 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Реорганізації юридичної особи
У разі поділу юридичної особи виникає кілька правонаступників. Майно, майнові права (у тому числі і на частку в статутному капіталі іншого товариства) розподіляються на підставі роздільного акту (балансу). Баланс не має спеціальної статті для обліку корпоративних прав. Вони відображаються, як правило, у рядку 40 балансу «Довгострокові фінансові інвестиції». Саме та юридична особа, яка є правонаступником припиненої юридичної особи в частині корпоративних прав, має право на вступ до товариства. Якщо це встановити неможливо, то кожен із правонаступники? має право звернутися із заявою про вступ до товариства.
Доказами правонаступництва можуть бути свідоцтво про державну перереєстрацію, статут ТОВ, рішення про поділ тощо. Отже, на відміну від спадкоємців, для яких права на спадщину підтверджуються єдиним документом - свідоцтвом, для правонаступників юридичних осіб таких документів може бути декілька.
Корпоративні права можуть переходити до правонаступників у результаті виділу. Відповідно до ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
За змістом ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» та ч.5 ст. 147 ЦК України в усіх випадках припинення (незалежно від виду)
питання про подальшу участь у ТОВ правонаступника повинно розглядатися заново. Отже, за загальним правилом йому може бути відмовлено у прийнятті в товариство і виділено частку.
|
Увага! Ініціатори припинення мають брати ці обставини до уваги. Адже це може стати приводом для відмови у прийняті в ТОВ правонаступника і, як наслідок, втрати вигідного бізнесу.
3.3.54. Поняття виходу з товариства
Право на вихід з ТОВ - це безумовне суб'єктивне право учасника, спрямоване на одностороннє припинення корпоративних правовідносин з "товариством.
Норма, яка передбачає можливість виходу з товарства, є імперативною, а тому не може бути змінена статутом товариства. ТОВ має лише обов'язок не перешкоджати реалізації цього права, яке не може бути обмежене статутом чи рішеннями органів товариства.
Реалізація права на вихід не залежить від згоди інших учасників, самого товариства, наявності зобов'язань перед товариством та інших обставин. Одна-єдина вимога до учасника, який виходить, - це письмово попередити ТОВ про свій вихід у строк, передбачений статутом, який в усякому разі не може перевищувати 1 рік.
Така ж позиція висловлена Держкомпідприємництвом України, який також зазначає на обов'язок ТОВ визначити порядок проведення розрахунків з учасником, що вибуває. У зв'язку зі зменшенням статутного капіталу і кількості учасників вносяться відповідні зміни до статуту1.
Таким чином, вихід з товариства - це добровільне, одностороннє, безумовне волевиявлення учасника, спрямоване на припинення корпоративних правовідносин з товариством. Така дія є правочином, оскільки спрямована на припинення корпоративних прав та обов'язків і виникнення цивільних прав, а саме права на одержання вартості частини майна товариства.
Розуміння виходу як одностороннього правочину дозволяє застосовувати до виходу норми, що стосуються правочинів, зокрема, щодо відмови від правочину та визнання його недійсним.
1 Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.06.2001 р. № 2-222/3824.
3.3.55. Попередження про вихід з товариства
Відповідно до ч.І ст.148 ЦК України учасник ТОВ має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлено статутом.
| Ш |
Увага! За змістом ч. 1 cm. 148 ЦК України тримісячний строк є диспозитивним і статутом товариства може бути передбачено інший строк: більший або менший ніж 3 місяці. Однак слід мати на увазі, що ч. 2 cm. 100 ЦК України обмежує максимальний строк попередження однимроком. Диспозитив-ність обмежується лише можливістю встановлення строку попередження і не поширюється на правило про необхідність попередження про вихід як такого. Тобто статутом товариства не може бути передбачено, що вихід з товариства відбувається без попередження.
На практиці строки попередження про вихід з ТОВ не дотримуються. Це має різні правові наслідки для товариства і учасника. Якщо товариство внесе зміни до статуту, пов'язані з виходом учасника, до спливу строку попередження, учасник вважатиметься таким, що припинив участь в товаристві з моменту внесення відповідних змін. Але в цьому випадку він вправі послатися на те, що міг ще «передумати» протягом строку попередження і відкликати свою заяву про вихід. Зареєструвавши його вихід з товариства достроково, товариство його такого права позбавило. Такі міркування можуть бути підставою для позову про поновлення участі в товаристві. Захищаючись, ТОВ може послатися на те, що попередження було усним і було зроблено за 3 місяці. Для того що б уникнути цих непорозумінь, товариству, яке погоджується на дострокове припинення відносин з учасником, доцільно одержувати на це згоду від учасника. Таке прохання учасника може зазначатися безпосередньо в заяві по вихід. Допустимо повідомляти товариство про вихід з товариства з такого-то числа.
Вийти з товариства достроково без згоди товариства учасник не вправі. До спливу строку попередження заява про вихід фактично не вступає в силу. Однак, якщо товариство погоджується з достроковим виходом, зокрема, шляхом вчинення фактичних дій, які про це свідчать (наприклад, затвердження змін до статуту, проведення розрахунку), то вихід може відбутися й до спливу строку попередження.
Реєстраційні органи приймають заяви про вихід та реєструють зміни до статутів товариства, не контролюючи дотримання строку попередження. Згідно із законом вони цього й не повинні робити. Усі негативні наслідки таких дій несуть учасник і товариство.
Важливим видається також питання про співвідношення заяви про вихід і попередження про вихід. Закон не передбачає форми попередження, тому таке може бути як усним, так і письмовим. Проте зрозуміло, що усне попередження важко довести в разі виникнення спору щодо виходу.
|
Увага! Не зважаючи на відсутність спеціальних вимог, попередження доцільно здійснювати письмово. Законом не передбачено вимоги щодо нотаріального посвідчення підпису учасника на цьому документі.
За змістом, таке попередження повинно містити таку інформацію: повне найменування товариства, його адресу; прізвище, ім'я та по-батькові учасника, місце його проживання; попередження про вихід з товариства, підпис та дату складення документа.
Після спливу строку попередження учасник може подати заяву про вихід з ТО В, яка оформляється окремим документом і є підставою для внесення змін до статуту та державного реєстру. Однак такої заяви учасник може й не подавати, якщо виходити з товариства не бажає.
|
Увага! Попередження про вихід і заява про вихід - це дві різні дії, які повинні оформлятися різними документами.
Звичайно, коли товариство зацікавлене у виході учасника, воно може не звернути уваги на формальні порушення. Але якщо, навпаки, товариство не бажає, щоб учасник вибув, воно може послатися на те, що заява про вихід з товариства, подана без завчасного попередження, суперечить закону і правових наслідків не породжує. Або ж стверджувати, що заява про вихід - це насправді лише попередження про майбутній вихід, тому після спливу 3 місяців слід подавати ще одну заяву про вихід.
Така правова позиція може бути використана товариством, коли необхідно буде змінити дату виходу з товариства або затримати строки розрахунку з учасником. Наприклад, через 2 місяці і 29 днів після одер-
жання заяви про вихід, товариство повідомляє учасника, що така заява подана з порушенням ст. 100 ЦКУкраїни, без попередження про вихід, а тому учаснику пропонується спочатку виконати вимоги ст. 100 ЦК України, а потім вже виходити з товариства. Учасник або згодиться з таким тлумаченням, що призведе до втрати 3 місяців, або змушений буде доказувати неправильність цієї позиції в суді. Або після спливу З місяців (для попередження) і 12 місяців (для проведення повного розрахунку) учасник дізнається, що його заява про вихід з товариства була лише попередженням і він досі є учасником товариства, а тому підстав для виділення йому частки у зв'язку з виходом не має.
3.3.56. Заява про вихід
Волевиявлення учасника, що стосується виходу, фіксується у письмовій формі. Фізичні особи звертаються до товариства із заявою про вихід. Заява адресується самому ТОВ (не голові зборів, не учасникам), оскільки саме воно є стороною корпоративного правовідношення. Закон не регламентує змісту цього документа. Відповідно до усталеної практики в ній зазначається:
- повне найменування товариства, його адреса;
- прізвище, ім'я та по батькові учасника, місце його проживання;
- інформація про вихід з товариства;
- підпис та дата.
|
Увага! У заяві учасник повідомляє ТОВ про вихід. Просити про це товариство не потрібно, оскільки його позиція немає правового значення. Не може формулюватися в заяві й про звільнення учасника, бо звільнення - це термін, який застосовується у трудовому праві, а не в корпоративних правовідносинах. Словосполучення «прошу виключити...» - це юридичний нонсенс, оскільки учасника не виключають, а він виходить з товариства. Виключення - це форма відповідальності учасника, який не виконує свої зобов'язання, і це завжди примус. Тому просити виключення - те саме, що просити про застосування примусу.
|
Увага! Практичне значення має питання про те, чи вправі від імені учасника із заявою про вихід звертатися представник. Відповідно до частин 2,3 ст. 238 ЦК України пред-
496 ^фьЛ^
ставник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Тому заява про вихід з ТОВ не може бути подана через представника, оскільки внаслідок виходу припиняється особисте право - право участі в товаристві.
У заяві може зазначатися додаткова інформація. Так, на підставі ст.54 Закону України «Про господарські товариства» на вимогу учасника і за згодою ТОВ внесок може бути повернуто повністю чи частково в натуральній формі. Якщо учасник бажає повернути внесок у натурі, таку вимогу потрібно включити до заяви. В іншому випадку в товариства немає підстав для повернення внеску в натурі.
Зупинимося на формі заяви про вихід. Частиною 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» передбачено, що в разі державної реєстрації змін до статуту, пов'язаних зі зміною складу учасників у зв'язку з виходом, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи зі складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників).
Відповідно до п. 255 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверженої наказом Міністерства юстиції'України від 03.03.2004 р. № 20/5, вірність копії (фотокопії) документа, виданого фізичною особою, засвідчується в тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.
Увага! Виходячи із цієї норми, можна вважати допустимою письмову форму заяви про вихід, на якій підпис фізичної особи засвідчено не нотаріусом.
Відповідно до пунктів 260,261 вищезгаданої Інструкції нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені в документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.
^Щ^497
Юридичні особи - учасники подають рішення свого органу управління. Для того щоб упевнитися в його повноваженнях, потрібно ознайомитися з установчими документами юридичної особи. Якщо в них це питання спеціально не врегульоване, то відповідно до ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» в ТОВ такі питання уповноважений вирішувати виконавчий орган. Незважаючи на це, доцільно вимагати, щоб питання про вихід вирішувалося вищим органом. Це гарантуватиме продуманість і остаточність рішення. Якщо питання про вихід вирішене виконавчим органом, але є підстави вважати, що думка вищого органу може бути інша, доцільно інформувати про таке рішення членів наглядової ради чи ревізійної комісії юридичної особи - учасника. Це усуне можливість виникнення спору в майбутньому.
Правові наслідки настають, якщо рішення про вихід повідомлене товариству. Іншими словами, рішення учасника про вихід, викладене у письмовій формі (заява, протокол, наказ), потрібно вручити товариству. Час вручення потрібно зафіксувати. Це можна зробити декількома способами:
1) зареєструвати заяву в журналі реєстрації вхідної кореспонденції (якщо такий ведеться) або
2) відправити заяву рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або
3) передати особисто посадовій особі товариства (наприклад директору або голові зборів) під розписку про отримання.
3.3.S7. Момент виходу з товариства
Учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства.
Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з унесенням змін до статуту товариства.
Вищий господарський Суд України висловив думку, що учасник вважається таким, що вийшов з ТОВ з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства (п. 3.5 Рекомендацій від 28.12.2007 р.)
Натомість, Верховний Суд України вважає, що моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку (п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13).
На нашу думку, позиція Верховного Суду України в цьому питанні заслуговує на увагу, адже якщо вихід з ТОВ залежить виключно від волі учасника, то не зрозуміло, для чого тоді на підставі заяви учасника товариство в особі зборів повинно вирішувати питання про його вихід або виключення. Тим більше, що відмовити в цьому товариство не вправі. Водночас слід враховувати, що поданню учасником заяви про вихід з ТОВ має передувати подання ним попередження про це за 3 місяці.
3.3.58. Правові наслідки виходу з товариства
Вихід учасника з ТОВ породжує певні правові наслідки як для цього учасника, так і для товариства. Двосторонній наслідок - припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством. З моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством (право голосу на зборах учасників) і право отримувати частину прибутку від діяльності товариства. Оскільки вихід з товариства призводить до фактичних змін складу учасників, виконавчий орган повинен скликати позачергові збори учасників. Порядок денний зборів повинен містити питання про затвердження змін до статуту. Збори не вирішують питання про вихід учасника і його явка на збори не обов'язкова. Збори лише враховують цей факт у власній діяльності і на виконання вимог закону зобов'язані затвердити зміни до статуту та подати їх на державну реєстрацію.
У разі якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в статуті у зв'язку зі зміною у скла-діучасників товариства на підставі ст. 7 Закону «Про господарські товариства» (п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13).
Вихід з товариства не припиняє трудових чи цивільних правовідносин між учасником і товариством. Учасник, який працював у товаристві, і після
виходу зобов'язаний виконувати трудові обов'язки. Якщо він цього не виконує, ним подається окрема заява - про звільнення за власним бажанням.
Якщо між учасником і ТОВ було укладено цивільно-правові договори, їх дія, сама по собі, у разі виходу учасника з товариства не припиняється. У цій площині потрібно звернути увагу на останнє реченг я ст.54 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої майно, передане товариству в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Ця норма стосується лише того майна, право користування яким було вкладом учасника до статутного капіталу товариства (відповідно до ст.13 цього ж Закону таке допускається). Лише це індивідуально визначене майно повинно повертатися учаснику в разі виходу. Якщо майно учасника використовується товариством з інших підстав, наприклад на підставі договору оренди, найму, позички, то вихід з ТОВ не є підставою для припинення користування цим майном. Ці договори укладаються між учасником і товариством як окремими, самостійними, рівними учасниками цивільних правовідносин. їх припинення можливе лише з підстав, передбачених законом чи договором.
Найважливішим правовим наслідком виходу учасника є виникнення у ТОВ зобов'язань щодо розрахунків з ним. Між товариством і учасником виникають зобов'язальні правовідносини щодо виділення належної частки в майні товариства. Учасник, який вибув, набуває статусу кредитора, а товариство стає боржником. Жодних переваг перед іншими кредиторами колишній учасник немає.
3.3.59. Визначення
Поиск по сайту: