АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

S.I.2. Види діяльності, які може здійснювати юридична особа після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії)

Читайте также:
  1. А Определение годовых амортизационных отчислений различными способами
  2. Акти нагляду за додержанням і застосуванням законів
  3. Аналіз формування власних надходжень спеціального фонду бюджетних установ
  4. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.
  5. Без згоди опікуна фізична особа, обмежена в дієздатності, не може:
  6. Билет № 12. Деятельность Иоганна Гутенберга. Изобретение европейского способа книгопечатания.
  7. Богохульство наказывалось усечением языка, а особая хула девы Марии и святых - смертной казнью. При этом учитывался мотив злостности в богохульстве.
  8. Бульйон варять двома способами.
  9. Вимоги безпеки після закінчення роботи.
  10. Виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання.
  11. Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Перелік видів діяльності, які юридична особа може здійснювати тільки після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії), міститься в Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»1. Зокрема, це виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами; виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності; медична практика; організація й утримання тоталізаторів, гральних установ, випуск і проведення лотерей; будівельна діяльність; надання послуг з перевезення пасажирів та їхньо­го багажу на таксі та ін.).

1 Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299.


-^€ф^ 95 А відповідно до ст. 2 цього Закону ліцензування банківської діяль­ності діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлен­ня ліцензування у сфері електроенергетики й використання ядерної енергії, у сфері освіти, інтелектуальної власності, виробництва й тор­гівлі спиртом етиловим, коньячним й плодовим, алкогольними напоями й тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій здійснюється відпо­відно до законів, які регулюють відносини в цих сферах.

Частина 3 ст. 43 ГК, крім цього, вказує також на те, що законом може встановлюватися перелік видів діяльності, підприємництво в яких за­бороняється.

Здійснення підприємницької діяльності непідприемницькими то­вариствами й установами. У розглянутому контексті варто вказати й про можливість здійснення підприємницької діяльності непідприем­ницькими товариствами й установами.

Стаття 86 ЦК встановлює загальне правило про можливість для непід-приємницьких товариств (споживчих кооперативів, об'єднань громадян тощо) і установ поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підпри­ємницьку діяльність, якщо інше не встановлене законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, і сприяє її досягненню.

У спеціальних законах, як правило, передбачається право непідпри-ємницьких товариств й установ на зайняття господарською, фінансовою або комерційною діяльністю. Така різниця в термінології створює плу­танину у співвідношенні цих видів діяльності з підприємницькою ді­яльністю й можливістю зазначеними видами юридичних осіб її само­стійно здійснювати.

Очевидно, при розмежуванні таких видів діяльності варто виходити з понять:

господарської діяльності, поняття якої визначається ч. 1 ст. З ГК як Діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виготовлення й реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, які мають цінову визначеність;

підприємницької діяльності (або підприємництва) як господарської Діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціаль­них результатів із метою одержання прибутку (ч.2 ст.З ГК);


96 Щф*ь~

- комерційної діяльності як аналогії підприємницької діяльності, оскіль­ки в ч. 2 ст. З ГК указується, що господарська діяльність може здійсню­ватися й без мети одержання прибутку, і тоді вона йменується неко-мерційною господарською діяльністю. Про тотожність цих понять за ГК свідчить також ч. 1 ст. 74, в якій указується на діяльність держав­ного комерційного підприємства на принципах підприємництва;

- загального уявлення про фінансову діяльність як діяльність, пов'язану з виникненням і рухом фінансових коштів, оскільки поняття фінан­сової діяльності як такої ГК не містить. Фінансову діяльність у загальному значенні, мабуть, варто розмежовувати з вузьким її зна­ченням у розумінні фінансових послуг як операцій з фінансовими активами, які здійснюються в інтересах третіх осіб за власний ра­хунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законо­давством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою одержання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові по­слуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). Види фінансових послуг, перераховані в ст. 4 зазначеного Закону- випуск платіжних документів, довірче управління фінансовими активами; фінансовий лізинг; торгівля цінними паперами та ін. - відносяться до сфери діяльності спеціалізованих фінансово-кредитних юри­дичних осіб і не можуть розглядатися як можливість їхнього здійс­нення непідприємницькими юридичними особами, що не є про­фесійними особами з надання подібних послуг.

У зв'язку з наведеним про різні підходи в розумінні підприємницької, господарської, комерційної й фінансової діяльності законами України права юридичних осіб на їхнє здійснення регулюються по-різному.

Для об'єднань громадян ст. 24 Закону України «Про об'єднання громадян» установлює право здійснювати необхідну господарську й іншу комерційну діяльність із метою виконання їхніх статутних завдань і цілей, однак не безпосередньо, а шляхом створення відповідних юри­дичних осіб.

Такого права позбавлені політичні партії й створювані ними юридичні особи, за винятком заснування засобів масової інформації й продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення


фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних за­ходів.

Подібний механізм здійснення господарської й фінансової діяльнос­ті профспілок передбачено ст. 35 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», тобто також шляхом створення ними юридичних осіб.

Не чітко це питання врегульоване щодо релігійних організацій (ст. 19 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»), яким дозволено для виконання своїх статутних завдань засновувати видав­ничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогоспо­дарські та інші підприємницькі юридичні особи, а також благодійні установи (притулки, інтернати, лікарні тощо). Очевидно, мається на увазі також аналогічний порядок здійснення релігійними організаціями підприємницької діяльності.

Навпаки, ст. 20 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» закріплює право благодійної організації здійснювати господарську діяльність, спрямовану на виконання її статутних цілей і завдань. Фінансова діяльність цих організацій, спрямована на благо­дійність, не розглядається як підприємницька або інша прибуткова ді­яльність (ст. 21).

5.1.3. Виникнення правоздатності юридичних осіб

Правоздатність юридичних осіб виникає з моменту державної реє­страції (ч. 4 ст. 91 ЦК) і припиняється з моменту виключення відомос­тей про юридичну особу з державного реєстру. Так само, як і фізична особа, набуває правоздатності з моменту свого народження і припиня­ється її правоздатність зі смертю. Це важливо враховувати, зокрема, в разі банкрутства юридичної особи, коли господарським судом прийма­ється рішення про припинення діяльності юридичної особи, але її правоздатність зберігається впродовж існування такої особи, тобто до виключення відомостей про неї з державного реєстру.

5.2. Дієздатність юридичної особи

Дієздатність, тобто набуття цивільних прав й обов'язків своїми діями, згідно з ч. 1 й 2 ст. 92 ЦК юридична особа здійснює через свої органи або через своїх учасників. Тобто юридична особа визнається дієздатною


98 ^jpM-

в особі своїх органів. Унаслідок цього її дієздатність співпадає за своїм обсягом з правоздатністю1.

При цьому перший спосіб здійснення дієздатності - через свої орга­ни - є загальним для всіх юридичних осіб, а другий - через учасників -винятком, тому що застосовується тільки у випадках, зазначених у за­коні. Такий спосіб здійснення дієздатності юридичної особи характерний для повних і командитних товариств, що не мають своїх органів. Від імені цих видів господарських товариств діють один або кілька повних учасників (ст. 122, ч. 1 ст. 135 ЦК).

Слід зауважити, що крім зазначених у ст. 92 ЦК способів реаліза­ції дієздатності юридичної особи, можуть мати місце й інші варіан­ти, обумовлені, по-перше, специфікою поняття й функцій учасника (засновника); по-друге, розмежуванням понять учасника (заснов­ника) й органу юридичної особи; по-третє, можливістю здійснення дієздатності юридичної особи іншою особою, причетною до участі в ній; по-четверте, вибором способу управління справами й/або майном юридичної особи; по-п'яте, накладенням різних видів право­відносин.

Увага! Уст. 44 Закону «Про нотаріат» є непорозуміння, викликане виразом: «Уразі укладення угоди представником перевіряються його повноваження». Справа у тому, що коли правочин учиняється юридичною особою, то в будь-якому

разі від її імені діє представник. Інша річ, що ним може бути як орган

або посадова особа органу, так і інша особа.

Орган, який укладає правочин від імені юридичної особи, може бути лише одноособовий - це директор (або президент, або управ­ляючий тощо). Якщо згідно зі статутом в юридичній особі створю­ється колегіальний виконавчий орган, то від імені цієї особи у правовідносинах з третіми особами виступає його голова або інші особи, передбачені статутом (наприклад, заступник чи кілька за­ступників).

Якщо правочин від імені юридичної особи укладає інша особа, на­приклад, керівник відділу, член правління, то його повноваження мають

' Синайский В.И. Русское гражданское право (классика российской цивилистики). М.: Статут, 2002.-С. 122.


Ж?

99

підтверджуватися довіреністю, виданою керівником або відповідно іншою особою, яка має право згідно зі статутом представляти цю юри­дичну особу (наприклад, заступником).

І та й інша особи виступають представниками юридичної особи. Різняться лише їх повноваження (як правило, у керівника він вище) та способи оформлення повноважень. Якщо це керівник, то його право на укладення правочину підтверджується документом про його обран­ня або призначення, а якщо це інша особа - довіреністю.

Для з'ясування особи, яка вправі діяти від імені юридичної особи, нотаріус має ознайомитися з установчими документами юридичної особи. Але це вже буде переконанням у здійсненні дієздатності юри­дичної особи.

Розглянемо питання, чи зобов'язаний нотаріус при посвідченні пра­вочину, який укладатиметься цим представником, ще раз перевіряти правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє фі­зична особа, якщо представник юридичної особи вже має довіреність, що посвідчена нотаріально.

Оскільки видача довіреності є правочином, то при її посвідченні нотаріус уже з' ясував всі питання, які мав з'ясувати, у тому числі щодо правоздатності юридичної особи та компетенції особи на видачу дові­реності. Тобто нотаріус уже на той час здійснив усі дії, які необхідні за законодавством і про які йшлося вище.

При вчиненні правочину особою, яка має нотаріально посвідчену довіреність, повтор усіх вказаних дій, звичайно, виключається. Згідно з Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами Укра­їни при укладенні правочину представником нотаріус установлює особу представника та перевіряє його повноваження за довіреністю і Цього разу цим обмежується функція нотаріуса.

Увага! Приукладенні правочину представником нотаріус лише установлює особу представника та перевіряє його повно­важення за довіреністю.


*S%

iflo^gJM^


^>Щ^101


 


 
 

§ 6. ОРГАНИ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)