Обов'язки учасників товариств

Обов'язки учасників товариств (ст.117 ЦК України) надто своєрідні.

Насамперед вказують на обов'язок вносити вклади, виконуючи обов'язок майнової участі в товаристві, а також оплачувати акції. Між тим цей обов'язок є далеко не завжди і далеко не в усіх учасників госпо­дарських товариств, а тільки тих, хто мав протягом року довнести свої вклади². Акціонери ж при створенні AT мають оплатити всі акції до державної реєстрації цього товариства. Подальший же випуск акцій, їх

' Швиденко О.С. Акція як об'єкт права власності: Дис.... канд.. юрид. наук. - К., 2006. - С15. Так, учасники ТОВ це можуть зробити протягом року після державної реєстрації това­риства.

376 ^Ssg&O-

придбання та умови їх оплати обумовлено договорами купівлі-продажу, а відтак, оплата акцій є належним виконанням не корпоративних, а до­говірних прав.

У повних та командитних товариствах узагалі такої проблеми не існує, оскільки не існує вимог щодо обов' язкового формування мінімального складеного капіталу. Хоча учасники й домовляються про внесення май­нових вкладів для формування майна цих товариств.

Щодо обов'язку додержуватися установчих документів, то він сприй­мається декларативно, оскільки установчі документи не містять таких положень, які б змушували учасників їх додержуватися. Для цього до­статньо проаналізувати зміст установчих документів, передбачений у ст. 88 та іншими статтями ЦК.

Не може вважатися обов'язком і припис виконувати рішення загаль­них зборів, бо ці збори не приймають рішень, які виконували б учасни­ки. Вони не спрямовані на таке виконання. Про це свідчить компетенція загальних зборів (ст. 98 та ін. ЦК). Більше того, якщо учасник господар­ського товариства не згоден з прийнятим загальними зборами рішенням, він завжди може вийти з товариства, а акціонер - продати свої акції. А в певних випадках акціонер може вимагати від АГ обов'язкового викупу в нього акцій (ст. 68 Закону «Про акціонерні товариства»). Все це свідчить про відсутність такого обов'язку в учасника, як виконання ним рішень загальних зборів, бо обов'язок (якщо навіть допустити існуван­ня можливості його виникнення за рішенням загальних зборів) мусить виконуватися. А саме такого імперативу не слідує щодо учасників гос­подарського товариства.

Аналогічно характеризується обов'язок не розголошувати комерційну таємницю, який буде наявним в учасника в разі, якщо його оберуть до органів товариства. В інших випадках учасники мають мінімум інфор­мації, який вони використовують лише для реалізації ними своїх прав, і така інформація не може бути конфіденційною.

Разом з тим і обрання їх до органів, і здійснення ними як членами цих органів певних дій не виходить за межі корпоративних відносин, а на­впаки - охоплюється ними.

Вважати обов'язком учасника необхідність запропонувати до продажу акції (якщо це акції приватного AT) або частки в статутному (складе­ному) капіталі також не однозначно, оскільки хоча цей обов'язок і існує,

але він не є відображенням корпоративного права. Тобто цьому обов'язку кореспондують не корпоративні права інших учасників, а їх переважні права на придбання відчужуваних акцій приватних AT або часток у статутному (складеному) капіталі. Останні не можна однозначно вва­жати корпоративними, що виходить з визначення корпоративних прав як прав учасників, що реалізуються в корпоративних правовідносинах. Корпоративні ж правовідносини складаються між учасником і товари­ством, а не з приводу продажу частки. Це вже право «на частку» або «на акцію», а не «з частки» або «з акції».

Учасник господарського товариства не зобов'язаний брати участь в управлінні ним і, як наслідок, не може виключатися з товариства, якщо він не приходить на загальні збори. Між тим на практиці такі позови подаються і задовольняються з мотивуванням, що учасник зловживає своїм правом. При цьому слід звернути увагу, що «зловжи­вання правом» (якщо вважати його доведеним) не аналогічне «неви­конанню обов'язку».

Учасник ТОВ\ТДВ і акціонер, а також вкладник командитного товариства не повинні працювати в товаристві. Навпаки, учасники повного товариства і повні учасники командитного товариства це мають робити і більше того, в інших подібних товариствах не вправі виступати учасниками. Очевидно, це можна вважати обов'язком таких учасників.

Отже, обов'язки учасників господарських товариств є надто супе­речливою правовою категорією.

37в^^О>-

§ З. ГОСПОДАРСЬіа ТОВАРИСТВА

^ Стаття 119. Поняття повного товариства

г і. Повним є товариство, учасники якого відповідно до укла-

деного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність ) від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.

2. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

3. Учасник повного товариства не має права без згоди інших учас­ників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять пред­мет діяльності товариства.

У разі порушення цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими правочинами.

4. Найменування повного товариства має містити імена (наймену­
вання) всіх його учасників, слова «повне товариство» або містити ім'я
(найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів «і ком­
панія», а також слова «повне товариство».

\ Стаття 120. Засновницький договір повного това­ре риства

1. Повне товариство створюється і діє на підставі заснов- ') ницького договору. Засновницький договір підписується

всіма його учасниками. 2. Засновницький договір повного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів.

Поиск по сайту: