Відповідальність за прострочення або несплату вкладу

Неналежне виконання обов'язку з формування статутного капіталу суперечить інтересам товариства, кредиторів, сумлінних учасників, тому є цивільним (корпоративним) правопорушенням і підставою для відповідальності. Основними санкціями можуть бути:

і) сплата відсотків річних. У ст. 33 Закону України «Про господар­ські товариства» передбачено, що в разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу.

Аналогічна норма діяла щодо учасників ТОВ, але була скасована За­коном України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям ЦК України» від 27.04.2007 р.

Зазначена норма була спеціальною по відношенню до ст. 536 ЦК України, яка передбачає, що за користування чужими грошовими кош­тами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не вста­новлено договором між фізичними особами. На даний час слід керува­тися ст. 536 ЦК України;

2) солідарна відповідальність за зобов'язаннями товариства. Відповідно до ч. 2 ст. 140 ЦК України учасники товариства, які не пов­ністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями в межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Солідарною відповідальністю є спільна повна відповідальність кількох осіб за одне правопорушення. Солідарна відповідальність при­пускає пред'явлення вимоги як до боржника, так і безпосередньо до третьої особи. Саме так слід тлумачити ч. 2 ст. 140 ЦК України: якщо учасник не вніс вклад повністю, то вимога кредиторів товариства може бути пред'явлена йому, товариству або обом.

Увага! Це правило діє і тоді, коли встановлений строк для повного внесення вкладу ще не минув. Отже, фактично, креди­тори товариства мають правові підстави зобов'язати учас­ника внести вклад достроково.

440 в~|8М^

При цьому спостерігається неузгодженість законодавства, яке з одного боку, дасучаснику право вносити частину вкладу протягом року, а з другого - зобов'язує його внести несплачену частину вкладу на вимогу кредиторів товариства в будь-який час, зокрема й достроково.

Очевидно, логічно було б передбачати не солідарну, а субсидіарну від­повідальність учасників ТОВ за боргами товариства. Це означало б, що перед тим, як звернутися з вимогою до учасника, кредитор повинен був би звернутися попередньо з цією вимогою до товариства. Якщо товариство відмовилося задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на предявлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до учасника, який несе субсидіарну відповідальність (загальне правило, передбачено ст. 619 ЦК України);

3) припинення корпоративних відносин зучасником. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 117 ЦК України учасники господарських товариств мають ви­конувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) в розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом.

Стаття 64 Закону «Про господарські товариства» передбачає, що учасник може бути виключений з товариства, зокрема, якщо він систе­матично не виконує або неналежним чином виконує свої обов'язки.

Увага! За несплату вкладу учасника може бути також виключено.

Відповідальність за прострочення сплати вкладу може бути встанов­лена самими учасниками в статуті. Передбачати санкції в інших корпора­тивних актах, окрім статуту, було б неправомірним. Статутом можуть передбачатися зовсім інші за своєю правовою природою санкції і засоби забезпечення виконання зобов'язань зі сплати вкладів. Допускається й взагалі повна відмова учасників від будь-яких санкцій на цей випадок.

Неналежне виконання обов'язку учасників ТОВ по своєчасному внесенню ними своїх вкладів негативно відбивається й на самому това­ристві. Так, відповідно до ч. З ст. 144 ЦК України якщо учасники про­тягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого

статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у вста­новленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства. А відповідно до ч. 5 цієї самої статті зменшення статутного капіталу ТОВ допускається після повідомлення в порядку, установленому за­коном, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право ви­магати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.

Поиск по сайту: