Вартості частки та розрахунки з учасником

Відповідно до ст. 147 ЦК України порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також.порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

На сьогодні відсутній спеціальний нормативний акт, який би визна­чав методику розрахунку вартості частки учасника ТОВ. Керуватися доводиться лише ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», яка не конкретизує механізму такого розрахунку, що є причиною бага­тьох корпоративних спорів.

Відповідно до ст. 54 цього Закону при виході учасника з ТОВ йому ви­плачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці

у статутному капіталі. Аналогічна норма закріплена в ч. 2 ст. 148 ЦК України. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учас­ника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику який вибув, виплачується належ­на йому частка прибутку, одержаного товариством у цьому році до момен­ту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користу­вання, повертається в натуральній формі без винагороди.

Отже, у разі виходу учасник може за певних умов претендувати на таке:

- вартість частини майна ТОВ, пропорційну його внеску в статутний капітал;

- частину прибутку, одержаного ТОВ в даному році до моменту виходу;

- внесок в натурі;

- майно, передане товариству в користування.
Законодавство не передбачає повернення учаснику внеску до статут­
ного капіталу.

Стаття 54 Закону України «Про господарські товариства» - імпера­тивна норма. Вона не може бути змінена чи скасована статутом. Тому виділення частки відбувається і в тому випадку, коли статут взагалі не містить відповідної норми. Правовою підставою розрахунку будуть безпосередньо норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України порядок і спосіб визначення вартості частини майна ТОВ, що пропорційна частці учасника у статут­ному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються ста­тутом і законом. Інші корпоративні акти (наприклад, рішення загальних зборів учасників, положення) не можуть регулювати ці відносини.

Важливе значення при визначенні частки має тлумачення терміну «майно», що вживається у ст. 148 ЦК України і ст. 54 Закону України «Про господарські товариства». Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Термін «майно» слід розглядати в широкому значенні як сукупність усіх його прав та обов'язків. Сюди повинні входити як речі, так і майнові зобов'язання, в яких товариство виступає і кредитором, і боржником.

Вітчизняний законодавець не передбачив спеціальної норми, яка визначала б дату, на яку слід здійснювати розрахунок частки в разі ви­ходу. Держпідприємництво вважає, що при виплаті вартості частини майна товариства учаснику, який виходить з ТОВ, пропорційної його частці у статутному капіталі, оцінка вартості майна товариства відбу­вається за результатами звіту за рік, в якому він (учасник) вийшов з товариства. При цьому врахуванню підлягає відображене на балансі товариства майно¹.

Стаття 54 Закону України «Про господарські товариства» зазначає, що виплату вартості частини майна товариства слід здійснювати «при виході з товариства». Виплата до подання заяви про вихід не допуска­ється. Отже, право на виділення частки виникає одночасно з виходом.

Вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до ви­плати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевияв­лення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником за­яви про вихід з товариства (п. 3.5 Рекомендацій ВГСУ від 28.12.2007 p.). Саме на цю дату розраховується вартість частки учасника.

Увага! Не можна її «округлювати» і здійснювати роз­рахунок за результатами року, кварталу чи поточного мі­сяця, адже в такому разі можуть бути порушені праваучас-ника або товариства. У проміжок часу між днем виходу і найближчою звітною датою майновий стан товариства може істотно змінитися. Уразі якщо після виходу учасника з това­риства вартість його активів змінюється, вартість частки, що підлягає виділенню, не переглядається.

Як зазначено в п. 3.7 Рекомендації ВГСУ від 28.12.2007 p., вартість майна товариства, яка враховується у визначенні частки, вартість якої належить до сплати учаснику, що вибув, визначається як сумарна вар­тість активів товариства за вирахуванням його зобов'язань.

Верховний Суд України роз'яснив, що у випадку неврегульованості в статуті ТОВ вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визнача-¹ Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18.06.2002 р. № 2-222/3370 «Щодо виплати вартості частини майна учаснику, який виходить зі складу товариства з обмеженою відповідальністю» // Податки та бухгал­терський облік. - 2002. - № 61.

ється в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства (п. ЗО Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13).

Увага! Майном, яке підлягає розподілу, є власний капітал, тобто майно товариства, що залишається після погашення всіх його зобов'язань. Якщо ця різниця є негативною (має від'ємне значення), то частка не виділяється. Лише такий підхід дозволяє врахувати інтереси потенційних кредиторів

товариства, які щодо учасників мають пріоритет у задоволенні

своїх вимог за рахунок майна товариства.

Таким чином, учаснику виплачується дійсна вартість частки. Вона, як правило, відображає реальну ринкову вартість частки учасника. її слід розраховувати за балансом, складеним на день виходу з товариства.

Одна з проблем, яка при цьому може виникнути, це невідповідність балансової і ринкової вартості окремих об'єктів. Якщо учаснику, який виходить, дійсну вартість частки визначати за балансовою вартістю чистих активів, то його інтереси можуть бути порушені, оскільки він одержить менше, ніж вони насправді коштують. Якщо балансова вартість окремих активів (наприклад, незавершеного будівництва) перевищує ринкову, то можуть бути порушені інтереси товариства.

На думку окремих суддів Верховного Суду України, якщо порядок визначення вартості статутом не визначено, належить застосовувати за аналогією ч.І ст. 149 ЦК України, відповідно до якої обсяг коштів, що повинні бути виплачені, визначається згідно з балансом на день виходу (за балансовою вартістю чистих активів товариства). Інші варіанти по­требують спеціальної правової підстави¹.

Як вихід можна застосовувати за аналогією закону Методику оцінки державних корпоративних прав², відповідно до якої книжкова вартість державних корпоративних прав визначається за формулою:

¹ Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: У 4 т. / А.Г. Ярема,
В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. - Т. 1. - К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид.
дослідж., 2004. - Коментар до ст. 148. - С 385.

² Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.1999 p. № 1406 (п.11,12).

КнВ = ВВКхА>

де КнВ - книжкова вартість державних корпоративних прав;

ВВК - вартість власного капіталу господарського товариства (су­ма першого розділу пасиву балансу товариства); Д - розмір частки державних корпоративних прав у статутному фон­ді господарського товариства у відсотках статутного фонду.

Книжкова вартість державних корпоративних прав, визначена за формулою, може бути скоригована, якщо:

- дані бухгалтерського обліку неправильно відображені в балансі, на що вказано в аудиторському висновку. У цьому разі книжкова вартість прав може коригуватися на підставі аудиторського висновку;

- вартість активів, відображена в балансі (з урахуванням результатів індексації вартості основних засобів, незавершеного капітального будівництва, а також результатів переоцінки товарно-матеріальних цінностей), істотно відрізняється від їх ринкової вартості. У цьому разі книжкова вартість прав може коригуватися за результатами екс­пертної оцінки власних активів господарського товариства. Отже, якщо дійсна вартість частки, розрахованої за балансом, істотно

не відповідає ринковій вартості активів, то зацікавлена особа вправі напо­лягати на призначенні двох судових експертиз: будівельно-технічної - для визначення ринкової вартості нерухомого майна (або автотехнічної - для визначення вартості транспортних засобів) і судово-бухгалтерської - для визначення вартості частини майна товариства.

У разі виходу з господарського товариства учасника, який володіє часткою, що належить державі (територіальній громаді); вартість внеску такого учасника відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» підлягає обов'язковій оцінці суб'єктом оціночної діяльності.

При визначенні частки учасника, котрий виходить, слід ураховувати положення статуту ТОВ. Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України порядок і спосіб визначення вартості частини майна товариства, що пропорцій­на частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Тому в статуті ТОВ може бути визначено, яка вартість береться до уваги (балансова чи ринкова), методика розрахунку частки (вона може відрізнятися від вищенаведеної),

504 ^g6«-право товариства утримати належні з учасника платежі, розстрочення платежів, санкції за несвоєчасний розрахунок тощо.

Однією з проблем є розрахунок частки в разі неповного внесення учас­ником свого внеску до статутного капіталу. Часто буває, що учасник вносить лише 50% свого внеску, необхідних для реєстрації товариства, а в разі виходу вимагає сплати усієї дійсної вартості частки.

В одній зі справ ВГСУ висловив таку правову позицію: у випадку виходу особи із складу товариства, учасники якого не сплатили повніс­тю суму своїх вкладів у статутний капітал товариства, вказаній особі повинна бути виплачена дійсна вартість частини його частки, пропор­ційна оплаченій частині вкладу. У зв'язку з наведеними обставинами при вирішенні питання щодо визначення вартості частини майна відповіда­ча, яка належить до виплати позивачу, господарському суду слід було визначити дійсну частину позивача у статутному капіталі товариства з урахуванням недовнесеного капіталу¹.

Аналогічний підхід сприйняв В СУ².

Поиск по сайту: