Стаття 52. Цивільно-правова відповідальність фізичної особи-підприємця

1. Фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою ді-

Kfc^g^S—

яльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із за­коном не може бути звернено стягнення.

2. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, від­повідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

L

'■*——> вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею під­приємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Стаття 54. Управління майном, що використо­вується у підприємницькій діяльності, орга­ном опіки та піклування

1. Якщо фізична особа-підприємець визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи її цивільна дієздатність обмежена або якщо власником майна, яке використовувалося у підприєм­ницькій діяльності, стала неповнолітня чи малолітня особа, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна. Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про управління цим майном.

2. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є влас­ником майна.

3. У договорі про управління майном встановлюються пра­ва та обов'язки управителя.

Орган опіки та піклування здійснює контроль за діяльністю управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.

4. Договір про управління майном припиняється, якщо
відпали обставини, на підставі яких він був укладений.

1. Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен Ш має право на підприємницьку діяльність, яка не забо- **-**"' ронена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, сис­тематична, на власний ризик діяльність, що здійснюється підпри-

ємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Найбільш важливою ознакою підприємницької діяльності є її мета - одержання прибутку. На кваліфікацію діяльності як підпри­ємницької не впливає, чи ця мета фактично досягнута.

Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування об­межується законом.

Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю народних депутатів, військовослужбовців, службових осіб органів прокура­тури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, нотаріату, держав­них службовців або інших осіб, уповноважених на виконання функ­цій держави.

Фізична особа може займатися будь-якою підприємницької ді­яльністю, окрім випадків, прямо передбачених законом. Законом заборонена підприємницька діяльність фізичної особи у сфері банківської діяльності, страхування, обігу цінних паперів, операцій з металобрухтом, виробництва спирту, оскільки надавати послуги у цих сферах можуть лише юридичні особи.

2. В ст. 50 ЦК йдеться про право на здійснення підприємницької діяльності та умови такої діяльності.

Право на здійснення підприємницької діяльності має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Відповідно до ст. 34 ЦК повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнад­цяти років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатнос­ті з моменту реєстрації шлюбу. Окрім того, відповідно до ст. 35 ЦК повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.

Іноземні громадяни та особи без громадянства мають рівні з громадянами України правові можливості у сфері підприємництва. Спеціальна норма про право іноземців на інвестиційну та підпри­ємницьку діяльність міститься в ст. 7 Закону України «Про право-

вий статус іноземців та осіб без громадянства». Окремі види під­приємницької діяльності в Україні можуть здійснювати лише громадяни України, наприклад, аудиторську діяльність.

Підприємницька діяльність є особистою, а тому не може пере­доручатися в цілому іншим особам.

Увага, нотаріусе! Довіреності, за якими підприємець уповноважує повіреного здійснювати підприємницьку діяльність, не відповідають вимогам закону. Разом з тим предметом доручення можуть бути окремі юридичні дії, які пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності: укладання договорів, одержання грошей, ліцензії, патенту, подання звітів, представлення інтересів в судах тощо.

3. Умовою здійснення підприємницької діяльності фізичної особи є державна реєстрація цієї особи. Державна реєстрація здійснюєть­ся в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реє­страцію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Згідно зі ст. 5 цього Закону державна реєстрація відбувається за місцем про­живання фізичної особи (див. коментар про місце проживання).

4. Відповідно до ст. 42 зазначеного Закону для проведення дер­жавної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем та має ідентифікаційний номер, або уповноважена нею особа (далі -заявник) повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу держав­ному реєстратору за місцем проживання такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реє­страції фізичної особи - підприємця;

- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

- нотаріально посвідчену письмову згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявни­ком є фізична особа, яка досягла віку шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю.

Увага, нотаріусе! З урахуванням особливостей нотарі­ального провадження, на такій заяві засвідчується справж­ність підпису обох батьків. Змістом цієї заяви є надання згоди батьків на проведення державної реєстрації фізичної особи (їх дитини) як підприємця. Факт державної реєстрації та правовий статус фізичної особи-підприємця засвідчується свідоцтвом про державну реєстрацію встановленого зразка, яке підписується державним реєстратором і скріплюється його особистою печаткою.

5. Правовий статус особи як підприємця на певний час, напри­
клад, на час вчинення нотаріального посвідчення правочину, під­
тверджується випискою з Єдиного державного реєстру. Ця випис­
ка видається фізичній особі-підприємцю за її письмовим запитом
протягом двох робочих днів з дати подання цього запиту або на
підставі її письмової заяви при видачі свідоцтва про державну реє­
страцію або при його заміні. Виписка з Єдиного державного реєстру
є чинною протягом тридцяти календарних днів з дати її видачі.

6. Відповідно до ст. 47 цього Закону для внесення до Єдиного
державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця
щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа-
підприємець або уповноважена нею особа повинні подати держав­
ному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом
вкладення) такі документи:

- заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем;

- документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідом­лення про прийняття фізичною особою-підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Втрата правового статусу підприємця не припиняє зобов'язань фізичної особи, яка була підприємцем, оскільки такої правової під­стави припинення зобов'язань ЦК не передбачає.

7. Для здійснення окремих видів підприємницької діяльності
фізична особа-підприємець повинна отримати спеціальний дозвіл
(ліцензію).

Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія - це документ державного зраз­ка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Ліцензія є єдиним докумен­том дозвільного характеру, який надає право займатися певним видом господарської діяльності.

Вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначається в ліцензійних умовах, що затверджуються на кожний вид ліцензованої діяльності.

Ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зов­нішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі теле­бачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензу­вання у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спир­том етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій, будівництві здійс­нюється згідно із законами, що регулюють відносини у цих сферах.

8. Ч. З ст. 50 ЦК передбачає цивільно-правові наслідки недотри­мання фізичною особою умов здійснення підприємницької діяль­ності: така особа не має права оспорювати укладені нею договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Зазначена норма охороняє права та інтереси учасників цивіль­ного обороту.

На думку Держпідприємництва, ч. З ст. 50 ЦК не містить обмежень стосовно можливості виконання робіт за договором підряду лише фізичними особами, які є підприємцями. Отже фізична особа, яка не є підприємцем, має право згідно з чинним законодавством Украї­ни укладати від свого імені цивільно-правові угоди та підписувати акти виконаних робіт за умови виконання цієї роботи особисто¹.

¹ Про розгляд листа стосовно участі у цивільно-правових відносинах фізичної особи, яка не є підприємцем: Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 29 листопада 2006 р. № 8580 // БД «НАУ - ЕКСПЕРТ». Версія: 9.5.1.0.

9. Правовий статус підприємця має значення для виникнення
окремих видів цивільних правовідносин. Зокрема, такий статус
повинні мати:

- одна зі сторін публічного договору (ст. 633 ЦК);

- продавець (постачальник) у договорі поставки (ч.І ст. 712 ЦК);

- наймодавець в договорі прокату (ч.І ст. 787 ЦК);

- підрядник у договорі побутового підряду (ч.І ст. 865 ЦК);

- охоронець в договорі охорони (ч.І ст. 978 ЦК);

- управитель в договорі управління майном (ст. 1033 ЦК);

- сторони (фактор і клієнт) договору факторингу (ст. 1079 ЦК);

- сторони договору комерційної концесії (ст. 1117 ЦК).

10. Правовий статус підприємця впливає на зміст окремих
договірних зобов'язань.

• Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність,
зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці,
які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного зако­
нодавства (ч. З ст. 685 ЦК України).

• Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (ч. 2 ст. 936 ЦК).

• Відповідно до ч. З ст. 1008 ЦК, якщо повірений діє як підпри­ємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений до­говором. Натомість, якщо повірений не є підприємцем, сторони мають право відмовитися від договору в будь-який час.

• Комісіонерові, який є підприємцем, може бути надано право відступати від вказівок комітента без попереднього запиту про це, але з обов'язковим повідомленням комітента про допущені відсту­пи (ч. 2 ст. 1017 ЦК).

• Договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією зі сторін

172 Jgsgg^j^

(ч. 2 ст. 1048 ЦК). Тому якщо однією зі сторін договору позики є підприємець, він вважатиметься процентним в силу закону.

• Розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 1087 ЦК).

• Ст. 1198 ЦК передбачає особливі правила визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи-підприємця.

• Якщо сторони договору за законом повинні мати статус під­приємця, в договорі слід зазначати це і витребовувати документи, які підтверджують такий статус.

Увага, нотаріусе! Водночас відомості про правовий ста­тус фізичної особи-підприємця як сторони договору мо­жуть мати значення для податкових правовідносин. Тому на вимогу сторони договору, яка є підприємцем, нотаріус повинен зазначити про такий її правовий статус і в тих договорах, які за законом можуть укладатися будь-якими фізичними особами. Цивільно-правовий статус сторони в договорі від цього не зміню­ється і на нотаріальне провадження це не впливає.

11. Фізична особа-підприємець не зобов'язана виготовляти пе­чатку. Тому навіть у тому випадку, коли фізична особа-підприємець має печатку, вона не зобов'язана прикладати її відбиток до тексту договору. Відсутність відбитку печатки на тексті договору, укладено­го за участю підприємця, не впливає на дійсність такого договору.

До 1 січня 2004 р. в законодавстві використовувався термін «суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа». За юридичною природою поняття «суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа» і «фізична особа-підприємець» тотожні. На думку Мініс­терства юстиції України, не потрібно міняти правовстановлюючі документи, печатку, які містять поняття «суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа»¹.

¹ Щодо надання роз'яснення по трактуванню понять «суб 'єкт підприємницької діяльності-фізична особа» та «фізична особа-підприємець»: Лист Міністерства юстиції України від 1 серпня 2005 р. № 19-34-1030 // БД «НАУ - ЕКСПЕРТ». Версія: 9.5.1.0.

12. В ст. 51 ЦК закріплено норму про те, що до підприємниць­
кої діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові
акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб,
якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті від­
носин.

Слід звернути увагу, що йдеться про нормативно-правові акти, а не правові норми ЦК. Таким чином, норми ЦК, які регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, до підприємницької діяльності фізичних осіб не застосовуються, якщо інше не зазна­чено в ЦК.

13. Фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями,

пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стяг­нення.

Перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, визначено в додатку до Закону України «Про виконавче провадження».

Увага, нотаріусе! Фізична особа-підприємець, що пере­буває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності по­дружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. При

цьому слід враховувати положення шлюбного договору.

Відповідальність фізичної особи-підприємця не обмежується

майном, яке використовується для здійснення підприємницької

діяльності. Він відповідає усім своїм майном.

14. Порядок визнання фізичної особи-підприємця банкрутом

визначається Законом України «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом»¹.

14.1. Відповідно до ст. 47 цього Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути по-

' Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ // Офіційний сайт Верховної Ради України. За­конодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main.cgi.

дана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є борж­ником, або його кредиторами.

Заяву про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця можуть подати кредитори, за винятком кредиторів, вимоги яких пов'язані із зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредиторів, які мають вимоги що­до стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру.

Кредитори, вимоги яких пов'язані із зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, креди­тори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство.

До заяви громадянина-підприємця про порушення справи про банкрутство може бути доданий план погашення його боргів, копії якого направляються кредиторам та іншим учасникам проваджен­ня у справі про банкрутство.

14.2. За відсутності заперечень кредиторів господарський суд
може затвердити план погашення боргів, що є підставою для зупи­
нення провадження у справі про банкрутство на строк не більше
трьох місяців.

План погашення боргів повинен включати: термін його виконан­ня; розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику - громадянину-підприємцю - та членам його сім'ї на споживання; розмір суми, яка буде щомісячно направлятися на погашення вимог кредиторів.

Господарський суд має право за мотивованим клопотанням учас­ників провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця змінити план погашення боргів, у тому числі збільшити чи зменшити строк його виконання, розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику і членам його сім'ї на споживання.

Якщо в результаті виконання боржником плану погашення бор­гів вимоги кредиторів задоволені в повному обсязі, провадження у справі про банкрутство припиняється.

14.3. У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до
складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-
підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодав­
ством України не може бути звернено стягнення.

Господарський суд має право, за мотивованим клопотанням громадянина-підприємця та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити зі складу ліквідаційної маси майно громадянина-підприємця, на яке згідно із цивільним процесуальним законодавством України може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи дохід від реалізації якого істотно не вплине на задо­волення вимог кредиторів. Загальна вартість майна громадянина-підприємця, яка виключається зі складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати двох тисяч гривень.

Перелік майна громадянина-підприємця, що виключається зі складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, за­тверджується господарським судом, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

14.4. Правочини громадянина-підприємця, пов'язані з відчужен­ням або передачею в інший спосіб майна громадянина-підприємця зацікавленим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів.

14.5. Відповідно до ст. 48 цього Закону одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно із цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладан­ня договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами.

14.6. За заявою громадянина-підприємця господарський суд
може відкласти розгляд справи про банкрутство на строк, що не
перевищує двох місяців, для проведення громадянином-підприємцем
розрахунків з кредиторами чи укладання мирової угоди.

14.7. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь
громадянина-підприємця господарський суд має право зупинити
провадження у справі про банкрутство для вирішення питання що­
до спадщини у встановленому законом порядку.

176 &ф**Я>-

14.8. Якщо у встановлений строк громадянин-підприємець не надав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

14.9. З дня прийняття господарським судом постанови про ви­знання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідацій­ної процедури:

 

- строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважа­ються такими, що настали;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця;

- припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма ви­конавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про від­шкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

14.10. Копію постанови про визнання громадянина-підприємця
банкрутом та інформацію про відкриття ліквідаційної процедури
господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначен­
ням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може пере­
вищувати два місяці.

Направлення кредиторам зазначеної копії постанови господар­ського суду здійснюється за рахунок громадянина-підприємця, визнаного банкрутом.

Постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стяг­нення на майно громадянина-підприємця направляються держав­ному виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винят­ком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно із цим Законом.

14.11. У разі необхідності постійного управління нерухомим
майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця,
визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети
ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі про­
даж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

14.12. Кошти, отримані від продажу майна громадянина-
підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у
готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної
контори та використовуються за рішенням господарського суду,
який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

14.13. Відповідно до ст. 49 цього Закону до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом.

14.14. Вимоги кредиторів задовольняються у такій черговості:

 

- у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відпо­відних періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів;

- у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, що працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування та інші види загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування;

- у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця;

- у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задово­
лення вимог попередньої черги.

За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.

17* Ъ*^*^

14.15. Після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, перед­бачених наступним абзацом.

14.16. Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному об­сязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому ци­вільним законодавством України.

14.17. Протягом п'яти років після визнання громадянина-
підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у
справі про банкрутство за його заявою.

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків з кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів.

Незадоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в поряд­ку, встановленому цивільним законодавством України.

15. Ст. 54 ЦК передбачає особливі підстави управління майном, що використовується у підприємницькій діяльності.

15.1. Правовою підставою для встановлення управління є визнан­ня фізичної особи-підприємця безвісно відсутньою, недієздатною або обмеженою в цивільнії дієздатності, або ж набуття права влас­ності на майно, яке використовувалося у підприємницькій діяль­ності, неповнолітньою чи малолітньою особою.

За наявності наведених вище підстав, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна. Проте редакція її норми не зобов'язує орган опіки та піклування це робити. Відтак, виявля­ється, що для встановлення такого управління, потрібні додаткові правові підстави у вигляді заяви зацікавленої особи.

15.2. Рішення про укладання договору про управління майном оформлюється відповідним розпорядчим актом (рішенням або розпорядженням) відповідних державних адміністрацій або вико­навчих комітетів місцевих рад як органів опіки та піклування. На підставі рішення з управителем укладається договір про управління цим майном. До договору застосовуються правила, передбачені гл. 70 ЦК.

Орган опіки та піклування здійснює контроль за діяльністю управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльніс­тю опікуна і піклувальника.

 

iso^^S-

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 |

Поиск по сайту:

---