Задоволення вимог кредиторів

Після складення та затвердження проміжного ліквідаційного балан­су відбувається задоволення вимог кредиторів, яке здійснюється в по­рядку, установленому ст. 112 ЦК, з урахуванням особливостей, вказаних в інших законах. Зокрема, вони містяться в ч. 5 ст. 9 Закону «Про кре­дитні спілки», ст. 21 Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», ст. 89 Закону «Про акціонерні товариства».

' Про Національний архівний фонд та архівні установи: Закон України від 24.12.1993 р. № 3814-ХІІ // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та грома­дянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення за­мовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил проваджен­ня діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виго­товлення печаток і штампів: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. № 17 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим до­ступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

^>Щ^299

Задоволення вимог кредиторів починається від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу, причому спочатку відбувається задоволення перших трьох черг, передбачених у ст. 112 ЦК, а виплати кредиторам четвертої черги проводяться із закінченням місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному креди­тору цієї черги.

Перша - задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, за­вданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом. Тобто черговість задоволення вимог кредиторів визначена, ураховуючи необхідність забезпечення як найбільш незахищених учасників цивільних відносин, так і тих осіб, вимоги яких забезпечені певними способами. Крім того, відповідно до положень ч. 6 ст. 43 Закону «Про страхування» при ліквідації платоспроможного страховика вимоги страхувальників за договорами страхування відносяться до вимог першої черги.

Увага! Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю здійснюється в зобов'язальних правовідносинах. Зважаючи, що, як правило, сплачуються періодичні платежі, постає питання впливу ліквідації юридичної особи на такі зобов'язання. За загальним правилом ліквідація юридичної особи має наслідком припинення цивільно-правових зобов'язань (як договірних, так і недоговірних) за її участі (ст. 609 ЦК)¹. Винятки встановлені для тих випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконан­ня зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю (ст. 609 ЦК).

Окремо слід звернути увагу на «особливості» регулювання такої підстави припинення зобов'язання, як ліквідація юридичної особи в ГК. Цим актом передбачається, що гос­подарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням (ч. З ст. 205 ГК). Однак уже в ч. 4 ст. 205 ГК вказується, що ліквідація суб'єкта господарю­вання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі. Тобто фактично відбувається змішування двох підстав припинення зобов'язання, що звичайно не може сприяти належному правозастосуванню.

Зазначені правила деталізуються перш за все у приписах ЦК. Згідно зі ст. 1205 ЦК у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні по­терпілому та іншим особам, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, установленому законом або іншим нормативно-правовим актом. У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну ко­місію' на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Однак ст. 1205 ЦК відсилає до іншого нормативно-правового акта, яким можуть урегульовуватися ці відносини. Відповідно до абз. З ч. 2 ст. 46 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюван­ня, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страху­вання від нещасних випадків проводить капіталізацію платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальники! у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України².

Друга - задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності.

Третя - задовольняються вимоги щодо податкш, зборів (обов'язкових платежів);

Четверта - задовольняються вимоги всіх інших кредиторів.

Задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів юри­дичної особи. В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комі­сія здійснює продаж майна юридичної особи.

При продажу майна ліквідаційна комісія повинна враховувати, що для певних випадків законодавством установлюється переважне право купівлі майна, яке продається під час ліквідації юридичної особи. Зо­крема, до них відноситься переважне право держави на придбання музей­них зібрань, у разі ліквідації музеїв, заснованих на приватній формі

¹ Оскільки ліквідаційна комісія виступає від імені юридичної особи, сумнівним є підхід законодавця щодо покладення обов'язку щодо капіталізації саме на ліквідаційну комісію. Про реалізацію статей 31 і 43 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 765 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. -Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

власності (ч. 2 ст. 10 Закону «Про музеї та музейну справу»)¹. Урахо­вуючи законодавчу неврегульованість переважного права держави, вбачається за можливе поширювати на його виникнення, здійснення та припинення правила, передбачені для інших переважних прав².

Узагалі можливість держави виступати носієм переважних прав обу­мовлена видом об'єктів цивільних прав та їх цінністю для держави. Причому держава виступає носієм переважних прав завжди опосеред­ковано, за допомогою органів, які її представляють.

При визначенні органу, який необхідно повідомляти про продаж му­зейних зібрань, виникають суперечливості, оскільки в законодавстві відсутня вказівка, який орган зобов'язаний представляти державу. Це, звичайно, потребує уточнення, оскільки інший суб'єкт (ліквідаційна ко­місія) повинен бути поінформованим, який орган виступає в цих відно­синах від імені держави, щоб належним чином виконати свій обов'язок (повідомити про продаж). До моменту визначення в нормативному по­рядку такого органу, при виникненні подібних ситуацій, про продаж музейних зібрань вбачається за доцільне повідомляти Державну службу з питань національної культурної спадщини, адже до її компетенції на­лежить реалізація державної політики у сфері охорони культурної спад­щини та музейної справи³. Причому в такому повідомленні має містити­ся ціна та інші умови продажу музейних зібрань, строк реалізації переважного права.

У випадку, якщо не вистачить коштів для задоволення вимог креди­торів:

- юридичної особи, яка ліквідується в добровільному порядку або в судовому порядку, але не з підстав банкрутства, юридична особа пере­ходить у режим ліквідації, установлений законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом;

- юридичної особи, які не задоволені через відсутність у неї майна,

ці вимоги вважаю ться погашеними;

' Про музеї та музейну справу: Закон України від 29.06.1995 р. № 249/95-ВР // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

² Детальніше див.: Крат В.І. Переважні права: цивільно-правовий аспект: Автореф. дис....
канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - X., 2008. - 20 с

³ Див.: Положення про Державну службу з питань національної культурної спадщини:
Постанова Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 р. № 336 // Офіційний вісник
України. - 2006. - № 11. - Ст. 761.

- повного та командитного товариств, а також товариства з додатко­вою відповідальністю, до відповідальності за їх боргами залучаються учасники цих товариств. При цьому учасники повного товариства та повні учасники командитного товариства відповідають солідарно перед кредиторами товариств до повного погашення заборгованості (ч. 1 ст. 119,ч. 1 ст. 133 ЦК). Учасники товариства з додатковою відповідаль­ністю притягуються до відповідальності за боргами товариства в роз­мірі, кратному для всіх учасників до вартості внесеного кожним учас­ником вкладу. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між ін­шими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства (ч. 2 ст. 1S1 ЦК);

- виробничого кооперативу згідно зі ст. 163 ЦК притягуються до субсидіарної відповідальності його члени в розмірі та порядку, установ­лених статутом кооперативу та законом. Однак згідно зі ст. 27 Закону «Про кооперацію» члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями кооперативу в межах внесеного ними паю, якщо інше не передбачено статутом кооперативу або законом, тобто відповідальність власним майном членів кооперативів за боргами кооперативу цим Законом не передбачається. Ураховуючи правило, що діє той закон, що набув чин­ності пізніше, можна зазначити, що перевагу в цьому питанні має ЦК, і члени кооперативу мусять нести відповідальність за боргами коопе­ративу. Проте у зв'язку з тим, що розмір цієї відповідальності в законі не встановлено, реально залучити членів кооперативу до відповідаль­ності за його боргами поки що не уявляється можливим.

9.2.9. Ліквідаційний баланс¹