Виконавчий орган AT

Традиційно доктрина цивільного права і законодавство відносять виконавчі органи до класичних органів корпорації, які представляють останню в цивільних правовідносинах. Якщо загальні збори учасників

формують волю корпорації, то волевиявляючим її органом незалежно від виду, є виконавчий орган, який здійснює функцію з безпосередньо­го управління корпорацією (ч. 1 ст. 161 ЦК; ч. 2 ст. 145 ЦК України, гл. IX Закону «Про акціонерні товариства», ст. 62 Закону «Про госпо­дарські товариства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 161 ЦК виконавчим органом AT, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльнос­ті AT, крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді AT та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені AT у межах, установлених ста­тутом АГ і законом.

У ч. 2 ст. 161 ЦК передбачено різні моделі побудови виконавчого органу АГ. Він може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одно­осібним (директор, генеральний директор).

Увага! У товаристві може бути лише один виконавчий орган. Членом виконавчого органу AT може бути будь-яка фізична особа, яка має повну дієздатність і не є членом на­глядової ради чи ревізійної комісії.

Відповідно до ст. 52 Закону «Про акціонерні товариства» питання формування виконавчого органу AT віднесені до компетенції наглядової ради.

Чинним законодавством України не передбачено вимог щодо кіль­кості та складу виконавчого органу АГ. Ці питання мають бути визна­чені у статуті або внутрішньому положенні про виконавчий орган AT На практиці існують різні моделі формування колегіального виконав­чого органу - до нього можуть обиратися представники крупних акціо­нерів (тобто використовується принцип представництва капіталів), фахівці з певних питань (функціональний принцип), керівники струк­турних та відокремлених підрозділів (структурний чи територіальний принцип). Ці моделі можуть змішуватися.

Закон не містить вимог щодо організації діяльності виконавчого органу. Відповідні норми мають бути закріплені у статуті чи окремому положенні про виконавчий орган (їх зміст залежатиме від того, в якій формі утворено виконавчий орган).

На засіданні колегіального виконавчого органу мають право бути присутніми члени наглядової ради, а також представник профспілково­го або іншого уповноваженого трудовим колективом органу. На засі­данні колегіального виконавчого органу ведеться протокол, який містить відкриту для ознайомлення інформацію.

Законодавство дуже лаконічно визначає компетенцію виконавчого органу. Відповідно до ч. 1 ст. 161 ЦК виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Незважаю­чи на такий «залишковий» принцип закріплення компетенції виконав­чого органу, в статутах АГ питання щодо компетенції цього органу викладається, зазвичай, дуже докладно.

Важливим моментом є розмежування компетенції колегіального ви­конавчого органу та його голови. Голова колегіального виконавчого органу, який обирається наглядовою радою АГ, якщо інше не перед­бачено статутом товариства, організовує роботу колегіального вико­навчого органу, діє без довіреності від імені АГ відповідно до рішень колегіального виконавчого органу. Інший член колегіального виконав­чого органу в порядку, визначеному законодавством України, також може бути наділений цими повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства.

Якщо в АГ діє одноосібний виконавчий орган, порядок прийняття ним рішень установлюється статутом або положенням про виконавчий орган AT У разі неможливості виконання особою, яка здійснює повно­важення одноосібного виконавчого органу, своїх повноважень, ці пов­новаження здійснюються призначеною нею особою, якщо інше не пе­редбачено статутом або положенням про виконавчий орган. Якщо розглядати керівника товариства як працівника, з яким відповідно до ч. 4 ст. 65 ГК обов'язково має бути укладено трудовий договір (контр­акт), то видача довіреності іншій особі вбачається неможливою, оскіль­ки за трудовим договором працівник зобов'язаний особисто виконува­ти свої трудові обов'язки. Утім, це не виключає можливості видавати довіреність на вчинення окремих дій від імені юридичної особи (напри­клад, підписання договору)'. Але, що стосується передання повноважень ' Тобто потрібно розрізняти випадки, коли представнику доручається виконання певних дій від імені керівника та від імені самої юридичної особи.

відповідно до наказу, то тут жодних явних обмежень для керівника не існує - він може призначити виконуючого обов'язки замість себе, пере­дати більшість своїх повноважень призначеним ним заступникам.

Ризики від несанкціонованого передання повноважень можуть бути зменшені шляхом внесення обмежувальних положень до статуту AT та відповідних посадових інструкцій. Так, у статуті може бути зазначено, що керівник має особисто здійснювати свої повноваження, може бути детально врегульований механізм призначення виконуючого обов'язки та заступників керівника з окресленням тих повноважень, які цим осо­бам можуть передаватися.

Відповідно до ст. 23 Закону «Про господарські товариства» голова та члени виконавчого органу товариства є посадовими особами. Цією статтею та ст. 62 Закону «Про акціонерні товариства» висуваються певні вимоги до посадових осіб, а також заборони певним категоріям державних службовців обіймати ці посади в AT. Відповідальність членів виконавчого органу AT щодо повного обсягу відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок дій цих осіб не в інтересах товариства, перед­бачена ч.4 ст.92 ЦК та ст.63 Закону «Про акціонерні товариства». Якщо в AT колегіальний орган, то має місце солідарна відповідальність його членів.

Поиск по сайту: