постанова Пленуму Верховного суду України від21 грудня 2007 р. № 11 //Вісник
Верховного Суду України. - 2008. - № 1.

² Про психіатричну допомогу: Закон України від 22 лютого 2000 р. № 1489-ПІ //
Відомості Верховної Ради України. - 2000. -№ 19. - Ст.143.

Увага, нотаріусе!

6.3. Дієздатність осіб, які звернулися до нотаріуса за вчи­ненням правочину, визначається нотаріусом докумен­тально, на підставі документів, в яких вказується вік осіб, і візуально, шляхом проведення бесіди з учасниками пра­вочину, внаслідок чого нотаріусом здійснюється власна оцінка адекватності поведінки цих осіб.

6.4. Між тим перевірка дієздатності учасників правочину, з'ясування їх дійсних намірів та роз'яснення змісту і правових на­слідків правочину складає для нотаріуса певні труднощі, оскільки в законодавстві України відсутній ефективний механізм перевірки дієздатності фізичної особи. При цьому, якщо у нотаріуса є під­стави вважати, що хтось з учасників правочину страждає на хро­нічний, стійкий психічний розлад, що істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, зло­вживає спиртними напоями або наркотичними засобами, токсич­ними речовинами тощо, а відомостей про визнання особи недіє­здатною чи обмежено дієздатною немає, нотаріус відкладає посвідчення правочину і з'ясовує, чи виносилося судом рішення про визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною, яке набрало законної сили. Якщо такого рішення не існує, нотаріус повідомляє про своє припущення одну з осіб чи один з органів, указаних у ст. 237 ЦПК, які можуть звернутись до суду із заявою про визнання цієї особи недієздатною або обмежено дієздатною. Зокрема, це члени сім'ї особи, орган опіки та піклування, нарко­логічний або психіатричний заклад (п. 39 Інструкції). У своєму листі нотаріус просить повідомити його про прийняте рішення. Залежно від прийнятого цією особою чи органом рішення нота­ріус або вчиняє нотаріальну дію, або зупиняє вчинення нотаріаль­ної дії до розгляду справи в суді.

Інші підходи до перевірки нотаріусом обсягу цивільної дієздат­ності фізичних осіб запропоновані Законом України «Про вне­сення змін до Закону України «Про нотаріат» від 01.10.2008 р. № 614-VI. Відповідно до ст. 44 Закону України «Про нотаріат» (у новій редакції) визначення обсягу дієздатності фізичної особи здійснюється документально, тобто за паспортом або іншими

документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумні­вів щодо обсягу дієздатності особи. І лише у разі потреби нотаріу­су надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. Порядок видачі та органи, які б її видава­ли, Законом не визначені. Очевидно, йдеться про медичні довідки, які мають видаватись відповідними установами охорони здоров'я. При цьому в такій довідці має зазначатись лише відповідна медич­на інформація без вирішення заздалегідь питання про визнання особи недієздатною чи обмеження її дієздатності, що є виключно прерогативою суду.

6.5. Для перевірки наявності рішення суду про обмеження ци­
вільної дієздатності фізичної особи, нотаріус може відповідно до
ст. 46 Закону «Про нотаріат» зробити запит до суду. При цьому
слід мати на увазі, що відповідно до ст. 236 ЦПК справи про об­
меження цивільної дієздатності фізичної особи розглядаються за
місцем її проживання, а якщо вона перебуває на лікуванні у нарко­
логічному чи психіатричному закладі - за місцезнаходженням цьо­
го закладу. Про встановлення піклування нотаріус робить запит до
відповідного органу опіки та піклування.

Увага, нотаріусе!

На відміну від наведених у цьому пункті положень Ін­струкції про порядок вчинення нотаріальних дій нота­ріусами України, ст. 44 Закону України «Про нотаріат» передбачає обов'язок нотаріуса в разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи звернутись до орга­ну опіки та піклування за місцем проживання цієї особи для вста­новлення факту відсутності опіки або піклування над такою фі­зичною особою.

6.6. Якщо до нотаріуса звернулася фізична особа-підприємець,
дані про наявність рішення про обмеження її дієздатності може
повідомити державний реєстратор, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 49
Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та
фізичних осіб-підприємців» суд, який постановив рішення про
припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця,

у тому числі рішення про визнання фізичної особи-підприємця не­дієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Отже, фізичні особи, цивільна дієздатність яких обмежена, не мають права здійснювати підприємницьку діяльність. Така діяль­ність має бути припинена за рішенням суду. Відповідно така осо­ба вибуває зі складу повного товариства (п. З ч. 1 ст. 129 ЦК), оскільки учасники цього товариства здійснюють підприємницьку діяльність.

6.7. У разі постановления судового рішення про обмеження ци­вільної дієздатності фізичної особи, яка є підприємцем, проводить­ся державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (ст. 46 Закону «Про державну реєстра­цію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). Якщо під­ставою для постановления судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є об­меження її цивільної дієздатності, у судовому рішенні щодо при­пинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку з обмеженням цивільної дієздатності фізичної особи-підприємця суд може вказати особу, яка призначена управителем майна фізичної особи-підприємця за поданням органу опіки та пі­клування, якщо інше не встановлено законом (ст. 49 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про управ­ління цим майном. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є влас­ником майна. У договорі про управління майном встановлюються права та обов'язки управителя. Договір про управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких він був укладений (ст. ст. 54, 1029-1045 ЦК).

6.8. Законодавством встановлено інші обмеження правого ста­тусу фізичних осіб, цивільна дієздатність яких була обмежена, зо-

-«3fe3

крема щодо заснування певних видів юридичних осіб або участі (членства) в них (напр., заборона прийняття до кредитної спілки (ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки»¹), неможливість бути засновником об'єднання громадян (ст. 11 Закону України «Про об'єднання громадян»²) та ін.

7. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи

7.1. ЦК передбачає можливість поновлення цивільної дієздатнос­
ті фізичної особи залежно від підстави обмеження її дієздатності
в наступних випадках:

1) видужання фізичної особи, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

2) припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо.

7.2. Поновлення цивільної дієздатності здійснюється в судовому порядку, за наявності достатніх даних, що підтверджують наведені підстави.

7.3. Наслідками поновлення цивільної дієздатності фізичної особи є: і) втрата сили всіма обмеженнями щодо вчинення особою право-

чинів, отримання і розпорядження заробітком, пенсією, стипен­дією та іншими доходами; 2) припинення піклування (п. 4 ч. 1 ст. 77 ЦК).

7.4. Незалежно від часу припинення зловживання спиртними
напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами або
видужання фізичної особи, її дієздатність поновлюється лише з дня
набрання законної сили рішення суду про це.

¹ Про кредитні спілки: Закон України від 20 грудня 2001 р. № 2908-Ш // Офіційний

сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.

rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. ^г Про об'єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. № 2460-ХІІ // Офіційний

сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.

rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

Поиск по сайту: