АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

У сфері валютного регулювання застосовують адмінстративну та кримінальну відповідальність. Адміністративна відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, утраченої вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Кримінальна відповідальність запроваджується лише у випадках, передбачених кримінальним законодавством України.

Валютне законодавство — це система правових норм, які визначають порядок здійснення операцій з валютними цінностями всередині країни та у взаємовідносинах з іншими країнами.

Розв’язання питання щодо відповідальності (адміністративної чи кримінальної) за порушення валютного законодавства залежить від:

- виду валютних цінностей — іноземна валюта, цінні папери в іноземній валюті;

- виду операцій (незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави);

- ознак суб’єкта — юридична особа, фізична особа; резидентності — резидент, нерезидент.

Відповідно до ст. 16 ДКМ порушенням валютного законодавства України є: незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов’язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1997 року № 5, під скуповуванням слід розуміти дії, пов’язані з одноразовим чи багаторазовим оплатним придбанням валютних цінностей у власність. Продаж валютних цінностей — це оплатне відчуження їх іншим особам. Обміном є операція, в процесі якої сторони передають одні валютні цінності в обмін на інші.

Використання валютних цінностей як засобу платежу — це розрахунок ними за товари, послуги, об’єкти права інтелектуальної власності тощо. Використання валютних цінностей як застави полягає в переданні та прийнятті їх у рахунок забезпечення зобов’язань.

Наведений перелік незаконних валютних операцій є вичерпним, відтак інші операції з валютними цінностями — розмін, позика, дарування, передання за заповітом чи отримання в спадщину тощо не містять складу злочину. Разом із тим отримання валютними цінностями відсотків за договором позики слід вважати використанням їх як засобу платежу за надану послугу, що тягне за собою відповідальність.

До адміністративної відповідальності за порушення валютного законодавства можна віднести також санкції, що їх НБУ встановив статтею 16 Декрету, адже стаття 16 Декрету, як і стаття 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) за порушення валютного законодавства передбачають відповідальність у вигляді фінансових санкцій. Для ефективнішого використання статті 16 Декрету на практиці НБУ видав у 1993 році «Інструкцію про порядок використання ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Цією інструкцією НБУ визначає такий порядок накладення стягнень, передбачених Декретом.

Поиск по сайту: