Форми безготівкових розрахунків

Форми безготівкових розрахунків виражають конкретний спосіб існування, внутрішню організацію змісту системи безготівкових розрахунків. Форми безготівкових розрахунків охоплюють сукупність розрахункових документів, порядок їх оформлення та приймання установами банків, відповідний документооборот. Кожна з форм безготівкових розрахунків характеризується своєю структурою, сукупністю ознак, конкретним механізмом платежу. Доцільність використання тієї чи іншої форми розрахунків визначається конкретним господарським завданням, змістом і методами розв'язання фінансових проблем господарськими суб'єктами.

У сучасних умовах використовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:

· платіжні доручення;

· платіжні вимоги-доручення;

· чеки;

· акредитиви;

· платіжні вимоги;

· векселі;

· інкасові доручення (розпорядження).

Форми безготівкових розрахунків розрізняють залежно від характеру і змісту відповідних розрахункових документів. Розрахункові документи є інструментами здійснення безготівкових розрахунків. За формою і змістом вони повинні відповідати певним вимогам: бути простими, зрозумілими платникові і одержувачу коштів, точно визначеними, зручними в користуванні, давати максимально повну і точну інформацію про грошову операцію, що проводиться.

Форма безготівкових розрахунків визначається в договорі між постачальником і покупцем. Кожна окрема форма безготівкових розрахунків несе певне економічне навантаження, має свої сильні і слабкі сторони, специфічні особливості та сфери найефективнішого використання. Ефективність господарського обороту безпосередньо залежить від правильності вибору і доцільності використання тієї чи іншої форми розрахунків. У зв'язку з цим важливою є проблема подальшого розвитку і вдосконалення таких форм безготівкових розрахунків, які б сприяли оптимізації господарського обороту країни.

Конкретний набір форм безготівкових розрахунків визначається як рівнем економічного розвитку країни, так і традиціями, історично усталеними звичаями і стереотипами у сфері платіжних відносин. Так, у США і Канаді традиційно серед форм безготівкових розрахунків переважають розрахунки чеками. В більшості європейських країн поширена форма розрахунків за допомогою дебетових і кредитових доручень (авізо).

В основі сучасних форм безготівкових розрахунків лежить система "жиророзрахунків" ("жиро" від італ..іго - коло, оборот). Як форма безготівкових розрахунків жиророзрахунку виникли в Італії ще у XVI ст. Вони здійснювались жиробанками шляхом перерахування грошових сум з одного рахунку на інший без застосування готівки. З розвитком комерційних банків у XVIII-XIX ст. жиробанки перетворилися на банківські установи з широкими кредитними і розрахунковими функціями. В ході історичного розвитку банківської справи з жиророзрахунків розвинулись, по суті, всі сучасні форми безготівкових розрахунків.

Форми безготівкових розрахунків включають у себе організацію руху відповідних розрахункових документів. Розрахункові документи – це складені за встановленою формою документи, що подаються до банку юридичними або фізичними особами і містять письмове доручення (чи вимогу) про перерахування певної суми грошей у безготівковій формі за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги та інші платежі. Є документи (наприклад, вексель), які подаються не до банку, а передаються однією особою іншій із зобов'язанням (або з наказом) сплатити певну суму грошей пред'явникові документів.

Розрахункові документи строго уніфіковані, мають єдину для всієї країни стандартну форму і встановлений набір реквізитів, тобто певних обов'язкових даних. Відсутність у документі хоча б одного з реквізитів позбавляє його власника (тримача) можливості використати документ для тієї мети, для якої він призначений. Застосування розрахункових документів інших держав при розрахунках у національній валюті на території України не допускається.

Розрахункові документи повинні містити, залежно від їхньої форми, такі реквізити:

· назву документа;

· номер документа, число, місяць, рік його виписки;

· назви платника та одержувача коштів (офіційне скорочення їх), які відповідають зареєстрованим у статуті, їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, у фізичних осіб – ідентифікаційні номери, що проставляються на підставі відповідних документів податкових органів, номери рахунків в установах банку;

· назви банків платника та одержувача, місцезнаходження їх та умовні номери за МФО (код банку);

· суму платежу цифрами та літерами;

· призначення платежу: назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ тощо), із зазначенням його номера і дати, законодавчого акта, яким передбачено право безспірного стягнення та безакцептного списання коштів (його дата, номер і відповідний пункт); замість назви товару може зазначатися його кодове (умовне) значення;

· на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) – відбиток печатки та підписи керівників (відповідальних осіб) платника або (та) одержувача коштів;

· підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

· суму податку на добавлену вартість або напис "без податку на добавлену вартість".

Правильності оформлення розрахункових документів у банківській практиці приділяється особлива увага. Якщо хоча б один з реквізитів документів не заповнений або заповнений неправильно, банк такий розрахунковий документ до виконання не приймає. Використання факсиміле замість підпису, виправлення і підчистки у розрахункових документах не допускаються. Банк не має права робити виправлення на поданих розрахункових документах.

У разі відмови прийняти від клієнта розрахунковий документ банк у день отримання документа має зробити на його зворотній стороні напис про причину повернення документа без виконання (за підписами головного бухгалтера і виконавця, завіреними штампом банку) та повернути його клієнтові.

Недостовірність розрахункового документа часто-густо вказує на незаконність грошової операції, що проводиться.

Банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа.

Платник з урахуванням своїх технічних можливостей може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами зв'язку. Конкретний спосіб подання платником (клієнтом) документів до банку передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування.

Раніше, коли розрахунки між платником і одержувачем здійснювалися без застосування системи електронних міжбанківських розрахунків, розрахункові документи підприємств між установами банків доставлялися кур'єрською поштою (спецзв'язком).

При здійсненні безготівкових розрахунків клієнти застосовують, як уже було зазначено в розділі 3, систему електронних платежів "клієнт – банк", яка забезпечує передачу повідомлень між клієнтом і банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту.

Кошти списуються з рахунка платника тільки на підставі першого примірника розрахункового документа.

Платежі з розрахунків клієнтів виконуються банком у межах залишків коштів на початок операційного дня. Операційний день – це частина (перша половина, як правило, до обіду) робочого дня, яка відведена для приймання і обслуговування клієнтів у банках та виконання банківських операцій. Час операційного дня регламентується режимом роботи банку.

Розрахунки за документами, що надійшли до банку-платника протягом операційного дня, здійснюються банком того ж дня. Розрахункові документи, які надійшли після операційного дня, банк обслуговує наступного дня.

На всіх примірниках паперово-розрахункових документів у правому верхньому куті банк проставляє дату їх надходження. Дата виконання розрахункового документа проставляється в правому нижньому куті. У разі, якщо дата розрахункового документа збігається з датою проводки його банком, дата отримання банком документа у правому верхньому куті не проставляється.

Банк одержувача зобов'язаний зараховувати кошти на рахунки клієнтів не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідної інформації від розрахункової палати. Порушення строків здійснення документообороту завжди комусь вигідні. Відомо, що на початку 90-х років, багато банків затримували розрахункові документи, відтягували час зарахування коштів на рахунки клієнтів і завдяки цьому протягом деякого часу використовували у власних цілях чужі гроші. Затримки банками коштів за рахунками клієнтів недопустимі.

Форми розрахунків змінюються і вдосконалюються. В останні роки вирішальний вплив на розвиток їх здійснює бурхливий розвиток комп'ютерної техніки.

Поиск по сайту: