Управління в AT

В АГ існують такі органи: вищий - загальні збори і виконавчий, який може бути як колегіальним, так і одноособовим. Якщо в АГ біль­ше десяти акціонерів, у ньому створюється контрольний орган - на­глядова рада.

Та й річчю це має вважатися з певними застереженнями, а тим більше, якщо йдеться про бездокументарні акції. їх речовий характер полягає в тому, що випущені в документар­ній формі, вони можуть триматися в руках, їх можна пошкодити, знищити, вкрасти. Це їх фактичні властивості як речей. Юридично ж вони піддаються такому ж регулюванню, як речі, якими можна розпоряджатися.

Загальні збори. Крім коментованих вище положень ЦК про загальні збори товариств, стосовно загальних зборів акціонерів варто звернути увагу на таке. Перш за все це детальне регулювання порядку скликання, проведення загальних зборів, порядку прийняття ними рішень (голосу­вання), фіксації цих рішень та інших процедурних питань.

У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери неза­лежно від кількості і виду акцій, що їм належать. Тобто це можуть бути і власники привілейованих акцій, які не мають права голосу. Не можна нехтувати дрібними акціонерами, які так само, як і значні, мають право брати участь у зборах, незважаючи на нечисленність їх голосів. Між тим судова практика по спорах про захист прав акціонерів, не запрошених на загальні збори, доводить, що з одного боку, суди встановлюють на­явність порушення, але з іншого - виходять з того, що присутність дрібних акціонерів на загальних зборах істотно не вплинула 6 на прий­няття ним рішення.

Важливим питанням є визначення кола осіб, запрошуваних на загальні збори. Для цього потрібне складання списків акціонерів і оформлення повноважень представників акціонерів. Останні можуть брати участь в загальних зборах на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку, тобто вона має бути посвідчена нотаріально, або реєстратором, або депозитарієм, або зберігачем (якщо йдеться про участь у загальних зборах акціонерів - ч. З ст. 38 Закону «Про акціонерні товариства»).

Перелік акціонерів, які мають право на участь у зборах, визначається відповідно до реєстру (якщо акції випущені в документарній формі, такий реєстр веде реєстратор чи само товариство, якщо в бездокумен-тарній, то депозитарій). Усі акціонери вносяться до списку власників іменних акцій, що складається товариством, реєстратором чи депози­тарієм на дату, визначену наглядовою радою, але не раніше 60 днів до проведення загальних зборів.

До цього переліку можуть вноситися зміни особою або органом товариства, передбаченими статутом чи положенням про загальні збо­ри АГ. Зокрема, це може мати місце у випадках, коли право власності на акції перейшло в період після складання переліку акціонерів, але до дати проведення загальних зборів. Новий акціонер має можливість взяти участь у загальних зборах, однак він не буде включений до пере­ліку акціонерів, який складено на визначену дату і, як наслідок, не буде

574 ^#a-персонально сповіщений про проведення загальних зборів. Відповідно до норм п.7.15 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів операція з переоформлення права власності на іменні цінні папери здійснюється реєстратором протягом п'яти робочих днів від дати прийняття документів¹.

Представники акціонерів. Безумовно, держава-акціонер і акціонери-юридичні особи діють у правовідносинах, включаючи і участь у загальних зборах, через своїх представників. Беруть участь у загальних зборах також і представники осіб з неповним обсягом дієздатності або недієздатних. Так, неповнолітні особи реалізують право на участь у загальних зборах відповідно до загальних вимог про їхню дієздатність, а саме:

- від імені малолітніх (вік до 14 років) у загальних зборах беруть участь батьки, усиновителі або опікуни;

- неповнолітні (вік від 14 до 18 років) особисто беруть участь у загальних зборах (п. З ч. 1 ст. 32 ЦК), якщо заборони на це не містить­ся в законі або в статуті AT; якщо ж йдеться про таких неповнолітніх осіб, що набули дієздатність у повному обсязі (ч. 2 ст. 34 ЦК, ст. 35 ЦК), то ці обмеження на таких осіб не поширюються.

Члени виконавчого органу, що не є акціонерами, також можуть брати участь у загальних зборах. Вони можуть там виступати, давати пояснен­ня, але не мають права голосувати з питань порядку денного. На прак­тиці на збори також часто запрошуються кандидати на обрання до складу виконавчого органу, головний бухгалтер, керівники структурних підрозділів, аудитор, реєстратор, а також інші особи, участь яких у збо­рах може бути визнана доцільною.

Представники Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку мо­жуть брати участь лише на стадії реєстрації акціонерів, здійснюючи контроль за нею, за умови, що вони до початку реєстрації письмово по­відомили про це AT (ч. 4 ст. 40 Закону «Про акціонерні товариства»).

Повідомлення акціонерів про загальні збори. Акціонери AT мають бути повідомлені про скликання загальних зборів за ЗО днів до дати їх проведення (ч. 1 ст. 35, Закону «Про акціонерні товариства»).

¹ Такого терміну реєстратор повинен додержуватись при наданні йому пакета документів, який містить не більше 50 операцій перереєстрації прав власності в межах одного емі­тента (п.7.16 Положення). Якщо таких операцій більше, то за умови оплати послуг реє­стратора строк проведення операцій визначається за домовленістю між реєстратором та особою, що надає такий пакет документів, але не пізніше семи робочих днів.

Повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів повинне бути персональним, а разі, якщо в АГ більше 1000 акціонерів, - робить­ся й загальне повідомлення шляхом публікації в офіційному друкованому органі. Публічне АГ додатково надсилає повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний фондовій біржі, на якій це това­риство пройшло процедуру лістингу.

Повідомлення розсилає особа, яка скликає загальні збори, або особа, яка веде облік прав власності на акції товариства в разі скликання за­гальних зборів акціонерами. Персональне повідомлення або розсила­ється власникам іменних акцій замовленою кореспонденцією, або вру­чається під розписку. Цей порядок визначається статутом АГ.

Увага! Звичайно, що для AT, яке складається з однієї особи, вказані правила взагалі не застосовуються, як і інші вимоги щодо порядку скликання та проведення загальних зборів (ч. 1 ст. 49 Закону «Про акціонерні товариства»).

У повідомленні містяться відомості, що необхідні акціонерам для здійснення ними свого права на участь у загальних зборах, а саме: крім найменування та місцезнаходження АГ, дата, час і місце проведення за­гальних зборів із максимальною деталізацією останнього, майже до зазна­чення номера кімнати, офісу або залу, куди мають прибути акціонери, час початку і закінчення реєстрації акціонерів для участі в загальних зборах; дата складення переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах; перелік питань, що виносяться на голосування, а також відомос­ті про порядок ознайомлення акціонерів з інформацією стосовно питань порядку денного, адреса, за якою будуть прийматися пропозиції щодо доповнень порядку денного. З огляду на особливості розгляду включено­го до порядку денного питання про зміну розміру статутного капіталу АГ, акціонерам надаються додаткові повідомлення.

Важливим як для акціонерів, так і для наглядової ради, що організує загальні збори, є вирішення питання про місце їх проведення, про тех­нічне забезпечення та інші супутні питання. Загальні збори акціонерів проводяться на території України, в межах населеного пункту за міс­цезнаходженням товариства, крім випадків, коли на день скликання загальних зборів 100 відсотками акцій товариства володіють іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації. Звичайно, слід виходити з кількості акціонерів, які очіку-

576 Ьф*&-

ються на загальні збори, щоб зал міг їх вмістити і не треба було б пере­міщення в інше місце для цього.

Передують загальним зборам заходи щодо реєстрації акціонерів (їх представників), які прибули для участі у зборах. Ця реєстрація здійсню­ється згідно з переліком акціонерів, складеним в порядку, передбачено­му законодавством про депозитарну систему України. Реєстрація про­водиться із зазначенням кількості голосів кожного з учасників загальних зборів (акціонерів або їхніх представників). Одночасно перевіряються повноваження представників акціонерів.

Реєстрацію здійснює реєстраційна комісія, призначена наглядовою радою, або реєстратор чи депозитарій товариства, шляхом складання переліку акціонерів, що зареєструвалися для участі у загальних зборах, який підписує голова комісії або відповідно представник реєстратора чи депозитарія. Цей перелік потім додається до протоколу загальних зборів. Акціонер, який не зареєструвався, не має права брати участь у загальних зборах.

Після закінчення реєстрації акціонерів визначається наявність кво­руму для прийняття рішень, тобто правомочність загальних зборів, про що доповідається акціонерам для їх відкриття.

Загальні збори вважаються правомочними за наявності акціонерів, що мають у сукупності не менше 60% голосуючих акцій (ч. 2 ст. 41 За­кону «Про акціонерні товариства»). Визначення кворуму має істотне значення, оскільки позитивна відповідь на те, чи є кворум, надає мож­ливість продовжити роботу загальних зборів, а негативна - таку мож­ливість виключає. При цьому слід ураховувати таке.

По-перше, підрахування кількості голосів акціонерів, які берутьучасть у зборах, здійснюється один раз перед початком загальних зборів за ре­зультатами реєстрації акціонерів для участі в них. У разі проведення зборів протягом двох днів наступного дня реєстрація не відбувається. У випадку, якщо загальні збори в процесі їх перебігу покинули акціоне­ри, це також не тягне за собою необхідність повторного встановлення наявності кворуму. Тоді виникне інша складність - чи буде набрана більшість голосів за рішення того чи іншого питання.

По-друге, якщо в AT є акції, які ним були викуплені в акціонерів і не реалізовані (не розподілені) до загальних зборів, то ці акції при визна­ченні кворуму не враховуються, вони виключаються із загальної кіль­кості акцій, що надають право голосу.

-§^1^577

По-третє, акції, на які накладено арешт, ураховуються при визна­ченні наявності кворуму. Такий висновок виходить зі ст. SS Закону «Про виконавче провадження», за якою арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам. Арешт акцій регулюється Порядком накладення арешту на цінні папери¹, згідно з яким такі акції підлягають обов'язковому вилученню та негайній передачі на зберігання до установ Національного банку, їх обіг обмежується шляхом блокування реєстро-утримувачем на особовому рахунку власника². Отже, метою накладення арешту на акції є часткове обмеження прав акціонера як власника акцій щодо вільного розпорядження ними, а не позбавлення його можливості реалізації прав, що надаються акцією, на участь в управлінні AT. Відтак, акціонер, акції якого перебувають під арештом, обмежується у своїх «правах на акцію» і не обмежується у своїх «правах з акції».

Після закінченні розгляду кожного питання проводиться голосуван­ня за принципом «одна акція - один голос», крім проведення кумуля­тивного голосування (ст. 42 Закону «Про акціонерні товариства»).

Кумулятивним є голосування під час обрання органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами.

Голосують акціонери-власники простих акцій. Але це право можуть мати й акціонери - власники привілейованих акцій в разі, якщо це перед­бачено статутом AT або під час вирішення загальними зборами акціо­нерного товариства таких питань:

1) припинення AT, що передбачає конвертацію привілейованих акцій
цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші

цінні папери;

2) внесення змін до статуту AT, що передбачають обмеження прав акціонерів - власників цього класу привілейованих акцій;

3) внесення змін до статуту AT, що передбачають розміїцення ново­го класу привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо

¹ Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.1999 р. № 1744.

² Що означає припинення реєстрації переходу права власності на іменні цінні папери,
обтяжені зобов'язаннями.

S78 ^g&*^

черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, або збільшення обсягу прав акціонерів - власників розміщених класів привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства (ст. 26 Закону «Про акціонерні товариства»).

Одна привілейована акція надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання. Статутом AT може передбачатися спеціальний по­рядок підрахунку голосів - разом чи окремо від голосів за простими та/ або іншими класами привілейованих акцій.

Особливості голосування мають місце у випадку, якщо одна акція належить декільком особам (спільно її успадкованим, подружжю або особам, які спільно придбали акції). Ураховуючи, що голосують «не особи, а акції», співвласники акції повинні дійти згоди в питаннях голо­сування. Як правило, вони уповноважують кого-небудь одного голо­сувати від імені всіх або призначають представника.

Рішення загальних зборів AT приймається простою більшістю голо­сів акціонерів, крім випадків, коли вимагається прийняття рішення кваліфікованою більшістю голосів (%) від загальної "їх кількості, а саме з питань стсовно прийняття рішення щодо: (а) внесення змін до стату­ту товариства; (б) анулювання викуплених акцій; (в) зміни типу това­риства; (г) розміїцення акцій; (д) збільшення або зменшення статутно­го капіталу товариства; (є) виділу та припинення товариства, його ліквідацію з усіма її наслідками.

Статутом приватного AT можуть бути передбачені інші питання, рішення щодо яких приймаються трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості, крім питань, визначених в абзаці другому час­тини третьої ст. 42 Закону «Про акціонерні товариства».

Статутом приватного AT може також встановлюватися більша кіль­кість голосів акціонерів, необхідних для прийняття рішень з питань порядку денного, крім питань про: дострокове припинення повноважень посадових осіб органів товариства; звернення з позовом до посадових осіб органів товариства стосовно відшкодування збитків, завданих то­вариству; звернення з позовом у разі недотримання вимог Закону при вчиненні значного правочину.

Голосування здійснюється, як правило, шляхом заповнення виданих акціонерам (представникам) при реєстрації бюлетенів. Обов'язковий

такий спосіб голосування: (а) в AT, що здійснило публічне розміщення акцій; (б) в АГ з кількістю акціонерів - власників простих акцій това­риства понад 100 осіб; (в) при голосуванні з питань викупу акціонерним товариством акцій в акціонера на його вимогу.

Підрахунок голосів здійснюється лічильною комісією, що фіксується в протоколі про підсумки голосування, який додається до протоколу загальних зборів. Повноваження лічильної комісії за договором можуть передаватися реєстратору або депозитарію товариства. Про підсумки голосування повідомляється голова зборів, який інформує про це при­сутніх на загальних зборах.

Протокол загальних зборів. Рішення загальних учасників корпора­ції - це особливий юридичний акт, що приймається в процесі реалізації вказаним органом своєї компетенції, і спрямований на формування волі корпорації¹. Послідовність (хід) загальних зборів, тобто всі обго­ворені на ньому питання, виступи, підсумки голосування, прийняті ним рішення оформлюються протоколом. Ведення протоколу забезпечує секретар. Протокол підписується головою і секретарем, які несуть від­повідальність за вірогідність даних, викладених у протоколі.

На практиці часто виникає питання, наскільки докладно інформація має фіксуватися у протоколі. Слід зазначити, що протокол не є стено­грамою, тобто дослівне наведення всіх виступів у ньому не є доцільним. У ньому мають відображатися відомості, встановлені в ст. 46 Закону «Про акціонерні товариства» (дата, місце проведення, вид, час реє­страції акціонерів, початку та закінчення зборів, відомості про кворум, хто виступав з основною доповіддю, її зміст, виступи у дебатах (обго­ворення питання), запитання та відповіді, результати голосування, прийняті рішення).

Оформлення протоколу загальних зборів і додатків до нього має бути завершене в термін не більше 10 робочих днів з моменту закриття зборів. Він підписується головою і секретарем зборів, підшивається, скріплюється печаткою товариства та підписом голови виконавчого органу товариства (уразі колегіального виконавчого органу) або одно- особового викон авчого органу.

¹ Синенко А.Ю. Эмиссия корпоративных ценных бумаг: правовое регулирование, теория и практика. - М.: Статут, 2002, с. 19; Пахомова Н.Н. Основы теории корпоративных отношений (правовой аспект): Монография. Екатеринбург: Налоги и финансовое право, 2004. - 139 с.

Законами України передбачаються й інші варіанти проведення за­гальних зборів - у формі заочного голосування (ст. 48 Закону «Про ак­ціонерні товариства») та методом опитування (ч. 4 ст. 60 Закону «Про господарські товариства»).

Заочне голосування допускається за умов, якщо: (а) це передбачено статутом AT; (б) кількість акціонерів такого AT не повинна переви­щувати 25 осіб.

Порядок заочного голосування (опитування) такий: (а) проект рі­шення або питання для голосування надсилається акціонерам - власни­кам голосуючих акцій; (б) останні повинні в письмовій формі викласти щодо нього свою думку; (в) протягом 10 днів з дати одержання повідом­лення від останнього акціонера всі акціонери - власники голосуючих акцій повинні бути в письмовій формі проінформовані головою зборів про прийняте рішення; (г) рішення вважається прийнятим у разі, якщо за нього проголосували всі акціонери - власники голосуючих акцій.

Застосування такого способу голосування надасть змогу оперативно вирішувати необхідні питання, що відносяться до компетенції загальних зборів, уникати невиправданих витрат та створення штучних ситуацій, які перешкоджають скликанню зборів. Існує багато AT, кількість акціо­нерів яких досить незначна, і в яких доцільно застосувати такий спосіб ухвалення рішень. До речі, більш захищеними будуть і дрібні акціонери, які зможуть безпосередньо виявляти свою волю письмово, ніж призна­чати представника, видаючи йому довіреність, як то склалося в Україні.

Метод опитування застосовується і при проведенні загальних зборів акціонерів корпоративного інвестиційного фонду. Порядок прийняття рішень в цьому випадку визначається нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ч.З ст.16 За­кону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»).

Акціонер за наявності підстав для цього може оскаржити рішення загальних зборів, якщо його права та охоронювані законом інтереси порушуються цим рішенням.

В Україні однією з найгостріших проблем є відсутність контролю учасників за збереженням змісту тих рішень, що приймаються на за­гальних зборах. Не виключаються й такі порушення, як внесення згодом виконавчим органом самостійно чи під впливом контролюючих акціо-

нерів будь-яких змін до рішення загальних зборів. Це стає можливим, оскільки, на відміну від змін до статуту, які підлягають державній реє­страції, після якої змінити текст уже неможливо, більшість інших рішень загальних зборів, включаючи й ті, якими затверджені внутрішні норма­тивні акти товариства, є абсолютно відкритими для будь-яких подальших «корекцій», що здійснюються в інтересах виконавчого органу або осіб, що його контролюють. У такій ситуації дуже ефективним було б запо­зичення досвіду інших країн із запровадження обов'язкового надання реєстратору іменних акцій або іншим особам (нотаріусу, депозитарію) рішень загальних зборів з питань, що становлять виключну їх компетен­цію, у п'ятиденний строк з моменту їх ухвалення.

3.4.17. Наглядова рада товариства

Наглядова рада є постійно діючим органом, призначеним здійсню­вати контроль за діяльністю виконавчого органу AT та захист прав ак­ціонерів.

Обов'язковість наявності ради товариства передбачена в (a) AT з кількістю більше 10 акціонерів - власників простих акцій; (б) створених в процесі корпоратизації та приватизації¹; (в) в інвестиційних фондах (статті 14 та 25 Закону «Про інститути спільного інвестування (пайо­ві та корпоративні інвестиційні фонди»); (г) в банківських установах (статті 7 та 37 Закону «Про банки і банківську діяльність»)².

Однак варто зауважити, що чинне законодавство України не містить єдиного визначення цього органу. Якщо в Конституції України (ч. 4 ст. 103; ч. 1 ст. 120), ЦК (ст. 160) та Законі «Про акціонерні товариства» (розділ VIII) цей орган носить назву «наглядова рада», то в ГК - «ра-

¹ Указ Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 р. //
Урядовий кур'єр. - 1993. - 17 червня; Положення про порядок корпоратизації підпри­
ємств, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 508 //
Урядовий кур'єр. - 1993. - 15 липня; Положення про спостережну раду, затверджене
Постановою Кабінетом Міністрів України від 19.07.1993р. № 556; Постанова Кабінету
Міністрів України від 15.05.2000 р. № 791 «Про управління корпоративними правами
держави» // Офіційний Вісник України. - 2000. - № 20; Порядок управління акціями
(частками), які перебувають, у державній власності господарських товариств, створених
за участю Фонду державного майна, затверджений Постановою Кабінету Міністрів
України від 16.05. 2001 р. № 518 // Офіційний вісник України. - 2001. - 21. - Ст. 931.

² Відповідно до чинного законодавством в AT, чисельність акціонерів яких не перевищує
50, рада товариства не створюється (ч. 2 ст. 46 Закону України «Про господарські то­
вариства»).

да товариства (спостережна рада)» (ч. З ст. 89), в Законі «Про банки і банківську діяльність» - спостережна рада (ст. 39), що створює певні незручності при застосуванні різної термінології. Безумовно, таке ста­новище не може бути визнане нормальним, тому необхідно встановити в законодавстві України єдиний термін для ради AT незалежно від сфе­ри його функціонування (банківської, страхової, інвестиційної тощо). Формування складу наглядової ради. У Законі «Про акціонерні това­риства» не вказується, що вона створюється тільки з акціонерів і що вона покликана представляти їх інтереси. Натомість у ч. 1 ст. 53 цього Закону вказується не необмеженість кількості представників акціонера в наглядо­вій раді, що похідним чином свідчить про те, що її члени так чи інакше, але представляють інтереси акціонерів в цьому органі AT. Відтак, її можна вважати представницьким та контролюючим органом акціонерів.

Увага! Це не свідчить про наявність представництва, що регулюється гл.17 ЦК, адже наглядова рада як орган юридич­ної особи не перебуває у правовідносинах представництва з акціонерами, а має свою компетенцію, яка функціонально наближена до відносин, для яких властиве представництво інтересів. Незважаючи на порядок формування наглядової ради, за­вдяки якому до її складу потрапляють представники крупних акці­онерів, які мають кількість голосів, пропорційну належному їм паке­ту акцій, член наглядової ради не може розглядатись як представник окремого акціонера чи акціонерів. Наглядова рада має захищати інтереси у сіх акціонерів (як групи осіб, інтереси яких часто є проти­лежними інтересам найманих осіб, менеджерів)¹.

Наглядова рада обирається загальними зборами та підзвітна їм у своїй діяльності. Обрання членів наглядової ради публічного AT здійс­нюється виключно шляхом кумулятивного голосування. Для формуван­ня складу наглядової ради приватного AT існують два варіанти, які ви­значаються статутом AT:

1) або за принципом пропорційності представництва у її складі пред­ставників акціонерів відповідно до кількості належних акціонерам голо­суючих акцій,

¹ Утім, проблемою українських наглядових рад £ те, що основний конфлікт у рамках товариства виникає не між акціонерами та менеджерами (як це притаманно англо-американській моде­лі корпоративного управління), а між контролюючим акціонером (акціонерами) та мінори-таріями. Для вирішення цього конфлікту наглядова рада не є належним інструментом.

2) або шляхом кумулятивного голосування.

Кількісний склад наглядової ради встановлюється загальними зборами AT, але з урахуванням вимог Закону про те, що в разі наявності в товари­стві акціонерів - власників простих акцій від 100 до 1000 осіб наглядова рада має складатися не менше ніж з п'яти осіб; з кількістю понад 1000 - не менше ніж із семи осіб, а в товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій понад 10 000 осіб - не менше ніж із дев'яти осіб.

Члени наглядової ради AT обираються з числа фізичних осіб, які мають повну дієздатність. З одного боку, в цьому є сенс, оскільки член­ство в наглядовій раді має бути функціональним і її члени мають здійс­нювати ту діяльність, яка є компетенцією цього органу. Відтак, це може бути тільки фізична особа.

Увага! Серед акціонерів є не лише фізичні, а й юридичні особи, а також держава та територіальні громади. Від їх імені в корпоративних відносинах діють певні фізичні особи, які й обираються до наглядової ради. Разом з тим в разі при­пинення зв'язку цих осіб з тією організацією, де вони працюва­ли, неминуче постане питання про збереження чи втрату ними повно­важень членів наглядової ради, адже вони туди потрапили не самі по собі, а як представники відповідної юридичної особи, державного ор­гану або органу місцевого самоврядування. Більше того, переобрання до складу наглядової ради замість них інших осіб пов'язуватиметься зі скликанням загальних зборів.

ДКЦПФР рекомендує при обранні членів наглядової ради врахову­вати інформацію про кандидатів, яка повинна, зокрема, містити відо­мості щодо кількості акцій товариства, які йому належать; його освіти та професійної підготовки; досвіду роботи, у тому числі на керівних посадах; наявності суттєвих зв'язків з товариством, його виконавчим органом або крупним акціонером. Члени наглядової ради повинні во­лодіти знаннями, кваліфікацією та досвідом, необхідними для виконан­ня своїх посадових обов'язків. Вони повинні мати можливість приді­ляти роботі у наглядовій раді достатню кількість часу. Критерії підбору кандидатів у члени ради повинні визначатись у внутрішніх документах товариства. При визначенні критеріїв підбору та висуненні особи кан­дидатом у члени ради необхідно обов'язково врахувати, що рада повинна

складатись з осіб, які володіють необхідними знаннями, навичками та досвідом для виконання своїх функцій. Зважаючи на необхідність здійс­нення радою загального керівництва та контролю за фінансово-господарською діяльністю товариства, кожна особа, яка висувається на посаду члена ради, повинна мати на час обрання спеціальну освіту з питань корпоративного управління та володіти базовими навичками фінансового (економічного) аналізу або набути їх під час перебування на посаді. Крім кваліфікації та досвіду кандидатів при обранні членів ради, доцільно враховувати й такі фактори, як репутація та вік кандида­та, наявність потенційного конфлікту інтересів, можлива участь канди­дата у вирішенні питань, пов'язаних зі здійсненням товариством зо­внішньоекономічної діяльності тощо.

Члени наглядової ради AT не можуть бути членами його виконавчо­го органу та ревізійної комісії.

Член наглядової ради здійснює свої повноваження на підставі договору з AT, що підписується від імені останнього особою, уповноваженою за­гальними зборами. Закон при цьому не робить застережень щодо посадо­вих осіб державних оргашв та органів місцевого самоврядування в разі їх обрання до наглядової ради. Вказується лише на те, що виконання повно­важень члена наглядової ради державними службовцями здійснюється у випадках та в порядку, визначених законом. Виконання повноважень чле­на наглядової ради особами, які перебувають на службі в органах місцево­го самоврядування, здійснюється відповідно до законодавства.

Увага! За Законом «Про акціонерні товариства» члени наглядової ради не можуть знаходитись у трудових відноси­нах з товариством. І це вірно, адже наявність трудових відносин означатиме, що кожний член наглядової ради під­коряється виконавчому органу товариства й, зокрема, його керівникові.

Натомість чинне законодавство не забороняє укладати трудові до­говори з членами наглядової ради. Так, Державний класифікатор про­фесій (ДК 003-95) передбачає наявність зазначених професій (1210.1 -Голова спостережної ради; 2441.2 - член спостережної ради). Про можливість укладення трудових договорів із членами наглядової ради згадується в п. 7.3 Зразкового статуту AT, затвердженого ДКЦПФР.

Компетенція наглядової ради. Компетенцію наглядової ради скла­дають різні питання: (а) що стосуються сфери формування виконавчо­го органу AT та контролю за його діяльністю; (б) передані їй на вирі­шення загальними зборами; (в) щодо скликання загальних зборів; (г) інші поточні питання корпоративного управління AT, зокрема щодо його цінних паперів.

Статтею 52 Закону «Про акціонерні товариства» передбачена ви­ключна компетенція наглядової ради, до якої, зокрема, відносяться прийняття рішення про проведення чергових та позачергових загальних зборш; про анулювання акцій чи продаж раніше викуплених товариством акцій; затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених цим Законом; обрання та відкликання повноважень голови і членів ви­конавчого органу та ін.

Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради AT, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, установлених цим Законом.

Наглядова рада повинна визначати, як правило, у тісній співпраці з виконавчим органом AT, шляхи досягнення мети товариства, тобто стра­тегію його діяльності. Вона має забезпечувати послідовність діяльності AT згідно з визначеною стратегією та здшснювати постійну перевірку її ефективності. Нарешті, наглядова рада повинна визначати політику то­вариства, тобто методи управління товариством і те, яким чином його діяльність відбивається на учасниках корпоративних відносин.

У процесі контролю за фінансово-господарською діяльністю това­риства наглядова рада повинна здійснювати моніторинг за ходом реа­лізації виконавчим органом визначеної стратегії та планів товариства. З метою виконання цієї функції вона повинна здійснювати контроль за належним виконанням виконавчим органом своїх обов'язків та регуляр­но оцінювати результати його діяльності. Крім того, наглядова рада повинна забезпечувати цілісність та ефективність існуючих у товаристві систем обліку та контролю, перевіряти достовірність квартальної та річної фінансової звітності, яка оприлюднюється товариством.

Утім, дієвість наглядової ради залежить не від наділення її функціями зі стратегічного керівництва, а в забезпеченні дійсної незалежності її членів. У сучасних умовах в Україні наглядова рада може реально проти­діяти виконавчому органу лише у двох випадках - якщо товариство

586 ^ф^^

створено в процесі приватизації (корпоратизації) і має державну част­ку у статутному фонді (капіталі)' чи якщо в товаристві спостерігається певний паритет сил (відсутній контролюючий акціонер чи інша особа, яка може контролювати товариство). У цих випадках до наглядової ради можуть потрапити незалежні особи. Проте для України, як і для інших країн континентальної Європи, характерним є тяжіння до кон­центрації контролю над товариством у руках однієї особи чи групи пов'язаних осіб. Таким чином, дійсно незалежна наглядова рада поки що не стає реальністю за наявності в товаристві контролюючого акціо­нера (групи акціонерів).

Критерії незалежності членів наглядової ради повинні бути визна­чені у внутрішніх документах товариства. Товариство може встановлю­вати додаткові та (або) більш вибагливі вимоги до незалежності членів наглядової ради. Наглядова рада повинна щороку визначати відповід­ність тих чи інших членів наглядової ради вимогам незалежності, вста­новлених товариством. Інформація про кількість «незалежних» членів наглядової ради повинна розкриватись у річному звіті товариства.

Засідання наглядової ради скликаються з ініціативи голови нагля­дової ради або на вимогу члена наглядової ради, ревізійної комісії, ви­конавчого органу чи його члена, інших осіб, визначених статутом AT, які беруть участь у засіданні наглядової ради.

Засідання наглядової ради проводяться в міру необхідності з періо­дичністю, визначеною статутом, але не рідше одного разу на квартал. Вони є правомочними, якщо в них бере участь не менше ніж половина її складу, якщо інше не передбачено статутом AT або положенням про його наглядову раду. Статут AT або положення про наглядову раду може передбачати порядок прийняття наглядовою радою рішення шляхом проведення заочного голосування (опитування). Рішення на­глядової ради приймається простою більшістю голосів членів наглядо­вої ради, які беруть участь у засіданні та мають право голосу, якщо інше не встановлено статутом AT або положенням про його наглядову раду. Голосування відбувається за принципом «один член наглядової ради -один голос», хоча статутом або положенням про наглядову раду AT

¹ У такому товаристві спостережна рада формується з осіб, які не залежать від товариства (його виконавчого органу). Детальніше див. Кибенко Е., Доля Т. Наблюдательный совет акционерного общества: функции, порядок формирования, компетенция // Підпри­ємництво, господарство і право. - 2001. - № 10. - С. 25 - 28.

може передбачатися право вирішального голосу голови наглядової ради у разі рівного розподілу голосів членів наглядової ради під час прийнят­тя рішень. На засіданні наглядової ради ведеться протокол.

ДКЦПФР надає також низку рекомендацій щодо організації роботи наглядової ради, вказуючи на те, що члени наглядової ради повинні мати доступ до повної, достовірної та своєчасної інформації для прийняття виважених рішень. Право наглядової ради на доступ до інформації, а також обов'язок органів товариства щодо надання інформації наглядовій раді повинні бути детально обумовлені у внутрішніх документах това­риства. Забезпечення необхідної інформаційної бази для здійснення наглядовою радою своїх функцій є спільним завданням виконавчого органу (щодо обов'язку надання інформації) та наглядової ради (щодо обов'язку збору інформації). У разі ненадання виконавчим органом необ­хідної інформації чи надання неповної інформації, члени наглядової ради зобов'язані вимагати від виконавчого органу надання такої інфор­мації в повному обсязі. Члени наглядової ради повинні мати можливість ставити запитання, з'ясовувати та уточнювати незрозумілі питання і отримувати відповіді на них від виконавчого органу.

Увага!

♦ Члени наглядової ради повинні виконувати свої обов'язки
особисто і не можуть передавати свої повноваження іншим
особам.

♦ Залежно від кількісного складу та функцій наглядової
ради, у складі ради доцільно формувати комітети наглядової ради
для попереднього розгляду, аналізу та підготовки проектів рішень з
питань, які відносяться до компетенції наглядової ради; аудиторський
комітет та комітет з питань призначень і винагород, більшість
членів яких повинні бути незалежними.

• За підсумками року наглядова рада повинна звітувати перед загальними зборами про свою діяльність та загальний стан това­риства.

Поиск по сайту: