АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Аудиторська перевірка. Інші форми контролю в AT

Читайте также:
  1. A.2.1) Сформировавшийся футболист.
  2. A.2.1) Сформировавшийся футболист.
  3. I. Предпосылки формирования профсоюзного движения.
  4. II. Порядок формирования экспертных групп, организация экспертизы заявленных на Конкурс проектов и регламент работы Конкурсной комиссии
  5. II. ТАКТИКА СОВЕТСКИХ ВОЙСК В БОРЬБЕ С ВООРУЖЕННЫМИ ФОРМИРОВАНИЯМИ ОППОЗИЦИИ.
  6. III. СТРУКТУРА И ПОРЯДОК ФОРМИРОВАНИЯ СТУДЕНЧЕСКОГО СОВЕТА
  7. IV. Склоны, сформированные массовым перемещением обломочного материала.
  8. VI. ФОРМИ КОНТРОЛЮ
  9. VII. ИСТОЧНИКИ ФОРМИРОВАНИЯ ИМУЩЕСТВА ОРГАНИЗАЦИИ. УПРАВЛЕНИЕ ИМУЩЕСТВОМ ОРГАНИЗАЦИИ
  10. VII.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття.
  11. А у этого процесса были совершенно иные, политические корни, аналогичные тем, что формируются сегодня.
  12. А) та часть выручки, которая остается на покрытие постоянных затрат и формирование прибыли

Є внутрішній та зовнішній контроль за діяльністю органів AT Вну­трішній контроль стосується діяльності органів управління і його здійс­нюють відповідні органи та учасники, а зовнішній - сторонні організа­ції. Як правило, це державні органи.

Найбільш вагомим і значущим є контроль в AT, враховуючи численність складу акціонерів, публічність та інфраструктуру його діяльності. На сьогоднішній день повноваження зі здійснення контролю в АГ розподі­лені між двома органами - наглядовою радою та ревізійною комісією.

Внутрішній аудит. Служба внутрішнього аудиту є своєрідним аналогом ревізійної комісії, але її відмінність від останньої полягає у професійності діяльності, вимоги про що завжди мали місце стосовно проведення внутрішнього аудиту у фінансових установах. Так, п. 3.6 Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку


України від 20.03.1998 р. № 114і, встановлює, що служба внутрішнього аудиту банку повинна бути укомплектована професійно придатними, кваліфікованими кадрами, які в змозі виконувати покладені на них функціональні обов'язки. Працівники служби внутрішнього аудиту по­винні володіти базовими знаннями у сфері бухгалтерського обліку і фінансів, права, інформаційних технологій, управління активами та пасивами, фінансового, організаційного менеджменту банку тощо.

Ревізійна комісія. Звертає на себе увагу той факт, що у ЦК такий орган, як ревізійна комісія, взагалі не згадується. У ч. 4 ст. 160 ЦК лише зазначається, що наглядова рада АГ визначає форми контролю за ді­яльністю його виконавчого органу.

Утім, ревізійна комісія передбачається ГК та Законом «Про акціонер­ні товариства». Згідно зі ст. 73 останнього вона обирається загальними зборами для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності AT. При цьому встановлюється, що в АГ з кількістю акціонерів - влас­ників простих акцій товариства до 100 осіб запроваджується посада ревізора (або обирається ревізійна комісія), а в товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій товариства більш як 100 осіб обов'язково обирається ревізійна комісія.

Ревізійна комісія (ревізор) може обиратися для проведення спеці­альної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства або на визначений період. Строк повноважень членів ревізійної комісії (ревізора) встановлюється на період до дати проведення чергових річних загальних зборів, якщо статутом товариства, або положенням про ревізійну комісію, або рішенням загальних зборів АГ не передба­чено інший строк повноважень, але не більше ніж на п'ять років.

Ревізор або члени ревізійної комісії є абсолютно незалежними, що забезпечує об'єктивність їх оцінки діяльності АГ. Для цього законом встановлюється, що не можуть бути членами ревізійної комісії (ревізо­ром): член наглядової ради; член виконавчого органу; корпоративний секретар; члени інших органів товариства. Не можуть входити члени ревізійної комісії (ревізор) і до складу лічильної комісії товариства. Натомість у Законі «Про акціонерні товариства», на відміну від За­кону «Про господарські товариства» (ст. 63) не вказується, що фор­муватися ревізійна комісія має тільки з числа акціонерів. Тобто залиш.і -1 Офіційний вісник України. - 1998 р. - № 21. - Ст. 775.


ється правило, що лише учасники можуть входити до складу ревізійної комісії, тільки стосовно товариства з обмеженою або додатковою від­повідальністю.

Ревізор/члени ревізійної комісії наділені досить вагомими правами та обов'язками, зокрема, вони мають право вносити пропозиції до по­рядку денного загальних зборів та вимагати скликання позачергових загальних зборів. Члени ревізійної комісії (ревізор) мають право бути присутніми на загальних зборах та брати участь в обговоренні питань порядку денного з правом дорадчого голосу, а також у засіданнях на­глядової ради та виконавчого органу у випадках, передбачених Законом «Про акціонерні товариства», статутом або внутрішніми положення­ми товариства. Звичайно, це стосується того випадку, коли членами ревізійної комісії є не акціонери, а сторонні для AT особи.

Ревізор/ревізійна комісія здійснює контроль шляхом проведення пере­вірок фінансово-господарської діяльності AT за результатами фінансово­го року, якщо інше не передбачено статутом товариства, положенням про ревізійну комісію або рішенням загальних зборів. Природно, що для на­лежного виконання ревізором/ревізійною комісією своїх повноважень вони мають право набути доступу до всіх необхідних для перевірки до­кументів. Це їм забезпечує виконавчий орган товариства.

За підсумками перевірок фінансово-господарської діяльності AT ре­візійна комісія (ревізор) готує висновок, в якому міститься інформація, якою або підтверджена достовірність та повнота даних фінансової звіт­ності за відповідний період, або навпаки, наводяться факти порушення законодавства. Усе це доводиться до відома учасників/акціонерів на за­гальних зборах і тягне за собою відповідну реакцію щодо визнання по­зитивною або навпаки діяльність органів товариства. В останньому ви­падку, звичайно, постає питання про заміну певних посад, а можливо, про притягнення до відповідальності членів відповідних органів товариства згідно з ч. 4 ст. 92 ЦК та ст. 63 Закону «Про акціонерні товариства».

Незалежний аудит. Основний тягар перевірки фінансового-господарської діяльності товариств сьогодні покладено на незалежних аудиторів, порядок обрання (заміни) яких докладно регулюється За­коном «Про акціонерні товариства».

Специфіка аудиторських перевірок AT передбачена у ст. 162 ЦК. Цією статтею встановлюється, що AT, яке зобов'язане відповідно до закону


^-ЩїЗ' S93 публікувати для загального відома документи, передбачені ст.152 ЦК, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати аудитора, не пов'язаного майновими інтереса­ми з товариством чи з його учасниками. Тобто річна фінансова звітність публічного АГ підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором.

У ч. 2 ст. 162 ЦК та ч. 5 ст. 75 Закону «Про акціонерні товариства» передбачено, що аудиторська перевірка діяльності АГ, у тому числі та­кого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена в будь-який час на вимогу акціонерів, які разом володіють не менш як десятьма відсотками акцій. Для цього ними само­стійно укладається договір з аудитором. Витрати, пов'язані з проведен­ням такої перевірки, покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше.

Для належної діяльності аудитора посадові особи товариства зобов'язані забезпечити йому доступ до всіх документів, необхідних для перевірки результатів фінансово-господарської діяльності товариства.

Незалежний аудитор не перебуває у правовідносинах з товариством (звичайно, крім договору про надання аудиторських послуг), має відпо­відати вимогам Закону «Про аудиторську діяльність». Законом встанов­люються й обмеження кола осіб, які не можуть виступати аудитором, а саме: афілійована особа товариства; афілійована особа посадової особи товариства; особа, яка надає консультаційні послуги товариству.

Крім незалежного аудита, який здійснює одночасно і зовнішній, але певною мірою і внутрішній контроль, за діяльністю AT наглядає ДКЦПФР.

ДКЦПФР згідно зі ст.7 Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» здійснює державне регулювання та контроль за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування; покликана також захищати права інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і при­пинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосуван­ня санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень. Звичайно, що ці завдання ДКЦПФР може виконувати шляхом здійснен­ня контролю за діяльністю органів АГ. Згідно зі ст. 8 Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» ДКЦПФР


здійснює контроль за достовірністю і розкриттям інформації, що нада­ється AT; проводить самостійно чи разом з іншими відповідними орга­нами перевірки та ревізії фінансово-господарської діяльності AT; над­силає їм обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагає надання необхід­них документів відповідно до чинного законодавства; надсилає матері­али в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, за які передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, якщо до компетенції ДКЦПФР не входить накладення адміністративних стягнень за відповідні правопорушення та ін. Уже із цього неповного переліку стає ясно, що цей державний орган наділений вагомими повноважен­нями щодо контролю за діяльністю органів AT.

Звичайно, що за виявлені недоліки в роботі цих органів настає відпо­відальність.

3.5. Акціонерні товариства з особливим правовим статусом (створені в процесі приватизації та корпоратизації)

3.5.1. АГ як суб'єкти державного сектора економіки

Залежно від впливу держави на господарську діяльність AT воно або відноситься до суб'єктів державного сектора економіки, або ні. Термін «суб'єкти державного сектора економіки» використовується законо­давством України давно1, але вперше його визначення надано ГК Укра­їни (ч. 2 ст. 22 ГК), а роз'яснення - ВГСУ2. ГКУ відносить до них:

а) суб'єктів, що діють на основі лише державної власності;

б) суб'єктів, державна частка у статутному фонді яких перевищує
п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі пра­
во вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Кабінет Міністрів України повинен був визначити суб єктів господарю­вання, що належать до державного сектора економіки (п. 4 Прикінцевих положень ГК). Однак до цього часу це не зроблено. Судова практика ви­ходить з того, що відсутність такого визначення не перешкоджає віднесен-

1 Закон України від 26.01.1993 р. № 2939-ХП «Про державну контрольно-ревізійну служ­
бу в Україні» // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 13. - Ст, 110.

2 Інформаційний лист ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики
застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».


ню конкретної юридичної особи до державного сектора економіки на підставі аналізу її установчих документів та інших доказів1.

Необхідно підкреслити, що статус акціонерних компаній, що не від­носяться до державного сектора економіки (в яких держава є мінори-тарним акціонером), не відрізняється від акціонерних компаній, в яких держава взагалі не бере участі.

Водночас статус акціонерних компаній - суб'єктів державного сек­тора економіки характеризується значною специфікою. Наприклад, такі товариства зобов'язані на кожний наступний рік складати і вико­нувати річний фінансовий план, як і державні підприємства2. Органи державної контрольно-ревізійної служби мають повноваження (компе­тенцію) проводити державний фінансовий контроль їх фінансово-господарської діяльності3. Законом встановлено розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язання, стороною якого є таке товариство4, особливий порядок здійснення ними внутрішніх та зовнішніх запозичень, надання гарантій5 та оплати дивідендів на акції, що належать державі6, порядок створення та діяльності ревізійної комісії7, порядок здійснен­ня реструктуризації та досудової санації8.

1 Постанова Вищого господарського суду України від 04.03.2005 р. у справі № 42/266 //
Електронний ресурс Ліга: Еліт 8.0.1.

2 Стаття 89 ГК.

3 Стаття 16 Закону «Про управління об'єктами державної власності» // Відомості Верхов­
ної Ради України. - 2006. - № 46. - Ст. 456; Частина 1 ст. 2 Закону України «Про дер­
жавну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-ХН) // Відо­
мості Верховної Ради України. - 1993. - № 13. - Ст. 110.

4 Стаття 231 ГК.

5 Стаття 12 Закону «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких
законодавчих актів України» // Урядовий кур'єр. - 2007. - № 247.

6 Стаття 61 Закону «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких
законодавчих актів України» // Урядовий кур'єр. - 2007. - № 247; Постанова Господар­
ського суду міста Києва від 23.10.2007 р. у справі № 45/504-А-38/260-А // Електронний
ресурс Ліга: Еліт 8.0.1.

' Закон «Про управління об'єктами державної власності»; Типове положення про реві­зійну комісію господарського товариства, в статутному капіталі якого державна частка перевищує 50 відсотків; Порядок здійснення реструктуризації та досудової санації, затверджений Наказом ФДМУ від 11.12.2007 р. № 1929 // Українська інвестиційна га­зета. - 2008. - № 12; Постанова Кабінету Міністрів України від 21.03.2007 р. № 536 «Деякі питання реалізації статті 11 Закону України «Про управління об'єктами держав­ної власності» // Урядовий кур'єр. - 2007. - № 60.

* Типовий план реструктуризації та досудової санації господарських товариств, у статут­них фондах яких державна частка становить більше ніж 50 відсотків, затверджений Наказом Фонду державного майна України від 17.11.2004 р. № 2502 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 51. - Ст. 3392.


Однією з найбільших правових проблем, що існує в таких акціонерних компаніях, є визначення правового режиму їх майна.

З одного боку, якщо виходити з того, що AT є господарським товари­ством, то відповідно Закону «Про господарські товариства» (ст. 12), ст. 1 IS ЦК, ст. 85 ГКтовариство є власником: і) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. При цьому жодних виключень стосовно пра­вового режиму майна господарських товариств, включаючи AT, у тому числі акції якого належать державі, закон не містить.

З іншого боку, якщо вважати AT, 50 і більше відсотків акцій яких на­лежать державі, суб'єктами державного сектора економіки, то відповід­но до ст. 22 ГК вони як такі здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління, тобто вони взагалі не визнаються власниками свого майна.

У дійсності ж у статутах конкретних товариств можна зустріти нор­ми, відповідно до яких вони визнаються власниками майна, в інших випадках - не визнаються.

Можна стверджувати, що на сьогодні відсутні чіткі положення, які б ви­значали правовий режим державних АГ, сто відсотків акцій яких перебувають у державши власності (державних акціонерних товариств). Міністерство юстиції України у своєму листі від 11.01.2007 р. № 19-32/2' роз'яснило, що АГ, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів вико­навчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна в поршнянні з шшими господарськими товариствами, які створюються у за­гальному порядку, а саме: державне майно, передане до статутного фонду державних АГ, залишається в державши власності, і відчуження його мож­ливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаціїіні процедури. Власником майна, переданого до статутного фонду державного АГ, є держава в особі Кабшету Міністрш України (чи Ьшіого органу вико­навчої влади, який виступив засновником такого товариства).

Функції з управління корпоративними правами держави виконують­ся безпосередньо, без скликання зборів акціонерів, Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна України, уповноваженими органами

1 Орієнтир. - 2007. - № 5; Адвокат Бухгалтера. - 2007. - № 4; Бухгалтерия. Налоги. Биз­нес. - 2007. - № 9.


-^lbS-S97 управління в разі, якщо корпоративні права держави становлять 100 відсот­ки у статутному фонді господарської організації. Управління товариствами, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, здійснюється згідно із законодавством залежно від розміру цих корпоративних прав1.

З 2001 року стосовно господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, установлено мора­торій на застосування примусової реалізації майна2, тобто на майно таких товариств не може бути звернено стягнення за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крш ридень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, а також їх майно не може бути продано в про­цесі ліквідаційної процедури при визнанні боржника банкрутом.

Акціонерні компанії - суб'єкти державного сектора економиш можуть виникати в результаті:

і) заснування компанії державою з іншими засновниками;

2) створення компанії державою одноособово на базі існуючих одно­го або декількох державних підприємств, акціонерних товариств, майно або акції яких вносяться до статутного фонду такої компанії.

3.5.2. Різновиди AT, єдиним засновником яких є держава

Заснування компанії державою та іншими засновниками може від­бутися за умови, що розмір корпоративних прав держави перевищува­тиме 50 відсотків її статутного фонду3. Що стосується компаній, єдиним

1 Стаття 11 Закону «Про управління об'єктами державної власності» // Відомості Верховної
Ради України. - 2006. - № 46. - Ст. 456; Роз'яснення ДКЦПФР від 09.06.2008 р. № 5 «Про
порядок застосування статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної влас­
ності», статей 41, 43 Закону України «Про господарські товариства» щодо можливості
прийняття уповноваженим органом управління, який здійснює функції з управління корпо­
ративними правами держави в акціонерному товаристві, корпоративні права держави у ста­
тутному фонді якого становлять 75 і більше відсотків, рішень з процедурних питань прове­
дення загальних зборів акціонері» // Відомості Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку. -2008. - № 11 їв; Ухвала Конституційного Суду України про відмову у
відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента
України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпорядження Кабі­
нету Міністрів України «Про здійснення Кабінетом Міністрів України повноважень з управ­
ління державними корпоративними правами» від 09.09.2008 р. у справі № 2-38/2008.

2 Закон «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» // Відомості Верхов­
ної Ради України. -2002. - № 10. - Ст. 77.

3 Стаття 11 Закону «Про управління об'єктами державної власності» // Відомості Верхов­
ної Ради України. -2006. - № 46. - Ст. 456.


засновником яких є держава, то аналіз чинного законодавства свідчить, що наразі в Україні існують такі їх різновиди.

1. ВАТ, створені в процесі приватизації. Правовою основою їх створення є Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 р. № 2164-ХІІ та Державна програма приватизації на відпо­відний рік.

Таке товариство створюється шляхом перетворення державного підприємства на відкрите AT. Вартість майна державного підприємства, оціненого відповідно до вимог законодавства1, складає статутний капі­тал ВАТ, на розмір якого випускаються акції товариства.

З моменту створення такого товариства до набуття в процесі привати­зації' прав власності на його акції іншими акціонерами AT є корпорацією однієї особи. її засновником є орган приватизації, що прийняв рішення про приватизацію державного підприємства та перетворення його на АГ.

У цей період товариство діє на підставі статуту, розробленого відпо­відно до Типового статуту2 та затвердженого засновником. Після при­ватизації пакета акцій, передбаченого планом приватизації, товариство стає класичною корпорацією, тобто має декілька учасників. На цьому етапі загальними зборами акціонерів статут товариства може бути ви­кладено в новій редакції, що не відповідатиме Типовому статуту.

Таке товариство є власником майна, переданого засновником у влас­ність як вклад до статутного капіталу (п. 3.5 Типового статуту). Органи товариства та їх компетенція щодо розпорядження майном визначені в розділі 9 Типового статуту.

2. ВАТ, що виникли в процесі корпоратизації. Правовою основою їх створення є Указ Президента від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств». Створюються такі ВАТ шляхом перетворення державних підприємств, закритих АГ, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність до чинного законодавства на відкриті АГ.

1 Методика оцінки майна, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України
від 10.12.2003 р. № 1891 // Урядовий кур'єр. - 2004. - № 21.

2 Типовий статут відкритого акціонерного товариства, що утворене шляхом приватиза­
ції майна державного підприємства, затверджений Наказом ФДМУ від 12.12.1994 р.
№ 787, Міністерства економіки України від 13.12.1994 р. № 177 // Електронний ресурс
Ліга: Еліт 8.0.1.


ГК використовує термін «державне акціонерне товариство», ро­зуміючи під ним державне унітарне комерційне підприємство, пере­творене у випадках та порядку, передбачених законом, на корпорати-зоване підприємство (державне акціонерне товариство) (п. 7 ст. 74 ГК). Особливості створення та діяльності державних АГ визначають­ся ГК, Законом України «Про державні підприємства», іншими за­конами (п. 11 ст. 81 ГК).

Однак наразі законів про державні підприємства та про корпорати­зацію державних підприємств не існує, а ГК, ЦК, Закон «Про госпо­дарські товариства» не містять норм, які б відрізняли державні AT від інших АГ в питаннях порядку створення, правового режиму майна, переданого до їх статутних капіталів засновником (засновниками) то­вариства та інших особливостей.

ВАТ, що виникли в процесі корпоратизації, до моменту прийняття ріїпення про приватизацію та продаж їх акцій також є корпораціями од­нієї особи. їх засновниками є органи, уповноважені управляти цим май­ном - центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабіїїету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації1.

У цей період специфічним є управління таким товариством, бо його засновник виконує повноваження загальних зборів шляхом прийняття рішень (розпоряджень)2.

Оскільки процес корпоратизації був підготовкою до приватизації, то ті акціонерні компанії, акції яких було приватизовано, в результаті стали класичними корпораціями з декількома учасниками і з класичним корпоративним управлінням.

Інша частина таких компаній була включена до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації3 і тому вони

1 Стаття 3 Указу Президента від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств» // Урядовий кур'єр, 1993.- № 89-90.

1 Пункти 3.5, 3.6, пп. 8.2.1 Типового статуту Відкритого акціонерного товариства, ство­реного шляхом корпоратизації державного підприємства, затвердженого Наказом Мнекономіки, ФДМУ, Мін'юсту від 31.08.1993 р. № 55/365/10/5; пункти 4.5, 9.1, 9.2 Типового статуту відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпора­тизації державного підприємства, яке не підлягає приватизації, затвердженого Наказом ФДМУ, Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України від 28.09.2004 р. № 2007/363 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 42. - Ст. 2807.

3 Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають при­ватизації» // Відомості Верховної Ради України. -1999. - № 37. - Ст. 332.


до цього часу залишаються корпораціями однієї особи, функції загаль­них зборів акціонерів в яких реалізує засновник.

Цей різновид ВАТ у повній відповідності до вимог ст. 12 Закону «Про господарські товариства». Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.93 p. № 508 і, підтверджених судовою практикою2 є власником майна, переданого йому засновником до статутного капіталу, а держа­ва є власником акцій таких товариств.

3. Державні акціонерні компанії (ДАКи) та Національні акціо­нерні компанії (НАКи), процедура створення яких значно відрізня­ється від процедури приватизації чи корпоратизації. Фактично ці ВАТ створювались в індивідуальному порядку. Наприклад, НАК «Нафто-газ України» створена Указом Президента України «Про реформу­вання нафтогазового комплексу України» від 25.02.1998 р.3; ДАК «Укрресурси» - Указом Президента України від 21.12.1994 р. «Про реформування системи матеріально-технічного забезпечення народ­ного господарства»4; ДАК «Хліб України» - Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р.; ДАК «Укрмедпром» - Постано­вою КМУ від 05.06.2000 р. № 897 «Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості»5.

Тому статус цих акціонерних компаній характеризується значною специфікою. Наприклад, щодо НАК «Нафтогаз України», дочірніх та заснованих нею підприємств не може бути порушено справу про банкрутство6.

Статутний фонд таких товариств формувався шляхом передачі до нього майна державних підприємств (організацій) та акцій корпора-тизованих підприємств цілої галузі (підгалузі) економіки. При цьому правовий режим майна НАК, ДАК неоднаковий. В деяких з них дер­жава передає активи до статутного фонду не у власність, залишаючи

1 Урядовий кур'єр. - 1993. - № 105.

2 Рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2005 р. у справі № 27/28-3/212 //
Електронний ресурс Ліга: Еліт 8.0.1.

3 Урядовий кур'єр. - 1998. - № 43-44.

4 Голос України. - 1994. -№ 247.

5 Офіційний вісник України. - 2000. - № 23. - Ст. 945.

Стаття 7 Закону «Про трубопровідний транспорт» // Відомості Верховної Ради Укра­їни. - 1996.- № 29.- Ст. 139.


право власності за собою1, в інших - товариства визнаються власни­ками майна2.

Цікавим наслідком такої процедури формування статутного капіта­лу НАКів, ДАКів стало те, що їх дочірні підприємства та ВАТ, контр­ольним пакетом акцій яких володіють НАКи, ДАКи, втратили статус державних підприємств і суб'єктів державного сектора економіки, що підтверджується судовою практикою3.

Водночас, непоодинокі випадки, коли державне майно передається не до статутного фонду ДАКу (НАКу), а на його баланс без визначення правового режиму такого майна. Можна стверджувати, що таке майно не перейшло у власність ДАКу і остання володіє ним на праві господар­ського відання.

До приватизації таких компаній вони є корпораціями однієї особи -засновником їх є держава в особі Кабінету Міністрів України. Акціоне­рами компанії є: держава в особі уповноваженого органу - до прийнят­тя в установленому порядку рішення про приватизацію майна компанії та в особі Фонду державного майна України - після передачі йому акцій

1 Так, відповідно до п. 31 Статуту ДАК «Хліб України», затвердженого Постановою КМУ
від від 14.03.2001 р. № 240 «майно, яке не підлягає приватизації і передане до статутного
фонду Компанії, перебуває у державній власності до прийняття відповідно до законодав­
ства спеціального рішення про приватизацію»; до п. 21 Статуту НАК «Енергетична
компанія України», затвердженого Постановою КМУ від 22.06. 2004 р. № 794 «пакети
акцій, закріплені у державній власності та передані до статутного фонду Компанії, не
можуть відчужуватися або використовуватися для формування статутних фондів інших
підприємств»; до п. 4 Статуту ДАК «Укрресурси», затвердженого Постановою Кабіне­
ту Міністрів України від 21.01.1995 р. № 46 «до скликання перших загальних зборів акці­
онерів та затвердження ними Статуту Компанії державні пакети акцій відкритих акціо­
нерних товариств та державне майно, які були передані до статутного фонду Компанії, не
можуть бути відчужені (продані) або передані в заставу без ріїпення засновника».

2 Наприклад, відповідно до пунктів 6.1, 6.3,6.4 Статуту НАК «Нафтогаз України», за­
твердженого Постановою КМУ від 25.05.1998 р. № 747, майно цієї Компанії складаєть­
ся з майна, що належить їй на праві власності, а саме з основних засобів, обігових коштів,
часток акцій дочірніх підприємств, а також фінансових та інших активів, відображених
у бухгалтерському балансі Компанії, а також формується за рахунок інших надходжень,
що не суперечать законодавству України. Здійснюючи право власності, Компанія воло­
діє, користується та розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього
будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності Компанії, зокрема, із продажу,
обміну, передачі в оренду чи застави засобів виробництва та інших матеріальних ціннос­
тей, використання та відчуження їх в інший спосіб.

3 Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. у справі № АС40/35-
07, Електронний ресурс Ліга: Еліт 8.0.1; Ухвала Київського апеляційного господарського
суду від 07.03.2007 р. у справі № 32/669-А Електронний ресурс Ліга: Еліт 8.0.1.


602 ^g&O^

компанії, визначених для продажу згідно з прийнятим рішенням про приватизацію її майна.

У період до проведення перших загальних зборів акціонерів повно­важення вищого органу управління Компанії здійснює спостережна рада компанії, склад якої, в тому числі і її голову, голову правління та його членів, затверджує Кабінет Міністрів України1.

4. Холдинги. З 1994 року правовою основою їх створення було Положення про холдингові компанії, що створюються в процесі кор-поратизації та приватизації, затверджене Указом Президента України від 11.05.1994 р. № 224/94 (далі - Положення про холдингові компа­нії»), 3 прийняттям Закону «Про холдингові компанії в Україні»2 (далі - Закон про холдингові компанії) державні холдингові компанії та'їх корпоративні підприємства, утворені в порядку, визначеному Положенням про холдингові компанії, до набрання чинності Законом про холдингові компанії, зобов'язані протягом трьох років привести свої установчі документи у відповідність до вимог Закону про холдин­гові компанії.

Державною холдинговою компанією є компанія, утворена у формі відкритого AT, не менш як 100 відсотків акцій якого належить державі. Вона утворюється органами, уповноваженими управляти державним майном, та/або державними органами приватизації. Єдиним акціонером державної холдингової компанії від моменту її утворення до завершен­ня процедури приватизації або припинення є держава. Пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані до статутного фонду державної холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплю­ються за нею на праві господарського відання. При цьому державні пакети акцій (часток, паїв) та державне майно, передані державою до статутного фонду державної холдингової компанії, не можуть бути від­чужені або перебувати в заставі, використані для формування статутних фондів будь-яких підприємств.

' Пункти 5.1, 5.2, підпункти 10,2,1, 10,3.1, 10,4.2 Статуту НАК «Нафтогаз України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05,1998 р. Ш 747 // Електронний ресурс Ліга: Еліт 8.0.1; пункти ЗО, 59-75 Статуту ДАК «Хліб України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 р, № 240 (у ре­дакції Постанови Кабінету Міністрів України від 02.07.2007 р. № 887) // Офіційний вісник України. -2001. - № 12. - Ст. 489.

2 Відомості Верховної Ради України // 2006. - № 34. - Ст. 291.


Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України (наведений вище Лист від 11.01.2007 р. № 19-32/2) власником майна, переда­ного до статутного фонду державної холдингової компанії, є дер­жава в особі органів, уповноважених управляти державним майном, та/або державних органів приватизації. Тому при реєстрації прав власності робиться відмітка, що зазначене майно передано до ста­тутного фонду державної холдингової компанії на праві господар­ського відання1. Це підтверджується і нормами конкретних статутів холдингів2.

Увага! При нотаріальному посвідченні договорів відчужен­ня майна АГ, що є суб'єктами державного сектора економіки, нотаріусу необхідно особливу увагу звернути на правовий режим майна такого товариства - яким чином це питання вирішується в нормативному акті, на підставі якого ство­рене таке AT, в статуті конкретного AT, акті приймання-передачі майна тощо. Залежно від того, є таке AT власником майна чи воло­діє ним на праві господарського відання, залежить вирішення питан­ня про органи AT, компетентні приймати рішення про відчуження майна. Якщо AT володіє майном на праві господарського відання, таке майно залишається державним і його відчуження регулюється, зокрема, Порядком відчуження державної власності3.

Лист від 11.01.2007 р. № 19-32/2 // Орієнтир. - 2007. - № 5; Адвокат Бухгалтера. -2007. - № 4; Бухгалтерия. Налоги. Бизнес. - 2007. - № 9.

Так, відповідно до п. 4.2 Статуту Акціонерної судноплавної холдингової компанії «Сі Трайдент», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 03.12.2002 р. № 862, майно Компанії, що є державною власністю, закріплюється за нею на праві пов­ного господарського відання.

Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 р. № 803 // Офі­ційний вісник України. - 2007. - № 43. - Ст. 1714.


604 ^Ф**%^


§ 4. ОКРЕМІ ВИДИ ТОВАРИСТВ


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.017 сек.)