Майно, яке не може бути предметом вкладу до статутного капіталу

Відповідно до ч. З ст. 13 Закону «Про господарські товариства» за­бороняється використовувати для формування статутного капіталу бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Аналогічне положення закріплено і в ч. З ст. 86 ГК.

Як видається, зазначена норма має на меті запобігти формуванню статутних капіталів за рахунок коштів, які не є власністю засновників. Практичне значення такого обмеження неістотне. Для товариства не має значення, за рахунок яких джерел учасники вносять вклади, - власних чи запозичених. Важливо, щоб вклад надійшов товариству. Якщо в заснов­ника у зв'язку із внесенням вкладу виникає зобов'язання перед третіми особами (наприклад кредиторами), то ці зобов'язання не впливають на товариство і тим більше не є підставою для повернення вкладу.

^^Щ0431

Слід ураховувати також низьку ефективність такої заборони. По-перше, її не складно оминути, а по-друге, відсутні будь-які санкції за її порушення.

Увага! Доцільно було б трансформувати цю заборону в заборону робити вклади обтяженим майном, тобто майном, яке є предметом інших зобов'язань. Адже за загальним пра­вилом у разі переходу права власності на майно, обтяжене зобов'язаннями найму, застави та ін. ці зобов'язання пере­ходять до нового власника. Якщо таке майно є предметом вкладу, то до товариства перейде і майно, і зобов'язання учасника. Це може негативно вплинути на майновий стан товариства, а тому є сенс обмежити такі вклади.

Відповідно до ст. 12 Закону України від 05.04.2001 р. «Про обіг век­селів в Україні»¹ забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду господарського товариства.

Не можуть бути вкладом учасника його особисті дії (реєстрація товариства, досвід у певній галузі діяльності, консультації), роботи чи послуги.

У ч. 2 ст. 144 ЦК прямо зазначено, що не допускається звільнення учасника ТОВ від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Увага! Вкладом учасника не може бути погашення (про­щення) боргу.

Разом з тим, на думку Держпідприємництва України, висловлену в Листі від 18.03.2005 р. № 1768, аналіз ст. 144 ЦК окремо, а також у поєднанні з іншими правовими нормами дає підстави вважати, що законодавча заборона зарахування вимог учасника до товариства і зобов'язання такого учасника внести вклад до статутного капіталу товариства не поширюється на випадки збільшення статутного капі­талу шляхом внесення додаткових вкладів. Такий висновок випливає з такого.

' Закон України від 05.04.2001 р. «Про обіг векселів в Україні» // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 24. - Ст. 128.

З аналізу структури ст. 144 ЦК вбачається, що частини 1і 3 зазначеної статті встановлюють обов'язкові правила щодо формування статутного капіталу ТОВ на етапі створення товариства. Так, в ч. 1 містяться визна­чення статутного капіталу та його призначення, а також робиться вказів­ка, що розмір статутного капіталу ТОВ не може бути меншим розміру, установленого законом. Згідно з ч.І ст. 52 Закону України «Про госпо­дарські товариства» розмір статутного фонду ТОВ повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним зарплатам, виходячи зі ставки мінімальної зарплати, яка діє на момент створення ТОВ.

Частина Зет. 144 ЦК встановлює обов'язок учасників сплатити не менше ніж 50% суми своїх вкладів до моменту держреєстрації ТОВ. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності ТОВ. Якщо учасники про­тягом першого року діяльності ТОВ не сплатили повністю суму своїх вкладів, ТОВ повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію ТОВ.

Таким чином, вимога частини 2 ст. 144 ЦК щодо обов'язковості вне­сення учасниками своїх вкладів до статутного капіталу ТОВ і неможли­вості звільнення від такого обов'язку шляхом зарахування вимог до ТОВ стосується лише первинних вкладів учасників з огляду на розміщення цього правила між нормами, які стосуються саме таких вкладів учасни­ків товариства.

Водночас порядок збільшення статутного капіталу існуючого ТОВ передбачено в ч. 6 ст. 144 ЦК. Відповідно до неї збільшення статутного капіталу ТОВ допускається після внесення усіма його учасниками вкла­дів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлю­ється законом і статутом ТОВ.

Таким чином, збільшення статутного капіталу вже існуючого ТОВ шляхом внесення додаткових вкладів учасниками є, скоріше, їх правом, а не обов'язком. Таке право реалізується шляхом прийняття відповід­ного рішення зборами ТОВ, які вправі самостійно визначати розмір, форму і порядок внесення учасниками додаткових вкладів (п. «а» час­тини першої ст. 59 Закону України «Про господарські товариства»).

У цьому випадку (при внесенні додаткових вкладів) ТОВ не позбав­лене права проводити зарахування зустрічних однорідних вимог з ін-

шими особами, зокрема учасниками товариства, на загальних підставах, визначених у ст. 601 ЦК.

Увага! З огляду на вищезазначене, не допускається звіль-ненняучасника ТОВ від обов'язку внесення первинного вкладу до статутного капіталу ТОВ, заявленого на момент держ­реєстрації ТОВ, у тому числі шляхом зарахування вимог до ТОВ. Це правило не поширюється на збільшення статутно­го фонду ТОВ шляхом внесення додаткових вкладів учасниками'.

Поиск по сайту: