Стаття 84. Підприємницькі товариства

1. Товариства, які здійснюють підприємницьку діяль­ність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з об­меженою або додатковою відповідальністю, акціонерне това­риство) або виробничі кооперативи.

1.1. Поняття юридичної особи

Перетворення, що відбуваються в праві України з 1991 ро­ку, торкнулися численних шарів відносин у суспільстві, до­корінно змінивши устояне за радянський період їхнє право­ве регулювання. Зокрема, це стосується юридичних осіб.

При розробці ЦК були враховані помилковість підходів українсько­го законодавста 90-х років у регулюванні юридичних осіб, тенденції виправлення такої ситуації, що поступово складалися, досвід європей­ського законодавства і закладені принципово нові позиції щодо цього питання, а саме:

а) підприємство - не суб'єкт, а об'єкт права (ст. 191);

б) усі юридичні особи поділяються на юридичних осіб приватного
права і юридичних осіб публічного права (ч. 2 ст. 81). Перші регулю­
ються ЦК, другі виключені зі сфери його регулювання.

Серед науковців точиться дискусія з приводу того, чи є юридична особа міжгалузевою категорією, чи лише цивільно-правовою. Одні з них дотримуються думки, що практична необхідність в інституті юридичної особи продиктована саме потребами цивільного права, проте його зна­чення виходить за межі цивільного права і сприйнято також і у фінан­совому праві, і у процесуальних галузях права (В.С.Якушев¹, С.М.Братусь², Н.В.Козлова³ та ін). І навпаки - існує твердження, що організація може володіти правосуб'єктністю в одних галузях права і не мати її в інших, наприклад, в адміністративному та в інших публічних галузях права (А.В. Венедиктов⁴, В.М. Кравчук⁵ та ін.).

Слід зазначити, що поряд із ЦК правовий статус юридичних осіб регулює і ГК. Однак ГК виходить з того, що підприємство є суб'єктом права, називаючи його суб'єктом господарювання (ст. 62, 55). І лише іноді у тексті ГК згадується про юридичну особу - або при посиланні на ЦК, або вказуючи, що підприємство є юридичною особою.

Таким чином, вибудовується ланцюжок понять, використовуваних у ГК: суб'єкт господарювання - підприємство - юридична особа.

¹ Якушев B.C. Роль института юридического лица // Гражданское право и экономика /
В.П. Мозолин, А.М.Нечаева, А.А. Рубанов, В.Р.Скрипко. - М.: Изд-во ИГиП АН СССР,
1985.-162 с.-С. 37-41.

² Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве: Ученые труды: По­
нятие, виды, государственные юридические лица. - Вып. 12. - М.: Юрид. изд.-во МЮ
СССР, 1947.-364 с.

³ Козлова Н.В. Юридическое лицо с точки зрения законодательства и правовой науки //
Вестник Московского университета. - 2002. - № 5. - С. 32-56.

⁴ Венедиктов А.В. О субъектах социалистических правоотношений // Советское госу­
дарство и право. - 1955. - № 6. - С. 17-28.

Кравчук В.М. Соціально-правова природа юридичної особи: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03. - Львів, 2000. - 16 с.

Спостерігається очевидна відмінність регулювання юридичних осіб за ГК від регулювання за ЦК: по-перше, головним^одовіш поняттям за ГК є суб'єкт господарювання, а за ЦК - юридична особа; по-друге, під­приємство за ГК є суб'єктом права, а за ЦК - воно таким не визнається, а є об'єктом права.

Юридичними особами відповідно до ст. 80 ЦК є організації, створе­ні і зареєстровані в установленому порядку. Тобто для того, щоб певне утворення було юридичною особою, необхідно, щоб воно: а) створю­валося в порядку, передбаченому законодавством; б) було зареєстрова­но в порядку, передбаченому законодавством.

Проте, незважаючи на відсутність у визначенні юридичної особи ознак, що завжди супроводжували його характеристику, вони не втра­тили свого значення.

1.2. Ознаки юридичної особи

Поиск по сайту: